Як експортувати українську «органіку» до ЄС? Кейс від «Арніки»
Компанія «Арніка» трохи більше року тому вперше вийшла на європейський ринок із продукцією, вирощеною в її «органічному» структурному підрозділі «Граніт-Агро». «Тоді західні партнери диктували нам умови, — згадує керуючий директор «Арніки» Олег Максак. — Проте зараз… певна черга стоїть». Щоправда, для того, щоб вивести на європейський ринок власні органічні сою, пшеницю, кукурудзу та коноплі (харчові — для виробництва олії), довелося докласти неабияких зусиль.
— Перший експортний контракт ми уклали в грудні 2015 р. Переговори з німецькими партнерами були дуже складні і тривали 12 годин — з вечора до ранку,» — згадує Олег Максак. Далося взнаки упереджене ставлення європейців до української органічної продукції, адже незадовго перед тим Україна «прославилася» на весь «органічний» ринок Європи: соняшниковий жмих, який продавався вітчизняними горе-підприємцями до ЄС як органічний, на повірку виявився вирощеним за загальноприйнятою традиційною технологією, тобто з застосуванням хімікатів.
Тому нашим аграріям довелося, як то кажуть, дмухати на холодну воду. Наприклад, органічний сертифікат господарство «Граніт-Агро», що територіально розташоване на Полтавщині, отримувало європейський та швейцарський — Biosuisse. За словами О. Максака, цей сертифікат в очах органічної спільноти — найавторитетніший у світі. Оскільки господарство велике (станом на 2016 року сертифіковано виробничі площі 2241 га), у штаті створено цілу внутрішню службу інспекторів, які щоденно контролюють дотримання органічних стандартів. А вони передбачають набагато ширшу і складнішу систему заходів, ніж просто відмова від сільгоспхімії.
Наприклад, покупці вимагають, щоб органічна продукція ніяким чином не перетиналася зі звичайною. Для цього господарству «Граніт-Агро» довелося обладнати збиральну техніку і вантажний автотранспорт, які працюють на органічних полях, GPS-навігаторами. І в першу чергу для того, щоб показати зарубіжним клієнтам, що машини, які перед тим використовувались на полях, де порядкують за традиційною технологією, заїжджають на базу і проходять обов’язкову очистку, а вже тоді прямують на «органічні» поля. Сам процес очистки додатково знімають на відео. А ще треба показати, як і чим збирали врожай у буферних зонах навколо органічних полів.
Такого самого принципу роздільності дотримуються і при зберіганні та транспортуванні продукції. «Одна з найбільших проблем для великих органічних виробників в Україні — знайти сертифіковане за органічними стандартами сховище. — розповідає О. Максак. — Адже не секрет, що нерідко органічна продукція зберігається в сховищах, де до цього протягом десятиліть зберігалася продукція, вирощена на «хімії». Зараз таких органічних сховищ в «Арніці» — цілих 12,5 тис. м2. Умови зберігання на цьому органічному току настільки «дружні» для навколишнього середовища, що на воротях встановлено спеціальні сітки — аби птахи не залітали, а з гризунами борються за допомогою мишоловок: родентициди заборонені так само, як і пестициди.
Відправка вантажів на експорт, пробачте на слові, ще та морока. Продукцію для транспортування завантажують у біг-беги, які після відбору проб опломбовують у присутності спеціалістів вітчизняної фірми «Органік Стандарт». Відправка органічної продукції здійснюється в основному автотранспортом і залізницею. Хоч це й проблематично, бо клопітно і вимагає затрат часу на перевантаження вагонів на кордоні, але вантажівками — дорого. Чого вартий той факт, що для перевезень територією ЄС довелося наймати спеціалізованого польського органічного перевізника (з відповідним сертифікатом): у нього були спеціальні вагони для органічної продукції (все це — щоб органічна продукція не змішувалася з залишками звичайної, що транспортувались у вагоні до цього). Процес завантаження біг-бегів у вагони фотографується, а фото відразу ж відправляються покупцям.
Побачивши на відео як «Граніт-Агро» змогло завантажити біг-беги в 20-футовий морський контейнер на Нову Зеландію, європейські покупці були в захваті від винахідливості українців. Хоча які ще могли бути варіанти, коли в цю далеку країну відправляли пробну (120 т) партію органічної кукурудзи?
Отже, за 2016 рік «Арніка» продала до Німеччини 4000 т органічної продукції, майже 1500 т до Швейцарії і трохи більше 1000 т до Нідерландів. Надалі компанія вважає для себе найбільш перспективним напрямком органічного експорту сою. Адже основні конкуренти в цьому сегменті – Китай і Бразилія – мають проблеми з якістю, які замовникам набагато важче проконтролювати, ніж у наших виробників сої.
Зараз компанія отримує від європейських партнерів пропозиції не тільки щодо постачання продукції, а й щодо спільної переробки. Полтавськими органіками зацікавились навіть фахівці всесвітньо відомого виробника дитячого харчування НІРР: вже третій рік представники компанії приїздять, перевіряють продукцію і технологію вирощування, щоправда, поки що нічого не купили.
Нинішній період для господарства – час нарощування органічного земельного банку в геометричній прогресії за рахунок земель, що будуть готові до органічної сертифікації, «відпочивши» певний час від будь-якої «хімії», як це вимагається. Так, у цьому році органічний клин «Арніки» має зрости до 5700 га, а в наступному — до 11200 га.
Ключові питання органічного бізнесу — рентабельність і врожайність: вважається, що за цього способу ведення господарства вони нижчі, ніж за стандартного. Але принаймні щодо врожайності «Граніт-Агро» руйнує стереотип: у 2015 році органічна кукурудза показала врожайність у межах 8-12 т/га, тобто вищу, ніж стандартна. У фінансовому плані суттєвим резервом для господарства є економія на дорогій нині сільгоспхімії. Щоправда, як розповів О. Максак, усі гроші, які господарство витрачало б на ЗЗР, за органічного землеробства, принаймні, крупномасштабного, спрямовуються на спеціальну ґрунтообробну техніку. Адже, наприклад, із бур’янами в умовах незастосування гербіцидів можна боротися лише механічними обробками грунту. У «Граніт-Агро» для цього на початку використовують важкі зубові борони, штригель-борони, роторні шипи. Ними виконують, зокрема, передпосівні обробки, яких слід провести мінімум 3, поки бур’яни знаходяться у фазі нитки. «Там, де так зробили, було чисто навіть у 2016-му, коли бур’яни росли особливо інтенсивно», — розповів О. Максак.
Коли піднімуться культурні рослини, проти бур’янів застосовують культиватори з фотоелементами, які запобігають підрізанню лапами культурних рослин. Ними по полю проходяться після кожного дощу або хоча б кожні 5-7 днів. Фотоелементи здорожують культиватори на 30-50%, але подібні витрати вважаються цілком виправданими. Адже «органічна премія», яку отримує «Граніт-Агро» за свою продукцію, становить щонайменше 30-40%. Щоправда, це «середня температура по палаті». Як пояснює О. Максак, ціни на органічну продукцію коливаються сильніше, ніж на аналогічну звичайну, інколи навіть у протилежному напрямку, ніж тренди Чиказької біржі. Адже якщо зривається поставка звичайної пшениці, наприклад, через неврожай у Європі, то покупець легко знайде заміну — в Україні, Аргентині, Австралії, США, тощо. А от якщо зірветься поставка органічної пшениці, то заміну знайти важче, бо виробників не так багато. До того ж, ціни на органічну продукцію не настільки прозорі, як біржові ціни на конвенційну продукцію.
Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com