Мінеральна забезпеченість раціонів свиней

Людям, тваринам, рослинам життєво необхідна значна частина хімічних елементів, що входять у таблицю Д. І. Менделєєва. Крім розглянутих у минулому номері показників органічних поживних речовин та енергії, які мають величезне значення для життєдіяльності і через це обов'язково мають міститися в раціонах свиней, велику роль у правильній відгодівлі відіграють також мінеральні елементи корму.

В. Попсуй,
канд. с.-г. наук, доцент,
Сумський національний
аграрний університет

Вплив мінералів починається з моменту зародження організму. Від правильної мінеральної годівлі залежать ріст і розвиток, стан здоров'я, м'ясна і відтворювальна продуктивність тварини.

Біологічна доступність мікроелементів
Традиційно всі незамінні для обмінно-фізіологічних процесів елементи розподіляють на макро- і мікроелементи, які мають надходити в організм в оптимальних кількостях і співвідношеннях, а також сприяти розкриттю продуктивного потенціалу тварин. Але ж тільки певна частина мінералів може всмоктуватися і перетворюватися в організмі на метаболічно активну форму. Тому було введено поняття біологічної доступності, під якою розуміють ефективність засвоєння і використання тваринами мінеральних речовин із різних джерел за перебування організму у відповідному фізіологічному стані.
Балансування раціонів із урахуванням біологічної доступності дає змогу повніше задовольняти потреби організму в мінеральних речовинах, не тільки раціонально використовувати корми, а й об'єктивно оцінювати нові кормові засоби та добавки і способи підготування кормів до згодовування. Розподіл мінералів на макро- і мікроелементи відносно умовний і залежить від їхньої кількості в кілограмі знежиреної маси тіла тварини. Вміст макроелементів (кальцій, фосфор, натрій, калій, магній, сірка і хлор) перевищує 50 мг, а мікроелементів (залізо, марганець, цинк, кобальт, селен, мідь, йод та інші - понад 30 елементів, потрібних для життєдіяльності), відповідно, - менше 50 мг. До складу останніх у різних країнах відносять різну кількість хімічних елементів. Наявність, рівень концентрації мікроелементів і їхня біологічна доступність у рослинних кормових засобах нестабільна і залежить, насамперед, від грунтово-кліматичних умов, де їх вирощували, а також від системи вирощування кормів. Традиційно мінеральну поживність в кілограмі корму для макроелементів показують у грамах, а мікроелементів - у міліграмах.
Найважливіші мінерали - кальцій та фосфор
Потреби в мінеральних речовинах залежать від віку тварин, фізіологічного стану, їхньої продуктивності. Кожен хімічний елемент в організмі відіграє свою особливу роль. Два найважливіші мінерали для свиней - це кальцій і фосфор. Відповідно, 99 та 80% цих макроелементів депонуються в зубах і кістках. За їхньої нестачі в організмі кістки викривляються, ламаються. Тому кальцій і фосфор особливо потрібні в момент формування скелета.
У молодих поросят дефіцит цих хімічних елементів викликає рахіт. Але з віком потреба в макроелементах зменшується, за досягнення ними ваги 100 кг вона знижується приблизно всемеро. У дорослих тварин до нестачі кальціє-фосфорного комплексу особливо чутливі лактуючі свиноматки, у яких ці елементи вимиваються із кісток, що спричинює виникнення остеопорозу, або синдрому падаючої свині. До того ж, кальцій бере участь у виробництві молока у свиноматки, регулює роботу її серця; нервової, м'язової систем, проникність мембран клітин, активує низку ферментів, бере участь у згортанні крові, впливає на засвоєння фосфору, цинку тощо. Фосфор входить до складу нуклеїнових кислот багатьох ферментів, фосфопротеїдів, фосфоліпідів, відіграє важливу роль в обміні вуглеводів, регулюванні кислотно-лужної рівноваги в організмі, біологічних реакціях та обміні енергії.
Слід зазначити, що у зернових культурах дуже низький рівень вмісту кальцію, і тому раціони свиней, складені виключно з кормів рослинного походження, дефіцитні за його вмістом. Поповнюють кальцій відносно легко й дешево за рахунок крейди, вапняків, кісткового борошна, кальцієвмісних неорганічних кормових добавок.
Навпаки, загальний вміст фосфору, наявного у формі органічних комплексів - фітатів, у зернових кормах великий, але дві третини його не засвоюється організмом. До того ж, деякі інгредієнти кормів роблять фосфор незасвоюваним (зв'язують його). Оскільки в організмі моногастричних тварин не виробляється в достатній кількості потрібний для розщеплення цього органічного комплексу фермент - фітаза, органічний фосфор засвоюється у шлунково-кишковому тракті тільки частково і виводиться з каловими масами, накопичуючись у гної.
Для промислових свинарських комплексів цей фактор є суттєвою проблемою, позаяк фосфор, потрапляючи у водойми, знижує вміст кисню в природних водах, викликає масову загибель риби, стимулює активний ріст водоростей і забруднює атмосферу газами, що призводять до створення парникового ефекту. Вирішують цю проблему по-різному: мікробіологічним способом - уведенням у раціони свиней мікробної фітази, що сприяє перетравлюванню фітатів та стимулює приріст живої маси (до того ж, цей синтетичний фермент термостабільний, тому фітазу можна використовувати і під час виробництва кормів, які піддають термічній обробці); молекулярно-генетичним  - Канада, наприклад, схвалила обмежене використання генетично зміненої лінії йоркширської породи під назвою «Еnviropigs» (у геном свиней вбудовано ділянку спіралі ДНК миші), завдяки чому змінюється обмін речовин, в організмі тварини виробляється ендогенний фермент - фітаза, в результаті чого фосфор краще засвоюється і кількість його в гної зменшується на 70%.
Таким чином, для збалансування вмісту фосфору в раціоні потрібно враховувати ступінь засвоєння останнього, оскільки дві третини його нативної форми не засвоюється організмом. Але надлишок фосфору також небезпечний. Найчастіше він виникає за надмірного згодовування мінеральних фосфатів. Це знижує плодючість тварин, а у молодняку може викликати рахіт, як і за нестачі кальцію. Тому під час проведення розрахунків дуже важливо дотримувати точного співвідношення кальцію і фосфору. Оптимальне співвідношення - від 1 до 1,3 частини кальцію на 1 частину фосфору. В якості доступного і відносно недорого джерела фосфору можна використовувати кісткове борошно або золу.

Розмаїття кормових добавок
Промисловість випускає кормові фосфати, які є поєднанням фосфорної кислоти з кальцієм, натрієм або магнієм.
Засвоєння цих добавок залежить від виду поєднання складових, у процесі їхнього використання можна регулювати не тільки поживність за фосфором, а й за іншими мінералами. Але прості добавки (монофосфати) засвоюються краще, ніж подвійні, а подвійні - краще, ніж потрійні (трифосфати). Сучаснішим, екологічнішим, біологічно обгрунтованішим, але дорожчим є використання ферментативних препаратів, які мають у своєму складі фітазу, що розщеплює органічні сполуки фосфору - фітати. За інформацією фірм BASF і AB Vista, виробників кормових препаратів Натуфос (Natuphos®) та Фіназа (FINASE®), вони мають такі переваги:
поліпшують доступність фосфатів та інших поживних речовин у комбікормі для свиней;
збільшують приріст маси і підвищують ефективність використання кормів;
зменшують виведення фосфору з каловими масами і його накопичення в гної;
знижують вартість корму.
Ірландські вчені (за матеріалами Science Direct) досліджували ефект дієти, заснованої на збалансованому застосуванні фосфору, кальцію і фітази, з точки зору впливу на стан кісток, засвоюваності травним трактом, виведення надлишку мінералів та азоту з організму свиней. Встановлено, що оптимальний вміст фосфору в кормі для свиней - не більше 5,5 г/кг живої маси. Однак із метою максимізації вмісту мінералів у кістках тварин 100-кілограмової вагової категорії можна збільшити вміст фосфору до 6,4 г/кг ваги тварини. Слід пам'ятати, що вимоги в раціонах до мінералізації кісток суворіші, ніж вимоги щодо росту, а також враховувати певні нюанси: наприклад, у період вирощування ремонтної свинки її потреби в макроелементах значно вищі, ніж у свині, яка призначена для забою.
Натрій є основним позаклітинним катіоном в організмі тварин. Але кількість натрію має бути обмеженою. За гострого отруєння тварин токсичними дозами солі виникають сильна спрага, часте сечовипускання, пронос, набряки, блювання, посиніння слизових, порушення дихання, і через 24-48 годин настає смерть. Потреба в натрії у зростаючих свиней - не більше 0,1% раціону, у поросних маток - 0,4, у лактуючих - 0,5%. Доступність натрію в кормових інгредієнтах становить 90-100%. Основне джерело натрію, як і хлору, в раціонах свиней - кухонна сіль.
Доступність мікроелементів
Мікроелементи виконують у процесі обміну речовин специфічні функції. Частіше вони є каталізаторами і компонентами ферментів, вітамінів та інших біологічно активних речовин. Їхня біологічна засвоюваність обумовлена видом поєднань складових у кормі, співвідношенням і взаємодією між мікро-, макроелементами та іншими поживними речовинами, а також потребою тварини в них. В організмі має підтримуватися оптимальна концентрація мікроелементів. За їхньої нестачі у тварин зменшується продуктивність, порушуються відтворювальні функції, погіршується резистентність, виникають патології.
Природні мікроелементи надходять в організм тварини з кормами, їхній склад обумовлений хімічними особливостями грунтів, на яких їх вирощують. Слід зазначити, що певні регіони мають надлишки деяких мікроелементів і, навпаки, відчутний дефіцит інших. У Прибалтиці, Білорусі та північно-західній частині Росії виявлені великі біогеохімічні регіони з нестачею селену в грунті та питній воді. До того ж, застосовуючи синтетичні добрива протягом багатьох років, фахівці із землеробства ввели в грунт значні кількості сірки і фосфору. Як виявилося, обидва ці елементи знижують доступність селену з грунтів, тож, відповідно, рослини, які ростуть на таких грунтах, містять низький його рівень.
На кількість і доступність деяких мікроелементів впливають й інші антропогенні фактори. У зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості, яка переробляє фторвмісну сировину (заводи з виробництва фосфорних і складних добрив, хімзаводи з виробництва цементу, скла тощо) та широким застосуванням мінеральних фосфорних добрив, відбувається підвищення рівня фтору у воді і кормах, а отже, в організмі тварин і в продуктах харчування.
Для тварин допустима добова доза фтору не має перевищувати 1 мг/кг живої маси. У свиней першою ознакою гострого отруєння цим елементом є часто повторюване блювання, потім з'являються спрага й інші характерні для отруєння фтором симптоми. За хронічного флюорозу різко скорочується термін продуктивного використання тварин.
У грунтах багатьох регіонів України відчувається нестача йоду та цинку, а залізо присутнє в надлишковій кількості. До речі, загальна засвоюваність заліза із зернобобових кормів становить 3-7%. Слід відмітити, що біологічною особливістю свиней є те, що молоко свиноматок бідне на залізо, а новонароджені поросята не мають запасу цього мікроелемента. Тому сьогодні на фермах є обов'язковим технологічний захід із профілактики мікроцитарної гіпсохромної анемії поросят до тритижневого віку. Його проводять шляхом підгодівлі поросят залізовмісними добавками у вигляді таблеток, гранул, пасти або за допомогою ін'єкцій препаратів (суіферовіт, ферродекс, броваферан тощо). Потребу поросят у додатковій ін'єкції протианемічних препаратів можна визначити за кольором шкіри: вона втрачає природне рожеве забарвлення і набуває «фосфорного» відтінку.
У табл. 4 наведено коротку характеристику найважливіших елементів. Інші мікроелементи: хром, нікель, молібден, кремній, ванадій, миш'як (арсен) - потрібні свиням у незначній кількості, і вірогідність їхнього дефіциту малоймовірна. Найдоцільнішим способом забезпечення свиней дефіцитними мікроелементами є включення їх у раціони у вигляді солей мікроелементів: хлористого кобальту, йодистого калію, сірчанокислої міді, цинку, марганцю.

Використання солей мікроелементів
Останніми роками солі мікроелементів часто використовують у вигляді брикетів, таблеток і гранул. Можна готувати і сипкі суміші мікроелементів із кухонною сіллю або додавати мікроелементи в питну воду, але сьогодні найпоширеніший спосіб - уведення в кормосуміш потрібних мінералів у складі вітамінно-мінеральних преміксів або блендів. Але концентрація і склад мінералів у такому мінеральному продукті має враховувати комплекс чинників: фізіологію тварин, геохімічні особливості грунтів, хімічний склад кормів - і добиратися для кожного свинарського підприємства окремо.
Дослідження тварин показали, що дефіцит селену може призводити до зниження опірності організму деяким вірусним інфекціям, а раціональне використання профілактує стійкість до негативного впливу стресів. Білі м'язи, закостеніння і м'язова дистрофія - класичні симптоми дефіциту селену і вітаміну Е.
Особливо чутливі до нестачі селену в органічно доступній формі інтенсивнорослі тварини, такі як м'ясні гібриди свиней. Але варто трохи перевищити дозу селену (макс. - 3-4 мг/кг сухої речовини корму) - і настає хронічне отруєння тварини, яке супроводжується кульгавістю, анорексією, виснаженням, зниженою життєздатністю, цирозом печінки, нефритом. Симптоми гострого отруєння - ускладнене дихання, діарея, атаксія, неприродне положення тіла і можлива смерть від зупинки дихання. Тому слід уважно ставитися до розрахунків нормативів і технології введення мінеральних добавок у склад кормових засобів.