Агроном може заробляти за місяць $3 тисячі

Чи є престижною у наш час професія агронома? Наразі існують різні відповіді на це питання. Однак учасники “круглого столу” у Наукметодцентрі аграрної освіти, зрештою, знайшли точки перетину.

Кризові хвилі накочуються щодня чимдуж більше. Прогнози експертів щодо цінового цунамі та тривалого економічного піке України справджуються ще швидше, ніж публікуються. То тут, то там чути про скорочення, відпустки за свій рахунок, силу-силенну нових безробітних. З огляду на це “круглий стіл” із питань підвищення якості підготовки фахівців напряму “Агрономія” в Науково-методичному центрі аграрної освіти, в якому взяли участь виробничники, науковці, педагогічні та науково-педагогічні працівники, нагадував якщо й не осередок благополуччя, то, принаймні, оазу стабільності. Хоча, звісно, безпроблемною підготовку фахівців цього напряму назвати складно.
Сергій Мельник, заступник міністра аграрної політики: “Ситуація, яка склалася в агроосвітній галузі, потребує проведення внутрішньої ревізії, інвентаризації для того, щоб ми з вами могли визначити орієнтири на найближчі 10–20 років: кого ми маємо готувати в наших вищих навчальних закладах. Конкуренція на ринку освітніх послуг нині — жорстка, а буде ще жорсткішою. Це спричинено демографічною ситуацією, наявністю грантів на навчання, що наразі видають європейські освітні заклади. До того ж, молодь нині вивчає іноземні мови й, відповідно, має змогу себе реалізувати не лише на батьківщині, а й за межами України. Зрозуміло, що матеріально-технічна база, яка є на сьогодні в аграрних внзах, має бути не просто створена, а й використана, щоб не виникало питання “незавантаженості”, що може призвести до масового скорочення робочих місць в аграрних вищих навчальних закладах для наших науково-педагогічних працівників. А найбільша проблема — це входження наших молодих спеціалістів у саме виробництво. Ми з вами готуємо сільського інтелігента. Він має бути підготовлений як з погляду культури землеробства, так і мати певні національні цінності й дбайливо зберігати культурні традиції нашого народу. На жаль, так склалися обставини, що багато хто з тих, що займаються викладацькою діяльністю у вищих навчальних закладах, за плечима не мають практичного досвіду. Варто підвищувати рівень самих викладачів. Нинішніх студентів треба орієнтувати на відкриття власної справи. Випускна дипломна робота, вважаю, має бути присвячена створенню власного бізнесу”.
Світлана Каленська, голова науково-методичної комісії науково-педагогічних працівників напряму підготовки фахівців “Агрономія”: “Забезпечення якості вищої освіти на сьогодні є основним завданням університетів. Наші внзи мають працювати не на догматичних принципах, як у нас досі, на жаль, де-не-де працюють, а дивитися вперед, мислити стратегічно. Ми маємо підготувати фахівця, потрібного виробництву. Наші навчальні плани надзвичайно перевантажені дисциплінами соціального й природничого напряму: на них припадає по 18%  загального обсягу всіх дисциплін, які викладають студенту; 50% віддано професійним дисциплінам. Щодо фізичного виховання, то наголошу, що університет, замість уведення “фізкультурних” годин в навчальний план, має, насамперед, забезпечити умови для занять спортом, щоб молода людина могла самостійно працювати. У більшості європейських внзів велику увагу приділяють саме самостійній роботі студентів. Нам слід відпрацювати методику самостійної підготовки студентів — як матеріальне, так і організаційне її забезпечення. Варто активізувати обмін студентами, викладачами між внзами як в Україні, так і в європейському масштабі. Тоді, мабуть, у нас підвищиться і якість підготовки. Пріоритетним напрямом діяльності вищих навчальних закладів, наукових установ УААН має бути підготовка науково-викладацьких кадрів. Пропонуємо зменшити цикл соціально-гуманітарних дисциплін до 10%, у структурі внзів створити центр інновації і якості навчання. Навчальні заклади будуть вдячні тим організаціям, які візьмуть наших студентів на практику”.
Начальник Головної державної інспекції захисту рослин Сергій Довгань запропонував взяти на практику в інспекцію здібних студентів, зауваживши, що загальна кількість практикантів може сягнути 1000 осіб.
Віталій Скоцик, генеральний директор компанії АМАКО:
“Тут говорять про те, що спеціальність “Агрономія” не престижна чи не популярна. Я абсолютно з цим не згоден. Ви знаєте, скільки нині заробляє кваліфікований агроном в Україні? Середня заробітна плата фахівця в провідних господарствах — 2,5–3 тисячі доларів за місяць. Це — тільки заробітна плата. А назагал за рік добрий агроном в Україні заробляє 120–200 тис доларів. Ми нині щодня чуємо від агровиробників: “Дайте нам хорошого агронома! Знайдіть фахівця!”. Отже, агрономічна професія — популярна. Непопулярним є непідготовлений агроном. А на кваліфікованого фахівця на ринку нині — неабиякий попит. Три роки тому, коли в Україну масово прийшли іноземні компанії, з ними прийшло чимало агрономів-технологів із-за меж України. Втім, пропрацювавши певний час, іноземці збагнули, що агрономи-неукраїнці не здатні працювати на наших великих площах, за наших сівозмін, у наших кліматичних умовах. Через те сьогодні 90% провідних агрокомпаній України у своєму штаті мають вітчизняних спеціалістів, тобто тих людей, які здобули агрономічну освіту в Україні. До речі дуже часто у них ще й закордонна освіта. Ці фахівці встигли попрацювати і в Україні, і за кордоном, вони справді є флагманами агровиробництва. Я не хочу сказати, що в Україні немає освіти. Освіта в Україні є. Коли я приїхав до США із Національного аграрного університету, то мені було навчатися надзвичайно легко. Я впевнений, що базову освіту та система, яка була в колишньому СРСР, і та, яка нині є в Україні, дає кращу, ніж у будь-якому університеті світу. І нині я пишаюся тим, що здобув освіту в НАУ. Але в нас немає технологічного оснащення, матеріальної бази, немає на чому вчити студентів. Отже, потрібно шукати способи, завдяки яким можна підсилити матеріальну базу й водночас давати можливість студентам проходити практику справді на високому рівні. Тут я почув, що студентам нема де проходити практику. Це — неправда. Я вам скажу як керівник компанії, що давно хочу укласти з Національним аграрним університетом угоду про співпрацю, щоб студенти проходили практику на базі тих проектів, які ми робимо. На жаль, поки що марно. Ми залучили на практику в 2008 році трьох студентів. 101 мільярд гривень — валове виробництво сільського господарства. Ми задіяні як мінімум у 30% — або прямо, або опосередковано. Нині ми ведемо проекти від “А” до “Я”. Де є краще місце для студента, щоб набути практичних знань? Немає ініціативи агроуніверситетів. Можна констатувати, що все погано, а можна говорити про те, що є добра базова освіта, є бажання аграрного виробництва співпрацювати з освітою так, щоб студенти одержували те, що їм потрібно. Ми сьогодні не можемо взяти жодного випускника агроуніверситетів, який на 100 відсотків міг би працювати за тими технологіями, за якими працюємо ми. Тому щороку ми вкладаємо в нового працівника 10–15 тис. доларів прямих коштів. Нам вигідніше було б працювати безпосередньо з освітянами, ми готові до співпраці”.
Президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса наголосив на потребі введення спеціальності “біоекономіка”. “Агроном має бути біоекономом, тому знати тільки технологію — на сьогодні це дуже мало”, — підкреслив пан Ліссітса.
Рух виробничників і студентів назустріч одне одному, якщо і є, то, безперечно, потребує істотного прискорення. На таких зустрічах, як ми розповіли, зацікавлені сторони наче й доходять згоди щодо практики студентів. А опісля… А опісля, ймовірно, відбувається переговорний процес, який або не завершується укладенням взаємовигідної угоди, або завершується абстрактними обіцянками “тримати постійний зв’язок”.
На “круглому столі” багато йшлося про потребу вузької спеціалізації майбутнього фахівця. Справді, радянська й пострадянська вищі школи забагато уваги приділяють загальним знанням. Звісно, бути всебічно освіченою людиною — вимога часу, але, погодьтеся, роботу швидше знайде той молодий спеціаліст, який добре знає саме свій безпосередній фах, можливо, інколи й за рахунок меншої обізнаності у філософській, філологічній сферах чи не маючи спортивних або мистецьких талантів.
Агрономічний факультет — основа аграрного начального закладу ІІІ–ІV рівня акредитації. Немає агрономічного факультету — немає фактично й аграрного університету. Отже, вимоги до викладачів, що працюють на агрофакультетах, дедалі зростають. За словами пана Мельника, у Німеччині фахівець має право викладати в агроуніверситеті лише після п’яти років роботи на виробництві. Пошуки кваліфікованого сучасного агронома — непроста річ для сучасних роботодавців, адже останнім часом дедалі частіше голови модерних агроформувань скаржаться на те, що потрібно перенавчати випускника вітчизняного агроуніверситету. Виробництво, технології розвиваються, певно, швидше, ніж агроосвіта. Власне, у швидкому реагуванні на потреби виробництва й полягає секрет успіху. Попри кризу, тенденція до приходу на вітчизняні чорноземи ефективних власників, що накреслилася кілька років тому, й дотепер проглядається доволі чітко. Без сучасних освічених агрономів зібрати півсотмільйонний урожай (чи вісімдесятимільйонний у найближчому майбутньому, як нас запевняє Міністерство аграрної політики, в усякому разі, саме така цифра міститься у міністерських прогнозах-побажаннях) неможливо. Відтак, і цінувати працю агронома — спеціаліста із захисту рослин — роботодавця змусить ринкова кон’юнктура. Отже, шановні абітурієнти’2009, зробивши свій вибір на користь агрономічної професії, ви не помилитеся. Доповніть лише цей вибір завзяттям, жагою до знань, прагненням опанувати сучасну агротехнологічну майстерність. Повірте, за дотримання цих умов ваші кишені не порожнітимуть.
“Не треба жити минулим, треба жити майбутнім”, — цими словами розпочав бесіду заступник міністра аграрної політики Сергій Мельник.
“Круглий стіл” у Наукметодцентрі аграрної освіти відбувся наприкінці листопада, однак гостей заходу зустрічала яскраво прикрашена новорічна ялинка. Хіба це не свідчення того, що агроосвітяни намагаються дивитися вперед і жити майбутнім. Власне, це й зрозуміло, інакше молодь абітурієнтського віку надасть перевагу далекогляднішим гідам по сучасному життю. Втім, до загострення конкуренції аграрні навчальні заклади готуються ретельно. “Пропозиція” теж інформуватиме своїх читачів про хід цієї підготовки.

Олексій Рижков