Підгризаючим cовкам — надійний заслін!

Посівам сільськогосподарських культур в Україні значно шкодять підгризаючі совки. Трапляються ці шкідники в господарствах різних форм власності, а також на присадибних ділянках. Їхній видовий склад досить різноманітний — це близько 15 видів метеликів, гусениці яких більшу частину часу перебувають у ґрунті.

До них належать озима, оклична, дика (південна підгризаюча), пшенична та совка-іпсилон. Біологічні особливості, спосіб життя й шкідливість їх багато в чому подібні. Найпоширенішою є озима совка. Упродовж останніх п’яти років середня по Україні чисельність гусениць підгризаючих совок на полях становила 0,1–2,0 екз./м²; а максимальна їхня щільність в осередках сягала 3–10 екз./м². Ними було ушкоджено в слабкому, середньому, подекуди сильному ступені 0,1–8,0, максимально 10–26, а в окремих осередках і 50% рослин кукурудзи, буряків цукрових та кормових, картоплі, соняшнику, овочевих культур, ріпаку озимого, пшениці озимої. Осередки високої чисельності й шкідливості названої групи шкідників мали місце в агроценозах майже всіх областей, і це інколи призводило  до значних недоборів урожаїв.

Загострення фітосанітарного стану агроценозів через поширення підгризаючих совок пов’язане як із погодними факторами, так і умовами господарювання. Останнім часом клімат України характеризується потеплінням — це призводить до зміни як тривалості сезонів року, так і, відповідно, розвитку сільськогосподарських культур, шкідників та хвороб рослин. Через дефіцит фінансів технологію ведення рослинництва часто виконують далеко не в  повному обсязі, і як результат — значно порушується агротехніка вирощування культур, збільшується забур’ яненість полів, до абсурдного мінімуму зводиться використання трихограми, вкрай недостатньо застосовують і хімічні заходи захисту посівів. Погіршенню фіто санітарної ситуації, стрімкому поширенню шкідників, зокрема совок, сприяє також стихійне вилучення землі з обороту й  разом із тим — відновлення екологічної ніші різних багатоїдних фітофагів.

Морфологія озимої совки

Совка — це метелик із розмахом крил 35–45 мм. Передні крила мають забарвлення від бурувато-сірого до майже чорного кольору, з круглою, нирко- й клиноподібною плямами, чорними штрихами вздовж зовнішнього краю й двома здвоєними поперечними лініями посередині. Гусениця землисто-сірого кольору з легким зеленкуватим відтінком і жирним блиском, із вісьмома парами ніг. Довжина її сягає 50 мм. Лялечка червоно-бура, блискуча, розміром 16–20 мм. Яйця  кулясті з пласкою основою, діаметром 0,5 мм, молочно-білі.

Гусениці озимої совки пошкоджують озимі культури (зернові, ріпак), буряки, кукурудзу, соняшник, рицину, картоплю, капусту, моркву, цибулю, баштанні й інші культури, різні бур’яни — усього близько 150 видів рослин із 36 родин.  Вони підгризають рослини біля кореневої шийки. Нa буряках або моркві  перегризають біля основи черешки листків, виїдають коронку й верхню частину коренеплоду. Внаслідок пошкоджень високі рослини, такі як рицина, кукурудза тощо, вилягають, посіви зріджуються, знижується рівень урожаю, якість його погіршується.

Озима совка в умовах України розвивається в двох поколіннях. Зимують дорослі  гусениці в ґрунті на глибині орного шару (18–20 см). Навесні піднімаються у верхній шар (6–10 см), де й заляльковуються. Літ метеликів першого покоління припадає на середину травня — червень. Метелики активні за настання присмерку та вночі. Вдень вони ховаються в куртини бур’янів, а  також під грудочки ґрунту. Для відкладання яєць віддають перевагу паровим полям, посівам просапних та овочевих культур, вибираючи серед них зріджені   забур’янені. Самиці  відкладають яйця на нижній бік листків будяка, березки польової, лободи й інших бур’янів, а також на ґрунт і сухі рослинні рештки зазвичай по одному, рідше невеликими купками — по 10–30 шт. За сприятливих умов один метелик може відкласти до 2000 яєць. Гусениці в  своєму розвитку проходять шість віків. У молодшому віці вони живляться листками бур’янів, а починаючи з третього — пошкоджують культурні рослини.  Живляться гусениці ввечері та вночі, а вдень ховаються в  поверхневому шарі ґрунту  або з нижнього боку листків, які прилягають до   землі. Живлення гусениць триває 24–26 днів, після чого вони роблять у ґрунті  на глибині до 6 см комірку, в якій заляльковуються.

Метелики другого покоління літають із середини липня до середини вересня. Самиці відкладають яйця переважно на забур’янених парових полях, на  стерню, низькорослі й пізні посіви просапних та озимих культур. Гусениці цього покоління живляться бур’янами, сходами озимих культур, можуть вигризати  бульби картоплі, коренеплоди моркви, буряків, а також знищувати висіяне насіння й проростки. Особливо потерпають пізні й недружні сходи пшениці озимої, які пошкоджуються до кущіння — у такому разі рослини гинуть. За більш пізнього пошкодження вузол кущіння залишається неушкодженим і рослини можуть вижити. Живлення гусениць триває до  початку  жовтня, а за теплої осені — до середини  місяця, після чого, досягши п’ятого-шостого віку, вони залазять у глибокі шари ґрунту на зимівлю.

На динаміку чисельності озимої Совки впливають погодні умови: дуже сприятливими є опади в період розвитку гусениць молодших віків за досить високих середньодобових температур та низька вологість у період заляльковування гусениць і льоту метеликів. Наявність квітучих рослин під час льоту шкідника сприяє різкому зростанню плодючості метеликів, тоді як їхня нестача  часто призводить майже до повної безплідності самиць другого покоління. Із природних ентомофагів велике значення мають різні перетинчастокрилі паразити (яйцеїд - трихограма, їздці-іхневмоніди, браконіди), мухи- тахіни тощо. Знищують личинок також деякі види хижих жужелиць та комахоїдних птахів. Гусениці також уражуються грибами (білою, рожевою та червоною мускардиною), вірусними  (гранульозом та ядерною поліедрією), протозойними хворобами й нематодами. Та попри відмічені природні фактори регулювання розвитку підгризаючих совок, чисельність цієї групи шкідників в агроценозах України залишається на  високому  рівні, тож треба завжди планувати проведення захисних заходів.

Ефективні  захисні заходи

Зважаючи  на трофічні особливості й спосіб життя озимої та інших видів підгризаючих совок в обмеженні їхньої чисельності й шкідливості важливу роль відіграють організаційно-господарські та агротехнічні заходи, які є складовими технології отримання високих урожаїв майже всіх культур, вирощуваних у тому чи іншому господарстві. Інші ж спеціальні заходи (біологічні, хімічні) мають лише доповнювати основні в інтегрованій системі захисту. У періоди спалахів чисельності підгризаючих совок треба посилювати спостереження за їхнім розвитком та встановлювати ступінь загрози на  кожному полі. Для цього слід мати феромонні пастки або коритця для  шумуючої меляси. Останні є універсальними для всіх видів совок, за їхньою  допомогою відловлюють більшу кількість самиць перед відкладанням та в   період відкладання яєць. Застосування цих засобів дає змогу простежити, крім  сили  льоту метеликів, за потенційною їхньою плодючістю та дозріванням яєць. За допомогою контрольних коритець можна на кожному полі визначати початок та масове відкладання яєць, розрахувати щільність шкідника, норми, строки й кратність випуску трихограми. Велике значення мають ранні й стислі строки сівби просапних культур, забезпечення оптимальної густоти рослин та умов їхнього росту й розвитку. Такі посіви менше заселяються совками. У період відкладання яєць, а також під час заляльковування підгризаючих совок ефективні розпушування міжрядь просапних та овочевих культур із присипанням бур’янів у рядках. У Лісостепу і Північному Степу найефективнішим заходом боротьби із совками є застосування трихограми у період відкладання ними яєць. В інших же регіонах під час використання  цього яйце паразита зазвичай спостерігається надлишок або нестача вологи чи тепла, що значно знижує його ефективність. З огляду на це, трихограму слід розселяти  скрізь у вигляді паразитованих яєць лабораторного живителя за 11–24 год до  виплодження дорослих комах. Причому її треба випускати не менш як у 300– 400 місцях на 1 га вранці або ввечері, бо вона найактивніша в періоди із 7-ї до  11-ї та з 16-ї до 20-ї год.

Проти совок на овочевих культурах, цукрових буряках та інших просапних у  сприятливих  для використання трихограми регіонах уперше випускають 50  тис. самиць трихограми на 1 га, вдруге — 100 тис. і надалі — до 150 тис.  самиць на гектар. У регіонах, менш сприятливих для використання цього яйцепаразита, застосовують його методом насичуючих випусків: перший — практикують за чисельності не менш як 4–5 яєць/м², у разі поодинокої яйцекладки шкідника трихограму випускають за чисельності 10–15 яєць/100  рослин.

Проти совок ефективно діють лише такі види трихограми,  як Trichogramma evanescens Westw. та T. pintoi Voeg., ефективність яких сягає 60–85%. Випуски цього ентомофага можна чергувати із застосуванням хімічних та біологічних інсектицидів  в єдиному технологічному режимі. Так, у період яйцекладки совок трихограму випускають двічі-тричі, після чого проти гусениць молодших віків використовують інсектициди. Такий режим боротьби забезпечує гарантований захист урожаю сільськогосподарських культур від  совок.

У зоні зрошуваного землеробства в період виплодження гусениць підгризаючих совок та їхнього відходу на заляльковування полив дощуванням забезпечує загибель близько 85% популяції цих шкідників.

Під час підготовки  полів під посів пшениці озимої після не стерньових попередників, а також на чистих та зайнятих парах рекомендовані культивації в період відкладання яєць та виплодження гусениць озимої совки.  Це сприяє  очищенню полів від бур’янів і разом із тим зниженню щільності популяції шкідника на 80–92%. Ефективним заходом для обмеження чисельності гусениць у цей період є також випуск трихограми. 

Враховуючи певну роль природних регуляторів чисельності совок, важливим резервом у захисті вирощуваних культур від цих шкідників можуть  бути й  природоохоронні заходи. За посиленого розвитку підгризаючих совок на посівах треба застосовувати інсектициди. До обприскування доцільно вдаватися тоді, коли чисельність гусениць у фазі пшениці озимої сходи — кущіння або три-чотири справжніх листків — у буряків цукрових та інших культур перевищує економічний поріг   шкідливості: на пшениці озимій — 1–3 екз./м², буряках цукрових — 1–2,  кукурудзі, соняшнику й інших просапних — 3–8, багаторічних травах — 5  екз./м2. Рекомендовано  використовувати інсектициди Арріво, к.е. (0,24–0,4  л/га), Борей, КС (0,15 л/га), Данадим Мікс, КЕ (1,0 л/га), Децис Профі 25 WG,  Г (0,035–0,1 кг/га), Драгун ЕС, КЕ (0,8– 2,0 л/га), Дурсбан  480, к.е. (2,0– 2,5 л/га),   Карате Зеон 050 SC, мк.с. (0,3 л/га), Пірінекс, КЕ (1,2 л/га), Протеус 110 OD,  МД (0,5–0,75 л/га), Сумі-альфа, КЕ (0,2 л/га) та інші, які застосовують згідно з регламентами загальноприйнятих технологій. Кращі результати дають обробки у вечірні години, коли гусениці живляться рослинами. До того ж проти гусениць молодших (I–II) віків слід застосовувати низькі норми витрати хімічних препаратів, а щодо старших (III–VI) — високі.  Практичний досвід  свідчить, що проти гусениць совок старших віків вищу ефективність забезпечують  суміші фосфорорганічних препаратів із піретроїдами за половинних норм витрати. Для підвищення ефективності обробок, особливо за високих температур, у робочу  рідину  можна додавати 5 кг/га сечовини або рідких комплексних добрив. Якщо на підставі довгострокових прогнозів чисельність та шкідливість підгризаючих совок на ранніх етапах розвитку рослин очікується високою, доцільно висівати такі культури, як  пшениця, ячмінь, буряки цукрові, ріпак, кукурудза, соняшник, насінням, оброблені інсектицидними препаратами. Для цього  рекомендовані такі препарати: Гаучо 70 WS, Космос 500, Лорд, Сідопрід 600, Юнта Квадро 373,4 FS. 

На присадибних  ділянках велике значення мають агротехнічні заходи, що сприяють покращанню росту й розвитку рослин, для підвищення стійкості останніх до пошкоджень. Важливі також ретельний обробіток ґрунту й знищення бур’янів. Ґрунт восени слід перекопувати, бур’яни на межах обкошувати. За великої кількості гусениць можна застосовувати отруєні принади: подрібнені   бур’яни (лободу, осот, жабрій), змочені розчином інсектициду (Альтекс, Енжіо  247 SC), — які слід розкласти невеликими купками вздовж гряд.

М. Круть, канд. біол. наук, Інститут захисту рослин НААН

Журнал "Пропозиція", №4, 2017 р.