В аграрній галузі змінився голова

11 січня нового року українська аграрна галузь одержала нового міністра. Ним став Віктор Андрійович Слаута — народний депутат, перший заступник голови парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, член фракції Аграрної партії України. Попереднього міністра — Сергія Миколайовича Рижука — Президент Кучма призначив головою Житомирської облдержадміністрації.

Чутки про зміну керівника аграрного відомства з’явилися ще у листопаді минулого року. Зокрема, в електронній пресі промайнула інформація, що Кабмін підготував пропозиції зі скасування посади віце-прем’єра з аграрних питань. При цьому передбачалося, що Івана Кириленка буде призначено міністром агрополітики замість Сергія Рижука, а Рижука відправлено на малу батьківщину — губернатором Житомирщини. Проте ця пропозиція залишилася нереалізованою. Як пояснювала згодом голова фракції Аграрної партії Верховної Ради Катерина Ващук, Президент узяв до уваги аргументи фракції, завдяки чому пост галузевого віце-прем’єра вдалося відстояти.

Але диму без вогню не буває. Одразу після Різдвяних свят плітки щодо відставки Сергія Рижука таки справдилися. Під час урочистих проводів Сергія Миколайовича віце-прем’єр Іван Кириленко зумів представити справу так, ніби екс-міністра не зняли з посади, а, навпаки, перевели на підвищення. “Всі ми пережили надзвичайно тяжкий 2003 рік”, — зауважив Іван Григорович. Але нині “можемо впевнено сказати, що за абсолютною більшістю показників продовольча безпека держави гарантовано забезпечена. Це його організаторська робота... Сергій Миколайович майже два роки очолював аграрне відомство провідної аграрної держави на континенті (не боюся цього слова)… І глава уряду, і фракція, і Президент зійшлися на думці, що Сергій Миколайович може виконувати державну функцію на іншому рівні — губернатора. Це поприще, де він зможе показати свій високий організаторський талант. Усі в Україні добре знають, що область — це маленька Україна. Я вважаю, що це достойна оцінка його роботи”.

Утім, прем’єр Віктор Янукович оцінив роботу Сергія Рижука дещо в інших виразах. Як повідомило агентство “Інтерфакс-Україна”, прем’єр пояснив звільнення міністра агрополітики недоліками в роботі відомства, про які “говорилося майже весь рік”. “І з моральної точки зору, — зазначив прем’єр, — Сергій Миколайович вирішив залишити займану ним посаду”. Янукович висловив також сподівання, що Рижук матиме змогу на губернаторській посаді “відпрацювати ті штрафні очки, що були”.

А що ж Віктор Слаута? Незважаючи на свою аграрну партійну приналежність, його політичне позиціювання більшою мірою визначається довгими роками роботи у Донецькій області: спочатку в партійних (КПРС) і виконкомівських структурах, а останнім часом — на посаді заступника з аграрних питань тоді ще губернатора Віктора Януковича. У парламент Віктор Андрійович був обраний у 63-му мажоритарному окрузі, до складу якого ввійшли кілька районів півдня Донеччини. Цей субрегіон відрізняється від решти районів області тим, що є суто аграрним (за винятком міста Маріуполя).

У новітній історії України Слаута є другим випадком, коли свого представника делегує в аграрні міністри депутатський корпус. Першим наприкінці 1999 року був Іван Кириленко, представник Дніпропетровщини, тоді ще член партії “Батьківщина”. Але відтоді ситуація в Україні істотно змінилася. Тепер будь-хто претендувати на високі державні пости не може: згідно з новітніми “розкладами” у Верховній Раді, право рекомендувати кандидатури на міністерські посади одержали фракції парламентської більшості згідно з квотами, і посада міністра агрополітики є квотою фракції Аграрної партії. У цій фракції Віктор Андрійович працював з моменту її заснування: чотири рази виступив з трибуни, тричі — з місця. Під час пам’ятного голосування 27 листопада минулого року “за” бюджет’2004 (згідно з яким аграрії втрачали експортні податкові пільги) голоси Аграрної фракції розділилися: Віктор Слаута дисципліновано голосував “за”, тобто на підтримку скасування пільг.

Тому й не дивно, що представлення нового міністра персоналу Мінагрополітики більше нагадувало партійні збори АПУ. Багато слів було сказано про кадрову політику партії, про партійне єднання (Сергій Рижук: “Ми, як кажуть у селі, тримаємося купи і робимо все, щоб наступність в аграрній політиці Президента була”; Катерина Ващук: “Якщо, сподіваюся, пройде політична реформа, то другий наш висуванець до уряду залишиться і депутатом Верховної Ради”; Іван Кириленко: “Фракція одного з кращих своїх бійців делегує на роботу в уряд”). Поза увагою, щоправда, на цих зборах залишилася позиція парламентського комітету з питань АПК. Керівник комітету Іван Томич на представленні чомусь присутній не був, а з приводу нового міністра заявив, що ситуацію в АПК слід рятувати не кадровими ротаціями, а створенням доктрини: нині потрібно докорінно переглянути державну аграрну політику, усвідомити, що саме ми хочемо бачити у далекій перспективі, виробити концепцію і лише після цього формувати команду, яка спроможна втілити ці ідеї. “Мені доводилося працювати з Віктором Слаутою, коли він був заступником голови Донецької облдержадміністрації за часів Януковича, — додав Іван Федорович. — Якщо говорити про професійні якості, то не можна сказати, що ця людина далека від агропромислового комплексу. Втім, якщо розглядати кроки в аграрній політиці, які здійснювало керівництво Донецької області у ті часи, коли там працював Слаута, то я не вважаю, що їх доцільно поширювати на всю державу в цілому”. Томич також висловив сумнів, що Слаута буде самостійною фігурою в уряді Януковича.

Які ж завдання ставить уряд перед новим міністром? Сам Віктор Андрійович з цього приводу висловився так: “Головне завдання, як казав Сенека, — і в поганий урожай треба сіяти. Це доля селянина”. Цю глибоку філософську сентенцію віце-прем’єр Кириленко розтлумачив більш прозаїчно, зазначивши, що програма “Зерно’2004” — це завдання і №1, і №2 і №3...

Хліб, як кажуть, всьому голова: не буде хліба — знов полетять голови...