Десикація посівів пшениці та інших зернових колосових культур

Зо­к­ре­ма, про­ве­ден­ня де­си­кації за­без­пе­чує ча­ст­ко­ве зни­щен­ня ба­га­торічних бур’янів на по­лях, та­ким чи­ном ство­рю­ю­чи спри­ят­ливі умо­ви для висіву на них на­ступ­них куль­тур. Об­при­с­ку­ван­ня де­си­кан­та­ми пе­ред зби­ран­ням уро­жаю особ­ли­во ре­зуль­та­тив­не на по­лях із се­реднім і силь­ним сту­пе­ня­ми за­бур’янен­ня та є ос­нов­ним чин­ни­ком збе­ре­жен­ня уро­жаю куль­ту­ри в умо­вах не­спри­ят­ли­вої та три­ва­лої во­ло­гої по­го­ди.

Унаслідок дії де­си­кантів м’які тка­ни­ни рос­лин по­чи­на­ють сох­ну­ти, що сти­му­лює відтік асимілянтів із ли­с­тя у зер­но, у ре­зуль­таті чо­го підви­щується вміст клей­ко­ви­ни. Про­ве­де­ний захід сприяє зро­с­тан­ню на од­ну-дві по­зиції клас­ності про­дукції. Та­кож зер­но не змінює во­ло­гості під час зберіган­ня на то­ку, а дрібне і плю­с­к­ле — відсіюється під час пер­шо­го про­хо­ду че­рез насіннєочи­щу­вальні ма­ши­ни.

Слід за­зна­чи­ти, що про­цес до­сти­ган­ня ози­мої пше­ниці ха­рак­те­ри­зується по­сту­по­вим на­гро­ма­д­жен­ням у зерні су­хих ре­чо­вин і втра­тою во­ло­ги як рос­ли­ною, так і зер­ном. У фазі вос­ко­вої стиг­лості зер­но має ще ви­со­ку во­логість, навіть на кінець цієї фа­зи во­на ста­но­вить 20–22%, що не дає змо­ги про­во­ди­ти зби­ран­ня вро­жаю пря­мим ком­бай­ну­ван­ням.

Три­валість найс­при­ят­ливішо­го періоду для зби­ран­ня вро­жаю ози­мої пше­ниці із на­стан­ням вос­ко­вої стиг­лості — від 7 до 10 днів. У цей період унаслідок ви­со­кої во­ло­гості зер­на й сте­бел під час зби­раль­них робіт спо­чат­ку за­сто­со­ву­ють тільки роздільне (дво­фаз­не) ком­бай­ну­ван­ня, а за на­стан­ня по­вної стиг­лості — пря­ме. Для ско­ро­чен­ня термінів зби­ран­ня вро­жаю куль­ту­ри доцільно за­сто­со­ву­ва­ти де­си­кан­ти. В умо­вах Ук­раїни де­си­кацію про­во­дять, в ос­нов­но­му, під час вос­ко­вої стиг­лості ози­мої пше­ниці.

Вра­хо­ву­ю­чи те, що у нас ви­ро­щу­ють пе­ре­важ­но низь­ко­рослі сор­ти, посівам яч­ме­ню вла­с­ти­ве надмірне за­бур’янен­ня, а та­кож над­лиш­кові опа­ди мо­жуть бу­ти при­чи­ною фор­му­ван­ня підго­ну, тоб­то ут­во­рен­ня бічних па­гонів, які на час зби­ран­ня ще зе­лені, і ко­ло­с­ки у них не до­сти­га­ють. За та­ких умов як пря­ме зби­ран­ня ком­бай­ном, так і ско­шу­ван­ня куль­ту­ри у вал­ки не­доцільне. Еко­номічно раціональ­ним за­хо­дом за­ли­шається де­си­кація цих посівів, яку про­во­дять за­леж­но від їхньо­го при­зна­чен­ня.

До по­зи­тив­них вла­с­ти­во­с­тей де­си­кації слід відне­с­ти і те, що про­ве­ден­ня та­ко­го за­хо­ду дає змо­гу зе­ко­но­ми­ти до 15% паль­но­го під час зби­ран­ня, пе­ре­ве­зен­ня і до­очи­щен­ня зер­на.

«Пе­реліком пе­с­ти­цидів і аг­рохімікатів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні» ре­ко­мен­до­ва­но для за­сто­су­ван­ня на посівах зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур де­си­кан­ти на ос­нові та­ких діючих ре­чо­вин, як: калійна сіль гліфо­са­ту, ізо­пропіламінна сіль гліфо­са­ту, глю­фо­си­нат амонію та гліфо­са­ту. Об­при­с­ку­ван­ня посівів про­во­дять за два тижні до зби­ран­ня (за во­ло­гості зер­на не більше 30%).

Особ­ливістю де­си­кації є те, що під час її про­ве­ден­ня насіння куль­тур, що дозріває, не по­шко­д­жується, вод­но­час ство­рю­ють­ся спри­ят­ливі умо­ви для ро­бо­ти зби­раль­них ма­шин. Спосіб за­сто­су­ван­ня де­си­кантів — на­зем­не об­при­с­ку­ван­ня, на ве­ли­ких пло­щах — об­роб­ка авіацією.

Під час ви­ро­щу­ван­ня пше­ниці ози­мої од­ним із ос­нов­них за­вдань є збе­ре­жен­ня її ви­со­ко­го вро­жаю. Збе­рег­ти та от­ри­ма­ти ви­со­кий уро­жай куль­ту­ри без інтен­сив­но­го за­сто­су­ван­ня за­собів хімізації, у то­му числі і гербіцидів, не­мож­ли­во. На сьо­годні че­рез по­ру­шен­ня тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри знач­но збільшується за­бур’яненість посівів і внаслідок цьо­го зни­жується уро­жайність пше­ниці ози­мої. На­разі за­галь­но­прий­ня­ти­ми зни­щу­валь­ни­ми гербіци­да­ми — похідни­ми гліфо­са­ту є пре­па­ра­ти на ос­нові за­зна­че­них ви­ще діючих ре­чо­вин. Об­при­с­ку­ван­ня ни­ми посівів га­ран­тує підсу­шу­ван­ня зер­на, підгі­н куль­ту­ри і над­зем­ної ма­си бур’янів до 15–17%, зо­к­ре­ма гліфо­са­том — на 7–14-й день після об­роб­ки.

Вра­хо­ву­ю­чи, що ефек­тивність пре­па­ратів — похідних гліфо­са­ту за­ле­жить від кон­цен­т­рації у ро­бо­чо­му роз­чині, нор­ма ви­т­ра­ти во­ди має ста­но­ви­ти не більше ніж 200 л/га. Про­ве­ден­ня де­си­кації мож­ли­ве із ви­ко­ри­с­тан­ням для цьо­го сільсько­го­с­по­дарсь­кої авіації за умов чітко­го до­три­ман­ня якості об­ро­бок. Зне­сен­ня пре­па­ратів на інші посіви не до­пу­с­кається! Авіаційне об­при­с­ку­ван­ня куль­тур за­зна­че­ни­ми хімічни­ми ре­чо­ви­на­ми най­кра­ще про­во­ди­ти за яс­ної ти­хої по­го­ди, вранці або вве­чері. По­ля, які об­при­с­ку­ва­ти­муть у на­прям­ку вітру в бік посівів, чут­ли­вих до вка­за­них пре­па­ратів, ма­ють бу­ти на відстані не менш ніж 500 м, у про­ти­леж­ну сто­ро­ну вітру — 100 м. Під час ви­ко­нан­ня робіт із де­си­кації літак (Ан-2) об­лад­ну­ють об­при­с­ку­ва­чем з при­ст­роєм без­кла­па­нно­го відсікан­ня ріди­ни (ОЖ-2). На штан­гах об­при­с­ку­ва­ча літаків вста­нов­лю­ють роз­пи­лю­вачі з пе­ре­ти­ном 2х5 мм, а на вер­то­ль­о­тах — із вихідним от­во­ром діаме­т­ром 3 мм і більше, із за­ви­х­рю­ва­ча­ми (Мі-1 і Мі-2). Під час авіаційного об­при­с­ку­ван­ня де­си­кан­та­ми нор­ма ви­т­ра­ти ро­бо­чої ріди­ни ста­но­вить 30–50 л/га.

Де­си­кан­ти мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти у суміші з 15%-м роз­чи­ном кар­баміду — у та­ко­му разі без зни­жен­ня ефек­тив­ності дії пре­па­ра­ту змен­шу­ють на 25% нор­му їхньої ви­т­ра­ти. Пре­па­ра­ти на ос­нові ізо­пропіламінної солі гліфо­са­ту за­сто­со­ву­ють для підсу­шу­ван­ня ози­мої пше­ниці пе­ред зби­ран­ням уро­жаю за не­спри­ят­ли­вих по­год­них умов (за­ливні дощі). За­сто­су­ван­ня гліфо­са­ту в суміші із кар­бамідом знач­но ско­ро­чує час підсу­шу­ван­ня рос­лин ози­мої пше­ниці, а втра­ти вро­жаю зер­на під час жнив пря­мим ком­бай­ну­ван­ням бу­дуть мінімаль­ни­ми.
Для по­пе­ре­д­жен­ня по­шко­д­жен­ня куль­тур­них рос­лин ре­ко­мен­ду­ють ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти тех­но­логічну колію. Ви­со­кий кліренс, вузькі ко­ле­са, пе­ред­ню вісь і дни­ще трак­то­ра потрібно за­кри­ти поліети­ле­но­вою плівкою, пе­редні ко­ле­са об­лад­на­ти щит­ка­ми-дільни­ка­ми, штан­гу об­при­с­ку­ва­ча роз­та­шо­ву­ва­ти на ви­соті, не­обхідній для рівномірної об­роб­ки.

За­сто­су­ван­ня Ра­ун­да­пу як де­си­кан­та у посівах яч­ме­ню яро­го із нор­мою 3,0 л/га у дослідах РУП «Інсти­тут за­хи­с­ту рос­лин» НАН Біло­русі зни­жу­ва­ло во­логість зер­на на 7,5–8,1% і засміченість зер­на у бун­кері — на 2,5–2,6%. Ла­бо­ра­тор­на схожість зер­на че­рез місяць після зби­ран­ня ста­но­ви­ла 97%, за­лиш­ко­вих кілько­с­тей гербіци­ду в зерні не ви­яв­ле­но.

Іноземний досвід десикації

Ба­га­торічний досвід фер­мерів Північної і Цен­т­раль­ної Євро­пи по­ка­зав, що за­сто­су­ван­ня пе­редзби­раль­ної об­роб­ки гербіци­да­ми, похідни­ми гліфо­са­ту, збільшує уро­жай на 15–20%, до то­го ж по­лег­шує зби­ран­ня уро­жаю, зни­жує йо­го втра­ти під час ком­бай­ну­ван­ня, змен­шує засміченість зер­на і на­ступ­них куль­тур у сівозміні. Відсутність тех­но­логічної колії, на їхню дум­ку, — не про­бле­ма, то­му що від по­шко­д­жен­ня куль­ту­ри ко­ле­са­ми об­при­с­ку­ва­ча і трак­то­ра втра­ти вро­жаю ста­нов­лять мен­ше 5, а при­бав­ка — не мен­ше 15%.

За­сто­су­ван­ня пре­па­ратів на ос­нові гліфо­са­ту — еко­логічний аг­ро­прий­ом, після яко­го зер­но ви­ко­ри­с­то­ву­ють без об­ме­жень для ви­роб­ництва кормів, про­дуктів хар­чу­ван­ня та у пи­во­варінні. Со­ло­му і рос­линні решт­ки після пе­ревірки на вміст діючої ре­чо­ви­ни гербіцидів мож­на ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти на корм тва­ри­нам. На по­верхні грун­ту гліфо­сат та йо­го ана­ло­ги швид­ко зв’язу­ють­ся грун­то­ви­ми ча­ст­ка­ми і роз­кла­да­ють­ся мікро­ор­ганізма­ми на вуг­ле­кис­лий газ і во­ду. То­му після вне­сен­ня цих гербіцидів че­рез місяць або на­весні мож­на сміли­во висіва­ти будь-які сільсько­го­с­по­дарські куль­ту­ри без об­ме­жень.

Гербіци­да­ми, похідни­ми гліфо­са­ту, не ре­ко­мен­дується об­при­с­ку­ва­ти куль­ту­ри із підсіван­ням ба­га­торічних трав.

Де­си­кація — за­галь­но­прий­ня­тий захід у ба­га­ть­ох країнах із надмірним зво­ло­жен­ням уп­ро­довж ве­ге­таційно­го періоду куль­ту­ри. У Півден­но-Східній Шот­ландії після про­ве­ден­ня де­си­кації во­логість зер­на зни­жу­ва­ла­ся на 1,0–1,4%, втра­ти під час об­мо­ло­чу­ван­ня — на 1,1–4,4, а та­кож відміче­но змен­шен­ня на 1–2% втрат уро­жаю за­вдя­ки зни­щен­ню бур’янів.

У Ве­ликій Бри­танії, країнах Скан­ди­навії та на півночі Франції із їхнім про­хо­лод­ним во­ло­гим кліма­том, де пирій по­взу­чий ста­но­вить особ­ли­ву про­бле­му, на­да­ють пе­ре­ва­гу за­сто­су­ван­ню пре­па­ратів на ос­нові фо­с­фо­рор­ганічних спо­лук пе­ред зби­ран­ням зер­но­вих куль­тур порівня­но із післяж­нив­ним об­робітком стерні. Об­при­с­ку­ють посіви гербіци­да­ми Ра­ун­дап, 48% в. р., або Ба­с­та, 20% в. р., із нор­мою ви­т­ра­ти 3,0 л/га.

Десикація в умовах України

В Ук­раїні де­си­кацію зер­но­вих ко­ло­со­вих куль­тур про­во­дять за ви­па­дан­ня ста­лих опадів у період зби­ран­ня уро­жаю, то­му що це ус­клад­нює зби­ран­ня куль­тур. Об­при­с­ку­ють посіви пре­па­ра­та­ми на ос­нові гліфо­са­ту, глю­фо­си­на­ту амонію, при­зна­че­ни­ми для де­си­кації та ча­ст­ко­во­го зни­щен­ня бур’янів. За­сто­су­ван­ня де­си­кантів на рос­ли­нах пше­ниці та яч­ме­ню про­во­дять за се­ред­ньої во­ло­гості зер­на (не ви­ще 30%). Цей період відповідає фазі вос­ко­вої стиг­лості і за­зви­чай на­стає за 10–15 днів до зби­ран­ня. Втра­ти зер­на змен­шу­ють­ся вдвічі-втричі.
За за­сто­су­ван­ня де­си­кації зер­но­вих ко­ло­со­вих за­вдя­ки змен­шен­ню во­ло­гості зер­на та йо­го засміче­ності підви­щується якість зер­на. З цією ме­тою ви­ко­ри­с­то­ву­ють пре­па­ра­ти на ос­нові: глю­фо­си­на­ту амонію — на по­чат­ку вос­ко­вої стиг­лості зер­на пше­ниці, за 10 днів до зби­ран­ня вро­жаю; ізо­пропіламінної солі гліфо­са­ту — за 14 днів до зби­ран­ня вро­жаю. За­сто­су­ван­ня де­си­кації за­без­пе­чує ско­ро­чен­ня термінів зби­ран­ня вро­жаю куль­ту­ри на п’ять-сім днів.

Тех­но­логічний про­цес за­сто­су­ван­ня де­си­кантів пе­ред­ба­чає пе­ревірку до по­чат­ку робіт справ­ності всіх скла­до­вих об­при­с­ку­ва­ча, до­три­ман­ня чи­с­то­ти ємно­с­тей, зо­к­ре­ма баків, магістраль­них тру­бо­про­водів та на­ко­неч­ників, кількості і рівномірності по­да­ван­ня во­ди че­рез на­ко­неч­ни­ки порівня­но із роз­ра­хун­ко­ви­ми да­ни­ми ви­т­ра­ти ро­бо­чої ріди­ни на 1 га. Об­при­с­ку­ван­ня про­во­дять у ран­кові (кра­ще за яс­ної, але не со­няч­ної або по­хму­рої по­го­ди) або вечірні го­ди­ни у безвітря­ну по­го­ду, не до­пу­с­ка­ю­чи зне­сен­ня пре­па­ратів на сусідні куль­ту­ри. За яс­ної, со­няч­ної і жар­кої по­го­ди де­си­кація при­ско­рюється, але во­на менш ефек­тив­на.

Як приготувати розчин десиканту?

Під час ро­бо­ти із пре­па­ра­та­ми, при­зна­че­ни­ми для де­си­кації, важ­ли­во пра­виль­но виз­на­чи­ти терміни їхньо­го за­сто­су­ван­ня. Об­роб­ка у більш ранні терміни мо­же при­зве­с­ти до зни­жен­ня вро­жай­ності. Інтен­сивність про­це­су де­си­кації за­ле­жить від нор­ми ви­т­ра­ти пре­па­ратів, об­роб­лю­ва­ної куль­ту­ри, гу­с­то­ти сто­ян­ня рос­лин, засміче­ності посівів, по­год­них умов на мо­мент об­при­с­ку­ван­ня і після ньо­го. Збільшу­ва­ти нор­му ви­т­ра­ти пре­па­ратів доцільно зі збільшен­ням ли­ст­ко­вої по­верхні у куль­ту­ри за ви­со­кої засміче­ності посівів, в умо­вах ви­со­кої во­ло­гості, а та­кож за по­тре­би про­ве­ден­ня зби­ран­ня у стислі стро­ки. Ефек­тивність пре­па­ратів прак­тич­но не за­ле­жить від тем­пе­ра­тур­них умов.

Со­няч­ної су­хої по­го­ди швидкість де­си­кації при­ско­рюється. Нор­ма ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну має бу­ти до­стат­нь­ою для по­вно­го змо­чу­ван­ня усієї ли­ст­ко­вої по­верхні. Під час об­при­с­ку­ван­ня не мож­на до­пу­с­ка­ти стікан­ня ро­бо­чо­го роз­чи­ну з об­роб­лю­ва­ної по­верхні. Після закінчен­ня робіт потрібно ре­тель­но про­ми­ти об­при­с­ку­вач і роз­пи­лю­вальні при­ст­рої від за­лишків пре­па­ратів.

Під час при­го­ту­ван­ня ро­бо­чої ріди­ни потрібно вра­хо­ву­ва­ти якість во­ди. Відо­мо, що якість во­ди під час при­го­ту­ван­ня ро­бо­чих роз­чинів пе­с­ти­цидів має ве­ли­ке зна­чен­ня і мо­же по-різно­му впли­ну­ти на ефек­тивність дії хімічних за­собів за­хи­с­ту рос­лин. У пев­них регіонах Ук­раїни вміст со­лей у воді та рівень рН не завжди є оп­ти­маль­ни­ми, тоб­то при­дат­ни­ми для при­го­ту­ван­ня ро­бо­чих роз­чинів пе­с­ти­цидів. У та­ко­му разі для поліпшен­ня во­ди, в якій роз­чи­ня­ти­муть пре­па­ра­ти (зо­к­ре­ма, за рН по­над 6,5 оди­ниць), до ро­бо­чо­го роз­чи­ну слід до­да­ва­ти відповідний сур­фак­тант, який сприяє підви­щен­ню йо­го якості та підси­лен­ню ефек­тив­ності дії пре­па­ратів.

Ро­бо­чий роз­чин го­ту­ють без­по­се­ред­ньо пе­ред об­при­с­ку­ван­ням. Для йо­го при­го­ту­ван­ня ви­ко­ри­с­то­ву­ють тільки чи­с­ту во­ду. Потрібно за­пов­ни­ти 1/2 ба­ка об­при­с­ку­ва­ча чи­с­тою во­дою, увімкну­ти мішал­ку, до­да­ти роз­ра­хо­ва­ну і відве­де­ну кількість пре­па­ра­ту і про­дов­жу­ва­ти за­пов­нен­ня ба­ка об­при­с­ку­ва­ча з од­но­ча­сним пе­ремішу­ван­ням. Про­дов­жу­ва­ти пе­ремішу­ван­ня слід і під час об­роб­ки для за­без­пе­чен­ня од­норідності ро­бо­чої суміші. Ро­бо­чий роз­чин потрібно ви­ко­ри­с­та­ти впро­довж 24 год після при­го­ту­ван­ня.

Крім то­го, ефек­тивність об­при­с­ку­ван­ня знач­ною мірою за­ле­жить від якісно­го вне­сен­ня пре­па­ра­ту. Ви­т­ра­та ро­бо­чо­го роз­чи­ну має бу­ти до­стат­нь­ою для по­вно­го змо­чу­ван­ня всієї по­верхні куль­тур­них рос­лин. Щоб уник­ну­ти стікан­ня пре­па­ра­ту з об­роб­ле­ної по­верхні, об­при­с­ку­ван­ня має бу­ти дрібно­кра­пель­ним із нор­мою ви­т­ра­ти ро­бо­чо­го роз­чи­ну за на­зем­но­го за­сто­су­ван­ня 250–400 та за авіаційно­го — 50–70 л/га.

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук