Особливості застосування гербіцидів гліфосатной групи після жнив

Ме­ханізм дії пре­па­ратів

Гліфо­сат —  фо­с­фо­рор­ганічна спо­лу­ка, струк­ту­ра якої близь­ка до хімічної струк­ту­ри при­род­них аміно­кис­лот — гліци­ну і глу­таміну. У грунті пре­па­ра­ти цієї гру­пи ду­же швид­ко іна­кти­ву­ють­ся мікро­ор­ганізма­ми або ут­во­рю­ють хе­ла­ти із важ­ки­ми ме­та­ла­ми і сор­бу­ють­ся грун­то­ви­ми ча­ст­ка­ми. То­му в грунті во­ни інертні, тож їх за­сто­со­ву­ють ли­ше на бур’янах, що ве­ге­ту­ють, чи на куль­ту­рах — як де­си­кан­ти, де­фоліан­ти чи сенікан­ти. Це си­с­темні гербіци­ди суцільної дії, яким вла­с­ти­ва здатність під час транс­ло­кації рос­ли­ною пе­реміща­ти­ся аж до її ко­ре­не­ви­ща.

За­сто­со­ву­ють їх для кон­тро­лю од­норічних і ба­га­торічних видів бур’янів у си­с­темі ос­нов­но­го чи пе­ред­посівно­го об­робітку, пе­ред зби­ран­ням со­няш­ни­ку, сої, насінників ба­га­торічних трав, го­ро­ху, ози­мої пше­ниці або для спря­мо­ва­но­го (без по­трап­лян­ня на куль­турні рос­ли­ни) об­при­с­ку­ван­ня пло­до­вих де­рев і ви­но­град­ників. Та­кож ви­ко­ри­с­то­ву­ють їх на по­лях, при­зна­че­них під посіви ку­ку­руд­зи, цу­к­ро­вих бу­ряків, кар­топлі, сої, со­няш­ни­ку, ріпа­ку, лю­цер­ни, льо­ну, ово­че­вих і ба­ш­тан­них куль­тур.

Ба­га­торічні бур’яни пригнічу­ють­ся впро­довж усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду, од­норічні — до по­втор­но­го відро­с­тан­ня но­вих. Симп­то­ми дії пре­па­ратів спо­с­теріга­ють­ся на од­норічних рос­ли­нах че­рез дві-чо­ти­ри до­би, на ба­га­торічних — че­рез 7–10 днів, а по­вна за­ги­бель бур’янів на­стає че­рез 20 днів і пізніше. Про­хо­лод­на і хмар­на по­го­да за­три­мує про­яв фіто­ток­сич­ності гербіци­ду, а опа­ди, які ви­па­ли менш ніж че­рез 2 год після об­при­с­ку­ван­ня, мо­жуть зни­зи­ти ефек­тивність об­роб­ки.

У зе­ле­них ча­с­ти­нах рос­лин гербіци­ди зу­мов­лю­ють на­ко­пи­чен­ня аміаку, який є силь­ною клітин­ною от­ру­тою. Відо­мо, що фо­с­фо­рор­ганічні гербіци­ди інгібу­ють 5-енолпіру­ват­шикімат-3-фо­с­фат­син­та­зу, фер­мент біосин­те­зу аро­ма­тич­них аміно­кис­лот, зо­к­ре­ма, феніла­ланіну і ти­ро­зи­ну. На уль­т­ра­ст­рук­тур­но­му рівні відбу­вається руй­ну­ван­ня обо­ло­нок хло­ро­пластів, на­бу­хан­ня ен­до­плаз­ма­тич­но­го ре­ти­ку­лу­му і про­гре­су­ю­чий роз­пад мем­б­ран. Не ви­клю­че­на мож­ливість існу­ван­ня інших центрів дії фо­с­фо­рор­ганічних гербіцидів.
Бур’яни спо­чат­ку на­бу­ва­ють світло-зе­ле­но­го за­барв­лен­ня, потім жовтіють, зне­барв­лю­ють­ся, втра­ча­ють тур­гор, за­си­ха­ють і че­рез 14–20 днів ги­нуть.

Зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри до 10°С і по­су­ха уповільню­ють дію гербіцидів на ос­нові гліфо­са­ту. Для до­сяг­нен­ня най­кра­щих ре­зуль­татів за об­роб­ки пре­па­ра­та­ми на ос­нові гліфо­са­ту в грунті має місти­ти­ся до­стат­ньо во­ло­ги. У період об­при­с­ку­ван­ня бур’яни ма­ють пе­ре­бу­ва­ти у стані біологічної ак­тив­ності, а по­годні умо­ви — оп­ти­маль­ни­ми для їхньо­го роз­вит­ку впро­довж усь­о­го періоду дії пре­па­ратів.

Стер­нь­ові бур’яни    

Для післяз­би­раль­но­го періоду ха­рак­тер­ним є на­явність так зва­них стер­нь­о­вих засмічу­вачів, які є го­ло­вною про­бле­мою на по­лях. До цієї гру­пи на­ле­жать пред­став­ни­ки пізніх ярих бур’янів: мишій зе­ле­ний і си­зий, пло­с­ку­ха зви­чай­на, ку­рай зви­чай­ний, ку­рячі оч­ка по­льові, залізни­ця гірська та інші. За­зна­чені бур’яни під час ве­ге­тації зер­но­вих куль­тур пригнічу­ють­ся під їхнім по­кри­вом, а од­ра­зу після зби­ран­ня зер­но­вих по­чи­на­ють швид­ко роз­ви­ва­ти­ся, в ре­зуль­таті чо­го бур’яно­ве насіння та­кож всти­гає дозріти та зно­ву спри­чи­нює за­бур’яненість. Для не­до­пу­щен­ня цьо­го слід, перш за все, не зволіка­ти з лу­щен­ням стерні. Цю опе­рацію вар­то та­кож про­во­ди­ти і в разі, як­що із яки­хось при­чин не бу­ло мож­ли­вості про­ве­с­ти об­роб­ки полів гербіци­да­ми.

Спектр дії гербіцидів

Такі ви­ди бур’янів, як осо­ти ро­же­вий і жов­тий, бе­рез­ка (ви­ди), ку­че­ря­вець Софії, мо­ло­чай (ви­ди), жов­туш­ник, гірчак (ви­ди), куль­ба­ба лікарсь­ка, та­ла­бан по­льо­вий, го­ро­шок (ви­ди), ко­ню­ши­на по­взу­ча, мо­ло­чай, ам­б­розія та де­які інші, ма­ють підви­ще­ну стійкість до гліфо­сатів. То­му для за­без­пе­чен­ня надійно­го післяж­нив­но­го кон­тро­лю або під час осінньої їх­­ньої об­роб­ки вже не­до­стат­ньо тільки підви­ще­них норм ви­т­рат. Для об­ме­жен­ня чи­сель­ності цих бур’янів кра­ще ви­ко­ри­с­та­ти суміш 2,4-Д або 2,4-Д + ди­кам­ба із гліфо­са­та­ми. Ком­по­нен­ти суміші, до­пов­ню­ю­чи дію один од­но­го, ефек­тивніше кон­тро­лю­ва­ти­муть рос­ли­ни із підви­ще­ною стійкістю до дії гербіцидів на ос­нові гліфо­сатів.

Під час за­сто­су­ван­ня за­зна­че­ної ви­ще суміші слід до­три­му­ва­ти­ся пев­них умов.

1. У ба­ку об­при­с­ку­ва­ча потрібно зміша­ти 1,0 л/га діючої ре­чо­ви­ни 2,4-Д у формі ефіру і 3,0 л/га гліфо­са­ту. Звер­таємо ува­гу, що вар­то за­сто­со­ву­ва­ти тільки ефіри 2,4-Д, то­му що 2,4-Д у формі амінної солі під час змішу­ван­ня у ба­ку діяти­ме як ан­та­гоніст гліфо­са­ту.
2. Че­рез 10–20 днів після об­роб­ки пре­па­ра­та­ми на ос­нові гліфо­са­ту потрібно про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня 2,4-Д (у будь-якій формі), оскільки в та­­ко­му разі за нор­ми ви­т­ра­ти 1,0–1,5 л/га пре­па­ра­тив­на фор­ма не має ніяко­го зна­чен­ня. Або мож­ли­ве за­сто­су­ван­ня 2,4-Д + ди­кам­ба, 1,0 л/га. 

Однією важ­ли­вою вла­с­тивістю гліфо­сатів є те, що во­ни не ма­ють грун­то­вої ак­тив­ності, то­му після об­при­с­ку­ван­ня мож­на висіва­ти будь-яку куль­ту­ру.    

Об­робіток стерні зер­но­вих

На Півдні Ук­раїни, а та­кож у північних рай­о­нах у ро­ки, ко­ли не бу­ває ранніх за­мо­розків після зби­ран­ня зер­но­вих куль­тур, за­ли­шається до­стат­ньо ча­су для рос­ту бур’янів, то­му їхнє зни­щен­ня за до­по­мо­гою пре­па­ратів на ос­нові гліфо­са­ту ви­хо­дить на пер­ший план. 

Після зби­ран­ня вро­жаю і со­ло­ми про­во­дять лег­ке дис­ку­ван­ня або пло­с­корізний об­робіток для про­по­лю­ван­ня ста­рих бур’янів і сти­му­лю­ван­ня про­ро­с­тан­ня но­вих насінин. Для цьо­го, як пра­ви­ло, потрібно, щоб прой­ш­ли рясні осінні дощі, то­му що після зби­ран­ня вро­жаю грунт за­зви­чай має по­ни­же­ну во­логість.

Як­що пла­нується ви­ко­ри­с­тан­ня гербіцидів у післяз­би­раль­ний період, гли­би­на пер­шо­го лу­щен­ня має бу­ти мінімаль­ною за умо­ви по­вно­го підрізу­ван­ня осо­то­вої стерні. Це дає змо­гу осо­ту сфор­му­ва­ти від підзем­но­го стеб­ла кілька ро­зе­ток, які й підпа­да­ти­муть під зни­щу­валь­ну дію гербіци­ду.

У сте­повій зоні, особ­ли­во в по­су­ш­ливі ро­ки, у по­жнив­ний період осо­там вла­с­ти­во за­для еко­номії за­пасів по­жив­них ре­чо­вин слаб­ко ут­во­рю­ва­ти ро­зет­ки. Після пер­шо­го лу­щен­ня відро­с­тан­ня відбу­вається повільно, а після дру­го­го з’яв­ляється не більш ніж 5–6% ро­зе­ток. У та­ко­му разі об­при­с­ку­ван­ня гербіци­да­ми слід про­ве­с­ти після відро­с­тан­ня у стерні бічних па­гонів бур’яну зав­виш­ки 10–12 см без лу­щен­ня. 

Під час підго­тов­ки полів під висів ку­ку­руд­зи во­се­ни про­во­дять лу­щен­ня стерні, а після відро­с­тан­ня ро­зе­ток бур’янів — об­при­с­ку­ван­ня їх гербіци­дом, потім, не раніш ніж че­рез два тижні, — гли­бо­ку зяб­ле­ву оран­ку. За повідо­млен­ня­ми дослідників, та­кий захід змен­шує чи­сельність осо­ту, пирію по­взу­чо­го у посівах ку­ку­руд­зи на 90–95% (на куль­турі — у дослідах це був ячмінь, який висіва­ли після ку­ку­руд­зи, — за­бур’я­неність знач­но змен­ши­ла­ся).

Най­кращі ре­зуль­та­ти до­ся­га­ють за ви­ко­ри­с­тан­ня гліфо­са­ту, 2,0 л/га, у поєднанні із 2,4-Д (ефір), 2,0 л/га, в оп­ти­мальні фа­зи роз­вит­ку бур’янів: для осо­ту — це 10–20 см у фазі ро­зет­ки, бе­рез­ки по­льо­вої — 10–30 см у фазі ро­зет­ки, од­норічних — 10–20 см зав­виш­ки або у діаметрі. Стро­ки відро­с­тан­ня бур’янів, зви­чай­но, за­ле­жать від кліма­тич­них умов, але го­ло­вне — не до­пу­с­ти­ти їхньо­го надмірно­го відро­с­тан­ня.

На відміну від ко­ре­не­вищ­них бур’янів, осот і бе­рез­ка по­льо­ва ма­ють відро­с­ти за­но­во, перш ніж мож­на бу­де про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня. Як пра­ви­ло, де­які бур’яни, такі як осот, бу­дуть вод­но­час пе­ре­бу­ва­ти в усіх фа­зах роз­вит­ку. То­му за­для до­сяг­нен­ня найбільшої ефек­тив­ності від за­сто­су­ван­ня пре­па­ра­ту об­при­с­ку­ван­ня слід про­во­ди­ти після мак­си­маль­ної схо­жості і після то­го періоду, ко­ли більшість бур’янів до­сяг­не потрібної фа­зи роз­вит­ку. Вне­сен­ня глі­фо­­­сатів про­во­дять у нормі 2,0–3,0 л/га за ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну 100–
150 л/га. У разі надмірної засміче­ності ши­ро­ко­ли­с­ти­ми бур’яна­ми, та­ки­ми як бе­рез­ка по­льо­ва, бу­дяк, мо­ло­чай і ам­б­розія, до гліфо­са­ту до­да­ють 2,4-Д (ефір) у нормі 2,0 л/га або 2,4-Д + ди­кам­ба, 1,0 л/га.

Бур’яни втра­ча­ють свою шко­до­чинність че­рез 5–12 днів, теп­ла по­го­да сприяє при­швид­шен­ню цьо­го про­це­су, хо­лод­на, на­впа­ки, — уповільнює йо­го. На цей час гліфо­сат повністю транс­ло­кується у ко­ре­не­ву си­с­те­му, за­вдя­ки чо­му куль­ти­вацію мож­на про­во­ди­ти у будь-який мо­мент після по­буріння бур’янів або висіва­ти озимі без по­пе­ред­нь­о­го об­робітку грун­ту.

У по­су­ш­ли­вих умо­вах бур’яни мо­жуть ма­ти слаб­ку схожість, і ефек­тивність від за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів бу­де низь­кою. За та­ких об­ста­вин потрібно ут­ри­ма­ти­ся від об­при­с­ку­ван­ня стерні.

Умо­ви за­сто­су­ван­ня гербіцидів

Навіть у спе­котні дні (35°С) втра­ти роз­чи­ну на ви­па­ро­ву­ван­ня за за­сто­су­ван­ня для об­при­с­ку­ван­ня трак­тор­них об­при­с­ку­вачів ду­же малі. Пре­па­ра­ти на ос­нові гліфо­са­ту мож­на за­сто­со­ву­ва­ти із відмінни­ми ре­зуль­та­та­ми навіть у спе­кот­ну по­го­ду за умо­ви, як­що бур’яни от­ри­му­ють до­стат­ню кількість во­ло­ги з грун­ту і до­б­ре ве­ге­ту­ють. На­томість за авіаційно­го об­при­с­ку­ван­ня в умо­вах ви­со­кої тем­пе­ра­ту­ри і низь­кої во­ло­гості повітря зне­сен­ня і втра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну мо­жуть бу­ти суттєви­ми. Про­цес об­при­с­ку­ван­ня гліфо­са­та­ми як си­с­тем­ни­ми гербіци­да­ми по­тре­бує ве­ли­кої обе­реж­ності: не мож­на до­пу­с­ка­ти зне­сен­ня пре­па­ратів на лісові на­са­д­жен­ня і посіви сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур, то­му що це не­без­печ­но. Із досвіду відо­мо, що ефек­тивнішим і без­печнішим для довкілля бу­де ви­ко­нан­ня авіахімічних робіт у ран­ко­вий час — з чет­вер­тої до вось­мої го­ди­ни та у над­вечір’я — з вісімнад­ця­тої до дев’ят­над­ця­тої із за­вер­шен­ням ро­бо­ти у вечірній час, тоб­то за півго­ди­ни до за­хо­ду сон­ця. Ре­ко­мен­до­вані нор­ми ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну під час ви­ко­ри­с­тан­ня літаків, гвин­то­крилів та дель­та­планів для об­при­с­ку­ван­ня гербіци­да­ми гліфо­сат­ної гру­пи — 30–120 л/га.

Ме­та об­при­с­ку­ван­ня, не­за­леж­но від спо­собів, пе­ред­ба­чає рівномірне на­не­сен­ня хімічної ре­чо­ви­ни на ли­с­тя або грунт. Під час за­сто­су­ван­ня од­на­ко­вої нор­ми ви­т­ра­та роз­чи­ну ефек­тивніша у разі ад­сор­бу­ван­ня ли­с­тям ве­ли­кої кількості дрібних кра­пель, ніж мен­шої кількості ве­ли­ких.

До скла­ду більшості гербіцидів вхо­дить по­верх­не­во-ак­тив­на ре­чо­ви­на, що сти­му­лює ад­сорбцію пре­па­ра­ту ли­с­тям бур’янів. Гліфо­сат вміщує 18% по­верх­не­во-ак­тив­них ре­чо­вин.

Пев­на кон­цен­т­рація та­ких ком­по­нентів потрібна і у ро­бо­чо­му роз­чині: у разі надмірно ви­со­кої нор­ми йо­го ви­т­ра­ти кон­цен­т­рація в ньо­му по­верх­не­во-ак­тив­ної ре­чо­ви­ни па­дає ниж­че до­пу­с­ти­мої межі.

То­му під час за­сто­су­ван­ня трак­тор­но­го об­при­с­ку­ва­ча нор­ма ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну пре­па­ратів на ос­нові гліфо­са­ту не має пе­ре­ви­щу­ва­ти 200 л/га.

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук