10 лютого 2025
Срібляста парша картоплі та заходи її профілактики
Захворювання поширене повсюдно, але шкідливіше у північно-східних областях України.
Збудник — мітоспоровий гриб Helmithosporium solani Durieu et Mont (син. Spondylocladium atrovirens Harz.).
Захворювання проявляється на свіжозібраних бульбах картоплі спочатку у вигляді темно-жовтих, гладких, округлих, а пізніше — темно-сірих або сірувато-бурих злегка вдавлених плям діаметром від 1 до 6 мм із сріблястим блиском. Сріблястий блиск на плямах ураженої тканини пояснюється тим, що перидерма не дає збуднику хвороби змоги проникати у внутрішні тканини бульби і патоген, поширюючись між епідермісом та перидермою, руйнує тканини. Вони відшаровуються, утворюючи порожнини, що заповнюються повітрям — і місце ураження стає сріблястим, особливо у разі змочування водою.
При викопуванні бульб зі зволоженого ґрунту в місцях ураження часто спостерігається наліт конідіального спороношення збудника хвороби, який легко стирається. На бульбах, під час їхнього зимового зберігання, в місцях плям спороношення відсутнє, а під шкіркою, за проведення мікроскопічного аналізу ураженої тканини, виявляється тонка біла грибниця, яка згодом ущільнюється, видозмінюється і перетворюється на дрібні чорні бульбочки — склероції. При цьому верхні шари клітин стають м’якими, буріють та загнивають. Дрібні склероції знаходяться під шкіркою, а не на поверхні, як це буває у разі ураження картоплі збудником чорної парші.
Симптоми хвороби найвиразніше проявляються навесні, особливо після озеленення бульб.
Прояв сріблястої парші на бульбах навесні після їхнього озеленення
За зберігання бульб в умовах підвищеної температури склероції гриба проростають, утворюючи конідіальне спороношення. На ураженій тканині формуються прямі темно-оливкові конідієносці з чорно-оливковими конідіями. За проростання конідії утворюють інфекційні паросткові гіфи, які проникають у бульбу переважно через сочевички та вічки.
Конідії гриба проростають за температури 6...32 °С, а оптимальні умови для цього складаються за 18...20 °С. За температури від 2 до 5 °С розвиток сріблястої парші дещо сповільнюється. Це пов’язано з тим, що конідії патогена за таких умов не здатні проростати та викликати нові зараження. Навесні ж, із підвищенням температури в сховищах до 18 ° С, активність патогену зростає, і в березні — квітні ураженість бульб хворобою посилюється. Крім підвищеної температури та вологості повітря у сховищах, розвитку сріблястої парші сприяє запотівання поверхневого шару бульб у результаті утворення конденсату.
За температури 1...3 °С та відносної вологості повітря вище 90 % розвиток хвороби у сховищі припиняється.Шкідливість парші сріблястої залежить від ступеня ураження бульб. Під час зберігання інфіковані бульби, особливо за підвищеної температури, легко уражаються вторинною патогенною сапрофітною інфекцією. Вони інтенсивніше, ніж здорові бульби, випаровують вологу. За сприятливих умов у сховищах продовжується розвиток хвороби, симптоми ураження стають чіткими, відбувається перезараження бульб, що призводить до значних втрат та погіршення якості продукції.
Діагностичні ознаки прояву сріблястої парші на бульбах картоплі після 1,5–2-місячного їх зберігання
За сильного ураження верхівки бульби, де розміщено більшість вічок, спостерігається їхнє відмирання, бульби втрачають здатність давати сходи. Поразка посадкових бульб паршею погіршує їх насіннєві якості, знижує енергію проростання вічок, зменшує число пагонів, утворює слабкі і ниткоподібні паростки. Шкідливість хвороби проявляється також у зниженні товарних якостей бульб, що особливо впадає у вічі, коли картопля реалізується в митому вигляді. Недобір урожаю бульб картоплі внаслідок ураження сріблястою паршею може досягати 25 % і більше.
Хвороба частіше розвивається на легких ґрунтах за підвищеної температури в період бульбоутворення.
Джерело інфекції — насіннєві посадкові бульби і ґрунт, в якому гриб зберігається склероціями.
Захисні заходи
Проти парші сріблястої проводять комплекс профілактичних, агротехнологічних та хімічних заходів. Стійкі до цієї хвороби сорти практично відсутні.
З агротехнологічних заходів велике значення у зниженні поширення сріблястої парші має впровадження науково обґрунтованої сівозміни з поверненням картоплі на те саме поле не раніше ніж через 3–5 років. Монокультура картоплі сприяє накопиченню в ґрунті склероцій патогена, а отже й розвитку хвороби. Навпаки, неуражені культури пригнічують патоген, тому що в їхній ризосфері розвивається властива цим рослинам специфічна мікрофлора, часто антагоністична щодо збудника парші сріблястої. Як попередні культури рекомендовано вирощувати озиме жито, озиму пшеницю, зернобобові суміші, люпин, сою, еспарцет.
Ефективним методом є сонячне прогрівання, озеленення бульб за 15–20 днів до посадки, що забезпечує можливість ретельного вибракування хворих бульб.
Гниття уражених бульб у результаті змішаної інфекції, спричиненої збудниками сріблястої парші (первинна інфекція) та сухої фузаріозної гнилі (вторинна інфекція)
Інтенсивність ураження бульб картоплі сріблястою паршею значною мірою залежить від внесених у ґрунт добрив. Внесення в ґрунт свіжого соломистого гною, свіжого гною з тирсою і компостами сприяє ураженню бульб як сріблястою, так і звичайною паршою. Сприяє збільшенню ураження бульб сріблястою паршею й внесення підвищених доз торфу. А гній, що перепрів, забезпечує деяке зменшення ураження бульб хворобою. У зв’язку з цим під картоплю слід вносити тільки органічні добрива, що добре перепріли.
Ефективним профілактичним прийомом є заорювання сидеральних культур, що сприяють розвитку сапрофітних видів грибів та бактерій — антагоністів збудника парші сріблястої.
Внесення в ґрунт достатньої кількості міді, марганцю, магнію, бору, кобальту в дозах, встановлених на основі даних агрохімічного обстеження полів, сприяє зниженню шкідливості парші сріблястої за рахунок підвищення стійкості бульб проти захворювання.
Для захисту насіннєвих бульб від поверхневої інфекції проводять обов’язкове їхнє протруювання. Партію бульб попередньо перебирають і доводять до посівних кондицій. Бульби з пророслими вічками протравлювати забороняється.
Хімічне знезараження (протруювання) насіннєвого матеріалу допустиме лише в тому випадку, якщо картопля перебрана, бульби сухі, без ознак захворювань. Протруювання ж бульб із симптомами хвороб сприяє різкому посиленню розвитку гнилей після посадки в перезволожений і недостатньо прогрітий ґрунт, зниження їх схожості майже на 20 %. Рекомендовані для цих цілей протруйники не діють на інфекцію всередині бульби, а додаткове їхнє змочування суспензією препаратів лише сприяє її прояву.
Для дезінфекції поверхні насіннєвих бульб перед посадкою використовують один з рекомендованих протруйників, зокрема: Дитан М-45, ЗП (2–2,5 кг/т); Максим 025 FS, ТН (0,75 л/т), Престиж 290 FS, ТН (1 л/т), Ровраль Аквафло, КС (0,38–0,4 л/т); Селест Топ 312,5 FS, ТН(0,5–0,7 л/т). Норма витрати робочої рідини — 70 л/т.Ефективним заходом проти ґрунтової інфекції, у т.ч. і проти сріблястої парші, буде обприскування посадкової борозни фунгіцидом Юніформ 446 SE, СЕ (1,5 л/га). Краще за все проводити цей захід картоплесаджалками, оснащеними двома спеціальними форсунками-розпилювачами. Перший розпилювач обприскує ґрунт на дні борозни перед падінням бульби. Другий розпилювач обприскує стінки борозни після падіння бульби при її закритті ґрунтом. Факел розпилу форсунок слід відрегулювати так, щоб ширина захвату оброблюваної поверхні дна борозни становила 15–20 см.
Передзбиральне скошування бадилля або його десикація сприяє швидкому дозріванню бульб, зміцненню покривних тканин і, отже, меншому зараженню їх сріблястою паршею.
З метою захисту насіннєвих бульб картоплі від гнилей, парші звичайної та сріблястої, різоктоніозу перед закладанням на зберігання відразу ж після збирання врожаю їх необхідно обробити суспензією препаратів Ровраль Аквафло, КС, або Фунгазіл 100 SL, РК.
Створення оптимальних умов для зберігання бульб — ретельна вентиляція, температура 1...2 °С і вологість повітря не вище 90 %.
Температура в картоплесховищах має бути постійною. За відносної вологості 90 % достатньо знизити температуру на 2 °С, щоб настала точка роси. У цьому випадку бульби в сховищі запітніють, укриються дрібними краплями роси, що сприятиме інтенсивному зараженню сріблястою паршею. Також слід пам’ятати, що зниження температури на 1°С викликає збільшення відносної вологості повітря в сховищі на 5%.
Крім того, необхідно ретельно дезінфікувати сховища та знаряддя праці.
І. Марков, канд. біол. наук, професор
Читайте також
Інтерв'ю
ТОП новин за тиждень
Наші партнери
