Особливості боротьби з бур’янами на полях України у літньо-осінній період 2002 року

Особливості боротьби з бур’янами на полях України у літньо-осінній період 2002 року

Проблеми наявності і шкодочинності бур’янів у посівах сільськогосподарських культур такі ж давні, як і саме землеробство. Правда, сьогодні людство озброїлось проти бур’янів потужною сучасною технікою і гербіцидами, розробило складні і досконалі агротехнічні прийоми і їх системи, накопичило великий досвід боротьби з бур’янами. Щорічно лише на закупівлю гербіцидів на планеті витрачають від 13 до 16 млрд дол. США.

Гостро стоїть проблема високої забур’яненості посівів і в Україніі.
Потенційна засміченість орного шару грунту насінням бур’янів у різних грунтово-кліматичних зонах становить у середньому: зона достатнього зволоження — 1,47 млрд шт./га; зона нестійкого зволоження — 1,71 млрд шт./га; зона недостатнього зволоження — 1,14 млрд шт./га.
За вегетаційний період на 1 м2 орних земель (з глибини до 5 см) здатні проростати в середньому (за оптимальних умов), бур’яни, шт.: зона достатнього зволоження — 1887, зона нестійкого зволоження — 2237 зона недостатнього зволоження — 1121. На орних землях останніми роками масово розмножились багаторічні види бур’янів: осот рожевий (Cirsium arvense L.), березка польова (Convolvulis arvensis L.), пирій повзучий (Agropuron repens L.) та інші види.
У зоні Степу і в Криму поширюється злісний багаторічник — гірчак рожевий (Agroptilon repens L.). На сьогодні 2/3 площ орних земель мають різні ступені забур’янення багаторічними видами бур’янів. Їх чисельність коливається від 0,3 –5,0 до 40–100 шт./м2. За перші 80 днів від часу появи сходів у посівах просапних культур комплекс бур’янів у зоні нестійкого зволоження при відсутності необхідного рівня захисту посівів від бур’янів здатний поглинати з грунту найбільш доступні форми сполук мінерального живлення: азоту — 160–200 кг/га, фосфору — 55–90, калію — 170–250 кг/га. Бур’яни створюють конкуренцію культурним рослинам за обмежені запаси доступної вологи в грунті, особливо в зоні Степу. Більшість видів бур’янів мають потужну кореневу систему і високі транспіраційні коефіцієнти. У видів щириць, лободи, однорічних злаків — вони в межах 640–820. У багаторічників, особливо у пирію повзучого, — до 1100.
При недостатньому рівні контролювання бур’янів вони здатні виносити з грунту за вегетаційний період від 80 до 120 мм продуктивної вологи на 1 га орних земель. Зниження продуктивності посівів сільськогосподарських культур від наявності бур’янів може досягти від 20–50% можливого рівня врожайності (суцільні посіви) до 40–80% і більше (широкорядні посіви). Таке становище із забур’яненням орних земель вимагає швидких і ефективних захисних дій. Незаперечними є позитивна роль сівозмін і набору агротехнічних прийомів: системи обробітку грунту, часу і способу проведення висівів, догляду за посівами, збирання врожаю. Агротехніка — фундамент сучасного землеробства. Система обробітку грунту у сівозміні повинна бути динамічною і спрямованою на знищення тих бур’янів, які будуть змінюватись залежно від окультурення грунту.
Насамперед при розробці системи заходів боротьби з бур’янами в літньо-осінній період необхідно спрямовувати їх на ліквідацію таких важковикорінюваних багаторічних видів: коренепаросткових (осот рожевий, гірчак рожевий, березка польова) та кореневищних (пирій повзучий, хвощ польовий, свинорий, гумай) бур’янів. Не меншого значення набуває боротьба із спеціалізованими та карантинними бур’янами. Система цих агроприйомів уже досить відпрацьована. У ній важливе значення мають лущення стерні й поверхневий обробіток нестерньових попередників. Основне — збереження та нагромадження вологи. Часто боротьба з бур’янами стає першорядним завданням, тому що знищення бур’янів значною мірою і сприяє зменшенню втрат вологи з грунту. Це пов’язано з тим, що в багатьох дво- і багаторічних бур’янів наприкінці літа та на початку осені розростаються розетки листків, посилено ростуть підземні органи та нагромаджуються запасні речовини. На цей період припадає другий осінній максимум проростання насіння бур’янів усіх біологічних груп, але особливо — насіння багаторічних, озимих і зимуючих бур’янів.
Літньо-осінній період на значній території України достатньо зволожений і теплий, що дає змогу ефективно боротися з бур’янами за допомогою впливу лущення на відростання осоту рожевого (табл. 1).
Ефективність лущення значною мірою залежить від забур’яненості поля, стану грунту в період виконання роботи, вибору типу знаряддя, кратності застосування способу, кількості й частоти опадів у літньо-осінній період. Окультурені поля після зернових колосових та інших культур суцільної сівби, на яких переважають однорічні бур’яни, лущать дисковими знаряддями двічі на глибину 5–6 та 6–8 см. Період між першим і другим лущенням повинен бути таким, щоб зійшла основна маса бур’янів. Наступний глибокий зяблевий обробіток треба проводити у другій половині вересня — на початку жовтня.
Якщо поля, крім однорічних бур’янів, засмічені ще й багаторічними коренепаростковими (осот рожевий), то друге і навіть третє лущення доцільно виконувати знаряддями з підрізаючими робочими органами і на дещо більшу глибину. Перше — на 8–10 см, друге і третє — після появи розеток осоту рожевого, відповідно, на глибину 10–12 і 12–14 см.
Для другого і третього лущення застосовують лемішні лущильники ППЛ-10-25. На схилах та в південних районах, де можлива водна або вітрова ерозія, перевагу слід надавати знаряддям, які виконують лущення без обертання шару грунту: КПШ-5, КПШ-9, КПЭ-3,8, КТС-10 або чизель-культиваторами ЧКУ-4, обладнаними стрілчастими лапами.
Після неглибокого дискового лущення грунт не боронують. Якщо лущення виконане лемішними лущильниками на глибину 10–12 або 12–14 см, поле слід заборонувати. Це сприяє кращому зберіганню вологи та проростанню насіння бур’янів. У посушливих районах злущені поля прикотковують кільчасто-шпоровими котками, що також сприяє проростанню бур’янів і зменшенню висихання поверхні грунту. Надзвичайно важливе значення для інтегрованої боротьби з бур’янами має строк проведення першого лущення. Його потрібно виконувати відразу після збирання попередника, коли у грунті ще зберігається волога. Лущення лемішними лущильниками або плоскорізними знаряддями більш ефективне у боротьбі з коренепаростковими бур’янами, у нагромадженні вологи та менше розпилює грунт (табл. 2).
Метод пошарового 2–3-разового лущення в боротьбі з коренепаростковими бур’янами прийнято називати методом виснаження, тому що після підрізування коренів і молодих кореневих паростків рослини осоту рожевого, гірчаку рожевого, березки польової утворюють нові паростки, виснажуючи тим самим кореневу систему всієї рослини, що призводить до її загибелі.
Систему зяблевого обробітку, коли до основного обробітку грунту проводиться 2–3 лущення, називають поліпшеною і застосовують її в більш посушливих районах Лісостепу та в Степу України.
При значній забур’яненості коренепаростковими бур’янами агротехнічні заходи підсилюють застосуванням гербіцидів проти осотів та інших коренепаросткових, використовуючи гербіциди 2,4-Д амінну сіль або Діален (2–3 кг/га). Гербіциди доцільно вносити після другого або третього лущення (за появи розеток осоту рожевого). При осінньому обприскуванні гербіциди групи 2,4-Д активніше переносяться з надземних органів бур’яну в корені і локалізуються на глибині 50–100 см, тобто в зоні концентрації основної маси бруньок відтворення, внаслідок чого багато з них втрачають здатність проростати. Через 10–15 днів після обприскування поле орють на глибину 25–30 см плугами з передплужниками або плоскорізами.
На полях з малим орним шаром (Полісся) орють на всю глибину орного шару.
На полях, виділених під кукурудзу, сою, ярі зернові, після збирання попередника по вегетуючих бур’янах застосовують Раундап, Утал, 36% в.р., Гліфостат або Фосулен, 50% з.п. (4–6 кг/га). Дещо інакше проводять агротехнічні заходи боротьби з пирієм повзучим у літньо-осінній період. Під час знищення пирію повзучого головне завдання полягає у виведенні бруньок зі стану спокою, пробудженні, розрізанні кореневищ на дрібні частки, з тим щоб наступними агрозаходами, головним чином оранкою грунту, повністю їх знищити — метод пригнічення бур’янів. Для цього у літньо-осінній період доцільно провести такий комплекс агрозаходів. Після збирання ранніх культур проводять два повздовжньо-поперечних лущення дисковими лущильниками на глибину 8–10 см, а через два тижні — на 12–15 см, тобто на глибину залягання основної маси кореневищ пирію повзучого. Після лущення бажано, щоб відрізки кореневищ на поверхні грунту висохли, а ті, що в грунті, — проросли. Після цього поле орють плугами з передплужниками на глибину 25–30 см, де бруньки відтворення не проростають. Сильно забур’янені пирієм повзучим поля на Поліссі доцільно відводити під посів кукурудзи (1-й рік на зерно, 2-й — на силос) і протягом двох років обробляти Ерадиканом (7–8 л/га), а після кукурудзи на силос — висівати жито або пшеницю.
В умовах Степу України кукурудза на зерно — одна з найбільш урожайних зернофуражних культур. Тому в сівозмінах господарств, спеціалізованих на виробництві фуражного зерна, питома вага цієї культури значно збільшилася, що вплинуло й на склад попередників під основну культуру — озиму пшеницю, — а також і на характер засміченості її посівів та інших культур у сівозмінах. Чорний пар і зайняті пари в сівозмінах визначали головним чином ступінь засміченості всіх культур сівозміни. Озима пшениця, яку висівали по цих попередниках була засмічена в 2–3 рази менше, ніж після гороху і кукурудзи на силос. Тобто засміченість сівозміни в розрахунку на одне поле залежить від складу і співвідношення в ньому груп культур, здатних конкурувати з бур’янами. Вплив парів і набору культур добре видно на потенційній засміченості грунту. Так, у сівозміні, де 60% зернових культур, де пшениця займала 66%, де разом по сівозміні культури з гарною конкурентоздатністю разом з паром займали 60%, потенційна засміченість на одне поле в середньому за 7 років у шарі грунту 0–10 см зменшилась на 15,3 млн шт., а в шарі 10–20 см — на 3,3 млн шт./га.
Отже, при проектуванні сівозмін у господарстві колективному чи фермерському слід враховувати бур’яноочисну роль сільськогосподарських культур, а нині в літньо-осінній період агрономам господарств і фермерам слід обстежити всі поля під озиму пшеницю, визначити їх забур’яненість і провести агротехнічні чи хімічні заходи боротьби з наявними бур’янами, щоб у 2003 році одержати повноцінний урожай озимої пшениці та інших культур і тим самим позитивно вплинути на добробут громадян України.

А.Лисенко,
д-р с.-г. наук, професор