Хвороби сої і захист від них за допомогою протруювання

Від якості насіннєвого матеріалу і правильної передпосівної обробки насіння залежить майже 50 % урожаю сої. Саме ці чинники дають змогу отримати дружні сходи, захищені від патогенів, і розкрити максимальний потенціал рослин.

У виборі протруйника слід зважати на багато моментів. Парадокс ситуації в тому, що хай там як ми намагаємося врахувати всі можливі чинники, завжди буде щось, що ми не взяли до уваги, а над іншими ми взагалі не маємо влади. Звісно, нам не вдасться все передбачити, але ми можемо детально проаналізувати ситуацію і підготуватися краще, ніж у попередні роки. Поговоримо про основні аспекти під час вибору протруйника на сою: терміни посіву, попередник, ґрунт, фітосанітарний стан, основні проблеми попереднього року тощо.

Соя — світло- і теплолюбна культура. Сіяти сою потрібно, коли ґрунт добре прогріється, і на глибині загортання насіння температура становитиме 13–14°C. За нижчих температур насіння довго проростає, а сходи вразливіші до патогенів і можуть пошкоджуватися весняними заморозками, які останніми роками бувають дедалі частіше. 2020 рік укотре довів, що терміни сівби сої мають значення. Прохолодні травень і червень помітно ослабили рослини, і на ранніх посівах урожайність була набагато меншою. З іншого боку, зволікати з початком сівби сої не слід, адже температура щодня підвищується, а з нею втрачається дорогоцінна волога.

Соя — доволі ніжна культура на початкових етапах росту, тому важливо приділити увагу вибору діючих речовин протруйника та їхньому впливу на сходи культури. Діючі речовини з групи триазолів не варто використовувати для обробки насіння сої, бо вони знижують рівень схожості й енергію проростання та негативно впливають на симбіоз рослин із бульбочковими бактеріями.

Вибір якісного насіння — один із ключових моментів при вирощуванні сої. Щороку діагностичні центри компанії «Сингента» аналізують тисячі зразків насіння сої на фітопатологічне навантаження. За даними діагностичних центрів, основні насіннєві інфекції — це аскохітоз (Ascochyta sojaecola), пероноспороз (Peronospora manshurica), септоріоз (Septoria glycines), біла гниль (Sclerotinia sclerotiorum), а особливо гриби роду фузаріум (Fusarium spp.). На сходах і бобах частіше виявляють F. Gibbosum і F. oxysporum, а при в’яненні — F. oxysporum.

Вирощування будь-якої культури формує певну екосистему і призводить до накопичення всіляких хвороб у ґрунті. Фізіологічно активна зима, коли протягом 5–6 тижнів тримається температура нижча за -5°C, дає змогу на природному рівні контролювати розвиток шкідливих організмів в орному шарі ґрунту. Проте останніми роками на території України такої зими не було. Сьогодні ж ми говоримо про те, що всі форми патогенів, які залишаються в ґрунті або на рослинних рештках, мають змогу вижити й уражувати сходи та коріння молодих рослин. Коріння має важливе значення для розвитку рослин, бо воно допомагає рослинам максимально використовувати закладений у них генетичний потенціал. Кореневу систему важко досліджувати, адже вона прихована від очей людини в ґрунті. Крім того, на цьому етапі нашого господарювання ми частково порушили сівозміну, створивши у такий спосіб дуже сприятливі умови для розвитку ґрунтових інфекцій, як-от фузаріоз (Fusarium spp.), ризоктонія (Rhizoctonia spp.), пітіум (Phythium spp.), біла гниль (Sclerotinia spp.) та інших патогенів.

Один із найнебезпечніших ґрунтових патогенів — ризоктонія. Цей збудник — поліфаг, тобто йому байдуже, яка рослина стане його жертвою. Паразитує в стадії стерильної грибниці і може вільно розвиватися в ґрунті на органічних рештках. За несприятливих умов зовнішнього середовища грибниця патогена видозмінюється, утворюючи чорні пластинчасті склероції, які теж є джерелом інфекції. Найсприятливіші для патогена умови — температура 10–22°С, надмірне зволоження ґрунту і його погана аерація, що часто буває внаслідок утворення кірки після дощу.

Перші ознаки хвороби проявляються за проростання насіння на підсім’ядольному коліні проростків у вигляді бурих плям, які часто охоплюють стебло рослини. Максимального розвитку хвороба сягає у фазі утворення перших справжніх листків. Підземна частина стебла, стрижневий і бокові корені вкриваються коричневими розпливчастими вдавленими плямами, які можуть охоплювати чималу їхню поверхню. Уражене стебло тоншає, висихає, проростки гинуть. Втрати врожаю сої на ґрунтах, уражених ризоктонією, можуть сягати 30% і більше. Підступність цієї хвороби полягає в тому, що міцелій ризоктонії легко може вражати сильні здорові рослини і «відкривати ворота» для вторинної інфекції, як-от фузаріози і бактеріози.

Якісний передпосівний обробіток ґрунту, дотримання сівозміни, використання високоякісного посівного матеріалу, оптимальні терміни сівби, безумовно, мають величезне значення для обмеження розвитку хвороб сої. Проте вирішальне слово в контролі насіннєвої і ґрунтової інфекцій завжди за якісним протруйником.

Іван Петренко, канд. с.-г. наук, менеджер з технічної підтримки захисту насіння, компанія «Сингента»

Журнал «Пропозиція», №1, 2021 р.