Укр
Технології
Кукурудза в короткоротаційній сівозміні
24.02.2017
9954
Зернова продуктивність кукурудзи залишається досить низькою, тому що її посіви засмічені та мають високу потенційну забур’яненість
Організація та формування дрібних товаровиробників в особі фермерських господарств та вузька спеціалізація виробництва призвели до насичення сівозмін окремими групами сільськогосподарських культур і переходу їх до сівозмін коротких ротацій.
Важливим завданням сьогодення є розробка та впровадження високопродуктивних сівозмін із невеликим набором культур, які користуються неабияким попитом на ринку, відповідають оптимальній структурі посівних площ та не шкодять родючості ґрунту. Економічна й виробнича стабільність будь-якого сільськогосподарського підприємства буде надійнішою і вищою за широкого асортименту високоліквідної товарної продукції, що виробляє господарство. Гармонізація виробництва рослинницької продукції у відповідність до сучасних запитів ринку та високий ступінь залежності виробників від результатів комерційної діяльності стали причиною звуження асортименту й надання переваги найліквіднішим культурам.
Враховуючи високу врожайність кукурудзи, її конкурентну здатність на ринку зерна в Україні останніми роками значно розширюються площі посівів цієї культури. Частка кукурудзи в усіх районах Степу може зростати до 40–50%. У структурі посівів кукурудза на зерно не повинна займати менш як 20–25% площі. Кращими попередниками для неї в короткоротаційних сівозмінах є зернобобові, особливо соя, задовільними — ранні ярі зернові та кукурудза. Вона задовільно переносить і повторні посіви протягом трьох-чотирьох років. Регулювання концентрації в сівозмінах і структурі посівних площ зернових і технічних культур допускає значний діапазон їх (33–50 — зернові та 25–50 — зернобобові), який залежить від спеціалізації господарств і дає змогу впроваджувати сівозміни з відповідним набором культур. Оптимальним співвідношенням між ярими культурами в структурі посівів зернових традиційно вважають 1:1. Але набір і співвідношення зернових культур у сівозмінах може варіювати залежно від спеціалізації господарства.
Для досягнення зазначених цілей необхідне збільшення площі бобових культур, а також підвищення їхньої продуктивності за вирощування у спеціалізованих короткоротаційних кукурудзо-соєвих сівозмінах. Доведено, що соя є однією з основних зернобобових культур, яка визначає надійний рівень виробництва рослинного білка. За рахунок біологічної фіксації азоту з повітря ця культура не тільки забезпечується ним на 70–80%, а ще й залишає у ґрунті до 80 кг/га цього елемента, тому є добрим попередником.
Удосконалення технології вирощування кукурудзи тісно пов’язане з поліпшенням гібридного складу та впровадженням нових ефективних агротехнічних заходів, адаптованих до конкретних умов вирощування. Адаптивна технологія має цілісно поєднувати раціональні чинники, що забезпечить стійкість агроценозу до існуючих погодних умов. Такі екосистеми можуть існувати лише за науково обґрунтованого добору кращих попередників, стабілізації вмісту органічної речовини в ґрунті завдяки використанню побічної продукції, рослинних решток як органічних добрив, раціонального співвідношення між культурами, що вирощують у сівозміні, оптимізації хімічних заходів захисту, мінімалізації обробітку ґрунту.
У більшості господарств зернова продуктивність кукурудзи залишається досить низькою. Основною причиною є те, що її посіви засмічені та мають високу потенційну забур’яненість. Без чіткого визначення місця її в сівозміні неможливо застосовувати комплекс відповідних агротехнічних заходів як безпосередньо на полі, так і на полях її попередників. За правильного чергування культур із різними параметрами, глибиною залягання основної маси кореневої системи, засвоєнням елементів живлення досягається найбільш повне й рівномірне використання поживних речовин та запасів вологи.
Основний резерв формування високих і стабільних урожаїв кукурудзи належить, перш за все, науково обґрунтованим сівозмінам та системі удобрення. В умовах недостатнього зволоження особливу увагу потрібно приділити такому дієвому агротехнічному заходу, як основний обробіток ґрунту. Він має забезпечити сприятливі умови для накопичення запасів продуктивної вологи за осінньо-зимовий період та загортання добрив.
Під час планування досліджень ми дійшли висновку, що найбільш ефективно ця проблема може бути вирішена за розміщення кукурудзи в сівозмінах короткої ротації з соєю шляхом застосування комплексу інтегрованих заходів із захисту рослин, використання ефективного основного обробітку ґрунту, оптимальних доз мінеральних добрив.
Метою наших досліджень було вивчення найбільш ефективних короткоротаційних сівозмін кукурудзи з соєю та розробка заходів щодо системи основного обробітку й живлення для підвищення їхньої зернової продуктивності. Науково-дослідну роботу проводили на Ерастівській дослідній станції згідно з тематичними планами наукових досліджень ДУ Інститут зернових культур НААН.
Об’єкт досліджень — агроценози кукурудзи в сівозмінах короткої ротації з соєю за різних доз добрив та основного обробітку ґрунту. Дослід було закладено на двох способах основного обробітку ґрунту: оранка плугом ПЛН-5–35 на глибину 25–27 см і чизельний обробіток за типом параплау плугом-розпушувачем зі стійками ПРН 31000 на аналогічну глибину. За використання в попередні роки чизельних знарядь ПРН 31000 встановили, що ці знаряддя добре розпушують ґрунт майже на рівні оранки й забезпечують суттєве заощадження палива (до 5–7 л/га) та високу продуктивність агрегату.
Насиченість короткоротаційних сівозмін із кукурудзою становить: у двопільній — 50%, трипільній — 33, чотирипільній — 25% та 50%, а соєю у двопільній — 50, трипільній 33, чотирипільній — 25 та 50% відповідно. Із метою зменшення гербіцидного навантаження у три- і чотирипільній сівозмінах передбачено переривання чергування сої з кукурудзою одним полем ячменю.
У сучасних умовах за високої вартості мінеральних добрив використовувати їх потрібно раціонально, залежно від наявності поживних елементів у ґрунті та попередників. Вивчення системи удобрення в досліді проводили за схемою: контроль — без унесення добрив; використання підвищених доз добрив відповідно до нормативного методу витрат поживних речовин на формування одиниці врожаю за даними діагностики ґрунту; рекомендовані дози добрив для кукурудзи — N60Р45К30; ячменю — N40Р40К30; сої — N40Р60. Добрива вносили восени під основний обробіток. Перед ним заробляли їх у ґрунт важкими дисковими боронами.
Кукурудзу та сою висівали в третій декаді квітня. Глибина загортання насіння сої дорівнювала 5–6 см, а кукурудзи — 6–8 см. У дослідах висівали гібрид кукурудзи Солонянський 298СВ із густотою 45 тис./га й сорт сої Аннушка — 500 тис./га схожого насіння.
Для боротьби з бур’янами застосовували комплекс заходів насамперед агротехнічних (сівозміна, система основного обробітку ґрунту, допосівні, післясходові заходи боротьби з бур’янами), а з хімічних — уносили гербіцид Харнес (2 л/га) під сою і кукурудзу, а за потреби — страхові, рекомендовані для цих культур.
Результати досліджень
Характеризуючи погодні умови за час проведених досліджень, слід відмітити, що 2008 і 2011 роки були досить сприятливими щодо зволоження, а інші різною мірою посушливими, лише 2012-й виявився вкрай складним за метеорологічними спостереженнями. Тому згаданий період досліджень більш об’єктивно характеризує умови вирощування цієї культури в зоні недостатнього зволоження.
Критерієм ефективності розроблених та удосконалених агротехнічних заходів вирощування сільськогосподарських культур вважають одержаний врожай. Умови росту й розвитку певним чином уплинули на формування зернової продуктивності кукурудзи та індивідуальну її морфологічну структуру. У короткоротаційних кукурудзо-соєвих сівозмінах зернова продуктивність кукурудзи суттєво залежала від її співвідношення в структурі посівів, системи удобрення, попередника й меншою мірою —від способу основного обробітку ґрунту.
Застосування мінеральних добрив у двопільній сівозміні під кукурудзу після оранки, згідно з рекомендаціями, забезпечило зростання її врожаю на 7,0%, а за нормативним методом, відповідно до даних діагностики ґрунту, — на 12,2% порівняно з контролем. На ділянках, де проводили чизельний обробіток та використовували рекомендовані дози добрив, у цій сівозміні зернова продуктивність кукурудзи зросла на 5,6%, а під час застосування підвищених доз мінеральних добрив за нормативного методу, відповідно до діагностики ґрунту, — на 9,2%.
Соя як кращий попередник під кукурудзу забезпечувала більший збір зерна, ніж після ячменю. Так, у трипільній сівозміні за співвідношення кукурудзи 33,3% — за рекомендованого рівня мінерального живлення — урожайність кукурудзи, де попередником була соя по оранці, зросла на 3,7%, а за чизельного обробітку — на 5,5%. Під час унесення добрив у цій сівозміні за нормативним методом відповідно діагностики ґрунту по відвальному обробітку зернова продуктивність зросла на 7,1%, а за чизельного розпушення — на 10,2% (табл.).
Суттєве зниження зернової продуктивності кукурудзи, незалежно від способу основного обробітку ґрунту, спостерігали в трипільній сівозміні, де попередником був ячмінь. Тільки внесені мінеральні добрива дещо компенсували, але не повною мірою, вплив попередника. Так, у цій сівозміні на ділянках із використанням рекомендованих норм добрив урожайність кукурудзи становила лише 4,60–4,61 т/га. Застосування добрив щодо нормативного методу (за даними ґрунтової діагностики, відповідно до вищезгаданого попередника) обумовило одержання урожайності на рівні 4,83–4,85 т/га.
У чотирипільній сівозміні, де соя в структурі становить 25%, а кукурудза 50% по оранці на першому полі без унесення добрив сформувала врожай 4,49 т/га, а за чизельного розпушення — 4,55 т/га. За насичення кукурудзою до 50% в сівозміні у другому полі було суттєве зниження врожаю. Повторне розміщення кукурудзи призвело до зниження зернової її продуктивності за чизельного обробітку на 10,1 та оранці — 10,3% порівняно з першим полем. На нашу думку, це пов’язано з використанням вологи та поживних речовин попереднім полем кукурудзи, що обумовило загальне зниження продуктивності цієї культури. Використання мінеральних добрив дещо компенсувало негативний уплив повторного розміщення кукурудзи. Так, використання рекомендованих доз внесення за повторного розміщення кукурудзи в цій сівозміні за чизельного обробітку призвело до зниження врожайності на 5,5%, а по оранці — до 7,3% порівняно з першим полем кукурудзи. Застосування мінеральних добрив за нормативним методом витрат поживних речовин на формування одиниці врожаю та відповідно діагностики ґрунту забезпечило зростання врожайності кукурудзи і скоротило негативний вплив повторного її розміщення до 6,2–6,5%.
Характеризуючи чотирипільну сівозміну з насиченням сої до 50% у структурі посівної площі слід зазначити, що зернова продуктивність кукурудзи, як по оранці, так і за чизельного обробітку з використанням мінеральних добрив, була найвищою порівняно з іншими сівозмінами. Так, під час застосування мінеральних добрив за нормативним методом та діагностикою ґрунту було одержано найвищі показники врожаю зерна кукурудзи (5,04–5,05 т/га). Дещо менший урожай зерна сформували агроценози кукурудзи за внесення рекомендованих доз добрив за чизельного обробітку 4,80 т/га, а по оранці — 4,95 т/га. За одержаними в дослідах узагальненими даними було встановлено, що збільшення норми внесення мінеральних добрив відповідно нормативного методу та за діагностики ґрунту забезпечувало зростання продуктивності кукурудзи в сівозмінах короткої ротації, проте з економічної точки зору не завжди було ефективним через незначний рівень зростання врожаю та високі витрати на внесення мінеральних добрив. За високої вартості мінеральних добрив використовувати їх слід раціонально, залежно від наявності поживних елементів у ґрунті та з урахуванням кращих попередників.
Висновки
За різних погодних умов північної зони Степу найкращий урожай формували посіви кукурудзи в сівозмінах короткої ротації з використанням сої як попередника під час застосування добрив за нормативним методом, відповідно до даних діагностики ґрунту. Для збереження балансу поживних речовин у ґрунті та економічної доцільності перспективним є використання рекомендованих доз мінеральних добрив на тлі чизельного глибокого обробітку з ефективною системою захисту від бур’янів.
С. Артеменко, канд. с.-г. наук, ДУ Інститут зернових культур НААН України
Інформація для цитування
Кукурудза в короткоротаційній сівозміні / С. Артеменко // Пропозиція. — 2017. — № 1. — С. 82-87
Попередня стаття
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
З кожним роком український агробізнес стає більш інноваційним, високотехнологічним та складним. Такі глобальні зміни у колись звичному й традиційному для України секторі вимагають від управлінця нових підходів до ведення бізнесу й... Подробнее
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча
Статті
1
0
