Горіховий бізнес. Реалії та перспективи

— Розкажіть, що на разі відбувається у горіховій індустрії України?

— На сьогодні Україна утримує лідерські позиції з обсягу виробництва грецького горіху у Європі, і п`яте – у світовому масштабі. За офіційною статистикою, ми маємо 16 тис. га під горіхоплідними насадженнями. У сезоні-2016 експортували 40 тис. т горіха на загальну суму $79,28 млн., тобто приблизно $1980/т. Проте цього замало – Україна утримує фактично останнє місце по вартості горіха й у цьому наша найбільша проблема – практично весь горіх є не сортовим, а вирощеним у господарствах населення, на присадибних ділянках, у бабусь та дідусів. Цивілізоване виробництво з промислового сортового горіха тільки набирає оберти –  закладаються горіхові сади з якістного посадкового матеріалу, забезпечується необхідний рівень агротехнологічного обслуговування садів.

Про промислове горіхівництво донедавна взагалі не йшлось, на нього просто ніхто не звертав уваги. Так, дійсно, було досягнуто певні селекційні результати, у 50-80 роках такими вченими як Ф.Л.Щепотьєв, Ф.А. Павленко, Т.Е. Стрела, тощо. Але оскільки майбутнє тоді ще радянської республіки вбачалося винятково у виробництві зерна та молока, про горіхівництво незаслужено забули. Тому як не шкода, але практично увесь напрацьований матеріал Придністровської Дослідної станції Інституту садівництва НААН отримав поширення в Молдові, яка спеціалізувалась на садівництві, виноградарстві та горіхівництві. У силу цих обставин, в Україні і досі бракує агрошкіл з вирощування якісних саджанців.

— Як на роботу горіхівників вплинув горіховий скандал, який стосувався боротьби з горіховим нелегальним бізнесом, яку організував екс-губернатор Одещини Михайло Саакашвілі?

— Як на мене, це був банальний піар пана Саакашвілі на цьому гарячому напрямку. «Тінь» у горіховому бізнесі як була, так і залишається, щоправда не лише у Одесі, а й у решті регіонів України. З одного боку, горіхівникам ситуація із розголосом навіть дещо допомогла –вдалося донести свою думку до влади та уряду і прямо заявити про цю проблему в індустрії. Це те, що не вдавалось зробити довгі роки.

— Яким є тіньовий оборот горіхової індустрії? У якій перспективі зможемо побороти це ганебне явище – «горіхову мафію»?

— Згідно офіційної статистики, за 2015 рік ми експортували 29 тис. т горіхів, а от за інформацією FAO щодо імпорту з України, за цей же період було вивезено з країни 91 тис. т горіхів. Різниця очевидна. Увесь нелегальний оборот горіхів в Україні порахувати просто нереально. Наша мета – позбутись цього явища, яке шкодить іміджу держави.
 Яким чином можна вирішувати проблему дефіциту саджанців горіха в Україні? Якщо ви відкриєте Інтернет, то побачите, що саджанцями горіха сьогодні торгує будь-хто, фактично безконтрольно. Проте у офіційно в Україні є одиниці розплідників.

Одне з нагальних завдань галузі горіхівництва – створення професійних розплідників із гарною агрошколою, якісними районованими саджанцями. Україна за протяжністю має 11 кліматичних зон, і звичайно, той горіх, який ідеально почувається у Миколаєві та Херсоні, підмерзатиме на Слобожанщині та Чернігівщині – районованість сорту відіграє ключову роль.

Зараз у «Реєстрі сортів…» знаходиться 35 сортів грецього горіха, половина з яких селекціонована Придністровською дослідною станцією, проте загалом вони є класичними, і лише декілька сортів є перспективними з огляду їх промислової продуктивності. Та й цієї кількості замало. Близько 9 сортів завезено з Франції, їх намагаються районувати, проте, через різницю ґрунтово-кліматичних умов і температур між нашими країнами, цей процес дуже непростий.

В Україні немає жодного зареєстрованого власного сорту фундука – тільки 3 польських і 2 італійських. А ми потребуємо питомо українських сортів! Попит на горіх настільки перевищує пропозицію, що люди просто намагаються знайти і посадити горіх, і не зважають на його характеристики. Побутує думка, що горіх – це дерево для лінивих. Проте це зовсім не так. Це королівське дерево, і ставитись до нього потрібно із розумінням та турботою. Тільки тоді зможете отримати гарний результат та очікувати на врожай.

— Чула, що допомагаєте бажаючим і завозите саджанці з Молдови. Чи не так?

— Дійсно, аби покращити на даному етапі ситуацію та частково покрити попит, ми вимушені частково завозити саджанці грецького горіху з Молдови, а фундука – з Польщі. Проте суттєво це на ситуацію не впливає – не варіант. Потрібно напрацювати власний ринок вітчизняний ринок.

— Чому вирішили імпортувати саджанці  саме з Молдови? 

— Все дуже просто – обсяг нелегальних оборудок із ввезенням саджанців із цієї країни був просто шаленим. Тому спробували «перевести» його у правове поле. У 2016 році прийняли рішення про централізацію легального завезення цих саджанців в Україну, створили так званий «зелений маршрут»: у межах Української горіхової асоціації було створено спеціальні структури, які об’єднували заявки від виробників, централізовано укладали договори, допомогли пройти митні та інші процедури. Таким чином, в Україну було завезено понад 6000 саджанців. У 2017-му «зелений коридор» продовжить свою роботу. Так допоможемо людям налагодити промислове виробництво горіха та легалізувати горіхові сади.

— Низка українських господарств скаржаться, що молдавський горіх погано приживається і не дає бажаних результатів. Прокоментуйте, будь ласка.

— Сказати однозначно, що у Молдові вирішено всі питання з горіхівництвом, не можу. Вони не так далеко попереду нас у своїх технологічних напрацюваннях. Проте Молдова за останні 5-6 років вийшла на дуже гарні показники плодоношення.

Нагадаю прописну істину: при виборі того чи іншого сорту потрібно дивитись на його характеристики, адже дерево, яке приживається в одній кліматичній зоні, може не «спрацювати» в іншій. Горіхівництво потрібно вести згідно прописаної агротехнологічної карти, яку надають проектанти нашої Асоцації.

Зробити гарний горіховий сад – не пиріжок спекти. Класичний сортовий безвірусний прищеплений саджанець роблять 5 років – рік вирощуються підщепа, після щеплення два роки вирощують сам саджанець і два – готують ґрунт під нього. До речі, Україні шалено бракує якісних дворічних щеплених саджанців.

— Яка середня вартість закладки горіхового саду та з якої площі насаджень варто стартувати?

— Середня вартість одного дворічного щепленого сортового саджанця становить 340-480 грн, залежно від його якості та сорту. Зараз потрібно робити посадку 12 м*14 м чи, як мінімум, 12м*12 м, кількість саджанців варіюється від 80 до 90 дерев на гектар, що становить не менше ніж 36 000 грн, плюс підготовка землі та обсяги робіт. Якщо це наймана праця із використанням найманої техніки, то 1 гектар промислового саду обійдеться щонайменше у 70-80 тис. грн. Стартувати слід мінімум із 2 га насаджень. При цьому, нормальний доглянутий сад, який вступив у товарне плодоношення, дасть власникові не менше 2 т/га сортових горіхів. Тобто, віддача підприємцю з гектара, за сучасного рівня ціни, становить не менше 100 000 грн. Для отримання додаткового заробітку з гектара саду до його вступу у товарне плодоношення, ми рекомендуємо використовувати міжрядні посадки – комбінації грецького горіха та фундука, горіха та ягідника, тощо.

— Як ставитесь до вирощування швидкоплідних сортів горіха?

— Це може бути виходом із ситуації для того, аби задовольнити попит потенційних виробників. В  Узбекистані у 1947 році виявили низькорослі скороплідні форми, що отримали сортову назву – «Ідеал».  Незабаром  «нащадки» цих сортів поширилися в Україні. На їхній основі в різних регіонах країни в наукових установах і аматорами дібрано численні форми, що вирізняються раннім вступом сіянців у плодоношення. До їхнього вивчення долучилися Ф.Л. Щепотьєв, І.І. Мазур, І.Е Кочерженко, Р.М. Тиж, П.П. Бадалов, Л.С. Шугін та інші дослідники, але на жаль, ці роботи не завершилися створенням швидкоплідних сортів.  Низькорослі швидкоплідні горіхи були незаслужено забуті протягом багатьох років,  наприклад, сорту «Ідеал», у Реєстрі сортів немає. Але ці сортоформи у вигляді районованих форм виросли в Україні. Нещодавно ми зібрали ці 112 форм, систематизували та віддали для досліджень, щоб у подальшому кращі з них внести до «Реєстру…». Скажу навіть більше, зараз у господарствах ми створюємо приживлювальні майстерні, аби прийти до гарантованого плодоношення, яке буде відбуватись вдвічі швидше, ніж у класичних сортів.

— Чи є інтерес у членів Асоціації до вирощування чорного горіху?

— Горіх цікавий, проте немає якісного посадкового матеріалу. Він погано визріває за наших умов. Проте у цій культурі важливі не так плоди, а витяжка із них для виробництва ліків.

— Ви згадали, що в Україні багато старих горіхових садів, яким по 30-50 років. Що робити із ними – викорчовувати і звільняти місце під нові насадження? Які є інші варіанти?

— Старе дерево не плодоносить, як годиться. Проте викорчовувати його не варто, та й коштуватиме це скажених грошей. Що робити? Ми із нашими селекціонерами розробляємо систему перепрививання горіха новими прогресивними сортами. По суті, 30-річне дерево – це потужний насос із розгалуженою кореневою системою. Потрібно дати йому новий прогресивний черенок і воно отримає нове життя. Ми уже провели випробування цієї технології і будемо розповідати як це робити на наступній нашій конференції «Мільйонер з горішка». Взагалі, ми докорінно змінили підходи до конференцій, яку регулярно проводимо як для членів нашої Асоціації, так і для всіх бажаючих. Намагаємось запрошувати більше практиків, молодих, сучасних селекціонерів, які впроваджують корисні технології. І ми бачимо відгук від присутніх – із кожним заходом зацікавлених людей стає все більше.

— Які горіхові сади, на вашу думку, є найбільш успішними в Україні?

— У нашій асоціації понад 2000 членів, всі вони – професіонали своєї справи. Важко говорити про когось окремо. Але дуже хотілося подякувати Олександру Самойленко з агрофірми «Маїс», що на Черкащині. Грамотними фахівцями є Дмитро Бондаренко із еко-ферми «Ковчег» Дніпропетровської області, директор Центру селекції грецького горіха Максим Калайда з Херсонщини. Дуже професійно низькорослими горіхоплідніми культурами займаються Леонід Жидовець із Вінничини, Олег Коновалюк у «Садах Черкащини», Анатолій Зелениця з підприємства «Деметра» з Хмельниччини.  Якщо говорити про фундук, то зразу хочу порадити звернутись у родинне господарство «Батьків сад», яке очолює Ігор Цибенко. Окремої подяки заслуговує селекціонер Олександр Пономаренко з Ізмаїлу. Новатором-експериментатором горіхової справи можу назвати Івана Юкола із ФГ «Єфрем» Вінницької області тощо.

На меті Асоціації – зібрати якомога більше таких практиків-професіоналів і на їхніх вдалих прикладах давати поради майбутнім  і початкуючим садоводам.

— Можливо, вам, як галузевій асоціації, потрібно сприяти створенню розплідників, а не купувати саджанці за кордоном?

— Ми робимо кроки у цьому напрямку. До кінця 2017 року допоможемо в реєстрації ще 3-4 горіхових розплідників. За нашим планом, уже незабаром у кожній області з’явиться власний зареєстрований професійний горіховий розплідник.

— Як щодо державної підтримки горіхівництва? На це будуть виділятись бодай якійсь кошти?

— Нещодавно був у Мінагропроді. Цього року відкрито програму з розвитку молодих садів, що була заморожена 2013 року. На неї зараз виділено 75 млн грн. На мій погляд, ці гроші будуть більше застосовуватись на розвиток горіхівництва, ягідництва та виноградарства. Незважаючи на те, що рішення про виділення цих коштів було прийняте наприкінці минулого року, до сих пір механізм розподілу цих коштів невідомий. Українська горіхова асоціація увійшла до робочої групи з горіхівництва та садівництва при Мінагропроді. Так, у концепції розвитку садівництва до 2025 року передбачено закладку 25 тисяч гектар нових горіхових садів. Проте найбільша проблема навіть не закласти сад, а отримати землю у користування на тривалий період. Одним з варіантів є пасовища. Сьогодні під пасовищами в Україні 5 млн га, і понад 2 млн га взагалі не використовуються. Якщо нам дадуть змогу закладати горіхові сади на них, то земельну проблему буде вирішено.

— Як щодо недержавної підтримки, приміром із міжнародних фондів?

— Налагодили співпрацю з ФАО. Нещодавно мав розмову із USAID. Сподіваюсь, зможемо розраховувати на їхню підтримку. Ми як ніколи раніше цього потребуємо, адже хочемо створити потужну індустрію.

— Ми часто говоримо про плоди, про їх вартість, але майже ніколи про продукти їх переробки та вироби із доданою вартістю, приміром, ту ж саму горіхову олію. Чи є у цьому перспектива?

— Асоціація потрібна, щоб вирішити базову проблему – посадити сади. А уже друга хвиля – кооперація виробників і переробників, створення власної переробки горіхів на олію. У нас уже є подібні приклади у Вінниці та Хмельницькому із переробки горіхів у фермерських господарствах. Це дуже цікавий продукт, як для внутрішнього ринку, так і для експорту – ціна на нього щонайменше у 6 разів вища, ніж за соняшникову олію. Крім того, у нас взагалі не використовують листя та шкаралупу горіха (її тільки пробують переробляти на пелети), але потенційно – це може чудовим варіантом диверсифікації.

— Яким країнам потенційно цікаві великі партії горіхів із України?

— Безумовно, найкраще для нас поставляти горіхи до азійських та європейських країн. Китай сьогодні готовий з’їсти весь обсяг горіху, який Україна йому поставить. Своїми зусиллями вони можуть закривати бодай частину внутрішньої потреби, проте український горіх кращий за смаковими якостями. Не забувайте, що населення азійських країн дуже швидко зростає, тому і потреби у горіхах збільшуються. Наші виробники без ринку збуту не залишаться.

Ірина Золотарьова