Скільки коштуватиме хліб...

Скільки коштуватиме хліб...

Одне із столичних видань, посилаючись на відоме агентство РІА, повідомило, що в північних частинах Китаю та Кореї понад 100 днів триває посуха. Безпрецедентна за своїми масштабами, адже таке явище природи, щоправда, значно слабіше і менш тривале, було зафіксовано, зокрема, на півострові Корея аж у 1727 році. Про тодішні збитки, звісно, повідомлень немає. Цьогорічні ж навіть важко поки що підрахувати. Бо земля висохла вглиб на 20 см, посіви пшениці, кукурудзи, овочів постраждали на мільйонах гектарів. Полив угідь не допомагає здолати стихію. Червень став несприятливим червень для країн Європи — їх буквально заливали дощі. Тут винищували лани зливи, град, дрібномасштабні смерчі. Попередні підсумки аж ніяк не втішні для хліборобів: через примхи природи цьогорічне виробництво, наприклад, зерна, призведе до скорочення його світових запасів на кілька мільйонів тонн. На скільки точно як буде надалі — запитання до експертів. Ми ж спробуємо поміркувати над проблемою зернового ринку однієї країни — нашої.

У другій декаді червня до Києва, у будинок, що на Саксаганського, 1, з’їхалося як ніколи багато люду. У залі, де зазвичай відбуваються торги Української аграрної біржі, як-то кажуть, яблуку ніде було впасти. Воно й зрозуміло: вперше за останні два десятиліття на зустріч із виробниками та заготівельниками зерна, представниками елеваторів, підприємств системи ДАК “Хліб України”, Держрезерву, комерційних банків, аграрних бірж України прийшли керівники найвищої ланки: віце-прем’єр-міністр України з питань АПК Леонід Козаченко, міністр аграрної політики Іван Кириленко, заступники міністра Юрій Лузан, Сергій Рижук, Роман Шмідт. Тема наради — підготовка до жнив’ 2001 та формування інфраструктури зернового ринку. З доповіддю перед присутніми виступив Сергій Рижук. Зі співдоповіддю — голова правління ДАК “Хліб України” Іван Рішняк.
Заступник міністра зробив аналіз таких проблем, як удосконалення структури посівних площ (нагадаємо, під урожай 2001 року було посіяно 8,3 млн га, це відповідає науково обгрунтованим нормам і на 2 млн га більше, ніж торік; усього зернових та зернобобових планується зібрати з площ у 15 млн га (у 2000 році — 13,8 млн)) та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів та гібридів зернових (ними засіяно 40% площ і за рахунок цього очікується до 30% приросту врожаю). Як зазначив Сергій Рижук, спрацював нині і механізм інтенсифікації виробництва (використано під зернові 500 тис. т міндобрив, оброблено від шкідників та бур’янів 7,6 млн га). Ці кроки дозволяють нам з оптимізмом дивитися на врожай нинішнього року. Втім, зауважив Сергій Рижук, тривога за хліб останнім часом зростає. Є небезпека частину його втратити. Адже природно-кліматичні умови травня-червня призвели до надмірного зволоження грунту і значно ускладнили ситуацію на зерновому полі (за даними наукових установ 20% площ озимих вилягло внаслідок градобоїв, смерчів та інтенсивних опадів). Отже, висновок: значних лишків зерна, особливо продовольчого, цього року не буде. Тому в Мінагрополітики вважають за необхідне підтримати сільгоспвиробника і не допустити різкого коливання цін на збіжжя. Зокрема, учасникам зернового ринку рекомендовано забезпечити стабільність цін на зерно на внутрішньому ринку (пшениця ІІІ кл. повинна продаватись не нижче, ніж 650—700 грн/т). Широко буде застосовано механізм заставних цін. 23 квітня поточного року КМУ прийнято постанову за №371 “Про встановлення заставних цін на основні зернові культури”. Сергій Миколайович ще раз пояснив трейдерам, основним операторам ринку зерна, керівникам хлібоприймальних та зернопереробних підприємств, що 430 грн/т — це заставна, а не закупівельна ціна. “Вона дає можливість отримати товаровиробнику кошти на проведення невідкладних сільськогосподарських робіт. А пізніше за більш сприятливих цін реалізувати своє зерно на біржі”, — підкреслив заступник міністра. Він також наголосив на тому, що закупівля зерна для державних і регіональних потреб буде проводитись виключно через біржовий товарний ринок. До речі, на сьогодні в Україні працює 35 товарних бірж. Вони акредитовані для укладання угод та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів. Основна товарна група, на яку укладаються контракти — зернова. На допомогу біржам створені агроторгові доми, їх налічується 572. Вони й забезпечують формування оптових партій для виходу на біржовий ринок. Ці нові ринкові структури повинні функціонувати як маркентингові кооперативи. Тобто створюються сільгоспвиробниками і працюють на неприбутковій основі. Щодо формування товарних партій зерна, то, на думку Сергія Рижука, тут чільне місце має належати Державній акціонерній компанії “Хліб України”. Вона має бути відкритою для селян, стати їхньою справжньою помічницею. Адже виникнення на селі численних примітивних сховищ згубно впливає на якість зерна, а отже й на можливість отримання селянином справжньої реальної ціни за вирощений хліб. На глибоке переконання заступника міністра ДАКу “Хліб України” до снаги роль координатора галузі хлібопродуктів, адже наявний потенціал компанії, інтервенції на внутрішньому ринку шляхом прямих закупок зерна, допомагатимуть у формуванні цін, сприятливих як для виробників, так і для споживачів.
Не обійшов Сергій Миколайович увагою і проблеми співпраці з іншими міністерствами та відомствами на зерновому ринку. Зокрема, кілька останніх нарад в Мінагрополітики висвітлили ряд питань і претензій до Укрзалізниці, митної служби, Мінтрансу, хлібоприймальних підприємств. Сергій Рижук закликав керівників цих організацій дійти спільних зважених рішень, а також звернув увагу учасників зернового ринку на останні нормативно-правові акти, спрямовані на посилення контролю в сфері виробництва і реалізації зерна. Ідеться про проекти Постанови КМУ “Про декларування зерна” та Закону України “Про зерно” , які дадуть змогу навести лад на ринку зерна та гарантувати продовольчу безпеку держави.
Своєю промовою голова правління ДАК “Хліб України” Іван Рішняк так окреслив головні завдання компанії:
— забезпечити повну готовність матеріально-технічної бази до прийому зерна цього року (зернові ємкості ДАКу дають можливість за добу приймати до 310 тис. т зерна, очищувати в потоці 220—310 тис. т, досушувати 170—190 тис. т, приймати і зберігати протягом року до 7 млн т зерна);
— задіяти повніше наявний потенціал компанії і активніше впливати на формування цін та стабілізацію зернового ринку (за механізмом заставних цін планується закупити 1,5—2 млн т зерна, через прямі закупки у селян впродовж року — до 1,5 млн т).
Серед основних проблем, які слід негайно вирішити, вважає Іван Миколайович, — залучення пільгових кредитів для проведення закупівлі зерна. Оскільки гостро стоїть питання предмету застави для одержання коштів, як варіант пропонується в законодавчому порядку одержати дозвіл на заставу майна компанії. Відповідні пропозиції передані до Верховної Ради.
“Ще одним питанням, яке потребує вирішення, — підкреслив керівник ДАКу, — є подовження терміну дії компенсації на використання кредитів для закупок зерна. Якщо передбачений постановою уряду термін до 1 грудня селян повністю влаштовує, то заготівельні та зернопереробні підприємства, які мають перехідні залишки зерна, змушені або підвищувати ціни на свою продукцію і робити її неконкурентоспроможною, або нести прямі збитки (з 1.12.2000 по 1.06.2001 збитки дочірніх підприємств ДАК “Хліб України” становлять 5,3 млн грн). Єдиний вихід на сьогодні — залучення кредитів комерційних банків для закупок зерна, виходячи з місячної потреби”. Оскільки за визначенням ДАК виступає державним агентом, Іван Рішняк звернувся до аграрного керівництва країни з проханням передбачити, що не менше 70 із 125 млн грн, які додатково планується виділити з бюджету на компенсацію ставки кредитів комерційних банків на 2001 рік, слід адресно направити зернозаготівельним підприємствам на здійснення заставних та прямих закупок зерна.
“Хочу прямо сказати, — наголосив Іван Ришняк, — що сподіватися на успішне проведення заставних закупок на звичайних умовах фінансування, а не за рахунок навіть пільгових кредитів — це утопія, шлях до прямої дискредитації самої ідеї державних заставних закупок зерна”.
На особливу увагу на думку, як вважає голова правління ДАК “Хліб України”, заслуговує питання цін на зерно. “Як раніше при дефіциті зерна, так і в умовах очікуваного його перевиробництва ми повинні підтримати вітчизняного виробника. Але це ми можемо зробити лише за певних умов, які враховують і інтереси заготівельника.
Для внутрішнього споживання компанія готова закупити продовольчу пшеницю ІІІ класу за максимально високої ціни, яка дозволить підтримати сіль-госпвиробника та зберегти існуючі ціни на хліб. Проте лише за умови обов’язкового укладання договорів між зернопереробними підприємствами і споживачами нашої продукції, насамперед, хлібзаводами та макаронними фабриками, під гарантії обласних держадміністрацій, які братимуть борошно у нас за цінами, які складуться виходячи з цін на закуплене зерно.
Мабуть, ми були б поганими господарями, якби не прагнули того, щоб закуплене і залучене зерно давало високу віддачу і державі, і нашим партнерам, і компанії. Ми готові гарантувати нашим клієнтам високу якість продукції і послуг, стабільність поставок, помірні і прозорі тарифи на різні види послуг (приймання, зберігання, доробка, давальницька переробка).
Уже сьогодні зрозуміло, що непростою буде ситуація з експортом зерна. Мабуть, головне завдання не в тому, щоб визначити, “хто головний експортер зерна в державі”, а у створенні сприятливих і рівноправних умов для проведення такої роботи всіма, хто бажає працювати на зовнішньому ринку.
ДАК “Хліб України” братиме цього року найактивнішу участь у проведенні експортних операцій із зерном і при цьому запропонує найдешевші тарифи на перевалку зерна.
Ми також дуже хотіли б цього року закрити нашу боргову історію з сільгосптоваровиробниками та трейдерами.
Можливість для цього, вважаємо, є. Але тут потрібні зустрічні дії.
Хочу, щоб нас зрозуміли сільгосптоваровиробники: є різні борги. Наприклад, борги перед державою, які списуються і реструктуризуються. А є борги перед постачальниками матеріально-технічних ресурсів, коли напряму було залучено кошти комерційних структур. За ці борги треба розрахуватися сповна. Іншого шляху просто немає.
Повернення цих боргів сьогодні трейдери вимагають від компанії, причому з урахуванням індексації цін і нарахуванням штрафних санкцій. Через це компанію штучно втягнуто в справу про банкрутство, вона несе як матеріальні, так і моральні збитки.
Ми ж самі фізично не спроможні охопити такий обсяг претензійно-позовних справ, тому змушені були звернутися до низки юридичних фірм, які проводять цю роботу за нашим дорученням.
Іншого джерела, крім стягнення боргів, щоб розрахуватися з трейдерами, у ДАК “Хліб України” просто немає”.
Іван Миколайович звернувся до Олександра Боровика, президента Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, з проханням провести необхідну роботу з сільгосптоваровиробниками і зробити все, аби було проявлено належне розуміння і добропорядність.

І де чого вже досягнуто сьогодні. Є домовленість про співпрацю між Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств, ДАК “Хліб України” та Національною асоціацією “Укрзернопродукт”.
З цікавими пропозиціями та думками виступили й інші учасники наради: представники Національної асоціації бірж України, акціонерного банку “Аваль”, Держрезерву, Всеукраїнського союзу сільгосппідприємств, Асоціації фермерів та приватних землевласників України. Підсумовуючи сказане, віце-прем’єр-міністр України Леонід Козаченко ще раз підкреслив: цього року повинен працювати такий механізм, який буде вигідний усім без винятку учасникам зернового ринку. Держава ж не обмежуватиме рух зерна, але, не допустить різкого зниження його ціни. Адже селянин повинен отримати реальні гроші за свою споконвічну велику місію — плекати хліб.

Підготовлено прес-службою Мінагрополітики