Агролайфхак: нюанси технології компостування

Компостування – метод виробництва добрив із органічних відходів для отримання екологічно чистої продукції. Компост потрібен для покращення та оздоровлення ґрунту, отримання стабільних врожаїв.

Про значення нюанси технології компостування розповів начальник відділу органічної сертифікації та технології СОК «Перший національний аграрний кооператив» Микола Биков, пише propozitsiya.com з посиланням на superagronom.com.

Залежно від методу переробки якість компосту відрізнятиметься. Максимально якісний компост має землистий колір, добре кришиться, не має гнилісного запаху, рослинні рештки повністю розкладені, відсутнє насіння бур’янів, вологість від 40% до 60%.

Але компостування – це не тільки виготовлення якісних добрив, з оптимальним співвідношенням елементів живлення, обеззаражене від збудників хвороб та насіння бур’янів, а ще й джерело корисної мікрофлори, яку ми вносимо в ґрунт. Компости – це 25–30% поживи для рослин, решта є їжею для черв’яків, грибів, бактерій. Так, 1 кг компосту дає до 8 кг ґрунтових бактерій, допомагає відновлювати родючий шар ґрунту, гумус.

Економічний ефект від застосування компостів та гною приблизно однаковий, але агрономічний ефект зовсім різний. Якщо з гною ґрунти  отримують лише калій, азот і фосфор, то з компосту, окрім поживних речовин, рослини і ґрунт отримують ще й якісну органічну складову, підтримку життєдіяльності корисних мікроорганізмів.

Є кілька способів компостування: один із них анаеробний, або так зване холодне компостування, коли органічні матеріали укладаються дуже щільно, і кисень відсутній у процесі компостування. Цей спосіб часто використовується на фермах, та на сьогодні вважається недоцільним і навіть шкідливим, адже за холодного компостування зберігаються й потрапляють у ґрунт всі шкодочинні фактори (гниль, насіння бур’янів, глисти, яйця шкідників).

Найкращим є аеробний спосіб компостування, коли в процесі переробки додається кисень та, за потребою, волога, глина, солома чи торф.

Технологія компостування – це цілий завод, який потребує затрат. Потрібен обладнаний майданчик, який буде включати не лише зону компостування, а й зону зберігання готового продукту. Розташування та обладнання такого майданчика обов’язково треба погоджувати з екологічними службами. Потрібне обладнання: навантажувачі, аератори, змішувачі тощо. Це все витрати, і витрати на початкових етапах чималі. Для отримання 10 тис. т компосту щорічно знадобиться вкласти від 6 млн грн.

Проте ці витрати у підсумку не раз виправдаються: і урожаями, і покращенням екологічної ситуації, і розумним управлінням відходами. Вартість якісного компосту сягає  2–2,5 тис. грн/т, а вермикомпосту – 4 тис. грн/т.

Основні переваги компостування – це можливість отримувати високоефективні органічні добрива, покращення властивостей ґрунтів, отримання стабільних урожаїв. Окрім того, це можливість «розвантажити» роботу комунальних служб великих міст, адже до 30% усіх відходів міста (листя, трава, гілки з дерев) можна компостувати.

У США та європейських країнах компостування застосовується досить широко. В Україні основними перешкодами для використання цієї технології в агровиробництві є такі фактори: відсутність повної та достовірної інформації про компостування, його переваги та особливості; відсутність скоординованих дій державних екологічних служб. А ще - відсутня практика створення якісної органічної сировини. Навіть у тих господарствах, котрі мають тваринницькі ферми, гній часто-густо просто лежить купами під фермою, «ароматизуючи» усю округу. Проте використати його можна більш розумно та ефективно.