“Агро’2003”: за інерцією — у майбутнє

Ніщо так не зміцнює віру в світле майбутнє, як слідування добрим традиціям. А міжнародна виставка-ярмарок “Агро”, яка нинішнього року проводилася вже уп’ятнадцятеро, поза всяким сумнівом, стала доброю традицією української аграрної галузі.
Сухі офіційні звіти свідчать, що “Агро’2003” зібрала поблизу села Чубинського, що під Києвом, майже 1400 експонентів вітчизняного походження з усіх регіонів країни та близько 200 іноземних компаній з 25 країн світу. Чимало було цього року і новачків. Зокрема, уперше репрезентували свою продукцію виробники з Угорщини, Туреччини, Грузії, Нідерландів, Бельгії. А підприємці з Польщі, Німеччини, Росії, Італії та Югославії значно розширили свої експозиції.
Один з головних “номерів” виставкової програми — візит високого гостя, який відбувається зазвичай у день офіційного відкриття заходу. Хто вже тільки не відкривав “Агро” за п’ятнадцять років! В архівах “Пропозиції” зберігаються знімки, на яких селяни звітують і Павлові Лазаренку, і Олександрові Морозу, і Вікторові Ющенку, і, звісна річ, Леонідові Кучмі. Цього разу урядову турботу про українське село демонстрував Віктор Янукович. Спілкуючись після оглядин експозицій з пресою, прем’єр повідомив про рішення уряду збільшити на понад 500 млн грн бюджетні видатки на допомогу аграріям. Віктор Федорович пообіцяв, що механізм залучення цих коштів враховуватиме ринкові реалії сьогодення, і взагалі, неодноразово демонстрував журналістам прихильність до ринкового способу мислення. Виявилося це, зокрема, і в його відповіді на запитання про можливий імпорт нинішнього року пшениці. Віктор Федорович зауважив з цього приводу, що таке запитання взагалі не повинне виникати, а все мають визначати ринкові механізми — хто, де і скільки буде купляти чи продавати. А держава, за словами прем’єра, повинна захищати ринок, тож “позиція держави буде такою: ми будемо активним учасником — покупцем і продавцем цієї продукції”. Щоправда, українські зернотрейдери добре відчули цього року, як вміє держава брати участь у ринку і захищати його, тож від останніх слів прем’єра дещо повіяло холодом.
Та повернімося до справ виставкових, або, як кажуть, до наших баранів. Були на “Агро’2003” і барани, і ВРХ, і свині, і кролі й інша традиційна українська живність, а також і не зовсім традиційна, але дуже перспективна з бізнесового погляду — страуси, перепілки та шиншили. Усе це добро не лише демонструвалося, а й успішно продавалося, у тому числі і з аукціону.
Виставка засвідчила певну інерційність щодо наповнення експозиції засобами аграрної механізації. Кидалася в вічі велика кількість зернозбиральних машин: разом із завсідниками “Агро” — комбайнами “Лан”, “Славутич”, “Обрій”, “Джон Дір”, “Масей Фергюссон”, “Кейс”, “Сампо” — можна було бачити новачків — “Дон”, “Єнісей”, “Гомсільмаш”, КЗС-3 “Таганрог”, “Атек”. На простори “Агро’2003” виплеснулася битва двох російських комбайнобудівних гігантів — “Ростсільмашу” (“Дон”, “Нива”) та Красноярського заводу (“Єнісей”), яка не на жарт точиться нині у Російській Федерації. Обидва виробники представили на виставці масштабні експозиції, підкріплені презентаційними програмами. Усі ці маркетингові потуги комбайнобудівників, вочевидь, були відлунням двох попередніх урожайних років, хоча нинішнього року збирати тим комбайнам особливо і не буде чого. Отож, можна вважати, що відбували вони цю виставку здебільшого для перспективи.
Натомість виробники сівалок мали сподівання на успішну реалізацію своєї техніки, бо спиралися у своїх розрахунках на просту істину: чим більше посівів загине, тим більше їх треба пересівати, а отже, потреба у сівалках зростає. Отож, “на коні” були цього разу “Червона зірка”, “Клен” та інші виробники знаряддя для виконання посівних робіт.
Проте найбільш вдалим цей сезон видався для компаній, що реалізовували обладнання для зрошення: тут, як кажуть, кому посуха, а кому мати рідна. Керівник фірми Терра ltd. (продає системи крапельного зрошення) Андрій Гоголєв визнав, що за таких умов можна працювати без жодної реклами і не відчувати дефіциту клієнтів.
Проте посухи минають, а земля залишається. Залишаються і люди, що на цій землі працюють, і їхні турботи про новий урожай. Хлібороб завжди чекає на завтрашній день, бо лише в ньому його надія.