Альтернативні енергоресурси та енергозберігаючі технології

Джек Дорнан,
Delta-T Corp (США).
— Використання біодизелю було започатковано в Бразилії в 70-ті роки минулого століття, коли почали використовувати цукор для виробництва етилового спирту. Ми в Сполучених Штатах для отримання біологічних палив використовували кукурудзу й пшеницю. І з розвитком технологій одержали можливість виробляти біодизель.

Ренато Луїз Родрігес Маркес,
Посол Бразилії в Україні.
— Ситуація, що склалася в Україні, типова для більшості країн світу. Що стосується досвіду Бразилії, все почалося в 70-ті роки, коли з’явилися перші кризи з нафтою. І нестача нафти, що створила певні проблеми в країні, змусила уряд Бразилії стимулювати виробництво етанолу, алкогольних палив. Тоді, 1975-го року, один гектар землі в Бразилії давав 3000 літрів етанолу, сьогодні — 6600. Ці цифри ілюструють досягнення наших спеціалістів у сфері генної інженерії. Було передбачено особливе фінансування відповідних організацій та підприємств, які займались виробництвом цукру. Крім того, уряд спрямовував свої дії на те, щоб етанол використовували для заміни присадки із свинцем у бензині. Це призвело не тільки до зменшення забруднення навколишнього середовища, а також до виробництва пального, що не забруднює карбюратор.
У 1978 році було розроблено перший автомобіль, який працював виключно на етанолі, що фактично привело до певного економічного буму в цьому секторі. Уряд активно знижував податки для споживачів, які купували транспортні засоби, що працюють на етанолі. Одночасно збільшили податок виробникам бензину, щоб вирівняти вартість пробігу на бензині й на етанолі. Це фактично створило певний поштовх для розвитку галузі й для машинобудування. Аналогічне втручання уряду повторилось і в 90-ті роки. Та застосовані механізми були не дуже досконалі, і коли знизились ціни на нафту, люди все ж віддали перевагу транспортним засобам, що працювали на бензині.
З 2003 року в Бразилії працює технологія, що має назву СІ-О-ФЛЕК. Ця технологія дала змогу використовувати або бензин, або етанол. Тобто використовують чистий бензин, чистий етанол або їхню суміш. Сенсор вимірює кількість кисню, що витрачається під час згоряння пального в циліндрі, і комп’ютер всередині машини регулює впорскування палива в циліндр залежно від обсягу кисню, який споживається. В секторі сільського господарства теж впроваджували нові технології, проводили наукові дослідження, в тому числі щодо експлуатації бразильської нафти. Ми досягли досить високих показників ефективності використання пального. Думаю, що це досить цікавий досвід, який може згодитись Україні під час вибору правильного напряму руху.

Велі-Пекка Хейсканен,
експерт ТАСІS (проект “Підтримка та розвиток відновлювальних джерел енергії”).
— Мета нашого проекту — просування використання біомаси в Україні. Загальний бюджет проекту становить два мільйони євро. Проект фінансує Європейська Комісія через програму ЄС — ТАСІS, і ми співпрацюємо з Державним Комітетом із енергоресурсів.
Наявний потенціал біомаси в Україні справді дуже значний. Ми оцінюємо його приблизно в 7 мільйонів загального активного балансу нафти. Проте нині навіть 5–10% паралельного енергоспоживання у вигляді біомаси — досить оптимістична оцінка. Особливо значний потенціал — сільськогосподарські відходи (близько 80%), великого значення ми надаємо деревинним ресурсам. Наразі біоенергію, біомасу використовують у невеликих обсягах — переважно в домашніх господарствах. Ми поки що не побачили прикладів промислового використання. В майбутньому значний потенціал можна буде використовувати для систем централізованого опалення, які на сьогодні споживають 6 мільйонів тонн нафти. На використання біомаси можна перевести деякі з наявних електростанцій.

Сергій Тимофійович Олійничук,
директор “УкрНДІcпиртбіопрод”:
— Слід зазначити, що енерговитрати на одиницю товарної продукції в Україні є одними з найвищих у світі. Одним із реальних способів одержання енергії з відходів тваринного та рослинного походження є анаеробне бродіння. При цьому відходи витримують певний час без доступу кисню за температури 34...37°С або 55...60°С. За цих умов за рахунок життєдіяльності мікроорганізмів частина органічних речовин розкладається з утворенням метану та діоксиду вуглецю, сумішшю яких з домішками і є біогаз. Біохімія метанобродіння досить складна і відбувається за чотири послідовних стадії, що мають здійснюватись на наших біореакторах незалежно від типу сировини. Кінцевий продукт — метан. При цьому біогазові установки виконують роль очисних споруд, що переробляють органічні відходи і сприяють зменшенню хімічного та бактеріального забруднення землі, водного й повітряного басейнів. За цим показником біогазові установки є екологічно чистими, бо усувають екологічну небезпеку відходів, що служать для них джерелом енергії. До того ж, технологія метанового бродіння дає змогу, крім біогазу, одержати добрива, отже, практично є безвідходною.
Енергетичний природоохоронний ефект, або ефект від виробництва добрив біогазових установок, залежить від конкретних умов. Однак у більшості країн потребу їх будівництва визначає вирішення як екологічних, так і енергетичних проблем.

Валерій Олександрович Дубровін,
директор науково-дослідного інституту екобіотехнологій та біотехніки:
— Чому ми сьогодні повинні в агропромисловому секторі займатись біопаливами. Насамперед тому, що вартість сільськогосподарської продукції зростає значно повільніше, ніж вартість промислової продукції, електроенергії й палива. За оцінками наших польських колег, значний енергетичний потенціал із поновлюваних джерел енергії мають енергетичні культури. Це не тільки сільськогосподарські, а й лісові культури.
Якщо говорити про використання біопалива, то починати треба з формування його якості, а отже, вирощування біомаси, процесів її збирання, первинної переробки та зберігання. І тільки після цього вести мову про виготовлення олії. Те ж саме можна сказати, коли йдеться про тверде й газоподібне паливо. На прикладі біодизелю: домішка насіння будь-якої культури не повинна перевищувати 2%, висушувати насіння треба до 5–7%, зберігати за вологості не вище 7%. Якщо ці приписи не виконувати, на подальших етапах почнуться проблеми з якістю біопалива. Далі виробництво олії. Це вимоги Європейського стандарту — густина, кислотне число. От, скажімо, кислотне число. Дуже часто пробують використовувати олію із сільських олієнь, а там кислотне число інколи доходить до 50. Навіть збільшення з двох до чотирьох потребує збільшення метанолу і КОН удвічі. А якщо — до шести, то в шість разів треба збільшити КОН. І тоді наша біодизельна економіка закінчиться.
Треба обов’язково контролювати процес виробництва й очищення олії. Якість олії — це ключовий елемент виробництва біодизелю. Щодо етерифікації рослинної олії, то тут теж є вимоги євростандарту. Я вважаю, що сьогодні Україна могла б експортувати біодизель, якби у нас його виробляли. Квоти Європи відкриті, і більшість країн приймає біодизель за оптовою вартістю — близько 70 центів за літр. Але для цього треба виконати зазначені вимоги.
І нарешті, ми знаємо, що сьогодні основне використання біодизельного палива буде в змішуваних паливах. Тож процес змішування теж потрібно контролювати.
Примітка. Доповідач зауважив, що в лабораторії Національного аграрного університету можна побачити “вживу” біогаз, біодизель та котли-автомати, які працюють на біопаливах.

Олександр Анатолійович Сухомлин,
голова Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
УКРСПИРТ
— В Україні розроблено нормативно-технічну документацію та на восьми спиртових заводах концерну організовано виробництво октанової кисневої добавки до бензинів — українського аналогу паливного етанолу чи біоетанолу. На одному заводі ми вже можемо виробляти біоетанол, який повністю відповідає стандартам ЄС. До кінця цього року плануємо започаткувати його виробництво ще на п’яти заводах. Біоетанол пройшов повний цикл стендових та експлуатаційних випробувань, і в установленому порядку його дозволено до застосування в Україні. Результати випробувань сумішевих бензинів підтвердили, що енергетичні та економічні показники роботи на сумішевих бензинах не погіршуються, порівняно з роботою на товарних бензинах А-76 та А-92, за загального поліпшення екологічних показників. Розроблено та затверджено галузевий стандарт України на бензини моторні сумішеві.
Станом на 1 січня п.р. спиртові заводи концерну мають змогу за рік виробити 60 тис. т біоетанолу. За наявності попиту потужності з його виробництва можуть наростити до 280 тис. т.
Щодо економічної привабливості та економічної доцільності. Нині для одержання десяти одиниць енергії з біоетанолу щомісяця витрачають 7–7,5 одиниці енергії невідновлюваного палива (нафта, газ, вугілля). Запровадження передових технологій та альтернативних джерел енергії (наприклад, біогазу) посприяє зменшенню витрат невідновлюваного палива до 3–3,5 одиниці.

За матеріалами
конференції