Зернові культури на краплинному зрошенні

Сучасні реалії агробізнесу досить суворі: якщо бажаєш не просто виживати, а успішно розвивати виробництво — вмій виробляти якісну продукцію з мінімальною собівартістю. Не вдається — підеш із ринку, і твоє місце миттєво займе хтось інший. Часи дефіциту минули: нині кожен вид продукції виробляють у всьому світі, і конкурентом українському аграрію стає вже не сусід-фермер, а виробник з Америки, Китаю або Ізраїлю.

В. Дудка,
ТОВ «Агроаналіз»

Саме тому рослинництво України так стрімко розвивається. Нові високопродуктивні гібриди, ефективні засоби захисту рослин, сучасна техніка — все це прийшло на українські лани, поклавши початок інтенсифікації аграрних технологій.
Але інтенсифікація — це завжди значні інвестиції, і вони мають повертатися прибутком. Жоден розумний господар не запроваджуватиме новітньої технології, якщо врожай не ростиме швидше, ніж витрати на гектар. І врожаї росли…

Головний лімітуючий фактор
На діаграмі (графік 1) наведено дані ФАО щодо врожайності кукурудзи в Україні за останні 10 років. Урожайність зростала досить стабільно, а от у 2012 р. суттєво знизилася: в наші плани і технології втрутився головний лімітуючий фактор — дефіцит вологи.
Кукурудза — досить теплолюбна рослина, тому значні її площі зосереджені в південних регіонах, у тій самій «зоні ризикованого землеробства», де головним ризиком, як і раніше, залишається посуха, що все частіше перекреслює і всі наші надії на окупність інвестицій, і професійні плани агронома.
Ми всі розуміємо це і боремося за кожен міліметр вологи на полі. Наука і передовий досвід світових лідерів дають чимало можливостей. Сучасні вологоощадні технології обробітку грунту (включаючи і «ноу-тілл»-технологію), ефективна боротьба з бур’янами, розробка селекціонерами посухостійких гібридів — усе це за грамотного використання дає можливість зменшити збитки від посухи. Але найрадикальнішим вирішенням цієї проблеми, як і раніше, залишається зрошення.
Краплинне зрошення чи дощування?
Кукурудзу на зрошенні вирощують у нас уже понад півстоліття. Але донедавна застосовували дощування з допомогою машин «Фрегат», «Днепр», а згодом — «Кубань» і «Бауер». Але, як виявилося, велике майбутнє цій технології не судилося. По-перше, тому, що для дощування потрібно, аби поле було рівним. А в наших степах їх не так уже й багато (особливо поблизу великих річок, де найлегше налагодити систему зрошення), а пагорби та яри, схили і лощини унеможливлюють ефективне зрошування дощуванням.
А крім того, з кожним роком усе дорожчає вода: 4–5 тис. «кубів» на гектар, потрібних для дощування на сезон, часто нищівні для економічного вирощування культури, тим більше, що межа врожайності на дощуванні не така вже й висока: 100–120 ц/га, як правило.
І тоді кукурудзу почали вирощувати на краплинному зрошенні. Спочатку це були дуже невеликі ділянки, але перші успіхи сприяли бурхливому зростанню кількості новаторів. Нинішнього сезону в Україні планують висівати близько 7000 га зернових та технічних культур на краплинному зрошенні (левова частка належить кукурудзі). З’являються такі проекти і в Росії, Молдові, Придністров’ї.
Успішний приклад надихає. На тлі зниження врожайності культури в посушливому 2012-му більшість «крапельників» отримали 140–180 ц/га в заліковій вазі. До того ж, витрата води за сезон на краплинному зрошенні була в середньому на 30% меншою, ніж на дощуванні.
Цей парадокс, звичайно ж, має пояснення: дощування, навіть найкраще, по суті, є періодичним поливанням. Так,  умовний тиждень вологозабезпеченості наших рослин має приблизно такий вигляд:
   понеділок — дуже сухо;
   вівторок (поливання) — перезволоження;
   середа — оптимальна вологість;
   четвер — трохи нижче від оптимуму;
   п’ятниця — сухо;
   субота — дуже сухо;
   неділя (поливання) — перезволоження.
І так упродовж сезону. Пересихання грунту різко змінюється перезволоженням. Постійний стрес, а стреси, як відомо, — не на користь ані людям, ані тваринам, ані рослинам.
Інша річ — краплинне зрошення, яке, по своїй суті, взагалі не є інструментом поливання. Це інструмент постійного підтримання вологості грунту на оптимальному рівні. Саме так! Систему краплинного зрошення нескладно налаштувати на поливання з будь-якою частотою: хоч щодня, хоч двічі на день.
І про це не слід забувати, позаяк того самого 2012 р., на жаль, траплялися випадки, коли, встановивши систему краплинного зрошення, господарство в результаті отримало врожай кукурудзи на рівні 95 ц/га, тобто рівно стільки, скільки й за дощування, і майже вдвічі нижчий, ніж «щасливіші» сусіди. Причиною цього стали грубі помилки використання настільки тонкого інструменту, як краплинне зрошення.

Робота над помилками
Як це не дивно, найсерйозніші помилки аграрії допускають ще на етапі планування проекту, починаючи з вибору краплинної трубки.
Трубка буває різна. Вона відрізняється і конструкцією крапельниць, і густотою їхнього розташування, і рівнем водовиливання, але з точки зору її вартості найбільше значення має різниця товщини стінок. Основний асортимент краплинних трубок щодо товщини варіює від 5 до 32 Мілс (неметрична одиниця виміру: 1 Мілс = 25 мк).
Трубка 5–8 Мілс придатна для однорічного використання, а товщі — багаторічного. Так от, закладаючи «пілотний проект», господарство частенько приймає рішення «для початку» використовувати тонкостінну трубку.
Але на кукурудзі цього робити категорично не можна!
Тонкостінна трубка сильно пошкоджується протягом усього сезону експлуатації. Її пошкоджують дротяники, хрущі, жужелиці, птахи, гострі камінчики в грунті і навіть насіння деяких бур’янів (нетреба звичайна і голчаста, ценхрус якорцевий тощо) (фото 1). Овочівники абияк миряться з цією проблемою, закріплюючи за кожним полем працівників для постійного ремонту протікань (в основному, з розрахунку один працівник на кожні 10 га проекту). Для виробників кукурудзи такі «нормативи використання робочої сили» можуть виявитися неприйнятними (40 осіб підготованих робітників на 400 га!).
Але біда навіть не в цьому. Овочеві культури здебільшого мають невисоку надземну частину, що дає змогу за поливання побачити «фонтанчики» (фото 2) чергових пошкоджень і негайно відремонтувати їх. Із кукурудзою все відбувається інакше. Вже в першу третину вегетації висота рослин просто не дає можливості візуально виявити пошкодження і, незалежно від кількості виділених для ремонту робітників, відремонтувати їх, а значить, більшу частину сезону вегетації у нас на полі одні рослини стоятимуть у калюжах, а інші — недоотримають води.
Проблема сильно ускладниться і тим, що на краплинному зрошенні значна частина добрив подається з поливною водою. А отже, не виявлені нами прориви і пошкодження трубки призведуть до того, що ми не матимемо на полі ні рівномірного поливання, ні рівномірного удобрення.
    Далі буде