Агролайфхак: "Древлянська" система для органічного землеробства

Система ведення землеробства "Древлянська" була розроблена наприкінці 90-х минулого століття у виробництві на Житомирщині, аби підняти урожайність на дуже бідних грунтах. Її автор, нині завідувач відділом органічного виробництва агропромислової групи компаній "Арніка" Володимир Іванюк, розповів про особливості та переваги системи, пише propozitsiya.com з посиланням на SuperAgronom.com.

"Коли в деяких господарствах не стало коштів на придбання добрив і хімікатів, урожаїв вони практично не отримували. І шляхом експериментів, підбору культур, сівозміни, обробітків було розроблено цю систему", - розповідає він.

Суть системи полягає в тому, що вона є біологічною, тобто без добрив, без хімії. А врожайність досягається передусім шляхом підбору різноманітних культур, часто нетрадиційних чи взагалі заборонених.

"Я дійшов висновку, що для отримання сталих хороших врожаїв потрібно насичувати сівозміну бобовими, прагнути до того, щоб їх у сівозміні було 50%. Тому що бобові - це єдині рослини, які фіксують азот із повітря", - зазначив автор.

Мінеральні добрива навіть в органічному виробництві не заборонені, заборонені хімічно збагачені. А мінерали каїніт, сильвініт, фосфоритне борошно дозволені. Азотних природних добрив уже на землі немає, чилійська селітра вже давно закінчилась, і фактично азот можна поповнювати тільки з повітря.

В. Іванюк звертає увагу, що кожна наступна не бобова культура повинна сіятися після бобових, причому, важливо урізноманітнювати спектр бобових культур.

"Тоді, як я тільки починав працювати за своєю системою, культура пелюшка в Україні належала до заборонених, хоча в Росії та Білорусі її успішно сіяли. Ми добилися, щоб її визнали. На Поліссі ані горох, ані соя не ростуть зовсім або ростуть погано, тому я використовував зернобобові - віку яру чи пелюшку", - згадує він.

Коли в Україні розпочалося органічне виробництво, систему "Древлянська" використовували на Поліссі: сіяли вику яру, пелюшку, люпин. Ці культури дають змогу боротися з бур’янами, вони гарні попередники для всіх культур.

Згодом автор дійшов висновку, що "Древлянська" система призначена не лише для регіонів із достатнім зволоженням, а придатна для будь-яких регіонів, зокрема й із посушливими умовами. "Принцип залишається сталим: в системі повинні вирощуватися до 50% бобових, але для кожної зони вони будуть іншими, пристосованими до ґрунтово-кліматичних умов. Якщо на Поліссі може вирощуватися вика, пелюшка, люпин, то на Полтавщині це буде горох, соя, сочевиця, а Херсон отримає маш, нут, камут (мало відомі у нас культури, які успішно вирощують на півдні)", - розповідає В. Іванюк.

Серед позитивних змін використання системи, зокремай те, що грунти, яким характерне оглеєння, завдяки бобовим та активності ґрунтових мікроорганізмів, зробилися легкі та пухкі. Корисні бактерії виділяють продукти своєї життєдіяльності, які вбивають шкідливі мікроорганізми.

"Коли ми будемо мати високу біологічну активність ґрунту, у нас не будуть там заводитися шкідливі організми. Але бобова культура не повинна бути в сівозміні одна. Їх потрібно змінювати, щоб уникнути захворюваності", - зазначає експерт.

Інакше кажучи, система землеробства "Древлянська" має дві основи: насичення бобовими (50% в структурі посівних площ) та їхня різноманітність, бажано 3-4 види, що більше - то краще. Вони дають технологічні розриви, сіються і збираються в різні строки, ціна коливається і ризики зменшуються.

Зараз система працює в органічних господарствах зони Полісся і не тільки, а саме Волинської, Житомирської, Чернігівської областей. В інших регіонах - наприклад, Одеській, Херсонській областях – вона вже буде зовсім інакшою, залежно від кліматичних умов, ґрунтів, коштів та маркетингу.