Регулятори росту рослин: сумніви і факти

Регулятори росту рослин: сумніви і факти

За останні 10—15 років на основі найновітніших наукових досягнень у хімії та біології були створені принципово нові високоефективні регулятори росту рослин, спроможні істотно підвищувати врожаї сільськогосподарських культур. Результати широкої наукової перевірки показали, що впровадження сучасних регуляторів росту може сприяти значній інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. З огляду на це Всесвітня організація ЮНЕСКО рекомендувала розширити використання цих препаратів для збільшення світових запасів продовольства.

Попри позитивні результати наукової перевірки, низьку вартість регуляторів та високу їх ефективність, сумніви щодо доцільності їх практичного застосування залишилися, і вони ще повільно впроваджуються в сільськогосподарське виробництво. Однією з причин цього є те, що більшість фахівців агропромислового комплексу не знайомі з механізмами впливу біостимулюючих препаратів на рослинні організми, тому їм нелегко усвідомити, чому при краплинних дозах на гектар регулятори сприяють підвищенню врожаїв на тонни коренебульбоплодів і кормових культур та на центнери зернових та інших сільськогосподарських культур. Насправді ж самі біостимулятори не підвищують продуктивності посівів, а лише активізують біологічні процеси рослинних організмів та посилюють проникливість міжклітинних мембран, що сприяє повнішому розкриттю їхнього біологічного потенціалу врожайності. Отже, регулятори росту лише побічно впливають на підвищення врожайності, подібно до впливу гетерозису на зростання продуктивності гібридів або допінгу — на досягнення спортсменів.
Для підвищення об’єктивності результатів вивчення й ефективності сучасних регуляторів та розробки найбільш обгрунтованих способів їх застосування наказами Мінагрополітики та Української академії аграрних наук Інститут агроресурсів затверджено головною науково-методичною установою з проблеми “Регулятори росту рослин в Україні”.
Під науково-методичним керівництвом інституту за останні 10 років на посівах 19 основних польових культур досліджено дію понад 100 найбільш відомих рістрегулюючих препаратів, 12 із них — зарубіжні (виробництва Німеччини, США, Австрії, Болгарії, Іспанії, Росії та інших країн).
Результати досліджень показали, що лише 70% перевірених інститутом регуляторів спроможні підвищувати врожаї сільськогосподарських культур; інші 30%, попри їх високу рекламну оцінку, виявилися настільки малоефективними, що прирости врожаїв від їх застосування не перевищували помилки досліду. Серед вивчених регуляторів відібрано близько двадцяти препаратів з найбільш високим впливом на підвищення продуктивності та якості продукції провідних культур.
З 16 регуляторів росту, дозволених для застосування на 2002 рік, Інститут агроресурсів здійснив порівняльне вивчення 10 препаратів п’яти виробників. Є підстави вважати їх найбільш надійними та ефективними для використання в агропромисловому комплексі України. На основі узагальнених підсумків багаторічних досліджень з-понад сотні вивчених регуляторів інститут визначив близько двадцяти нових перспективних препаратів шести наукових установ та фірм. Ці препарати — Зоря, Дніпро, Сяйво, Славутич, Регент, Протон, Діамант, Альфа, Трептолем, Люцис тощо — мають переваги щодо впливу на врожайність та поліпшення якості продукції провідних культур.
Результати 5–6-річних досліджень у чотирьох-п’яти наукових установах показали, що сучасні регулятори росту сприяють підвищенню врожаїв зерна пшениці на 4,2–6,6 ц/га (12,0–17,3%).
Серед вивчених препаратів найбільше вплинули на підвищення врожаїв озимої пшениці Агростимулін, Триман і Метаболіт. Відомий регулятор Гумісол агрофірми “Гермес” у цих дослідах підвищив урожай на 4,7 ц/га (13,4%).
Кращі вітчизняні регулятори не лише впливали на підвищення врожайності, а й сприяли поліпшенню якості зерна пшениці. У дослідах Черкаського, Чернігівського і Тернопільського інститутів АПВ за 2000 рік препарати Агростимулін, Триман, Славутич і Альфа підвищували вміст клейковини в зерні пшениці на 2,4–2,6%. За даними Черкаського й Чернігівського інститутів АПВ, регулятори збільшували вміст клейковини в зерні озимої пшениці на 3–4%, що дало змогу перевести його до класів з вищою ринковою вартістю.
Регулятори росту рослин ефективно впливали на підвищення врожайності й інших провідних культур. Так, під впливом дозволених та перспективних регуляторів росту врожаї досліджуваних культур зросли: ярого ячменю — на 4,4–6,0 (14,1–19,3%), гороху — на 3,1–3,6 (18,8–21,8%), насіння соняшнику — на 3,2–3,9 (16,8–18,8%), коренеплодів цукрових буряків — на 44,0–75,0 ц/га (11,6–21,2%). У дослідах цих установ під впливом регуляторів олійність насіння соняшнику зросла на 1,1–2,7%, а збір олії підвищився на 1,3–1,9 ц/га. Додатковий збір бурякового цукру під впливом регуляторів росту в цих дослідах зріс на 8,7–9,8 ц/га, або на 13,8–15,9%. Показники перевірки в провідних наукових установах нашої та зарубіжних країн виявилися близькими до результатів багаторічного вивчення рістрегулюючих препаратів, здійсненого Інститутом агроресурсів та співвиконавцями спільних з ним програм.
На основі досліджень цього інституту Міністерство аграрної політики видало рекомендації з впровадження кращих з-поміж дозволених регуляторів у сільгоспвиробництво України. Сьогодні ефективність практичного застосування кращих вітчизняних регуляторів підтверджена перевіркою в сотнях передових і базових господарств. Уже впродовж кількох років на всій посівній площі застосовує регулятори росту Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії дослідне господарство “Тучинське” Рівненської дослідної станції, яке широковідоме високими врожаями сільськогосподарських культур на порівняно бідних дерново-підзолистих грунтах Полісся. За даними офіційної науково-виробничої перевірки, препарат Агростимулін тут підвищує врожаї озимої пшениці на 5,8 ц/га (19,2%), Зеастимулін — зерна кукурудзи на 12 ц/га (19%), а Потейтин забезпечує збільшення валових зборів картоплі. У відомій на Київщині агрофірмі “Світанок” від застосування цих регуляторів урожай кукурудзи зріс на 7,3 ц/га, картоплі — на 35 ц/га, а цукристість буряків збільшилася на 1,3%. Таких прикладів можна було б навести багато.
На жаль, при підвищенні продуктивності посівів польових культур під впливом регуляторів у середньому на 15% окомірно важко відрізнити їх від контрольних посівів, навіть для високодосвідчених фахівців, що іноді дає підстави для недостатньо обгрунтованих міркувань. Поряд із цим, результати широких багаторічних досліджень свідчать, що підвищення врожаїв сільськогосподарських культур під впливом регуляторів супроводжується зростанням показників елементів їхньої продуктивності. Це видно на прикладі їх застосування на посівах озимої пшениці (табл. 1).
З її показників видно, що основою зростання врожаїв озимої пшениці під впливом регуляторів є збільшення кількості продуктивних стебел на рослину на 0,3–1,1, зростання довжини колоса та кількості й маси зерен з розрахунку на колос на 0,3–0,8 г, а також абсолютної ваги 1000 зерен — на 2,0–5,7 г. За даними дослідів Волинського інституту АПВ, під впливом регуляторів кількість зерен у колосі пшениці збільшилася на 0,8–1,6, а кількість зерен у ньому — на 1,7–2,5 шт. Вплив регуляторів на підвищення продуктивності пшениці пов’язаний ще й з тим, що вони посилюють стійкість рослин до хвороб та несприятливих погодних умов. У дослідах Чернігівського інституту АПВ за минулий рік ураження посівів озимої пшениці фузаріозом становило: на контрольному посіві — 18%, на варіантах з обробкою насіння препаратом Протон не перевищувало 5%, а Гумісолом — лише 1%. За даними інших наукових установ, деякі регулятори росту зменшують ураження посівів соняшнику білою та сірою гниллю, а цукрового буряку — основними хворобами на 30–50% і більше.
Важливо, що під впливом деяких регуляторів росту збільшується глибина залягання вузла кущіння озимої пшениці, що посилює зимостійкість посівів. У дослідах Чернігівського інституту АПВ під впливом препаратів Агростимулін та Альфа глибина залягання вузла кущіння цієї культури досягала 3,2–3,8 см, на варіанті із внесенням Триману — 4 см за глибини його на контролі — 2,4 см. Збільшення глибини вузла кущіння під впливом регуляторів відмічено також і в дослідах Генічеської сільськогосподарської дослідної станції.
Одночасно з цим доведено, що під впливом регуляторів зростає ефективність застосування пестицидів, використовуваних для протруювання насіння і обприскування посівів, що теж позитивно впливає на врожай.
У грудні минулого року Президія національної академії наук України розглянула стан і перспективи розвитку наукових досліджень вітчизняних регуляторів росту. У постанові від 05.12.2001 р. за № 269 вона дала позитивну оцінку підсумкам наукової роботи з дослідження регуляторів росту в нашій країні і затвердила перспективні напрями та завдання наступних досліджень.
Отже, результати широких багаторічних досліджень зі створення, вивчення та розробки технологічних основ застосування сучасних регуляторів відповідно до вимог окремих сільськогосподарських культур слід сприймати сьогодні як велике наукове відкриття, що дає змогу (сприяє розвитку) започаткувати принципово новий напрям збільшення виробництва та поліпшення якості сільськогосподарської продукції. Згідно з розрахунками, витрати на застосування кращих сучасних регуляторів росту на посівах зернових і зернобобових культур окуповуються вартістю приростів урожаю в 30–50 разів, а на посівах кукурудзи, соняшнику, цукрового буряку, багаторічних трав — у 50–100 разів і більше. Ці дані свідчать, що застосування регуляторів росту сьогодні є одним із найбільш високорентабельних засобів підвищення врожайності.
Неважко підрахувати, що при збільшенні приростів урожаю від кращих вітчизняних регуляторів в середньому на 15% і широкому впровадженні їх в сільськогосподарське виробництво України можна було б щороку додатково виробляти по 4,5 млн т зерна, 200 тис. т цукру та 240 тис. т соняшникової олії загальною ринковою вартістю близько 4 млрд грн. При застосуванні цих препаратів для обробки насіння кукурудзи на силос, багаторічних трав, посадкового матеріалу картоплі та інших культур загальний приріст додаткової продукції в землеробстві держави міг би зрости на суму до 6 млрд грн на рік при порівняно мінімальних витратах. На жаль, ці реальні можливості нашого сільгоспвиробництва, реалізація яких не потребує значних витрат, не реалізуються.
Інститут агроресурсів, який є відповідальним за об’єктивне висвітлення результатів досліджень регуляторів росту, є бюджетною установою і реалізацією рістрегулюючих препаратів не займається, але зацікавлений, щоб результати його досліджень широко впроваджувалися в практику господарств країни. У зв’язку з цим бажано було б, аби керівники і спеціалісти господарств, які ще сумніваються у високій ефективності біостимуляторів і хотіли б впевнитись у зворотному, скористалися можливістю цього інституту безкоштовно виділяти невеликі дози кращих вітчизняних препаратів працівникам виробництва для науково-виробничої перевірки на місцях.
Отже, є підстави вважати назрілі питання збільшення виробництва та широкого впровадження сучасних регуляторів росту в сільському господарстві важливою державною справою, адже вирішення їх може сприяти значному піднесенню життєвого рівня народу. (Без розуміння важливості й перспектив цієї справи та без допомоги відповідних державних органів, у тому числі й фінансових, вирішення її буде необгрунтованим.)
На завершення хотілося б навести один із висновків до заключного звіту за 2001 рік Подільської сільськогосподарської дослідної станції Тернопільського інституту АПВ, науковці якої приділяють вивченню біостимулюючих препаратів велику увагу: “Можна стверджувати, що в найближчі десятиліття регулятори росту рослин матимуть не менш важливе значення для с.-г. виробництва, ніж мінеральні добрива і засоби захисту рослин. Без їх застосування буде неможливе широкомасштабне втілення інтенсивних енергозберігаючих технологій вирощування озимої пшениці, цукрового буряку, кукурудзи, картоплі та інших провідних культур”.

Л. Анішин,
завлаб Інституту агроресурсів,
канд. с.-г. наук, засл. працівник сільського господарства, лауреат Державної премії