Незламні українські фермери. Голоси, які варто почути

На початку березня завершив роботу дворічний благодійний проєкт Farmerhood, розроблений для допомоги українським фермерам постраждалим від війни. Невеликі господарства, які розташовуються у прифронтових регіонах, отримали кошти від міжнародних та національних компаній для відновлення втрачених потужностей. Про результати діяльності проєкту, розповіла керівник та одна з його засновниць Катерина Конащук.

Дійшов до фіналу масштабний проєкт Farmerhood. Пані Катерино, розкажіть більш детально про підсумки проведеної роботи з підтримки українських фермерів з прифронтових територій, що постраждали від війни. 
— Україна – це країна воїнів, козаків, країна землеробів. Для нас було дуже важливим допомогти тим, хто сильно постраждав, проте залишився працювати на своїй землі і продовжувати свою місію — сіяти, збирати врожай та годувати світ. 
Ініціатива об’єднала зусилля лідерів в агросекторі, сферах зерноторгівлі, виробництва й постачання ЗЗР/насіння, земельного аудиту, податкового права та фінансів, юридичного контролю, цифрового маркетингу, міжнародного і локального благодійних фондів* в умовах безпрецедентних викликів. 

Катерина Конащук

Ще з перших місяців війни ми думали як допомогти нашим фермерам. Ця думка була присутня в багатьох людей, які допомагала реалізовувати проєкт Farmershood. Основним завданням було сфокусувати наш запит на міжнародну аудиторію. Ми добре розуміли, що основна підтримка в Україні має спрямовуватись на ЗСУ та фронт. Але хто допоможе малим фермерам? До кого їм звертатися? Ми зрозуміли, що це має бути міжнародна аграрна спільнота. Адже хто, як не вони, найкраще зрозуміють своїх колег з України.
Щоб залучити кошти на підтримку фермерів, ми звернулися до представників американських компаній, які дуже допомогли нам у поширенні інформації та історій українських фермерів серед американської спільноти. Зокрема, велику підтримку надала компанія EarthDaily Agro, яка допомогла нам налагодити контакт із благодійним фондом ALIGHT, який відкрив збір коштів у США.
Саме так, на початку травня 2023 року був започаткований благодійний проєкт Farmerhood. 

Яким чином допомога ініціативи Farmerhood вплинула на відновлення прифронтових господарств? Які критерії відбору використовувались для надання допомоги малим фермерам?
— Наведу приклади з господарств, які потребували допомоги. Одним з перших, кому ми надали допомогу, було фермерське господарство «Роса» Олени Назаренко в Чернігівській області, яке обробляє 226 га землі. Господарство спеціалізується на молочному тваринництві та вирощуванні зернових. Після деокупації регіону власники виявили, що майже все майно зруйноване, а поголів’я худоби — знищене. Значна частина корів загинула внаслідок обстрілів, інші були вбиті чи забрані окупантами на їжу. Також були пошкоджені техніка та обладнання, зруйновано приміщення. Власники задумались як тепер їм відновити господарство, адже навіть дизельного пального для обробітку полів не вистачало. Першу допомогу надала ініціатива Farmershood. Нині господарство поступово відновлюється та нарощує обсяги виробництва.
Інший фермер, Іван Федищев, з Херсонщини, власник ФГ «Ольвія» – один з тих, хто нещодавно отримав допомогу від Farmerhood. Чоловік хазяйнував разом зі своїм батьком, але той загинув. Іван залишився сам займатись господарством. Під час окупації, чоловік разом з родиною виїхали на підконтрольну Україні територію. Після звільнення Херсону від російських військ, фермер повернувся, проте не очікував побачити страшну картину після активних бойових дій на території господарства: було знищене зерносховище, згоріли та були пошкоджені трактори та вантажна техніка, побиті осколками зернозбиральні комбайни. До цього всього неподалік своєї бригади чоловік наступив на протипіхотну міну і підірвався. В результаті Іван отримав ампутацію нижньої кінцівки. Пролікувавшись пів року в Австрії, фермер навчився ходити на протезі і повернувся додому з наміром працювати на землі та відновлювати роботу фермерського господарства. Зараз Іван вільно працює на техніці. Чоловік звернувся у фонд по допомогу, адже не вистачало коштів на насіння та паливо для посівної кампанії. 
Ще одна з наших учасниць – Наталя Мормило, власниця господарства «КІМ» з Харківщини. Жінка отримала господарство у спадок від свого батька, який розвивав бізнес з 2004 року. Господарство було безжально знищене окупантами. Загарбники викрали весь врожай 2021 року, пшеницю і соняшник, всі запаси були знищені. Жінка просила допомоги з розмінування поля. «Ми хочемо знову відчути запах стиглої весняної землі, потішитись золотим колоссям пшениці та побачити квітучі соняшники» – писала вона нам. Квітучі соняшники фермерка побачила. Як багато коштувала її посмішка на тлі квітучих соняшників. 
Отже, наша місія полягала в тому, щоб дати міжнародній аграрній спільноті можливість надати першу допомогу малим фермерам України. Допомога була спрямована на господарства, які були зареєстровані до 24 лютого 2022 року, розташовані в межах 50 км від лінії фронту. Розмір таких господарств мав складати від 20 до 500 гектарів для рослинництва та від 10 до 200 гектарів для овочівництва. Ми фокусувались саме на тих фермерах, кому було найтяжче під час війни. Крім того, перевіряли підприємства на предмет наявності впроваджень чи прострочених аграрних розписок, щоб переконатися у прозорості та надійності отримувачів допомоги.

Кожна історія фермерів – це окреме життя, сповнене болю, трагічних моментів, втрат та віднайдення сили духу. Чи були серед історій фермерів такі, які особливо запам’яталися або залишили емоційний спогад?
— Фінансова допомога фонду йде знеособлено, закодована номерами для того, щоб це максимально не впливало на оцінку, тому що горе не можна порівняти. 
Костянтин Ворона з Донецької області звернувся до фонду з проханням про допомогу. Його господарство розташоване в місті Сіверськ Бахмутського району. Після розподілу коштів виявилося, що цей фермер має отримати кошти для відновлення господарської діяльності. Проте фермер вирішив відмовитися від допомоги. Він розповів, що втратив усе господарство, залишилося лише двоє працівників, а ситуація на підприємстві – вкрай критична. Через це він прийняв рішення цього року не проводити посівну на своїй землі і, відповідно, не зможе прозвітувати за отримані кошти від фонду. «Я не хочу залишатись не щирою людиною, хочу бути чесним до кінця» – сказав фермер. Аграрій отримав кошти, переїхав до свого родича трохи далі, і вони продовжують засівати поля та вирощувати нові врожаї, хоча і в 50 км зоні, недалеко від бойових дій. 

Зруйноване господарство Оріон на Херсонщині

Знищене окупантами житло одного з фермерів

Ще один фермер Володимир Куриленко, власник господарства «Оріон» з Херсонщини просив допомоги на ремонт зруйнованого ангару площею 856 м². Є люди як дуже сильно переживають за речі, які створили власноруч, а результати цієї праці знищуються в один момент. Фермер писав нам: «Наше фермерське господарство відновило роботу з квітня 2023 року на власний страх і ризик. Ми почали обстежувати землі господарства на наявність вибухових пристроїв які не розірвались. В разі виявлення небезпечних знахідок, викликали саперів. Почали готувати землі під посів соняшнику. Станом на травень було засіяно 100 га соняшнику. У нас є потреба в паливі, насінні соняшника, ЗЗР добривах та обігових коштах». Цей соняшник був для фермера надією на відновлення, що треба вставати, не занепадати духом і рухатись далі. Проте й у 2024 році поле ще було небезпечним через техногенно-військове забруднення. Це унеможливило збирання врожаю соняшнику. Фермер терпляче очікував розмінування, постійно їздив на це поле і дивився на нього як на останню надію. На тому полі фермер і помер, не дочекався майбутнього збору соняшника, надія так і не здійснилась. Інколи в людей просто не витримує серце. А нам так треба щоб наші фермери жили та працювали на своїй землі.

 Як вдалося налагодити ефективну взаємодію з іноземними донорами у процесі підтримки фермерських господарств?
— Структурувати всі дані про фермерів — їхні історії, потреби та запити допомогла цифрова платформа FEODAL. Завдяки їй американські донори могли зайти на сайт і за допомогою GPS побачити будь-яке господарство, яке потребувало підтримки: його місцезнаходження, історію англійською мовою, а також інформацію про те, яку саме допомогу господарство потребувало. 
Кожен запит фермерів був ретельно опрацьованим. Зокрема, ми перевіряли площі земельного банку, адже заявки надходили і від дуже малих господарств, і навіть від ФОПів, а також від великих агропідприємств із понад 8 000 га землі. На жаль, ми не мали можливості підтримувати такі структури.
Ми щиро вдячні YOUCONTROL та Kosovan Legal Group за підтримку – вони допомагали перевіряти юридичний статус компаній, відсутність впроваджень та інших обмежень тощо. 
Усі дані зберігались в єдиній системі, що давало змогу ефективно ними управляти та формувати звіти. 

Історії українських фермерів, які, попри труднощі продовжують працювати, глибоко зворушують та вселяють надію на майбутнє…
— Я вражена, що наші фермери не здаються, не втрачають надії та не покладають рук. Кожен день у наших прифронтових фермерів на межі ризику для життя.
Розкажу історію фермерського господарства «Глек» з Херсонщини та його власника Андрія Повода. Вони написали нам, що мають велике бажання працювати та відновлювати втрачені потужності. Адже на 95 % господарство було зруйноване. 
Ще в далекому 2000 році батько Андрія починав господарювати з експорту зернових культур, а згодом вирішив і сам вирощувати зернові культури. Взяв небагато землі і почав займатись землеробством. Андрій, хоч і отримав дипломи економіста та юриста, повернувся до сільського господарства та почав господарювати разом з батьком. З часом заснував фермерське господарство «Глек». На початку березня 2022 року до них почали заїжджати російські військові. Спочатку окупанти просто розглядали все навколо, але за тиждень вони осіли на території господарства. За словами фермера, їх було близько 50 осіб, на території ферми вони поставили військову техніку, доступ до господарства був відрізаний. Працівників на базу не пускали, повідомивши, що ферма більше не належить власникам. 

Катерина Конащук і фермери, які отримали допомогу від FARMERHOOD і приїхали до Києва розповісти свої історії: (зліва направо) Сергій Шевкопляс, Володимир Бугай, Артем Калниш та Вікторія Шангар

В господарства була дуже якісна агрологістична база, окупанти викрали трактори, камази, телескопічний навантажувач, знищили один комбайн, а іншим – косили поля господарства, а також поля сусідніх фермерів та вивозили награбований врожай. Шостого березня 2022 року Андрій з батьком вирішили привезти їжу своїм охоронцям на господарство, оскільки вже починалась продовольча криза. Заїжджали на ферму полями. На території господарства в 20 м від автомобіля власники побачили російського снайпера, який цілився у них в приціл. А далі в якусь мить почав розстрілювати авто. Фермери були змушені розвернутись і тікати, коли один з окупантів відкрив вогонь з автомату. Кулі пробили метал, посипалося скло. 
Батько фермера отримав чотири осколкові поранення, а Андрію кулі влучили в шию та руку. В такому стані фермери ще йшли пішки, залишивши понівечене авто, поки не натрапили на знайомих, які відвезли їх до лікарні. За місяць чоловік переніс чотири операції, рука довго не функціонувала. 
Після одужання Андрій повернувся – зібрав рештки техніки, яку не встигли викрасти окупанти. До війни в господарстві працювало близько 30 людей, тепер — менше десяти. Але фермер не зупинився й продовжує працювати.
Інший фермер, який теж став учасником проєкту – Михайло Оріщенко з Харківщини, власник СТОВ «Троянда», придбав господарство в 2013 році. Проте по-справжньому захопився фермерством в 2017 році. Спочатку господарство вирощувало квіти для міськбуду в теплицях на 17 га. 
Сьогодні їхній фокус – овочівництво, вирощують рожеві гібридні томати, огірки на гідропоніці, а у відкритому ґрунті – цибулю, буряк та капусту. За кілька років до війни в теплицях вирощували до 120 тис. тюльпанів до свята жінок, у сезон збору продукції на підприємстві могло працювати до 200 чоловік. Сьогодні залишилось лише 20. 
Перші години війни, господар з родиною був вдома в місті Балаклія, що в 10 км від кордону з росією. О 8 годині ранку село було окуповане. За кілька годин Михайло вже віз свою родину на захід країни, а сам повернувся до Харкова та вступив до ТРО, а згодом в Нацгвардію, де й досі служить, захищаючи Україну. 
Після деокупації регіону, фермер побачив, що все майно було знищено, теплиці зруйновані, будинок розбитий, а техніку з господарства окупанти викрали і вивезли. Фермер втратив батька, якого окупанти вбили 22 березня 2022 року. 
Ми були першою допомогою, яка прийшла в господарство після деокупації регіону, господарство вже відновило роботу. В господарстві суто жіноча команда працівників, натомість фермер захищає країну від загарбників.
Це лише невелика частина історій наших українських фермерів, які незважаючи ні на що продовжують засівати землю, відновлюють свої господарства, планують збори врожаїв та показують своїм прикладом що таке незламний дух України.
 

Юлія Наружна, j.naruzhna@univest-media.com