Ка­пу­с­тя­на міль на ріпа­ко­вих посівах

Ка­пу­с­тя­на міль (Plutella maculipennis Curt.) на­ле­жить до ро­ди­ни Сер­по­крилі молі (Plutellidae), її гусінь по­шко­д­жує схо­ди ка­пу­с­тя­них куль­тур. По­за­як не­має чітких кри­теріїв про­гно­зу по­ши­рен­ня та чи­сель­ності цьо­го шкідни­ка, пе­ред­ба­чи­ти ма­сові спа­ла­хи фіто­фа­га до­сить важ­ко.  Зро­с­тан­ня йо­го кількості пов’яза­не з міграцією ме­те­ликів з інших стацій під впли­вом фрон­таль­них про­цесів в ат­мо­сфері та півден­них вітрів, а та­кож із підви­щен­ням се­ред­нь­о­до­бо­вих тем­пе­ра­тур повітря та знач­ним на­ко­пи­чен­ням шкідни­ка на ріпа­косійних те­ри­торіях.

Зи­мує ка­пу­с­тя­на міль у стадії ля­леч­ки у ко­коні, рідше — у стадії ме­те­ли­ка, що шу­кає собі при­ту­лок у рос­лин­них решт­ках на посівах ка­пу­с­тя­них куль­тур та бур’янах. 
Оп­ти­маль­ною тем­пе­ра­ту­рою для роз­вит­ку ка­пу­с­тя­ної молі є 10°С, але вона мо­же роз­ви­ва­ти­ся і за тем­пе­ра­ту­ри повітря 5°С у ши­ро­ко­му діапа­зоні во­ло­гості. Верх­ня тем­пе­ра­тур­на ме­жа роз­вит­ку, за якої ви­жи­ває ка­пу­с­тя­на міль, ста­но­вить 35…37°С, що на 2…3°С ви­ще від до­пу­с­ти­мого рівня для інших ко­мах.

Літ ме­те­ликів капустяної молі на­весні у Лісо­сте­пу і на Поліссі роз­по­чи­нається на­прикінці квітня, що збігається із по­явою сходів ріпа­ку яро­го і гірчиці. Після ви­ль­о­ту ме­те­ли­ки по­тре­бу­ють до­дат­ко­во­го жив­лен­ня, від чо­го за­ле­жить три­валість їхньо­го жит­тя та пло­дючість. Так, три­валість жит­тя ме­те­ликів капустяної молі без до­дат­ко­во­го жив­лен­ня ста­но­вить п’ять днів, тоді як за жив­лен­ня на квітах ка­пу­с­тя­них куль­тур — 18–28 днів. Іма­го шкідни­ка літає ли­ше вночі, а вдень хо­вається попід ли­ст­ка­ми. На ос­нові спо­с­те­ре­жень скла­де­но фе­но­логію ка­пу­с­тя­ної молі на посівах ріпа­ку ози­мо­го в  умо­вах Західно­го Лісо­сте­пу (табл. 1). 

Термін відкла­дан­ня яєць капустяної молі пер­шої і ос­тан­ньої ге­не­рацій ду­же роз­тяг­ну­тий і три­ває  місяць-півто­ра, а дру­гої — на­впа­ки, стис­лий. Та­ка особ­ливість пов’яза­на із підви­щен­ням повітро­тем­пе­ра­тур­но­го рівня, за­вдя­ки чо­му всі стадії роз­ви­ва­ють­ся швид­ше. Са­миці капустяної молі відкла­да­ють яй­ця по од­но­му або куп­ка­ми, по два-п’ять, зіспо­ду листків ка­пу­с­тя­них куль­тур, уз­довж ли­ст­ко­вих жи­лок чи на їхні че­реш­ки. Од­на са­ми­ця капустяної молі відкла­дає 70–170, мак­си­мум до 300 яєць.

Ембріональ­ний роз­ви­ток ко­ма­хи за­ле­жить від тем­пе­ра­тур­но­го ре­жи­му. За се­ред­нь­о­до­бо­вої тем­пе­ра­ту­ри повітря 14…18°С та гідро­термічно­го ко­ефіцієнта (ГТК) 2,3 гусінь з’яв­ляється че­рез 9–12 днів, а за 20…25°С і ГТК 1,5 — че­рез 4–7 днів. 

Відро­д­же­на гусінь капустяної молі про­ни­кає у м’я­коть листків і про­гри­зає зви­висті хо­ди-міни за­вдовжки до 6 мм. Че­рез два-три дні (після пер­шо­го ли­нян­ня) во­на ви­хо­дить на­зовні і жи­вить­ся відкри­то зни­зу листків, ви­г­ри­за­ю­чи м’якоть і за­ли­ша­ю­чи не­зай­ма­ною ли­ше тон­ку шкірку. Пізніше продіряв­лює її наскрізь не­ве­ли­ки­ми, пе­ре­важ­но круг­ли­ми, от­во­ра­ми, а та­кож об­гри­зає стул­ки струч­ка та виїдає не­дозріле м’яке насіння. По­шкоджен­ня, за­вдані цим шкідни­ком, спе­цифічні — схожі на «вікон­ця».

Роз­ви­ток гу­сені капустяної молі три­ває від 30 днів — за тем­пе­ра­ту­ри 14…16°С до 20 днів — за 17…19°С та до 10 днів — за 23…25°С. Три­валість їхньо­го роз­вит­ку за­ле­жить від віку кор­мо­вих рос­лин: на мо­ло­дих —9–10 днів, на старіших — від 9,3 до 11,3 дня. 

Че­рез 6–15 днів (після тре­ть­о­го ли­нян­ня) гусінь за­ляль­ко­вується у нещільно­му ко­коні, прикріпле­но­му до листків, стручків, гілок, стеб­ла кор­мо­вої рос­ли­ни. Стадія ля­леч­ки три­ває 7–14 днів, а по­вний цикл роз­вит­ку — від 31 до 44 днів.

Виліт ме­те­ликів капустяної молі дру­гої ге­не­рації спо­с­теріга­ють наприкінці черв­ня — липні. По­чи­на­ю­чи із серп­ня з’яв­ляється гусінь капустяної молі тре­тьої  та чет­вер­тої ге­не­рацій.

За ро­ки досліджень відзна­ча­ли знач­ну різни­цю у рівні шкідли­вості гу­се­ниць ка­пу­с­тя­ної молі. Інтен­сивність їхньо­го жив­лен­ня зро­с­та­ла в умо­вах підви­ще­них тем­пе­ра­тур та низь­ко­го ГТК. Так, за ГТК 0,37  чи­сельність гу­се­ниць (І–ІІ віку) ста­но­ви­ла 8,9 екз./м2,  яки­ми бу­ло по­шко­д­же­но 60% рос­лин із ко­ефіцієнтом по­ш­ко­д­жен­ня 1,0, тоді як  за ГТК 1,55–2,96 — ли­ше 20–19% рос­лин із ко­е­фі­цієнтом 0,29–0,25 (табл. 2).

У ро­ки з ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою повітря та низь­ким рівнем во­ло­гості гусінь ка­пу­с­тя­ної мо­лі  за ма­со­во­го розмно­жен­ня спри­чи­нює по­вну або ча­ст­ко­ву за­ги­бель  сходів ріпа­ку ози­мо­го. По­шко­д­жені рос­ли­ни внаслідок  змен­шен­ня площі ли­ст­ко­вої по­верхні та втрат во­ди уповільню­ють ріст, що не­га­тив­но впли­ває на їхню пе­ре­зимівлю. То­му кон­троль чи­сель­ності ка­пу­с­тя­ної молі є важ­ли­вим еле­мен­том тех­но­логії ви­­ро­щу­ван­ня ріпа­ку.
Як по­ка­за­ли наші досліджен­ня, од­ним із ме­тодів кон­тро­лю від капустяної молі є до­три­ман­ня строків сівби. За ранніх строків сівби (15–18 серп­ня) посіви знач­но мен­шою мірою за­се­ля­ють­ся ка­пу­с­тя­ною міллю. Так, по­шко­д­женість сходів ранніх посівів гусінню цьо­го шкідни­ка ста­но­вить 15,0%. У період по­яви пер­шо­го справжнь­о­го ли­ст­ка цей по­каз­ник не пе­ре­ви­щу­вав 16,7% (бал  по­шко­д­жен­ня — 1,28). На посівах пізніх строків сівби рівень по­шко­д­жен­ня рос­лин був ви­щим більш ніж удвічі і ся­гав 47%  (табл. 3).    
 
Са­миці шкідни­ка капустяної молі по­чи­на­ють відкла­да­ти яй­ця у кінці дру­гої — на по­чат­ку тре­тьої де­ка­ди серп­ня, ко­ли рос­ли­ни ранніх строків сівби всти­га­ють сфор­му­ва­ти один-два справжніх ли­ст­ки і ста­ють стійкіши­ми до по­шко­д­жень. 

Важ­ли­вим еле­мен­том тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ріпа­ку є за­сто­су­ван­ня інсек­ти­цидів як під час пе­ред­посівної об­роб­ки насіння, так і під час об­при­с­ку­ван­ня сходів. От­ри­мані дані свідчать про те, що ефек­тивність і період за­хис­ної дії у про­труй­ників-інсек­ти­цидів різний. Най­ви­щий по­каз­ник технічної ефек­тив­ності про­ти гу­сені ка­пу­с­тя­ної молі спо­с­теріга­ли на де­ся­ту до­бу після по­яви сходів на варіан­тах із діючою ре­чо­ви­ною тіаме­ток­сам (табл. 4).

У фазі сходів най­е­фек­тивніши­ми про­ти гу­сені ка­пу­с­тя­ної молі бу­ли пре­па­ра­ти на ос­нові  та­ких діючих ре­чо­вин, як лямб­да-ци­га­ло­т­рин та ди­ме­то­ат. Їхня ефек­тивність на тре­тю до­бу після об­при­с­ку­ван­ня до­ся­га­ла 85,1–94,7% (табл. 5). Се­редній бал по­шко­д­же­ності сходів гусінню на цих варіан­тах ста­но­вив 0,62–0,32, тоді як на кон­тролі — 1,41.
На сьо­му до­бу після об­при­с­ку­ван­ня ви­яв­ле­но зни­жен­ня ефек­тив­ності досліджу­ва­них пре­па­ратів  на 14–20%.

Для ре­гу­лю­ван­ня рівня по­шко­д­же­ності ка­пу­с­тя­ною міллю рос­лин ріпа­ку ози­мо­го в осінній період ма­ють важ­ли­ве зна­чен­ня стро­ки сівби та хімічний за­хист посівів. Оп­ти­маль­ни­ми для зо­ни Західно­го Лісо­сте­пу  є стро­ки сівби із 15 по 20 серп­ня. Най­е­фек­тивніши­ми для пе­ред­посівної об­роб­ки насіння виз­на­че­но інсек­ти­ци­ди із діючою ре­чо­ви­ною тіаме­ток­сам, а за об­при­с­ку­ван­ня сходів — лямб­да-ци­га­ло­т­рин та ди­ме­то­ат. 

О. Сніжок, канд. с.-г. на­ук, ст. на­ук. співробітник,
Інсти­тут сільсько­го гос­по­дар­ст­ва Західно­го Полісся (ІСГЗП)

Інформація для цитування

Капустяна міль: нова загроза ріпаковим посівам/ О. Сніжок // Пропозиція. — 2016. — № 12. — С. 90-92