Передноворічні підсумки з випаровуванням зерна і гектарів: дива трапляються

Стараннями окупантів в Україні скорочуються посівні площі

Нічні морози і холоднеча — не перепона для проведення в Україні жнив. Такий висновок можна зробити, поглянувши на врожайні зведення. І для механізаторів на полях ще є трохи справ. Як випливає з оперативної інформації про стан збирання сільськогосподарських культур, за тиждень з 21 по 28 листопада особливо порадувала кукурудза, якої у засіках додалося більш як півмільйона тонн. На 30 тонн побільшало проса та майже на 150 000 тонн соняшнику. Додатково накопано 130 тисяч тонн цукрових буряків. Також додалося дев’ять тисяч тонн сої та ледь не тисяча тонн ріпаку. Тобто ці цифри вимальовують таку картину: під зиму відбулося пожвавлення на полях, адже у зведеннях і площі збільшуються, і намолоти зростають. Особливо важко уявити подібне з ріпаком, який дозріває у червні-липні, тож кілька місяців як має бути у коморі. Його, якщо вірити зведенням, обмолочували на Миколаївщині. Теоретично таке ймовірно, цю олійну культуру могли збирати як другий урожай. Але ще більше в оприлюдненій інформації непокоїть рядок «інші зернові та зернобобові». Площа обмолоченого там за тиждень з 375,6 тис. га скоротилися до 337,3 тис. А кількість зібраного з 1 млн 38,7 тис. тонн впала до 1 млн. 32 тис. Чи хтось поцупив напередодні нового року немалу кількість важкою працею виплеканого сільгоспвиробниками врожаю, чи винна в усьому методика підрахунків, коли під завісу сезону просто відбувається цифрова усушка і утруска – залишається лише здогадуватися. Втім, під ялинку напередодні свят з офіційними даними, коли підсумовується зроблене, і не такі метаморфози трапляються…

Якщо підводити риску під жнивним процесом, а завершення року якраз слушний для цього час, варто поздоровити українських аграріїв зі значними здобутками. Попри військовий стан і посушливий сезон у загальнодержавному масштабі вдалося зібрати понад 53,9 мільйона тонн зернових і зернобобових. Коли зважати на всі складнощі, 49,7 ц/га – доволі пристойна середня врожайність.

Серед областей пальма першості за Одещиною – там загальна кількість намолоченого сягнула 4 мільйонів 617 тисяч тонн. У списку регіонів, де під новорічну ялинку покладуть більш як чотири мільйони тонн зерна, також Чернігівщина (4,518 млн), Полтавщина (4,169 млн), Хмельниччина (4,129 млн) і Вінниччина (4,055 млн). З найвищою середньою врожайністю вітаємо сільгоспвиробників Хмельниччини, де на круг намолотили 77 ц/га. До речі, Одещина вийшла у лідери завдяки 2,8 млн тонн зібраної пшениці та 1 млн 78 тис. тонн – ячменю. Водночас це єдина область, де у першому випадку кількість намолоченого перевалила за два мільйона, а у другому – мільйон тонн. За середньою врожайністю цих культур немає рівних Хмельниччині: пшениці – 67 ц/га, ячменю – 59,7 ц/га. Найкукурудзянішим регіоном цьогоріч виявилася Чернігівщина, де намолотили 3,307 млн тонн качанистої. За середньою врожайністю на королівських ланах попереду та ж таки Хмельниччина – 103,8 ц/га.

Найбільш соняшниковою областю нинішнього сезону стала Кіровоградщина, де цієї олійної культури зібрали 1 млн 300 тис тонн. Найвищою середньою врожайністю відзначилася Тернопільщина – на круг вийшло 33 ц/га.

На соєвих полях за обсягами намолоченого поза конкуренцією Хмельниччина – 828 тис. тонн. У той час як Івано-Франківщина здивувала середньою врожайністю у 32,5 ц/га.

У ріпакових лідерах опинилася Вінниччина, де зібрали 372 тис. тонн. Найвища середня врожайність і тут за Тернопільщиною – 37,8 ц/га.

Не все гаразд з сівбою озимих. Зазвичай закладена у грунт восени пшениця дає більшу (порівняно з ярою) врожайність. На початок грудня вона зростає майже на 4 мільйонах 383 гектарах. Це принаймні на 300 тис. га менше минулорічного показника.

Не дуже оптимістична ситуація з озимим ріпаком, який займає 1 млн 83 тис. га, що на 170 тисяч поступається 2023 року. Якщо вірити зведенням, олійну культуру сіяли аж до грудня. З одного боку це виглядає абсурдно, але можна таке припустити, якщо згадати, що ріпак сіяли у серпні у сухий ґрунт, у вересні теж не було достатньо вологи, сходи виявилися надто кволими. Тож, вочевидь, в окремих господарствах наважилися пересівати у таку пізню пору.   

Дисбаланс з озимими можна пояснити і тим, що площі разом з лінією фронту поступово відсуваються углиб країни. Як би мужньо наші воїни не протистояли окупаційній навалі, але у зонах активних бойових дій багато не насієш і не нажнивуєш. Землі, де раніше колосилася пшениця, зростали соняшник та кукурудза, перетворилися на поле битви. Приміром, на Донеччині площі посіяної пшениці скоротилися до 39 тисяч гектарів – порівняно з минулим роком одразу на 57 тис га. Територія порита окопами, усіяна захисними спорудами. Поблизу фронту, навіть за десятки кілометрів до лінії зіткнення, не кожен господар ризикне жнивувати або сіяти через загрозу прильотів. Відбиті у ворога заміновані площі теж під питанням. Не можна одразу пускати такі поля у обіг, поки там не попрацюють сапери. Ретельно все обстежити – непроста, затратна за часом справа. Чи колоситимуться наступного року на цих землях озимі пшениця чи жито, якщо їх не посіяли з осені – зрозуміло, що ні. З ярими – залежить від швидкості розмінування. Але часто відкинутий ворог не змиряється з втраченими позиціями. У намаганні повернутися піддає ті райони, які нещодавно втримував, нещадним обстрілам. Тож і площ, де можна більш-менш безпечно вести польові роботи стає усе менше.

Валерій Друженко

Малюнок Олексія Кустовського