В Україні поширюється мода на мікрозелень: рентабельність та практичні поради фермерам

Вадим Дудка, директор фірми «Агроаналіз», що в Каховці, і відомий серед овочівників консультант з питань агротехніки, поділився своїм досвідом вирощування мікрозелені.

Зараз у низці галузей, таких, як овочівництво, тепличне господарство, громадське харчування, тощо, жваво обговорюється новий тренд — мікрозелень. До її переваг відносять особливо ніжні смакові властивості та той факт,що рослини здатні розвиватися без добрив, тобто тільки за рахунок власних запасів у насінні.

Що ж відноситься до мікрозелені, а що — ні? Вадим Дудка вважає, що мікрозеленню слід називати тільки молоді рослини в фазі сім’ядолі – 1-го справжнього листка. «Фактично, це технологія не вирощування, а вигонки», — говорить він.

Культури, які пророщують за таким принципом, зазвичай поділяють на 3 групи: пряно-смакові, декоративно-листяні і наповнювачі. Найпопулярнішим представником другого типу є салат Лолла Росса, що має насичений колір та славиться не тільки відмінним смаком, але й принадним зовнішнім виглядом. Щодо третьої групи – наповнювачі – то їх використовують, аби смак страв не був занадто різким.  Найчастіше як наповнювачі використовуються люцерна, горох, квасоля, тощо. Технологію мікрозелені все частіше випробовують на нових культурах, наприклад, таких, як соняшник та кукурудза.

В останні роки в Україні значно зросла мода на мікрозелень. У першу чергу — завдяки її корисним властивостям, адже у паростках рослин міститься дуже багато поживних речовин, вітамінів та мінералів. Сприяє популярності мікрозелені також легкість і швидкість вирощування не тільки на плантаціях, але й в домашніх умовах.

Вадим Дудка радить усім, хто ризикнув вирощувати мікрозелень, насамперед обирати не протруєне насіння. Тобто в випадку з імпортним насінням, яке приїжджає сюди тільки протруєне, — брати тільки органічне.

Найкраще підходить для мікрозелені, як стверджує В. Дудка, субстрат нейтральної реакції — такий, як кокосове волокно або торф (останній може бути й слабокислий). Причому слід використовувати лиш дрібний торф. Товщина шару субстрату, в який проводиться сівба, має бути близько 1–1,5 см.

Щодо вимог до посіву, то у різних культур вони різні. Насіння одних краще не прикидати зверху субстратом (наприклад, крес-салат), других – навпаки, варто засипати на 3–4 мм (салат, буряк, люцерна в цьому випадку дають дружніші сходи), для третіх цей момент не має особливого значення (наприклад, гірчиця).

Також важливо слідкувати за температурою вирощування. За словами В. Дудки, це ключовий фактор успіху.

Мікрозелень вимагає вищих температур у теплиці, ніж звичайні культури. Так, підвищення температури на 2°С здатне прискорити строк вигонки на 2-8 днів, а витягування йде мікрозелені лише на користь. Найчутливішою до зміни температури є рукола вузьколиста, період вигонки якої скорочується з 30 до 22 днів за підвищення тепла з 18°С до 20°С.  

Оптимальна температура для мікрозелені залежить і від фази розвитку рослини. Так, у фазі пророщування холодостійка мікрозелень (салати, гірчиця, буряк, цибуля, мангольд, кріп) добре розвивається за температури 17–19°С, а в фазі вигонки – 22–25°С вдень та 17–19°С вночі. Теплолюбна зелень (люцерна, квасоля, крес-салат) вирощується за температури 20–22°С у фазі пророщування і 22–25°С та 17–20°С відповідно у фазі вигонки.

Що стосується досвітки, то В. Дудка вважає, що вона підходить не всім культурам, і доволі часто зовсім не окуповується. Винятком може бути хіба що вирощування в кілька ярусів, або коли в теплиці досвітка була встановлена раніше. Також досвітка має сенс, коли врожай потрібно отримати до певної дати, або задля того, щоб рослини позеленіли перед продажем.

Зі свого досвіду Вадим Дудка розповідає, що вирощувати мікрозелень краще у лотках, виготовлених із харчової пластмаси. Щоправда, в них ще потрібно зробити отвори для дренажу – мінімум 5 шт на лоток принаймні по 5 мм завширшки. Вирощував він мікрозелень і в касетах на 500 або 160 комірок. Як говорить експерт, проблем з дренажем у цьому випадку нема. Так, урожайність тоді менша, проте сама зелень набагато соковитіша та товстіша.

В індустріальному виробництві для швидкого (протягом 10–15 хв) охолодження мікрозелені В. Дудка радить використовувати вакуум-кулер, адже тканина рослин дуже ніжна. Для початківців, на його думку, вистачить і холодильника. В цьому випадку він рекомендує перед зрізкою поставити лотки в холодильник, охолодити їх до +4°С, достатньо зволожити, зрізати та запакувати. «За таких умов рослини зберігаються свіжими до 7 днів», — каже експерт.

Також він відзначає, що дуже важливо правильно обрати момент зрізання: перетримувати мікрозелень не можна, бо вона швидко пожовкне і зів’яне.

Сезон мікрозелені, як розповів В. Дудка, триває з жовтня по квітень. Визначну роль у продажі продукції грає реклама. Експерт наголошує, що інтернет має стати основним каналом продажу, і це цілком логічно, враховуючи глобалізацію.

Розташування виробництва має бути  максимально близьке до міста, адже для цієї товарної групи логістика відіграє ключову роль. Партії зазвичай невеликі — до 200–300 кг на день у кращому разі, тож доставка досить клопітка. Супутнім продуктом, за рекомендацією Вадима Дудки, може стати вітграсс, який теж зараз входить в моду.

Варто використовувати теплиці зі стелажами і розпилювачі (мікрозрошення), що вмикатимуться 4-6 разів на добу. Автоматика коштує приблизно 20 доларів. Як зазначає Вадим Дудка. за умови дотримання усіх правил технології виробництва можна обійтися без холодильників для готової продукції.

Витрати та рентабельність ферми у 10 соток (розрахунки фірми «Агроаналіз»):

Маргарита Малиновська