7 серпня 2026
Олег Демчук про тепличний бізнес та інноваційні хаби в Україні
Сьогодні тепличний бізнес — це вже не лише про вирощування продукції, а й про сучасні технології та цифрові рішення, які допомагають покращувати виробництво. Поступово Україна розвиває і впроваджує нові технологічні розробки в тепличній сфері. Співзасновник тепличного інноваційного хабу Smart Harvest Олег Демчук під час вебінару, організованого ГС «Зелені Агро Рішення», поділився своїм досвідом і баченням розвитку демонстраційних теплиць Smart Harvest, а також розповів про кластерний підхід до розвитку тепличного сектору в Україні.
Олеже, розкажіть кілька слів про те, як виникла ідея створення кластерів в Україні?
— З 1998 року вже майже скоро буде 30 років, як я займаюся таким питанням, як кластеризація української економіки. Знаковий 1998 рік, нагадаю про всяк випадок, президент — Леонід Данилович Кучма. Відбуваються перші спроби кластеризувати українську економіку завдяки американському проєкту USAID. Тоді приїхали американці до Леоніда Даниловича і сказали, що хорошим стимулом мікро-, малого- і середнього бізнесу, ми тут випускаємо слово «великий», — якраз є така форма, як кластери. В той час на світовому та європейському ринку зокрема, відбувалися фантастичні зміни, в цей момент народжувалася така структура, як ECCP (European Cluster Collaboration Platform) — це європейське об’єднання кластерів, яке зараз нараховує понад три тисячі кластерів Європи.
Олег Демчук, співзасновник тепличного інноваційного хабу Smart Harvest
Нині в Україні діє така об’єднавча структура, як Український кластерний альянс (УКА), я є головою Правління. Сьогодні ми об’єднуємо понад 50 кластерів по всій Україні. Це різні кластерні об’єднання: медичні, деревообробні, кораблебудівні у Миколаєві, а також кластери, що працюють у сфері IT. Більшість із вас знає про Львівський та Харківський IT-сектори, адже це велика кількість компаній і значні обороти. Львівська ІТ Арена — одна з найбільших кластерних тусовок в Європі загалом.
І ось ще дев’ять років тому — у 2017 році — у нас виникла ідея започаткувати кластерну модель у тепличному бізнесі. Тоді нас підтримав Європейський банк реконструкції та розвитку. Разом із товаришами ми почали створювати перші теплиці — тоді вони були невеликі, приблизно 5,5 тисяч квадратних метрів. Ми тестували свій підхід на двох культурах — огірках і салатах. Але згодом від салатів відмовилися і повністю зосередилися на огірках. Тому, до прикладу, коли я говорю про врожайність 40 кілограмів із квадратного метра, це не просто слова і теорія – це результат, який ми отримали на практиці.
Як за останні роки змінився тепличний бізнес і чому ви вирішили робити ставку саме на технологічні теплиці?
— Теплиця – це фактично живий організм, який постійно потрібно вдосконалювати, модернізувати й адаптувати до нових умов. Технології сьогодні змінюються дуже швидко — приблизно кожні шість місяців з’являються нові рішення. Це і штучний інтелект, і автоматизація, і роботизація, і цифрові системи управління тощо.
Тому за цей час — від 2017 року до сьогодні — ми пройшли вже деврічний шлях розвитку. У рамках відкритого діалогу це була наша п’ята зустріч із власниками невеликих бізнесів, де ми обговорювали практичний досвід і можливості розвитку.
Теплиця – це фактично живий організм, який постійно потрібно вдосконалювати, модернізувати й адаптувати до нових умов
Хмельницька область, звичайно, не є найбільшим тепличним регіоном в Україні. Традиційно сильними були Закарпаття, південні області – Миколаївщина, Херсонщина, Одещина. Серед лідерів також можна назвати Черкащину, Тернопільщину, регіон Заліщиків, Чернівецьку область. Але ми пішли трохи далі – наше завдання сьогодні не просто будувати теплиці, а створювати саме технологічні тепличні комплекси, які відповідають сучасним вимогам і дають змогу отримувати стабільний результат.
Нам вдалося залучити 200 тисяч євро і побудувати у Хмельницькому сучасну теплицю на базі училища №11. Коли ми отримали цей грант, тодішній віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко поставив цілком логічне питання: «А кого і чому ви будете навчати, якщо немає відповідного освітнього стандарту?»
Тоді ми зрозуміли, що потрібно починати не лише з будівництва теплиці, а й зі створення самої системи підготовки фахівців. Два роки нам знадобилося, щоб пройти всі етапи й фактично «пробити стіну». У результаті ми отримали перший в Україні освітній стандарт для підготовки учнів за спеціалізацією вирощування культур у закритому ґрунті в 11-му професійно-технічному училищі.
Ми маємо хорошу гідропонну теплицю, також закладаємо ще одну — трохи іншого формату. Ми хочемо показати учням, що сучасні тепличні технології не обмежуються лише традиційними металевими конструкціями., на ринку з’являються нові матеріали – композитні конструкції, можна працювати з різними видами плівок, покриттів, є різні підходи до вирощування з використанням різних ґрунтів і технологій.
Цей проєкт став для нас одним із важливих поштовхів і мотиваторів рухатися далі. Ми почали об’єднувати навколо цієї ідеї різні напрямки бізнесу, збирати їх в одну систему. Сьогодні для себе ми виділяємо такі основні напрями: ягідна група теплиць, а також овочева, грибна та квіткова. До прикладу, коли ми говоримо про квіткові теплиці, то маємо на увазі не лише вирощування однорічних чи багаторічних рослин. Сьогодні стрімко розвивається ринок так званих «їстівних квітів». Ми придбали цікаве американське дослідження, яке показує, що основні ринки цього напряму зараз зосереджені у Сполучених Штатах, Канаді та країнах Близького Сходу. Це нішевий, але дуже перспективний тренд. І тут важливо не просто навчитися вирощувати такі культури, а й розуміти, як із ними працювати, як їх правильно використовувати та реалізовувати.
Ви проводили ґрунтовні дослідження щодо міжнародного розвитку тепличного бізнесу. Як цей досвід інших країн сприяв створення власної моделі розвитку тепличного напряму в Україні?
— Щоб краще зрозуміти сучасні підходи до тепличного бізнесу, ми вивчали досвід різних країн: відвідували теплиці у США, зокрема в Кремнієвій долині, дивилися технології в Японії, Нідерландах, Китаї. Ми збирали цей досвід, порівнювали різні підходи й у 2024 році почали вже системно оформлювати його в окрему структуру — фактично розпочали інституалізацію цього напряму.
Ми для себе визначили так званий «шестикутник» країн, які є орієнтиром у розвитку сучасних тепличних технологій. Це Нідерланди, Німеччина, Японія, Канада, Велика Британія та США. Саме ці країни сьогодні формують підходи до технологічного, ефективного й сталого тепличного виробництва. Ми вивчаємо їхній досвід, аналізуємо різні моделі й адаптуємо найкращі рішення до українських умов. І коли ми говоримо «ми», то маємо на увазі 40 учасників, які працюють та ведуть свій бізнес на території Хмельницької області.
В Україні більшість учасників тепличного напряму – це мікропідприємства, сімейні господарства або малий бізнес. Але саме ці підприємства сьогодні формують основу нового тепличного напряму і мають потенціал для подальшого розвитку.
В Україні більшість учасників тепличного напряму – це мікропідприємства, сімейні господарства або малий бізнес. Але саме ці підприємства сьогодні формують основу нового тепличного напряму і мають потенціал для подальшого розвитку
Ми також залучили до цього процесу освітні заклади. Сьогодні з нами співпрацюють два університети – у Кам’янці-Подільському та Хмельницькому, а також два коледжі. Окремо варто згадати вище професійне училище №11, для якого ми свого часу реалізували проєкт із сучасною теплицею. Про цей досвід уже багато інформації, ми знімали чимало матеріалів і показували, як усе працює на практиці.
За чотири роки ми підготували понад 100 випускників, які отримали не лише теоретичні знання, а й реальний досвід роботи з тепличними технологіями. Тому ми й надалі плануємо активно розвивати освітній компонент. І важливо сказати, що ми говоримо не лише про формальну освіту — університети чи коледжі. Ми також працюємо над розвитком неформальної освіти через так звані тепличні інноваційні хаби.
У листопаді 2025 року разом з компанією Delphi з Нідерландів, нам вдалося отримати грантове фінансування — перші 4 млн євро. Ми на цьому не будемо зупинитися. Ми хочемо до 20 млн євро залучити в тепличні інноваційні хаби. Ми не розбудовуємо промислові теплиці, ми якраз будуємо демонстраційні теплиці і разом із цим будуємо якісні, зручні тренінгові центри. Поки що це два тренінгові центри — у Львові та Хмельницькому, які зможуть одночасно приймати до 100 людей. Цікаво, що ми вирішили створювати їх у досить незвичний спосіб – за допомогою 3D-друку. Це будуть перші в Україні тренінгові центри, збудовані за такою технологією. Вони будуть модульними, тобто простір можна буде адаптувати під різні формати навчання — від роботи окремих груп до проведення більших заходів.
Отже, ми говоримо і про формальну освіту, яка має державну акредитацію, і про неформальні освітні центри. Вони будуть доступні для різних категорій учасників — школярів, студентів, підприємців, інноваторів та всіх, хто хоче отримати практичні знання у сфері тепличних технологій. Також ми плануємо побудувати готель, що дасть учасникам освітнього процесу можливість проживання, щоб учасники могли не просто приїхати на кілька годин, а повноцінно навчатися, працювати над проєктами та обмінюватися досвідом.
У цих центрах ми хочемо показати не лише окремі технології, а й комплексний підхід до сучасного тепличного виробництва. Це будуть рішення, які використовують у Нідерландах, Німеччині, Канаді, Японії — від енергоефективності та автоматизації до створення й тестування нових технологічних рішень і прототипів.
Smart Harvest — тепличний інноваційний хаб — це фактично перший приклад, коли на території індустріального парку працюють не лише бізнесові структури. Ми не є комерційною структурою. Агенція сталого розвитку АСТАР та ГО «Клуб ділових людей Україна» — це громадські організації, і наша мета створити таку модель, яка буде хоча б самоокупна. Smart Harvest базуватиметься на п’яти теплицях різного рівня технологічності: від високотехнологічної скляної теплиці до середньо- та низькотехнологічних форматів. Також ми плануємо створити експериментальну теплицю, де можна буде тестувати нові підходи та рішення.
У цих центрах ми хочемо показати не лише окремі технології, а й комплексний підхід до сучасного тепличного виробництва. Це будуть рішення, які використовують у Нідерландах, Німеччині, Канаді, Японії — від енергоефективності та автоматизації до створення й тестування нових технологічних рішень і прототипів
В наш проект ми залучаємо й комунальні підприємства. Наразі в нас є дві територіальні громади, Теофіпольська і Шепетівська, які, виграли гранти в програмі «U-LEAD з Європою», а Теофіпольська ще один грант від «Астарти». І вони вже побудували теплиці, кожна з яких на 600 м². У Теофіполі — це овочева теплиця, а в Шепетівці — квітковий напрям.
Наша ідея полягає в тому, щоб комунальні підприємства в територіальних громадах мали свою спеціалізацію і мали змогу забезпечувати потреби місцевих мешканців, створюючи при цьому нові можливості для розвитку. Для нас важливо співпрацювати з громадами, органами місцевого самоврядування та обласними структурами — чи то обласною військовою адміністрацією, чи обласною радою.
Які ще проєкти ви плануєте розвивати найближчим часом?
— У нас є ще низка проєктів. Нам вдалося «виграти» 48 теплиць – це невеликі тепличні комплекси площею 60–80 квадратних метрів, які встановлюються на базі шкіл.
Ми пішли далі й почали розвивати ідею підготовки майбутніх фахівців-тепличників ще зі шкільного віку. Через шкільні підприємства хочемо показати дітям основи тепличного бізнесу. Але в процесі роботи виникло ще одне питання: чи можна починати формувати такі навички ще раніше — у дошкільному віці? Ми знайшли цікавий досвід у США, де вже працюють програми для дітей 4–5 років.
Тому для нас сьогодні актуально те, в у Європі називають РІЕ – регіональна інноваційна екосистема. Звичайно, що це не просто, це не модель швидкого бізнесу на кшталт «Сьогодні вклав, завтра заробив». На це йде точно кілька років. Утім це закладає міцний фундамент, з яким ми хочемо працювати.
Якщо подивитися сьогодні на тепличний бізнес в Україні, яка, на вашу думку, найбільша проблема, яку потрібно вирішити?
— Коли ми спілкуємося з тепличними господарствами, що ж їх найбільше сьогодні хвилює, то вони майже одностайно згадують одну проблему – енергетика. Енергетика «валить» ринок. Коли ти розумієш і контролюєш енергетичну частину, то можеш тримати собівартість під контролем – і тоді вона не «з’їдає» бізнес, а залишається в межах нормальної маржі 20–25 %. А якщо вже витрати доходять до 60–70 %, то продукція стає неконкурентною і її просто вигідніше завезти з-за кордону, де немає таких витрат і ризиків. Енергетика сьогодні – це не тільки про гроші, а й про війну, блекаути, відключення і різні форс-мажори.
Фахівці тепличного бізнесу спочатку назвали нам п’ять основних проблем, з якими вони стикаються, серед яких – навчання і стажування. І якраз Smart Harvest частково закриває це питання через співпрацю з університетами та коледжами.
Далі підняли тему маркетингу і просування — це вже не просто «купив-продав», а розуміння ринку, збуту і позиціонування продукції.
Поступово ми зібрали загалом 12 ключових напрямів. Це ті сервіси й послуги, які кластер або керівна структура може надавати своїм учасникам.
І тут ми зіткнулися з ще однією проблемою. Наприклад, коли гранти на теплиці отримували ветерани, часто вони не до кінця розуміли, що саме планують вирощувати, як це вирощувати і куди потім продавати продукцію. Фактично виникає ситуація, що з одного боку, суспільство дбає про ветеранів, дає їм теплиці. Це наче, як, знаєте, людині подарували автомобіль, але не навчили на ньому їздити. І це такий ризик. Отримати базову теплицю – це півбіди, ще треба розуміти якісний, ефективний менеджмент. Тому для себе ми зробили висновок: перш ніж запускати великі проєкти в тепличному бізнесі, люди мають пройти базову підготовку і отримати ключові практичні навички.
Компанія «Delphy» (Нідерланди) і ГО «Клуб ділових людей Україна» буде реалізовувати з нами чотирирічний проєкт. Його суть у тому, щоб протягом перших двох років підготувати нових гравців ринку або посилити тих, хто вже працює. У рамках проєкту буде відібрано 10 експертів із двох хабів – Львівського та Хмельницького. Разом із ними розроблять навчальні програми різного рівня: як вузькоспеціалізовані, так і більш комплексні. Після цього учасники проходитимуть стажування в Нідерландах. Звісно, тут треба володіти двома навичками. Це розумінням тепличного бізнесу та знання вузькоспеціалізованої англійської термінології.
Навіть якщо людина добре знає англійську, у тепличній сфері все одно є багато спеціальних термінів, які в повсякденній лексиці мало використовуються. Тому часто буває так, що ти ніби-то мову знаєш, але як називається конкретний процес, обладнання чи операція в теплиці – вже ні. А без цього в міжнародній роботі дуже складно нормально спілкуватися й працювати.
У чому ваша модель тепличного бізнесу відрізняється від того, що вже працює в Україні?
— Ми не йдемо в ті звичайні теплиці, яких сьогодні вже багато — на Закарпатті, Тернопільщині, в Чернівецькій області. Ми рухаємося в бік «розумних» теплиць. Ідея в тому, що коли запрацює наш хаб і ми підключимо, зокрема, голландські технології, ми наповнимо його сучасними рішеннями та інноваціями. Ми почнемо з формуванням лінійки доданої вартості – тобто будемо формувати більш спеціалізовану продукцію. І важливий момент: ми не боїмося навіть можливого перевиробництва, коли з’являться промислові теплиці.
Отримати базову теплицю – це півбіди, ще треба розуміти якісний, ефективний менеджмент. Тому для себе ми зробили висновок: перш ніж запускати великі проєкти в тепличному бізнесі, люди мають пройти базову підготовку і отримати ключові практичні навички
Якось німецькі колеги нас запитали: «А що ще може дати Україна?». І ми з березня почали думати, які продукти можемо розробляти самі.
Наприклад, у нас на Хмельниччині є Микола Мельник – він прийшов у тепличний бізнес з IT. І він зовсім по-іншому дивиться на ці процеси, він розробляє свої ІТ-продукти, які можна далі вдосконалювати і тестувати як в Україні, так і потенційно на зовнішніх ринках.
Тобто нам цікаво не просто купувати готові рішення, а самим їх створювати і впроваджувати. Бо наші розробки можуть бути не гірші за технічним рівнем, але значно доступніші за ціною. У високих технологіях саме розробка і формує основну додану вартість. У нас будуть продукти на різного покупця.
Крім того, ми хочемо на базі Smart Harvest протестувати різні джерела енергії. Це буде сонячна енергія, вертикальні вітрові рішення, а також системи накопичення енергії, умовні «павербанки». Я маю на увазі не великі промислові установки, а радше невеликі демонстраційні рішення. В індустріальному парку вже є великі накопичувачі на 6 мегават, але нам потрібен більш компактний формат для тестування. Якщо вдасться домовитися з японськими партнерами, ми також покажемо варіанти вертикальних сонячних панелей, а також різні типи теплових насосів. Плюс залишаємо класичні рішення на твердому паливі, зокрема на деревині чи щепі. Ідея у нас проста – це спробувати поєднати все це і знайти баланс, який реально працює. Тобто зменшити залежність від традиційних постачальників електроенергії та газу і частково створити власний енергетичний «острів», де енергія виробляється з різних локальних джерел.
Тобто, насправді, у нас ще є про що розповідати. І планів також багато – ми й надалі хочемо розвивати інноваційні технологічні рішення та тестувати на практиці нові розробки. Попереду ще багато цікавого.
Юлія Наружна, j.naruzhna@univest-media.com
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
