Яблунева плодожерка (Cydia/ Carpocapsa (Laspeyresia) pomonella)— це поширена комаха-шкідник плодових насаджень у всьому світі, личинки якої поїдають плоди таких рослин як яблуня, груша, глід, дика яблуня, менше – айва та волоський горіх.
Яблунева плодожерка щорічно розвиває 1–3 покоління залежно від місцевості та тривалості вегетаційного періоду. Це найзначніший шкідник, що харчується плодами плодоовочевих культур.
Весняний виліт дорослих особин починається в той час, коли цвітуть яблуні.
Дорослі шкідники досягають 10–12 мм у довжину, розмах крил 15–20 мм. Комаха має сіро-коричневе забарвлення з райдужним відтінком і характерною шоколадно-коричневою плямою з мідно-золотистими мітками на кінці кожного переднього крила. Задні крила, які в стані спокою приховані, світліші — мідно-коричневого кольору.
Протягом дня дорослі особини яблуневої плодожерки залишаються у стані спокою, маскуючись на корі дерев. Якщо температура в сутінках вища за 10…15 ° С, метелики стають активними, відбувається спарювання, і самки відкладають яйця, кількість яких може сягати до 300 штук. За сприятливих умов метелики можуть бути активними і на світанку.
Яйця яблунева плодожерка відкладає зазвичай на верхній поверхні листя або на плодах. Яйця являють собою плоскі, овальні диски розміром 1,0 на 1,25 мм. Потомство шкідника з’являється через 6–20 днів залежно від температури. Розвиток яєць першого покоління яблуневої плодожерки триває 9–12 днів і починається з опаданням пелюсток на дереві, другого — 7–9 днів.
Личинки яблуневої плодожерки проходять 5 вікових стадій за 3–5 тижнів. Коли розвиток личинок наближається до завершення, вони виїдають вихідний тунель, який вони потім закупорюють. Личинки залишають плід і будують товстий шовковий кокон під пухкою корою або в іншому захищеному місці. Кокон також служить зимівлею для личинки.
Личинка може злегка пошкодити або глибоко проникати у плід. Легке пошкодження залишає незначний слід, і зазвичай не призводить до внутрішнього руйнування плоду. Плоди глибоко пошкоджені плодожеркою, зазвичай опадають вже в червні. Личинки другого покоління активні в плодах протягом серпня. Це є більш значною проблемою, оскільки уражені плоди необхідно вибраковувати.
Лялечки яблуневої плодожерки мають довжину близько 13 мм та коричневий колір. Залежно від температурного режиму, розвиток лялечки триває від 7 до 30 днів. Яблунева плодожерка зимує лялечкою у тріщинах кори чи на ґрунті під рослинними рештками.
Моніторинг яблуневої плодожерки
Моніторити наявність яблуневої плодожерки можна за допомогою дельта-пасток, розвішаних у садах.
Феромонні пастки
Синтетичні феромони використовують в пастках для виявлення самців плодожерки в садах. Порушення спарювання – це техніка, за якої повітря саду насичується феромоном, що виділяється з дозаторів повільного вивільнення. Це порушує комунікацію молей, ускладнюючи для самців пошук самок. Засоби для порушення спарювання доступні для великих садів і, хоча й не повністю усувають спарювання, здатні затримати його та зменшити кількість відкладених яєць.
Біологічний контроль
На плодожерку та її яйця полюють щипавки, хижі клопи, золотоочкі, навіть сонечка.. Оси, такі як Trichogramma, паразитують на яйцях плодожерки. Але жоден із цих ентомофагів не забезпечує остаточного контролю шкідника.
Паразитоїдна оса Mastrus ridens, яка атакує личинок плодожерки в коконах. Ця оса особливо ефективна у зменшенні популяцій зимуючих личинок у коконах.
Обов’язковою процедурою має стати санітарний огляд саду. Із саду варто прибрати місця, придатні для заляльковування (ящики, хмиз, дрова, сміття). Зазвичай, плоди, що вже заражені першим поколінням шкідника, опадають в червні-липні. Ці плоди варто знищити для зменшення чисельності другого покоління. Видалення місць зимівлі шкідника та підтримка загальної чистоти в саду можуть допомогти зменшити виживання зимуючих популяцій. Аналогічно, створення штучних місць для коконів, таких як стрічки з тканини або гофрований картон, обгорнуті навколо стовбурів, дозволяє уловлювати та знищувати личинки, що зимують. Фахівці радять у травні та серпні обгорнути стовбури дерев стрічками з мішковини чи картону (шириною 5–7,5 см) для збору личинок плодожерки. Стрічки варто видаляти й знищувати відповідно в червні та жовтні–листопаді. Метод ефективний для дерев із гладкою корою в невеликих садах. Однак, якщо це зробити неправильно, може спостерігатися підвищена виживаність личинок, що зимують. Ці методи, як правило, занадто трудомісткі та дорогі для впровадження комерційними виробниками.
Проте все ж біологічний контроль мінімально ефективний, оскільки личинки шкідника захищені всередині плодів. Біологічний контроль досить помірно зменшує популяції шкідника, оскільки личинки яблуневої плодожерки, які щойно вилупилися, одразу потрапляють у плід. Різноманітні агротехнічні методи можуть допомогти зменшити щільність шкідника, проте, зазвичай, не забезпечують 100% контролю.
Хімічний контроль
Інсектициди є основною тактикою боротьби з яблуневою плодожеркою, доступні як органічні, так і звичайні варіанти.
Серед хімічних інсектицидів, на ринку представлені ефективні препарати широкого спектра дії для боротьби з яблуневою плодожеркою: Проклейм, Ампліго, Прованто Максі, Гудвін тощо. Серед біопрепаратів для боротьби зі шкідником: Актофіт, Актоверм, Фітоверм тощо.
Сучасні інсектициди мають також бути безпечними для корисної біоти, особливо для ентомофагів, які є природними ворогами шкідників. Препарати на основі на основі грануловірусу – це селективний біологічний інсектицид, який можна використовувати для ефективної боротьби з яблуневою плодожеркою. Серед таких препаратів біоінсектицид Мадекс Твін. Препарат нетоксичний для людини, рослин і тварин та безпечний для бджіл та інших комах запилювачів. Засіб сертифікований як біологічний препарат FiBL, OMRI та має ряд інших національних екологічних сертифікацій. Рекомендований для застосування в садах проти яблуневої та східної плодожерки з нормою витрати 0,1 л/га.
Юлія Наружна, j.naruzhna@univest-media.com