Особливості захисту посівів кукурудзи від однодольних бур’янів

Останніми роками у зв’язку зі змінами погодних умов та технологічними особливостями вирощування кукурудзи (перенасичення сівозмін одними й тими ж культурами, мілкий обробіток ґрунту, недосконалий захист тощо) відмічаємо зміну структури забур’яненості посівів культури.

Насамперед у посівах кукурудзи зростає кількість однорічних злакових бур’янів: плоскухи звичайної (Echinochloa cruss-galli) та мишію сизого (Setaria Glauca). Водночас дводольних бур’янів, таких як лобода біла (Chenopodium album L.), щириця загнута (Amaranthus retroflexus L.), підмаренник чіпкий (Galium aparine L.) та інші ярі й пізні ярі види, меншає, або ж вони проростають у пізніший період.

Найбільший вплив на проростання насіння бур’янів мають температурний режим та вологість ґрунту, добові коливання температури, кислотність ґрунту, а також забезпеченість ґрунту елементами живлення тощо. Так, в умовах Центрального Лісостепу через 10  днів після сівби за оранки в структурі забур’янення нараховували 75–80% лише злакових видів, які представлені плоскухою звичайною і мишієм сизим. Серед дводольних видів переважають лобода біла, щириця загнута і талабан польовий. Інші умови проростання насіння бур’янів спостерігаємо за технології ноу-тілл: у такому разі через 10 днів після сівби відмічали незначну кількість бур’янів, що пов’язано з нижчою температурою ґрунту через наявність рослинних решток на його поверхні. Водночас упродовж наступних 10 днів після сівби кукурудзи відзначили найвищу кількість сходів бур’янів (переважно злакових).

Загалом за результатами наших досліджень у фазі трьох листків кукурудзи (початок внесення післясходових гербіцидів) на забур’янених контрольних ділянках частка злакових становила 70–75%, дводольних — 25–30%. Подібна ситуація і в Степу, де основною ознакою подальшого формування фітоценозу бур’янів було закріплення домінуючих видів: плоскухи звичайної, амброзії полинолистої, щириці загнутої. Завдяки своїй високій міжвидовій конкурентоспроможності й техногенній стійкості, вони стали найшкодочиннішим елементом агроценозів у цій зоні.

Не слід забувати й про зростання кількості багаторічних дводольних видів бур’янів, які, в основному, представлені будяком польовим (Cirsium arvense L.) та березкою польовою (Convolvulus arvense L.). Багаторічних видів бур’янів більшає в посівах кукурудзи насамперед через беззмінне вирощування культури протягом двох і більше років на одному місці та перенасичення сівозміни зерновими в цілому. На таких полях відмічаємо наявність пирію повзучого (Elytrigia repens L.). Водночас у видовому складі бур’янів у посівах кукурудзи практично немає озимих, зимуючих і ранніх ярих, що пояснюється біологічними особливостями самої культури.

З кожним роком усе негативніше проявляється вплив бур’янів на посіви кукурудзи, що визначається конкурентними відносинами за вологу в ґрунті порівняно з поживним і світловим режимами.

Більшість бур’янів в онтогенезі максимально поглинають воду в першій половині вегетаційного періоду, тому посіви кукурудзи через дефіцит доступної вологи в липні — серпні значно знижують свою продуктивність. Зниження врожаю культури відзначали навіть за повного контролю бур’янів у пізніші періоди розвитку.

Загалом зміни в структурі забур’янення посівів кукурудзи продиктовані частково погодними й ґрунтовими умовами регіону вирощування, а також ранніми строкам висіву. Слід враховувати, що посіви надто раннього терміну сівби можуть сходити близько п’яти тижнів залежно від типу ґрунту й погодних умов. Тому можна упевнено стверджувати, що навіть сучасні ефективні ґрунтові гербіциди чи їхні композиції не в змозі забезпечувати ефективний контроль бур’янів протягом такого тривалого періоду.

Загальновідомо, що, залежно від видового складу, щільності заселення, тривалості конкурентних взаємовідносин культури з бур’янами, врожайність зерна кукурудзи знижується на 25–40%, а іноді й на 70–80%.

За даними деяких дослідників, постійне перебування однієї рослини будяку польового на 1 м² упродовж вегетації в посівах кукурудзи зумовлює зниження врожайності зерна на 1 ц/га, мишію сизого — на 0,50, а за забур’яненості щирицею загнутою й лободою білою — на 0,5–0,6 ц/га. Засмічення посівів культури такими багаторічними видами, як будяк польовий, березка польова тощо, призводить до зниження врожайності у 1,5–2 рази. А за маси бур’янів понад 5 кг/м² у зоні Лісостепу кукурудза взагалі не утворює генеративних органів.

Інтенсивність появи бур’янів у посівах кукурудзи поступово зростає і досягає максимуму в другій-третій декадах травня та першій декаді червня.  Пізніше інтенсивність появи нових рослин бур’янів починає спадати. Основним стримуючим фактором проростання нових рослин бур’янів у цей період є культури, які формують потужну кореневу систему, рослини кукурудзи швидко ростуть у висоту й нарощують листковий апарат. Упродовж третьої декади червня посіви кукурудзи мали змогу ефективно конкурувати з бур’янами. Тому, навіть не зважаючи на підвищення зволоженості, у той час спостерігали значне зниження загальної кількості сходів бур’янів.

Таким чином, однією з основних вимог, обов’язкових під час переходу на інтенсивні технології вирощування кукурудзи, є ефективний контроль бур’янів за змішаного типу забур’янення мало- та багаторічними видами. А це можливо лише за використання поряд з механічними, фітоценотичними та біологічними заходами високоефективних гербіцидів. Рослини кукурудзи потребують надійного захисту на першому етапі вегетації протягом не менш як 40–50 днів від появи сходів, оскільки в цей період її рослини малорозвинені й не в змозі контролювати та заповнювати всі вільні екологічні ніші на полі.

Наразі, згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», для застосування у посівах кукурудзи зареєстровано 241 гербіцид. В основі цих гербіцидів — 27 діючих речовин.

Серед продуктів, дозволених до використання на кукурудзі, зустрічаються як ґрунтові, які вносять до сходів культури, так і післясходові. Застосування ґрунтових гербіцидів до появи сходів культурних рослин тривалий час було основою захисту цариці полів. Принцип дії цієї групи гербіцидів полягає в тому, що діюча речовина, перебуваючи на поверхні ґрунту, поглинається проростками сходів бур’янів, у результаті чого вони гинуть. Тривалість гербіцидної дії сягає за оптимальних умов до 40 й більше днів після внесення, а з урахуванням слабкої конкурентної здатності кукурудзи на початку вегетації чистота її посівів у цей період є критичним чинником в аспекті забезпечення умов росту та розвитку культури.

Серед значного асортименту ґрунтових гербіцидів найбільшого поширення набули діючі речовини на базі похідних хлор ацетанілідів (S-метолахлор, диметенамід-П, пропізохлор), зокрема ацетохлор. Слід зазначити, що найвища технічна ефективність ґрунтових гербіцидів групи хлор ацетамідів на малорічні бур’яни забезпечується за їхнього внесення під передпосівну культивацію. Це пояснюється кращим зв’язуванням діючих речовин препаратів із ґрунтом за його вологості 18–20%.

Також відмічають, що велику роль в ефективності цих препаратів відіграють умови зволоження після внесення. Встановлено, що за недостатнього зволоження верхнього (посівного) шару ґрунту (на рівні 14–16%) фітотоксична дія ацетохлору на бур’яни послаблюється і можлива поява сходів бур’янів уже на початку вегетації кукурудзи.

У зв’язку зі зростанням у структурі забур’янення кукурудзи злакових бур’янів актуальним є внесення гербіциду з д. р. ацетохлор, 900 г/л, який має кращу дію на однорічні злакові види, слабшу — на дводольні. Так, за результатами досліджень ІБКіЦБ НААН, у зоні недостатнього зволоження внесення вищезгаданої д. р. нормою 3 л/га забезпечує зниження чисельності плоскухи звичайної на 79,1%, мишію сизого — на 69,6% (обліки в період 30 днів після внесення). У зоні достатнього зволоження біологічна ефективність д. р. ацетохлор, 900 г/л, на злакові бур’яни частково зросла завдяки вищій забезпеченості ґрунту вологою і становила 80,2% щодо плоскухи звичайної і 75,1% — мишію сизого. Слабшу ефективність д. р. ацетохлор, 900 г/л, проявляє на дводольні види бур’янів: на рівні 65,6% — у зоні достатнього зволоження і 61,6% — недостатнього.

Таким чином, внесення ґрунтового гербіциду д. р. ацетохлор, 900 г/л, нормою 3 л/га дає змогу ефективно контролювати злакові бур’яни в посівах кукурудзи на ранніх етапах розвитку (причому — без сильної фітотоксичності на культуру), але не забезпечує надійного контролю широколистих дводольних бур’янів.

Як зазначали вище, починаючи від фази розвитку кукурудзи два-три справжні листки й до появи десятого та наступних, негативний вплив бур’янів різко знижує врожайність культури.

Тому внесення після сходових гербіцидів на посівах кукурудзи потрібно планувати з утворенням другого-третього справжнього листка, а не переносити на пізніші фази (п’ять-сім листків). За сильної засміченості посівів кукурудзи злісними видами бур’янів та багаторічниками ефективним буде кількаразове внесення гербіцидів.

У посівах кукурудзи з післясходових гербіцидів значного поширення набула група сульфонілсечовин, яким властива висока ефективність та широкий спектр дії. Так, встановлено, що застосування препаратів з д. р. римсульфурон, 250 г/кг, нормою 50 г/га у фазі розвитку трьох-п’яти листків у рослин культури та двох-чотирьох — у бур’янів має технологічну ефективність проти півнячого проса — на рівні 78,3%, мишію сизого — 76,1% (загальна забур’яненість знижується до 75%). Внесення д. р. нікосульфурон, 40 г/га, дає змогу контролювати до 80% однорічних злакових видів бур’янів. А за використання гербіцидів, створених на основі поєднання таких діючих речовин, як римсульфурон, 500 г/л + тифенсульфуронметил, 250 г/л, відмічено ефективність дії на рівні 81%. Водночас за забур’яненості площ осотами обробку цими препаратами доцільно поєднувати із продуктами з групи феноксикарбоксилових кислот: зокрема, 2,4-Д, Діален Супер, Банвел тощо.

Якісним контролем злакових видів бур’янів серед після сходових гербіцидів вирізняється препарат, у якому поєднано д. р. топрамезон, 50 г/л + дикамба, 160 г/л. Топрамезон — діюча речовина, що належить до класу піразолонів, контролює широкий спектр злакових та дводольних бур’янів. Молекули топрамезону, проникаючи в рослини бур’янів, блокують утворення каротиноїдів, у результаті чого руйнуються хлоропласти й рослини знебарвлюються. Через те, що топрамезон піддається швидкому метаболізму, рослини кукурудзи мають високу стійкість до цієї речовини. Завдяки частковій ґрунтовій дії топрамезону забезпечується подовжений захист посівів кукурудзи під час її вегетації.

Отже, для розширення спектру дії гербіцидів, підвищення їхньої ефективності потрібне застосування бакових сумішей різних гербіцидів. Зокрема, для підсилення фітотоксичної дії препаратів на основі мезотріону, 480 г/л, доцільно застосовувати суміш із гербіцидами на основі нікосульфурону, 40 г/га. У такому разі загибель злакових і двосім’ядольних видів бур’янів зростає до 80–90%. Також доведено ефективність поєднання препаратів на основі нікосульфурону з римсульфуроном або форамсульфурону з дикамбою. Ефективність таких сумішей сягає 90%.

Ще одним вагомим чинником є можливість швидкого зменшення надземної маси бур’яну.

 Адже класично за внесення гербіцидів із класу сульфонілсечовини помітний ефект на бур’яни відмічаємо лише через 8–9 днів, а загибель — через 10-15 днів (що може призвести до зниження врожаю кукурудзи).

Останніми дослідженнями встановлено, що рослини культури сприймають відбиту бур’янами сонячну енергію, тобто «відчувають» наявність конкуруючих із ними рослин. Цей сигнал дає змогу рослині заздалегідь підготуватися до наступного затінення. Відмічено, що в чистих посівах сходи кукурудзи розгортають своє листя поперек рядка — це допомагає їм зайняти максимальну площу та забезпечити активний ріст і розвиток. У засмічених посівах сходи ніби «викручуються», підлаштовуючись під розташування бур’янів. Уникаючи затінення, рослина кукурудзи намагається максимально витягнутись, що призводить до неоднорідності посівів за висотою, а також спричинює зниження їхньої продуктивності.

Відповідно, до гербіцидів із д. р. нікосульфурон, римсульфурон, тифенсульфурон-метил та іншими слід додавати д. р. дикамбу, 2,4-Д, мезотріон. У такому разі рослини лободи білої та щириці загнутої повністю гинули через п’ять, а мишій сизий і плоскуха звичайна — через сім днів після обприскування.

Наразі універсальних систем захисту кукурудзи немає. Якщо кілька років тому, завдяки появі на ринку нових високоефективних гербіцидів із д. р. тієнкарбазон-метил, 90 г/л + ізоксафлютол, 225 г/л + антидот або форамсульфурон, 31,5 г/л + йодосульфурон, 1 г/л + тієнкарбазон-метил, 10 г/л + антидот можна було досягти хороших результатів і за долю врожаю не турбуватися. Але наразі, зі змінами погодних умов, вони працюють ефективно лише, якщо у верхньому шарі ґрунту достатньо вологи. Та навіть зважаючи на високу ефективність сучасних після сходових гербіцидів, ми відмічаємо, що за умов високого ступеня забур’яненості полів, у зв’язку з особливістю прояву депресії бур’янів та динамікою їхнього розвитку, ця група гербіцидів не в змозі забезпечити достатній рівень контролю. Насамперед це зумовлено тим, що в період оптимальних фаз обробки посівів кукурудзи (три листки) сходить лише частина бур’янів, а оскільки більшість післясходових препаратів мають коротку тривалість дії, то впродовж певного часу можливе відновлення ростових процесів бур’янів.

Найраціональнішим виходом із цієї ситуації буде поєднання ґрунтових гербіцидів з післясходовими, що дає змогу контролювати рослини-засмічувачі з  ефективністю на рівні 95% і більше. Цілком зрозуміло, що підвищення ефективності гербіцидів досягається передусім завдяки повторному нанесенню розчинів післясходових препаратів на вже ослаблені бур’яни. Причому в такому разі завдяки різним механізмам дії зменшуємо появу стійкості бур’янів до певних діючих речовин. Польовими дослідами встановлено, що за ґрунтового внесення препаратів групи хлорацетамідів повною нормою в поєднанні з наступною обробкою посівів післясходовими гербіцидами не спостерігається пригнічення росту й розвитку кукурудзи.

За результатами досліджень в умовах Центрального Лісостепу після застосування гербіциду з д. р. римсульфурон, 32,5 г/кг + дикамба, 609 г/кг, у нормі витрати 385 г/га у фазі три-чотири листки кукурудзи на фоні внесення ґрунтового гербіциду ацетохлор, 900 г/л, нормою 3 л/га відмічено суттєве зменшення засміченості посівів дводольними та однодольними видами бур’янів, порівняно з забур’яненим контролем.

Біологічна ефективність дії за 20 днів після проведення обприскування була в межах 95–100%. Зокрема, кількість лободи білої зменшилася на 95%, щириці звичайної — на 96, гірчаку розлогого — на 99%, незабутниці дрібноквіткової — на 100, пирію повзучого — на 95%, півнячого проса, мишію сизого та тонконога однорічного — на 100%. У зоні недостатнього зволоження вищезгадана система захисту також характеризувалась високою ефективністю насамперед щодо однорічних і багаторічних однодольних бур’янів з біологічною ефективністю на рівні 100%.

Таким чином, беручи до уваги трансформацію фітоценозів бур’янів, принцип добору фітотоксичного спектру гербіцидів має ґрунтуватися на відповідному комплектуванні діючих речовин гербіцидів проти резистентних форм бур’янів, диференціації способів основного обробітку ґрунту, визначенні екологічних та економічних пріоритетів.

С. Ременюк, канд. с.-г. наук,

М. Токарчук, канд. с.-г. наук,

Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків

Журнал «Пропозиція», № 4, 2017 р.