Спецможливості
Статті

Типи годівлі птиці

05.06.2008
2346
Типи годівлі птиці фото, ілюстрація

Застосовують такі типи годівлі птиці: сухий, вологий, комбінований За сухого типу годівлі птиця одержує тільки сухі або гранульовані повнораціонні корми, у 100 г яких містяться необхідні поживні речовини.

Застосовують такі типи годівлі птиці: сухий, вологий, комбінований За сухого типу годівлі птиця одержує тільки сухі або гранульовані повнораціонні корми, у 100 г яких містяться необхідні поживні речовини. Але через те, що більшість комбікормових заводів не включають до складу кормових сумішей необхідні компоненти, господарства створюють цехи для відповідного доопрацювання комбікормів. Перевага сухого способу годівлі полягає в тому, що сухі корми не піддаються швидкому псуванню. За вологого типу годівлі суміші концентрованих кормів зволожують водою, сироваткою, молочними відвійками, м’ясним бульйоном або додають до них соковиті корми. Вологі мішанки готують переважно на невеликих фермах, коли доцільно використовувати додаткові корми місцевого виробництва. Аби запобігти закисанню вологих мішанок, їх готують безпосередньо перед кожною годівлею птиці. Згодовування вологих мішанок на невеликих птахофермах поєднується з даванками птиці (1—2 рази на день) цілісного зерна (30—40% від маси сухої частини раціону). За комбінованого типу годівлі до складу раціону птиці включають сухий комбікорм, зерно та вологі суміші. Сухий комбікорм має бути в годівницях постійно, вологі суміші дають 1—2 рази протягом дня, а зерно — на ніч. Комбінований спосіб годівлі передбачає також використання соковитих кормів, але порівняно з вологим способом має ряд переваг: підвищує рівень годівлі птиці, оскільки вона одержує суху суміш без обмежень протягом доби; дає змогу механізувати роздавання кормів. Проте у промисловому птахівництві, зважаючи на затрати праці та з урахуванням інших його переваг, кращим вважають сухий спосіб годівлі птиці. Корми для птиці та підготовка їх до згодовування Корми, які використовують у птахівництві, умовно поділяють на вуглеводисті (енергетичні), білкові, вітаміни, жири та мінеральні. Вуглеводисті корми — зернові злакові, соковиті (картопля, буряки, топінамбур та ін.), відходи виробництва (висівки, меляса тощо) — містять крохмаль та цукор. У раціонах птиці зернові злакові становлять 55—80% (табл.1). Високопродуктивній птиці та молодняку до восьмитижневого віку згодовують лише високонатурне та середньонатурне зерно, що за стандартом належить до категорії доброякісного. Білкові корми поділяють на тваринні (рибне, м’ясо-кісткове, пір’яне борошно, борошно з криля, сухі відвійки та ін.) і рослинні (зернобобові, макуха, шроти, протеїновий концентрат із соку рослин та, умовно, дріжджі). Вони містять понад 20% сирого загального протеїну. Цінність білкових кормів тваринного походження зумовлена тим, що вони багаті на повноцінний білок, мінеральні речовини та вітаміни групи В. Їх додають до складу комбікормів з метою балансування амінокислотного живлення птиці. Щоб запобігти окисленню жиру, який міститься у м’ясо-кістковому та м’ясному борошні, його обробляють сантохіном або іншими антиокислювачами. Рибне борошно одержують з нехарчової риби, морських ссавців, ракоподібних, а також з відходів переробки харчової риби, крабів, креветок з добавкою антиокислювача або без неї відповідно до вимог стандарту. Зерно бобових культур використовують для годівлі птиці у розмеленому вигляді після видалення з нього сміттєвих та шкідливих домішок, якщо воно відповідає державному стандартові. Використовують також трав’яне борошно, енергетична цінність 1 кг якого дорівнює 5—8 МДж. Частка трав’яного борошна у комбікормах може становити від 1 до 10% залежно від виду та віку птиці. Високий рівень енергії в раціонах птиці не можна забезпечити лише за рахунок зернових кормів. Через це до раціонів вводять 1—6% суміш кормових жирів, які містять необхідні для птиці незамінні жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, арахідонову). Ненасичені кислоти краще засвоюються та сприяють всмоктуванню замінних жирних кислот (пальмітинової, стеаринової та ін.), внаслідок чого підвищується енергетичний рівень раціону. Яловичий жир в організмі птиці засвоюється на 67%, свинячий — на 77, соєва олія — на 95%. Птиці краще давати рослинні жири або суміш рослинних і тваринних жирів у співвідношенні 1:1. Вони мають бути стабілізованими (120—150 г сантохіну та 1 т жиру) і рівномірно змішаними з усім кормом. Для годівлі птиці слід застосовувати свіжі жири. За низької їх якості використання поживних речовин раціону погіршується, і птиця хворіє на кормову енцефаломаляцію. До раціонів племінної птиці необхідно включати жири тільки першого сорту. Основна потреба в протеїні задовольняється за рахунок макухи і шротів, що їх одержують із насіння олійних культур (соняшнику, сої, льону, ріпаку, арахісу, суріпиці, кунжуту, сафлори, коноплі та бавовнику) під час виробництва олії. У птахівників доволі поширеним є використання зелених кормів. Свіжа трава містить не лише каротин, а й вітаміни групи В, вітамін Е. Молоду траву добре поїдають молодняк та доросла птиця всіх видів. Вона поліпшує апетит тварин та підвищує використання поживних речовин раціону. Її згодовують у подрібненому вигляді окремо або в суміші з комбікормом. Вологі мішанки слід готувати безпосередньо перед годівлею птиці. Рівень споживання зеленого корму залежить від фази вегетації трав та віку рослин. Молода свіжа трава повноцінніша, ніж переросла, оскільки містить менше клітковини, більше вітамінів та протеїну. Її охоче поїдають птахи. Норми згодовування зелених кормів залежать від виду, віку, продуктивності та фізіологічного стану птиці (табл. 2). Ефективність використання кормів залежить не лише від збалансованості раціону за комплексом поживних речовин, а й від способу підготовки кормів до згодовування. Основні способи підготовки кормів: подрібнення, дріжджування, пророщування та волого-теплова обробка зерна, приготування вологих мішанок тощо. Підготовка кормів до згодовування полягає, передусім, у подрібненні зернових, зелених кормів, коренеплодів тощо. У процесі подрібнення тверда оболонка зерна руйнується, і поживні речовини стають доступнішими для перетравлювання внаслідок збільшення площі стикання кормів з травними соками. Крім цього, подрібнені компоненти кормосуміші краще змішуються між собою. Ступінь подрібнення має відповідати виду й вікові птиці, для якої призначено корм. Ступінь помелу зернових визначається так: дрібний помел — розміри часток 0,2—0,1 мм, середній — 1,0—1,8, крупний — 1,8—2,6 мм. Якість зернового корму вважається тим кращою, чим меншою в ньому буде частка борошнистої пилоподібної фракції, оскільки значна її частина втрачається під час роздавання корму. Корм дрібного помелу швидко проходить крізь травний тракт птиці, а тому гірше нею засвоюється. Через це для дорослої птиці рекомендують зернові компоненти крупного помелу, а для молодняку — середнього. Комбікорм з компонентами дрібного помелу краще гранулювати. Ступінь подрібнення (розмір часток) соковитих та зелених кормів для молодняку птиці всіх видів і курок-несучок становить 2—2,5, для качок, індиків і гусей — 5—10 мм. Для підвищення поживності, збагачення вітамінами групи В і поліпшення смакових якостей борошнистих кормів проводять їх дріжджування за температури не нижче 18—20°С. Для цього пекарські дріжджі розводять у підігрітій до температури 30—35°С воді з розрахунку 10—20 г дріжджів на 1 кг борошнистих кормів. Потім цей розчин виливають у ємкість із розрахунку 1,0—1,5 л на 1 кг корму. Дріжджування проходить інтенсивніше, якщо додати цукристі корми — наприклад, 1 кг меляси або 10 кг подрібненого цукрового буряку на 100 кг сухої суміші. Шар дріжджової маси не повинен перевищувати 30 см. З метою забезпечення аерації, потрібної для розмноження дріжджових клітин, дріжджову масу треба перемішувати через кожні 2 год. Температура дріжджів має бути в межах 20—27°С. У разі підвищення температури маси її знижують додаванням холодної води. За оптимальних умов дріжджування завершується через 3—6 год, після чого дріжджову масу змішують з основною кормосумішшю у співвідношенні 1:5 і роздають птиці. Пророщування зерна — один із способів підвищення вмісту в ньому вітамінів групи В і вітаміну Е. Для пророщування здебільшого використовують зерно з високою схожістю: овес, ячмінь, пшеницю та ін. Зерно, призначене для пророщування, засипають у ємкість і заливають водою на 10—12 год у співвідношенні 3:1. Потім його засипають у ящики або спеціальні цементовані відсіки шаром 7—10 см і підтримують повітря у приміщенні 18—20°С. Пророщування триває 48—72 год до появи проростків заввишки 0,5 см. Пророщене зерно згодовують птиці батьківського стада у кількості до 30—40% добової норми зернової частини раціону або 20—25% раціону. На невеликих птахофабриках готують вологі мішанки подрібнених зернових кормів, трав’яного борошна, трави, коренеплодів. Ці корми змішують зі знежиреним молоком, сироваткою, бульйоном, водою. Сумішки мають бути розсипчастими. Їх готують за 2—3 год до годівлі і роздають птиці у такій кількості, щоб за 30—40 хв їх можна було повністю з’їсти, інакше корм псується і може спричинити порушення травлення та захворювання птиці. Часто буває необхідна теплова обробка бобових культур: їх або просушують у сушильних агрегатах типу АВМ-0,65, або проварюють у котлах протягом 30—40 хв після закипання води. Тепловій обробці шляхом запарювання протягом 30—40 хв підлягає також дерть із зерна бобових, що поліпшує використання білка. Якщо зерно уражене грибками або пліснявою, проросло або підіпріло, його слід запарювати або варити протягом 2—3 год. Частка такого корму не повинна перевищувати половини усіх концентратів, які входять до складу раціону. Ці корми краще давати птиці на відгодівлі. Не можна проварювати й запарювати кормові суміші, збагачені вітамінами, мікроелементами та іншими біологічно активними речовинами. Екструзія є способом обробки зерна одночасно високим тиском і температурою в прес-екструдерах, що значно підвищує засвоюваність поживних речовин. Коренебульбоплоди перед згодовуванням треба промити й подрібнити. Подрібнювати рекомендується за 2—3 год до згодовування, щоб зменшити витрати поживних речовин із соком. У вигляді кришева коренебульбоплоди добре змішуються з іншими кормами, поліпшуючи їхні смакові якості та поїдання. Високого рівня продуктивності птиці можна досягти тільки за умов використання повноцінних раціонів, збалансованих за усіма, без винятку, показниками поживності. А саме: енергії, поживних (протеїн, амінокислоти тощо) та біологічно активних (вітаміни, мінеральні добавки тощо) речовин, брак яких призводить до порушення обміну речовин, зниження життєздатності птиці та її продуктивності. Отже, слід систематично контролювати, ретельно збалансовувати її годівлю за всіма елементами живлення. В.Хрипун, канд. с.-г. наук, доцент кафедри годівлі НАУ

Інтерв'ю
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в
Ця мо­ло­да краси­ва дівчина гордо на­зи­ває се­бе донь­кою ферме­ра. Їхнє госпо­дарст­во «Геліос-1», що розта­шо­ва­не по­близу Каховки на Хер­сонщині, два ро­ки займається ви­ро­щу­ванням черво­ної квасолі, а торік стало навіть ліде­ром... Подробнее

1
0