У НААН назвали оптимальні шляхи зниження показника розораності українських земель

Розораність земель є одним із найважливіших питань з точки зору екології, яке потрібно вирішувати вже зараз. Показник розораності землі в Україні сягає в середньому 54%, а у деяких областях — 70% і більше, тоді як середній показник у країнах ЄС — 30-35%.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на НААН.

У матеріалі зазначається, що земельний фонд України становить 60,4 млн га та характеризується надзвичайно високим рівнем освоєння, інтенсивним впливом антропо- та техногенезу на навколишнє природне середовище, зокрема і на земельні ресурси, склад і характер процесів, які відбуваються при використанні земель.

Ключовим прогнозним показником розв’язання зазначеної проблеми є зниження рівня розораності території країни до 44% шляхом вилучення орнонепридатних (деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених) земель з інтенсивного обробітку, площа яких, за експертними оцінками, перевищує 6,5 млн га.

Для порівняння, у Франції розорано 36% угідь, Англії — 18,5%, у США — 20%.

Тому запровадження заходів із охорони земель, передусім із погляду вилучення деградованих ділянок із обробітку з їх подальшим залуженням, залісненням або ренатуралізацією дозволить:

• збільшити площі земель під об’єктами природно-заповідного фонду, які, за даними Державної служби статистики України, з 2015 до 2020 року зросли лише на 0,17% і складають наразі 6,77% від площі території країни;
• розширити площі лісовкритих територій, які, згідно з даними Державної служби статистики України, з 2015 до 2020 року зросли лише на 0,09% і становлять наразі 17,71% від площі території країни.

Для порівняння, у Фінляндії лісистість території становить 68,4%, Франції — 32%, Польщі — 29,8%.

На думку експертів НААН, розв’язання проблем варто здійснювати шляхом розроблення та впровадження:

• схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, територій громад;
• автоматизованих платформ, інформаційно-аналітичних систем та дистанційного зондування Землі;
• критеріїв і технологій для здійснення моніторингу земель та земельних відносин, у тому числі на основі алгоритмів штучного інтелекту.

«Маємо розуміти, що наука постійно розвивається, й прогнозувати подальший розвиток застарілими методами неможливо, — наголошують у НААН. — Тому маємо зосередити увагу на розвитку та запровадженні нових технологічних методів, до яких відносимо: використання супутникових знімків, ГІС-технології та залучення штучного інтелекту. За допомогою зазначених методів можна попередньо проаналізувати та визначитися: які культури, в якій кількості та де засіваємо, який прогнозований урожай отримаємо».