Чи можлива європеїзація України?

В актовому залі Міністерства аграрної політики України відбувся семінар “Представлення і ознайомлення із системами управління в аграрному секторі Німеччини та Франції”. Проект реформування системи управління в аграрному секторі України розпочався 1 вересня 2003 року. Стратегічна мета проекту — зміцнення взаємин між Україною та Європейським Союзом. Цього, вочевидь, можна буде досягти завдяки поліпшенню механізму координування структур, що приймають політичні рішення для їх адаптації до відповідних структур країн — членів ЄС. Знайомство з досвідом управління аграрним сектором економіки провідних європейських країн викликало великий інтерес у регіональних керівників.

“У цьому залі присутні люди, які мають безпосереднє відношення до управління сільським господарством, — зазначає міністр аграрної політики України Сергій Рижук. — Наразі Міністерство аграрної політики готує дві пропозиції щодо докорінного вдосконалення системи управління сільським господарством як безпосередньо в Міністерстві по горизонталі, так і в районних управліннях сільського господарства по вертикалі, як у сфері державного, так і в сфері позадержавного управління. Дуже важливо ці два напрями управління гармонізувати, зробити синхронними, розмежувати певним чином функції, щоб ми не заважали одне одному працювати, а доповнювали, й від того управлінська система була б чітка, злагоджена і давала результат — позитивний управлінський ефект. Нині це для нас настільки важливе питання, що ми йому навіть надаємо пріоритет перед фінансуванням і залученням інвестицій. Якщо ми не подолаємо невігластва і старорежимних методів управління економікою та агропромисловим комплексом, зокрема, — годі чекати інвестицій, аякщо вони й прийдуть, то знову будуть “закопані в землю”. За 12 років незалежності України ми займалися і займаємося багатьма властивими нам функціями, але функцією організації і вдосконалення управління ми не займалися. По суті, вся управлінська справа починалася і завершувалася механічним скороченням кадрового апарату. І структурно, і навіть якісно, функціонально ми не змінилися. А економіка змінилася. Вона стає дедалі більш ринковою. Наш агробізнес нині є теж значно цивілізованішим, ніж десять років тому. А ми ще часто-густо на підприємця дивимося спідлоба, як, власне, і він на нас, ніби ми не одну справу робимо. Результат реформування системи управління вважатиму найефективнішим тоді, коли підприємці не йтимуть, а бігтимуть до Міністерства аграрної політики, районних і обласних управлінь сільського господарства за допомогою, за порадою, за підтримкою, але, найголовніше, задля партнерської роботи. Вони мають знати, що держава цінує їх, оберігає, допомагає. Це на першому етапі. А на другому етапі ми маємо ак зробити, щоб представники агробізнесу навіть не помічали, що є державне управління, тому що система налагоджена. Вона не заважає, і тоді її не відчуваєш. Ось та вершина, якої ми хочемо досягти в управлінні сільським господарством та агропромисловим комплексом у цілому. Сьогодні у нас є можливість познайомитися із системою управління сільським господарством у розвинутих європейських країнах. Досвід Німеччини, Франції в сфері реформування системи управління є для нас надзвичайно корисним, актуальним. Наша співпраця в проекті реформування систем управління в агросекторі дасть можливість, насамперед, визначитися в стратегії реформування систем управління і створити на всіх рівнях управління ту організаційну структуру, яка б відповідала і всім рівням країн ЄС, і нашим власним інтересам”.

Координатор партнерства пан Хайко Яннерманн ознайомив присутніх із діяльністю проекту, а керівник відділу планування Федерального міністерства захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства Німеччини доктор Райнер Гісс’юбель розповів про систему управління в аграрному секторі Німеччини, про співпрацю на рівні ЄС та на рівні федеральних земель. Міністр Ренате Кюнаст співпрацює з державним секретарем Андреасом Мюллером та двома парламентарними державними секретарями Маттіасом Бернінгером і Гаральдом Тальхаймом. У Федеральному міністерстві працюють відділи планування, центральний, відділ захисту прав споживачів, продовольства, досліджень, біо- та генної техніки, відділ безпеки продуктів харчування, ветеринарної медицини, відділ аграрних ринків, відділ сільських територій, соціальної політики, сільгоспвиробництва та лісництва, відділ міжнародних відносин та відносин з ЄС, а також рибного господарства. Федеральне міністерство своєю чергою співпрацює з Генеральною дирекцією охорони здоров’я тазахисту прав споживачів і Генеральною дирекцією сільського господарства Європейської комісії. Безпосередньо в Німеччині Міністерство налагодило плідну співпрацю з Федеральним управлінням сільського господарства та продовольства, з Федеральним відомством сортів рослин, із Федеральним відомством з питань захисту прав споживачів, безпеки продуктів харчування, з Федеральним інститутом з питань оцінки ризиків, а також із Федеральними дослідними установами: з біологічних досліджень, із сільського господарства, із дослідження продуктів, із вивчення вірусних хвороб тварин, із лісового господарства та лісопереробної промисловості, з рибальства. Крім того, Федеральне міністерство добре взаємодіє із “молодшими братами” — земельними міністерствами. Важлива ланка — конференція федеральних міністрів сільського господарства та захисту прав споживачів.

Серед усіх областей України, ймовірно, найближче до європейської системи управління сільським господарством підійшли на Чернігівщині.

“Питанням реформування системи управління сільським господарством я особисто займаюся вже більше року, — підкреслив начальник Головного управління сільського господарства і продовольства Чернігівської обласної державної адміністрації Анатолій Іванько. — Торік був у Німеччині, вивчав цей досвід на всіх рівнях. Якщо твердити про те, наскільки він корисний, чи ляже він на наш грунт, маю сказати, що один до одного він неприйнятний, оскільки федеративний устрій управління для нашої держави — зовсім інша річ, але маю сказати, що вже після поїздки ми в нашому обласному управлінні відійшли від галузевого керування агросектором. У нас немає заступників начальника управління із рослинництва, тваринництва, механізації. У нас є один блок питань — регіональна аграрна політика. Саме слово “управління” — це, власне, пряме адміністративне втручання. Ми наразі більше переходимо до регулювання економікою, тобто до непрямого втручання чи, якщо хочете, до економічних методів, формування правил гри, як часто каже віце-прем’єрІван Кириленко. Якщо взяти вертикаль: міністерство, область, район, а далі йдуть приватні господарства, — скажіть, який вплив на них ми можемо здійснювати? Тут дуже великого значення набувають функції дорадництва. І ми створили цю структуру, і в нас працює проект TACIS саме з організації дорадчої служби. Звісно, реформування системи управління — річ конче потрібна. Якщо вийде, ми намагатимемося зробити так, щоб у цьому питанні наша область виступила б як пілотна. Втім, реформувати з “низів” і залишати “надбудову” нереформованою не можна. Найголовнішою для нас як на обласному, так і на регіональному рівнях є людина. Раніше ми йшли до людини, а тепер людина прийшла до нас, і наші фахівці мають дати кваліфіковану аргументовану відповідь. Структура, яка займається дорадництвом, має бути державною. Дуже важливим є питання запобігання дублюванню функцій на рівні Міністерства аграрної політики, області та району. Має бути чітка вертикаль згори донизу”.

Хотілося б, щоб питання, винесене в заголовок, не було риторичним. Сподіваємося, що європейський вектор розвитку України надалі домінуватиме. Звісно, механічне перенесення європейських цінностей, європейського способу мислення на наші терени неможливе. На жаль, ще багато років нам дошкулятиме спотворений за радянських часів менталітет. Трохи перефразувавши булгаковського професора Преображенського, можна сказати, що для успіху реформування систем управління агросектором слід подолати розруху в головах. А це все ж таки дещо складніше, ніж під пильним наглядом європейців зробити структурні зміни в управлінській вертикалі. Нещодавно довелося поспілкуватися з громадянином однієї з європейських країн, який є найманим керівником одного з українських сільськогосподарських підприємств. Йому, професіоналу, людині є європейським менталітетом, було дивно чути від керівників районного управління сільського господарства категоричні “пропозиції” посіяти певні культури для поліпшення статистики у районі. Допоки зазиратиемо в минуле? Повага до місцевої влади має грунтуватися на професіоналізмі співробітників місцевих управлінь сільського господарства, а не на нашому традиційному шанобливому ставленні до абстрактного посадовця у владному кабінеті. Той-таки європеєць у приватній розмові на запитання, чого він навчився в Україні, відповів коротко: красти. Тож давайте не ми навчатимемо європейців красти, а самі повчимося, як зробити так, щоб такого бажання не виникало. Час шахраїв іде в минуле. Прискоримо його поступ!

Олексій Рижков