Мінімальний обробіток грунту: досвід Великої Британії

Технологія мінімального обробітку грунту виникла на Середньому Заході як спосіб протидії вітровій ерозії та збереження вологи в грунті, якої там нерідко бракувало й раніше, до глобального потепління. Однак зараз ці технології впроваджують навіть у Великій Британії, де й досі опадів нерідко аж занадто, та й вітрова ерозія ніколи не була проблемою. Що ж спонукає британських фермерів переходити на no-till і mini-till?

Поєднуючи стріп-тілл і прямий посів

Фермер Баркер, який із синами обробляє 580 га глинистих і суглинкових земель у графстві Саффолк, поставив за мету знизити витрати на підтримання родючості грунту та з часом покращити загальне здоров’я грунту. Баркери розраховують, що зменшення обсягів переміщення грунту та введення в сівозміну покривних культур мають підвищити врожайність та поліпшити стан грунту в довгостроковій перспективі. Вже зараз вони відзначають зниження витрат на дизпальне й запчастини і сподіваються поліпшити структуру грунту.

Попри відносно невелику площу, ферма придбала відразу 2 сівалки прямого висіву — це рішення далося нелегко, але було виправданим. «Звичайно, ми захоплювались перевагами якомога меншого переміщення грунту з метою поліпшення його структури і зниження витрат, але на певних ділянках у певні роки і на певних культурах доводилося обробляти грунт дещо активніше — за технологією strip-till, тоді як за інших умов, переважно на легших грунтах і під час сівби ярових культур по озимих покривних культурах, застосовували сівалки прямого посіву», — говорить Брайан Баркер. Зате з двома технологіями сівби можна працювати на широкому спектрі грунтів від висококарбонатних глинистих до глинистих суглинків.

Попередниками пшениці виступають одночасно ярові й покривні культури. Зараз сівозміна складається з двох поспіль років вирощування озимої пшениці, після чого сіють покривні культури та ярові бобові або олійний льон, потім знову 2 роки поспіль пшениця, далі вже інша покривна культура, потім трави, в які підсівають ярові пшеницю або ячмінь і потім дворічні трави.

«Ми не вважали, що перехід на прямий посів повністю і негайно був правильним рішенням, адже це підходило не всім нашим грунтам, не всім технологіям вирощування і не кожному року», — відзначає Брайан Баркер. Раніше фермери обробляли половину площ за безвідвальною технологією, після чого проходилися раз чи два котком, і проводили сівбу 6-метровою дисковою сівалкою-культиватором. На іншій половині, де пшениця вирощувалася другий рік поспіль. Проводилися оранка, прикочування грунту й сівба.

Обираючи сівалку, фермери шукали не просто найбільш вигідну, а й таку, яка б якомога точніше витримувала рельєф поля і глибину висіву. «Були сівалки з жорсткою рамою, але ми обрали сівалку з незалежними сошниками, під стабільним навантаженням, яка точніше копіювала рельєф поля і, таким чином, точніше витримувала глибину висіву», - розповідає Брайан Баркер. Інші сівалки, як здалося фермерам, перевертали занадто багато грунту, або ж мали занадто великі зубці. Крім того, фермери шукали сівалку з мінімальною потребою в потужності, щоб мінімізувати витрати пального, та мінімальним перевертанням грунту, тож купили сівалку з вузькими зубцями. «Також звертали увагу на можливість калібрування і легкої перевірки стану сошників», - завершив Брайан Баркер.

На фермі використовували 5-метрову сівалку для стріп-тілл або 4-метрову сівалку з долотоподібними сошниками для прямого посіву залежно від типу грунту на конкретному полі, вологості, культури-попередника і культури, що висівається. 5-метрову сівалку агрегатували з 320-сильним AGCO Challenger 765C, а 4-метрову – з 260-сильним Fendt 826 або 160-сильним Fendt 516.

І перехід на нову технологію обробітку грунту вже на самому початку приніс вигоду. «За літо й початок осені ми заощадили 20 тис. літрів дизпального», - відзначають фермери. «Ми ще не рахували затрати на сівбу, але сівалка для стріп-тілл дуже добре підходить для озимих культур», - додають вони.

Тепер на фермі планують використати її для сівби ярових бобових. Натомість  сівалку прямого посіву тут хочуть використовувати для весняної сівби: для посіву пшениці, ячменю, олійного льону прямо по покривних культурах, оброблених гліфосатом, а також для посіву пшениці в торішню траву  а також у злегка оброблене жорстке насіннєве ложе.

«Ми сподіваємося, що зможемо знизити наші витрати на внесення насіння, добрив, ЗЗР і повернемо грунт до рівноваги. Ми побоюємося, що деякі витрати можуть зрости і з’являться деякі проблеми на кшталт слимаків, та водночас очікуємо, що інші проблеми зникнуть по мірі реалізації нашої довгострокової стратегії з поліпшення стану грунту і культур, що вирощуються», - підсумовують фермери. До того ж, покористувавшись новими сівалками, на фермі, яка має 3 трактори Fendt (826, 280 і 516), вирішили продати якийсь один з них.

Зараз фермери вважають, що згодом потреба в сівалці для стріп-тілл може зменшитися, але вони триматимуть її напоготові разом з плугом, щоб у випадку чого повернутися до старої технології.

Історія переходу на стріп-тілл

Фермерів Річарда і Х’ю Еджлі , батька й сина з того самого графства Саффолк, які працювали на важких глинистих грунтах, штовхнули на докорінні зміни мокра осінь, волога погода в жнива наступного року і зниження цін на сільгосппродукцію. Фермери прийшли до висновку, що їм потрібна менш затратна технологія, ніж та, за якою вони працювали все життя.

«Інші фермери називали нас сміливцями, позаяк розглядали як великий ризик здійснений нами перехід від оранки до стріп-тілл», - згадує Х’ю Еджлі. «На наш погляд у ситуації величезної невизначеності та цінової нестабільності в сільському господарстві ми мали бути сміливими, навіть безрозсудними, щоб продовжувати працювати по-старому. Ми вирішили, що краще змінити технологію обробітку грунту, поки ціни на сільгосппродукцію знаходяться на розумному рівні, щоб мати час на впровадження, ніж чекати, поки ситуація припре нас до стіни», - продовжує фермер.

Ферма, яка зараз обробляє площу близько 300 га, була створена ще на початку 20 ст. предками Еджлі, які теж залюбки впроваджували нові технології. Останнім часом ферма перейшла з цукрових буряків (через зниження цін і негативний вплив цієї культури на структуру грунту) на озиму пшеницю, озимий ріпак, яровий пивоварний ячмінь, або ж ярові бобові чи горох залежно від цін на ринку і пропозицій вирощування за контрактом. Механічний склад грунтів змінюється від глинистих до піщаних глинистих суглинків.

«3 роки тому ми побачили 3 способи збереження конкурентоздатності нашої порівняно невеликої ферми з більшими виробниками», - пояснює Х’ю Еджлі.

По-перше, затрати могли знизитися в випадку вступу в кооператив, який насправді належить лише фермерам. Такий кооператив був знайдений, ферма стала його членом, і це дало змогу здобути більшу незалежність і вагу при здійсненні закупівель. За словами фермерів, це справді дало змогу знизити затрати і здійснювати закупівлі ЗЗР, насіння, добрив і навіть електроенергії, послуг зв’язку і будматеріалів зі значно меншими витратами часу й клопотами. Також фермери відзначають корисність отримання доступу до консультаційних послуг повністю незалежних фахівців кооперативу, які не мають жодної комерційної зацікавленості і допомогли скласти схеми захисту з використанням порівняно дешевих генериків.

По-друге, незалежні агрономічні консультанти допомогли більш вигідно скласти схему захисту та удобрення.

І третім способом став перехід на менш інтенсивний обробіток грунту, який дав змогу не тільки знизити витрати, а й більш своєчасно виконувати технологічні операції, що дало змогу підвищити врожаї й доходи та справлятися з роботою швидше.

Зосередившись на культурах з вищою доданою вартістю, які забезпечують максимальні доходи за оптимальних витрат, Х’ю Еджлі додає: «Ми застосовували різні агротехнології, наприклад, у 80-і – спалювання стерні й чизелювання, в 90-х – потужні борони й сівалки, а з розширенням ферми – важкі дискові сівалки та припічні котки.

Та поворотний момент для ферми настав 3 роки тому, коли фермери відчули, як скорочується час на отримання якісного посівного ложа, і своєчасне виконання осінніх польових робіт перетворилося на проблему, навіть якщо врожай вдавалося зібрати вчасно і після жнив погода була хорошою. Кілька років поспіль з мокрою осінню створили проблеми зі своєчасністю виконання робіт. «Ми стали програвати боротьбу з бур’янами, бо обробіток грунту призводив лише до того, що насіння бур’янів перемішувалося в верхньому шарі грунту, що не вирішувало проблеми. Поширювалися й слимаки, що непокоїло в ситуації посилення обмежень на використання метальдегідів», - згадують фермери Еджлі.

«Ми не володіли технологією стріп-тілл, вона разюче відрізнялася від технології обробітку грунту, до якої ми звикли, але ми визнали, що звична технологія перестала бути ефективною», - додають вони. Особливо це стало очевидно восени 2013-го, коли рік видався вологим і прохолодним, через що довелося збирати врожай у пізні терміни. Почати жнива вдалося тільки на другий тиждень серпня, коли вже був час сіяти ріпак. Тож діяти потрібно було дуже швидко, що залишало мало варіантів.

Це продиктувало рішення найняти сторонню компанію для виконання сівби ріпаку, яка зробила це  6-метровою сівалкою прямого висіву. «В попередні роки ця компанія сіяла ріпак у наших сусідів, і ми бачили, які хороші були сходи, і як мало зусиль вони до цього докладали», - згадують Еджлі. «34 га були засіяні за день, і попри далеку від оптимальної структуру грунту по причині вологої осені сходи виглядали добре», - продовжують фермери. Тож вони попросили фірму також висіяти 9 га озимої пшениці на важкому забур’яненому грунті в якості експерименту.

«Ми були вражені тим, як швидко пшениця зійшла і як добре вона виглядала протягом сезону. Пшениця й ріпак, висіяні сівалкою прямого посіву, цілком перевершили наші сподівання щодо загального валового збору», згадують Еджлі. Ясна річ, це посилило їхній інтерес до того, щоб поширити експеримент на всі площі. «Зараз  я бачу, що наше ставлення до стріп-тілл було продиктовано нерозумінням того, як ця технологія може й повинна працювати», - стверджує Х’ю Еджлі.

В листопаді 2013-го фермерам дали 3-метрову сівалку прямого висіву, і вони, використовуючи свій трактор, засіяли 16 га легких за механічним складом, але важких за проблемністю грунтів, де кілька років поспіль росла пшениця. Попри те, що сіяли з запізненням, сходи були суттєво кращими, ніж у цих же фермерів у попередні роки.

До сівалки прямого посіву знадобилася зубова борона

Наступного року ферма купила в першу чергу 7,5-метрову зубову борону, яку пустила відразу за комбайном, щоб та провокувала проростання бур’янів. Також була придбана 3-метрова сівалка прямого висіву.

«Сівалка, яку ми купили, була дуже простої конструкції. Заглиблення культиваторних лап можна регулювати відповідно до стану грунту. Така гнучкість забезпечує роботу в різних грунтових умовах за мінімальних обсягів робіт з налаштування. Наприклад, у вологих умовах можна встановити лапи культиватора горизонтально, щоб мінімізувати застрягання в грунті, і водночас забезпечити хороше дренування зони розташування насіння. А за потреби сівби, наприклад, ріпаку, лапи культиватора можна заглибити до 15 см», - розповідають фермери.

Спочатку фермери хотіли використовувати сівалку прямого посіву для ріпаку й пшениці, однак були настільки вражені результатами першого врожаю, що вирішили сіяти нею все.

Ключем до успішного застосування нової системи обробітку грунту фермери називають те, що вони виділили час на те, щоб розібратися, як усе це працює, і зрозуміти важливість хорошого вологообміну, дощових черв’яків, органічної речовини в грунті, а також дізнатися, якою повинна бути структура грунту в ідеалі.

Як виявилося, сівалка працювала найкраще там, де солома була добре подрібнена і розкидана поверхнею грунту. Тож фермери заточували ніж подрібнювача соломи на комбайні щодня, щоб досягти потрібного результату.

Фермери відзначають, що спеціальна зубова борона — невід’ємний елемент системи стріп-тілл. Восени на одному з полів в умовах мокрої погоди і глинистого грунту на ріпаковій соломі розвелося стільки слимаків, що фермери переживали за наступний урожай озимої пшениці. Але 2 проходи вищезгаданою бороною з інтервалом в 1 день справилися зі слимаками краще, ніж гранули хімічного препарату.

Застосовуючи цю борону скрізь, фермери знизили обсяги застосування хімічного препарату проти слимаків до рівня меншого, ніж будь-коли раніше. Також, за словами фермерів, борона допомогла виконувати технологічні операції в більш оптимальні терміни, позаяк дала змогу рано починати механічне знищення бур’янів, що дозволило знищувати останні ще й у фазі 1–2 листків другим проходом борони, і, таким чином, суттєво знизити обсяги внесення гліфосатів.

Восени 2015-го фермери застосували таку саму борону, але вже вдвічі ширшу, 15-метрову. Її агрегатували з 220-сильним Claas Axion 820 і обробили всю площу під озиму пшеницю за 2 дні зі швидкістю 14 км/год зі значно кращим результатом. Та навіть більша борона себе окупила вже завдяки зниженню витрат на гліфосати й препарати від слимаків.

«Протягом останніх двох сезонів ми вражені тим, як стріп-тілл розширив «вікно» для сівби. І там, де за традиційної технології ми ризикували, працюючи в несприятливих умовах, чи то занадто вологих, чи то занадто сухих, то зі стріп-тілл ми можемо почекати, поки умови не стануть сприятливими для сівби, і все одно посіяти в оптимальні терміни за найкращих умов», — підсумовують батько й син Еджлі.

Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com