Спецможливості
Новини

Український ринок захисту рослин: стабілізація чи тиша перед бурею?

05.06.2008
448
Український ринок захисту рослин: стабілізація чи тиша перед бурею? фото, ілюстрація
Український ринок захисту рослин: стабілізація чи тиша перед бурею?

Редакція “Пропозиції” звернулася до двох впливових осіб на ринку засобів захисту рослин з проханням прокоментувати рік, який минає, і окреслити перспективи на рік наступний. Співрозмовниками “Пропозиції” стали начальник Головної державної інспекції захисту рослин Василь Колісниченко і президент Української асоціації захисту рослин Ярослав Краснопольський.

Василь Колісниченко.Я хотів би почати з деяких цифр, які, сподіваюся, будуть цікаві читачам “Пропозиції”, адже вони відображають тенденцію розвитку українського ринку засобів захисту рослин.
У 1990 році боротьбу з бур’янами здійснили на площі 52 мільйонів гектарів (загальна площа обробки). Практично всі сільськогосподарські площі оброблялися гербіцидами — під кукурудзу та цукрові буряки вносилися грунтові гербіциди, а потім ще один-два рази посіви оброблялися по сходах. Проте з 1990 року щорічно зменшувалися не тільки площі обробки засобами захисту рослин, а й самі обсяги застосування препаратів.
Нині перевагу віддають захисту зернових культур, менше — захисту цукрових буряків, соняшнику та кукурудзи, тут почали більше застосовувати механічні види боротьби з бур’янами і навіть ручну працю. Ми розцінюємо це як ненормальне явище. У боротьбі з бур’янами ми ніколи не досягнемо успіху, якщо боротися з ними будемо лише в полях сівозміни, адже залишаються узбіччя доріг, ліси, лісосмуги та інше. А це — джерела забур’яненості полів.
У боротьбі з хворобами необхідно проводити профілактичні заходи: протруювати насіння, обробляти фунгіцидами сходи на початку їх вегетації і тощо. На жаль, сьогодні на це часто не звертають уваги — ні керівники, ні спеціалісти, ні, тим більше, населення. Обсяги використання фунгіцидів щорічно зменшуються, і, як наслідок, ми маємо великі втрати на зернових культурах, особливо від кореневих гнилей, сажкових хвороб. У нас був період, коли сажок ми практично позбулися, а сьогодні все частіше з’являються саме ці хвороби, внаслідок чого зерно (особливо ячмінь) непридатне ні на продовольчі, ні на кормові цілі. Це — наслідок того, що не проводяться профілактичні заходи, передусім протруєння.
Перейдімо до шкідників. Якщо у 2001 році посіви зернових були захищені від клопа шкідливої черепашки на площі 1,8 мільйона гектарів і втрати зерна при цьому становили 2,5 відсотка, то цього року цифри, відповідно, такі: захищено 1,5 мільйона гектарів, втрати — 3,4 відсотка. Однак я хотів би навести такі позитивні приклади. У складних погодних умовах в Херсонській області дочірнє підприємство “Фрідом фарм інтернешнл” Горностаївського району двічі провело обробку озимої пшениці інсектицидами проти клопа шкідливої черепашки (перший раз вибірково проти імаго, другий раз, на всій площі — 3 тисячі гектарів — проти личинки) і одержало 47,3 центнера з гектара зерна третього класу. Дослідне господарство “Асканійське” отримало по 56,6 центнера з гектара на площі 1428 гектарів. У Харківській області агрофірма “Піщанська” (Красноградський район) за умов вчасно й кваліфіковано проведених заходів зібрала по 67,3 центнера з гектара зерна з площі 1750 гектарів.
Але це — окремі приклади. Загалом же, від хвороб посіви зернових культур у країні захищені лише на 7 відсотків прогнозованих обсягів.
Подивімося на картоплю. Я пам’ятаю часи (1980–1990 роки), коли в спеціалізованих господарствах продовольчу картоплю вирощували на площах до 500–550 тисяч гектарів. Нині вони скоротилися до 50–60 тисяч, проте вирощується картоплі не менше (1,5–2 мільйони гектарів) — виробництво її перемістилося на присадибні й дачні ділянки. Боротьба з колорадським жуком лежить на поверхні — усі бачать пошкодження, які він завдає, проте нагальною проблемою практично для всіх присадибних ділянок є сьогодні саме боротьба з хворобами: картопля гине від ураження фітофторозом.
Така сама ситуація і з овочами та фруктами, вирощуваними на присадибних ділянках, у садах. Садами практично ніхто не займається. Є серйозні проблеми, пов’язані з виноградниками. Сьогодні все залежить від збуту продукції. Якщо він є, то є й нормальний догляд за виноградниками. Якщо немає, то це відбивається й на виноградниках: у багатьох господарствах вони перебувають у занедбаному стані.
Ярослав Краснопольський. Цей рік був достатньо складний, через зміну орієнтирів у нашого товаровиробника. Якщо раніше витрати на засоби захисту рослин стояли серед пріоритетів у перших рядках, то нині господарства спрямовують наявні матеріально-технічні ресурси на латання найбільших дірок. Сьогодні пріоритетами є паливно-мастильні матеріали, запчастини, техніка, насіння, мінеральні добрива, а засоби захисту рослин — на останньому місці.
Ми сподівалися, що використання засобів захисту рослин цього року зросте, принаймні, на 15 відсотків. На жаль, цього не сталося — реалізація залишилася на рівні минулого року.
Чому не відбулося підвищення обсягів реалізації засобів захисту рослин цього року? Цьогорічний обсяг реалізації становив 110–130 мільйонів доларів (залежно від того, як рахувати: за контрактними чи реалізаційними цінами), тоді як мінімальна технологічна потреба в ЗЗР становить 220 мільйонів доларів. Причина, на мій погляд, полягає в зменшенні рівня прибутковості сільгосппідприємств. Нині в полі залишилося 70 тисяч тонн буряків, а це ж вкладені ресурси.
Остання помічена нами тенденція — збільшення присутності на ринку компаній, які пропонують так звані “генеричні” продукти — препарати, на які вибіг термін дії патентів. Сьогодні на ринку засобів захисту рослин на такі препарати припадає більше 10 відсотків. Це добре чи погано? Однозначно сказати важко, та є багато препаратів, які за якістю не поступаються препаратам відомих фірм-виробників, що, зрештою, змушує останніх зменшувати ціни на свої препарати.
“Пропозиція”. Західні компанії стурбовані несанкціонованим використанням їхніх препаратів, масовими підробками їх у дрібних розфасовках тощо. Як захистити населення від неправильного використання агрохімікатів?
Василь Колісниченко. Я багато разів порушував питання щодо фальсифікатів, підробок, неправильного використання препаратів тощо. Кожен продавець повинен мати свого споживача —і навпаки. Так, часто трапляються підроблені препарати, але про це більше говорять самі фірми-виробники. Проте в Україну часто завозять оригінальні препарати із сусідніх країн, тобто в даному разі мова може йти про конкуренцію між представництвами компаній-виробників у різних країнах. Нелегально підробки в Україну завезти практично неможливо — чітко працює система ліцензування (ідеться, по-перше, про право займатися відповідною діяльністю, по-друге, про право ввезення партії засобів захисту, по-третє, про наявність погодження від нашої служби — а ми видаємо дозвіл, тільки якщо препарат зареєстровано в Україні і якщо коли він справді необхідний). Я можу навести багато прикладів, коли ми відмовляємо в наданні права ввезення того чи іншого препарату на територію України.
Ярослав Краснопольський. Ми відмічаємо загрозливе становище в сегменті засобів захисту рослин у дрібній фасовці. Масовими стали підробки, фальсифікації відомих препаратів. По деяких регіонах масштаб фальсифікацій перевищує 40–50 відсотків обсягів ринку. Ситуація погіршується тим, що тенденція до зростання використання підробок зростає і в секторі великих господарств. Ми знаємо про масштабні підробки відомих продуктів, які за нашими підрахунками вже перевищили 10 відсотків загального обсягу.
“Пропозиція”. Нещодавно великі надії покладалися на виробництво вітчизняних препаратів. Як тепер справи з ними?
Василь Колісниченко. Певні зрушення є, передусім, за рахунок того, що три українські компанії (“Агробізнеспром”, “Хімагросервіс”, “Донецький “Агрохім”) без залучення державних коштів розпочали не виробництво, а формуляцію засобів захисту. Мова йде саме про формуляцію, а не виробництво. Наша потужна хімічна промисловість практично нічого не робить. Київський “Радикал” вмер, завод “Фарбник” у Рубіжному виробляє один препарат для саду — ДНОК (препарат високої якості, на який, проте, немає попиту).
Ярослав Краснопольський. Ми не відчули в цьому році, щоб надії, які покладалися на українських виробників засобів захисту рослин, справджувалися.
“Пропозиція”. Якими ви бачите перспективи на наступний рік?
Василь Колісниченко.Уже йде робота над урожаєм 2003 року: посіяно 8,5 мільйона гектарів озимини, протруєно 80 відсотків насіння. Почалося укладання контрактів із фірмами — дистрибуторами засобів захисту рослин під урожай наступного року. Ми передбачаємо збільшення обсягів захисних заходів і переконані, що ринок пестицидів буде повністю насиченим. Усе залежатиме від фінансового стану господарств. Ми оцінюємо технологічну потребу в препаратах на 200–250 мільйонів доларів, що на порядок менше, ніж у Європі: у Франції щороку на засоби захисту рослин фермери витрачають 1,7 мільярда доларів, у Німеччині — близько 800 мільйонів, а в Україні сільгоспвиробники витрачають 100–120 мільйонів доларів, що потім призводить до втрат врожаю. Нам необхідно щорічно витрачати на захист рослин 250–300 мільйонів доларів. Бо матимемо спалахи хвороб і катастрофічне зростання чисельності шкідників: то сарана, то лучний метелик, то вузькокрилі шкідники тощо.
Сьогодні весь тягар щодо захисту рослин перекладено на плечі сільгосптоваровиробників. Проте згідно із Законом “Про захист рослин” певні види робіт із боротьби з бур’янами та шкідниками мають проводитися за рахунок бюджетних коштів. Це стосується боротьби з особливо небезпечними (карантинними) шкідниками та хворобами. За нашими підрахунками, необхідно щорічно витрачати 60–80 мільйонів гривень. А фактично в бюджеті на ці заходи передбачається лише 2 мільйона гривень, з яких фінансується половина, а то й третина — у 2001 році було профінансовано 1,2 мільйона, а цього року — лише 600 тисяч гривень. За такого фінансування ми не можемо навіть локалізувати вогнище окремих шкідників. А про їхню ліквідацію годі й говорити.
Хотілося б сподіватися, що новий уряд зверне увагу на ці питання, і державна підтримка заходів боротьби зі шкідниками буде відчутнішою.
Ярослав Краснопольський. Я думаю, що наступного року якихось особливих змін із засобами захисту рослин не відбудеться. Можливі зміни за рахунок якихось погодних умов — наприклад, цього року не було спалаху довгоносика. На сьогодні в Україні є залишки препаратів десь на 13–15 мільйонів доларів, і ми не передбачаємо дефіциту препаратів наступного року.
Проте я не бачу підстав для того, щоб очікувати зростання обсягів реалізації засобів захисту рослин. Таке зростання могло б бути лише у разі збільшення обсягів кредитування з боку постачальників. А оскільки якихось серйозних активів під заставу (майно і земля перебувають в оренді) немає, то й про кредитування серйозної розмови бути не може. Що ж стосується використання під заставу майбутнього врожаю, то візьміть до уваги неприйнятні співвідношення “застава-кредит”. Тому, знову ж таки, забезпечення засобами захисту рослин відбуватиметься за залишковим принципом.
“Пропозиція”. Кілька років тому службі захисту рослин дозволили надавати послуги на платній основі. Наскільки це поліпшило матеріальний стан служби?
Василь Колісниченко. Останні кілька років фінансова ситуація є досить складною. За роки незалежності ми практично нічого не поновили в службі, хіба що придбали кілька комп’ютерів, факсів, якусь оргтехніку. Але ситуація з транспортними засобами, приміщеннями тощо залишилася на рівні 1990 року, і це не враховуючи їхнього природного старіння. Більше того, останні два роки ми не одержуємо коштів на утримання нашої служби, з бюджету фінансуються тільки заробітна плата і частково енергоносії (електрика, опалення). Цього року ми на це не одержали ні копійки. Зрозуміло, що за таких умов деякі роботи ми змушені виконувати на договірній основі, що дозволено законодавством. Ситуацію це не поліпшило, але дало змогу, скажімо так, протриматися — заплатити за зв’язок, оренду приміщень тощо.
“Пропозиція”. Захист рослин вимагає наявності фахівців дуже високого професійного рівня. А висококваліфікованим фахівцям, за визначенням, треба платити відповідні зарплати. Як вам вдається вирішувити цю проблему?
Василь Колісниченко. Ми сьогодні зіткнулися із серйозною кадровою проблемою. Є таке поняття — плинність кадрів. Так от, такої проблеми в нас немає. У нас залишилися фахівці дуже високої кваліфікації, які пропрацювали в службі 10–20 років, але більше половини з них (півтори тисячі з двох з половиною тисяч працівників служби захисту рослин) сьогодні — люди пенсійного віку. Молодь до нас не йде: вимоги до професійного рівня не відповідають рівневі матеріальної винагороди. Крім того, наші працівники часто мають справу з небезпечними для здоров’я хімічними речовинами. Внаслідок усього цього ми маємо справу з відсутністю оновлення служби.
Але проблема ускладнюється ще більше через те, що немає фахівців із захисту рослин у новостворених великих господарствах. Є попит на наші послуги, але він фінансово не забезпечений.
Сьогодні створюються дорадчі служби. Ми не боїмося конкуренції, річ в іншому. Фахівець із захисту рослин має пройти багаторічну практику, перш ніж отримати право надавати консультації. А якщо він сьогодні консультує з ветеринарії, завтра — з правових питань, а післязавтра — з питань захисту рослин, то такі консультації просто шкідливі. Я вважаю, що ніяких дорадчих служб узагалі створювати не потрібно — всі необхідні служби в нас є: ветеринарна, насіннєва, захисту рослин. Безумовно, якщо виникають питання правового захисту населення, то треба розширювати штат відповідних фахівців, але те, що вже є, дублювати не треба.
Запитував Юрій Михайлов

Інтерв'ю
У розвинених країнах агрострахування вже давно застосовується як ефективний інструмент розвитку агробізнесу, в Україні страхування ризиків сільського господарства все ще знаходиться на стадії розвитку
Загальновизнані стандарти безпеки якості харчових продуктів - це мова, якою розмовляють імпортери, міжнародні торговельні мережі і закупівельники. Україна поки що тільки на шляху формування культури

1
0