Василь Українець: «Я експериментую на полях, для мене це цікавий досвід»

 

— Господарство у нас поділене на дві частини: одна частина знаходиться поблизу м. Бородянка, що на Київщині, там маю 500 га землі, інша частина господарства розташована на Рівненщині, в обробітку 800 га землі. 

Вирощую соняшник, ріпак, сою, озиму та яру пшеницю, кукурудзу і гречку. 

Земельні площі розподілив таким чином: 300 га засіваємо соєю, 300 га соняшником і 300 га кукурудзою, до 150 га виділяємо під ріпак і приблизно стільки ж під пшеницю. 

 

— В 2009 році прийшов з дистрибуції, до цього працював в компанії «Байєр» регіональним менеджером у Вінницькій області, потім продакт-менеджером, моїми напрямками були кукурудза, соя і цукрові буряки. Далі протягом шести років працював комерційним директором компанії «Нуфарм Україна». А в 2017 році відкрив своє невеличке господарство, починав працювати зі 170 га землі в Житомирській області. 

В минулому закінчив Вінницький аграрний університет, добре розуміюсь на агрономії, принципах ціноутворення, тому сьогодні займаюсь по своєму профілю. Мій серйозний аграрний досвід не на словах і здогадках, почався саме з 2017 року. 

У мене в господарстві на Рівненщині переважають торф’яники і піски, в принципі похвалитись чорноземами немає змоги. Мене цікавить в першу чергу економіка підприємства, я не бігаю за врожайністю, мене не цікавить 4–5 тон соняшника як обов’язкова мета господарювання. По кукурудзі минулий рік показав 8 т на круг. Але у мене низькі витрати на вирощування культур. В середньому, планую так, щоб витрати не становили більше 20 тис. грн на 1 га, намагаюсь за ці межі не виходити. До прикладу, минулого року врожайність соняшника була 3,2 т/га, але на круг вийшло 2,46 т. 

 

— Звичайно, що цього року вегетаційний період більшості культур закінчився в середньому на 2–3 тижні раніше, ніж планувалось. Вже помічаємо, що, скоріш за все, врожайність деяких культур буде нижче, ніж очікувалось. Проте, наприклад, по соняшнику, відмічаємо, що врожайність буде вищою. Цього року я посіяв соняшник набагато раніше традиційних для культури термінів. Більшість боїться сіяти раніше, умовно кажучи на початку квітня чекають високих температур, потім вже заходять в поле. Цього року я посіяв соняшник до 10 квітня. Тут варто відмітити, що у мене своя система сівби культур: намагаюсь кожні 100 га сіяти з періодичністю в 10 днів. Я спеціально розтягую терміни посіву для того, що мінімізувати свої ризики. Тому 300 га соняшника я сію протягом місяця. Це на перший погляд здається дивним. Проте практика показує інше – якщо умовно з цих 300 га 100 може пройти по періоду вегетації, то наступні 100 зазнають змін. Можна сказати, що я великий експериментатор, десь щось краще виходить, десь гірше, але в загальному маю хороші результати. 

Я працюю з обробітком ґрунту. У мене на полі — глибоке рихлення, натомість повністю відмовився від оранки, яка тільки виснажує ґрунт. Також застосовую дискування та мінімальний обробіток ґрунту. 

 

— Так, звичайно. Рівненщина — це глибоке Полісся, що за 60 км до кордону з Білоруссю. Практика господарств показує, що використання сидератів і технології no-till дає набагато кращі результати, ніж традиційний обробіток ґрунту. Тому вирішив практикувати цю технологію на своїх полях, цього року на 300 га посіяв сою по no-till. Під сою вносив тільки калій, мікроелементи, також застосовував обробку насіння азотфіксуючими бактеріями і на тому все. 

Почав рахувати собівартість і вирішив, що пора починати на чомусь економити. Бо з моїми ґрунтами — піски, торф’яники, орієнтовно 20 % витрат йде лише на обробіток ґрунту. Зрозуміло, що на добривах, якісному насінні немає сенсу економити, тому що, як кажуть, все починається з насіння, якісний посівний матеріал — це пріоритетне питання для фермера. 

До речі, у мене цього року було багато відвідувачів у господарстві, в тому числі фахівці з США, Австралії, Нової Зеландії, які цікавились роботою господарства на Рівненщині. Дивувалися, як на таких ґрунтах можна отримати бодай якийсь урожай.  

Найбільш фінансово затратні частини у вирощуванні на сьогодні — це дизель і добрива. Я не зменшую кількість добрив, що вношу. Прийшов до висновку, що краще землю менше перекидати та не турбувати, адже гинуть корисні бактерії та порушується верхній родючий шар ґрунту. Відмовившись від оранки, ми і зекономити можемо, і покращити якість ґрунту. 

 

 

— Так, звісно, адже це не тільки економія добрив, а й покращення структури ґрунту, зменшення ерозії. ґрунт завдяки сидератам зберігає більше поживних речовин для наступних культур. Я вам скажу так, що після будь-якої культури – чи то соняшник чи то зернові, ми сіємо сидерати, адже покривні культури — це й структура ґрунту, це й макро- та мікроелементи…

Я експериментую на полях, для мене це цікавий досвід. Так, без помилок не обходиться, але я відточую майстерність, щораз вдосконалюючи технологію. Поки не «промацаєш» що і до чого в нових технологіях, результату не матимеш. 

Якось у мене американські колеги запитували, що в господарстві є по залишкам сидератів. Я їм кажу: гречка, ріпак, кукурудза, соняшник, я все змішую і сію. Звичайно сію сидерати і в монокультурі. До прикладу, після ріпаку сію гречку, яка добре покращує структуру ґрунту. Потім гречку не загортаю в ґрунт, а одразу по ній сію озиму пшеницю. 

Прекрасний попередник для сої по no-till жито озиме, яке можна сіяти фактично до кінця жовтня. Навесні в жито висівається соя, потім можна застосовувати гербіциди суцільної дії, які знищуватимуть жито. Жито має розгалужену кореневу систему, приглушує бур’яни, покращує ґрунт. Жито зникає, соя розвивається… У нас в господарстві слабокислі та кислі ґрунти, а жито на цих ґрунтах прекрасно росте і мінералізує елементи, які є в ґрунті і недоступні для рослин. 

 

— Цього року на полях сої потрібно було вносити двічі гліфосат. Наступного року планую переходити на одне внесення ґрунтового гербіциду та одне – гліфосату. А от по шкідникам на сої проблем цього року, на щастя, не мали. 

Натомість ріпак цього сезону трохи завдавав турбот – кожні чотири дні двічі чи тричі обробляли, адже не могли стримати квіткоїда. Також завдавав клопоту ріпаковий пильщик. Картина на полі міняється за 4–5 днів, тому для ріпаку треба трохи більше уваги, на відміну від сої, яка, на мій погляд, «культура для ледачих». Для ріпаку застосовували препарати, які нам постачали компанії «Хімагромаркетинг» та «Спектр Агро». 

 

 

— Діапазон продуктів для точного сільського господарства загалом досить широкий на ринку. Проте у нас в господарстві точне землеробство не так потужно розвинене, як, наприклад, в деяких холдингах чи великих господарствах. Застосовуємо точні технології залежно від фінансових можливостей, є продукти, окупність яких сьогодні не настільки швидка, як було до війни. В господарстві використовуємо дрони, автопілоти. Тісно співпрацюємо з компанією «АгріЛаб», яка провела нам досконалий агрохімічний аналіз, адже до цього практикували переважно схематичні рішення щодо вибору культур, живлення тощо. 

Взагалі Полісся цікаве тим, що традиційні підходи щодо живлення, обробітку ґрунту можуть не дати потрібних результатів саме через особливість ґрунтів. Ті норми, які раніше для мене були стандартними, тут взагалі не працюють. Цього року ми зробили хімічний аналіз ґрунтів, і помічаю, що традиційний підхід до певних технологій, як наприклад сівозміни, сьогодні я не можу використовувати. 

У мене понад 20 полів на 800 га і до кожного поля шукаю свій підхід. Є у нас поля взагалі кислі, на яких єдиний варіант – це сіяти жито і переходити поступово на no-till. Робимо вапнування ґрунтів, але ця операція сьогодні не дуже дешева, як здається на перший погляд. До того ж потрібно не переборщити – надмірне вапнування може призвести до лужних ґрунтів і зовсім інших результатів. 

Деяку техніку в господарстві, наприклад посівний комплекс від Väderstad, ми переробили, зняли повністю передні ґрунтообробні знаряддя, тобто умовно кажучи тепер ця техніка сіє по «нулю». Також у нас є сівалки точного висіву від Quivogne. Для збирання сої плануємо застосовувати жатку СLAAS S750 Flex, дуже задоволені її роботою в полі. Цього року купили ще дві жатки, одна з яких під кукурудзу від компанії Elibol. На жаль, поки що практика показує, що вигідніше придбати європейську б/в жатку, ніж нову вітчизняну.  

Користуюсь різними цифровими програмами для контролю процесів у господарстві. Раніше обирали для роботи Cropio, зараз користуюсь переважно Field Management, а також OneSoil – зручна програма, швидко показує, яка ситуація на полях, чого не вистачає рослинам. Проте на мою думку потрібно мати в господарстві агронома, який швидко б вносив всі зміни, що відбуваються на полях. 

 

— Звичайно, планую не тільки вирощувати рослини, а й піти в переробку. Не користуюсь взагалі кредитами, працюю за власні кошти. Звичайно, хочеться отримати гранти на виробництво, вигідні кредитні лінії, тому що є бажання займатись тваринництвом, побудувати цех по виробництву бурбону в Україні. Цього року на демопосів компанія ВНІС надала мені насіння цукрової кукурудзи на 2 гектари. Гібриди виявились досить солодкими та показали гарні результати на полі.

Ринок спиртних напоїв в Україні в принципі достатньо розвинений, але якогось ексклюзивного продукту українського виробництва ринок не має. Тому є ідея виробляти нішеві вишукані напої, на кшталт бурбону. 

Звичайно плануємо розвивати тваринництво: виробництво сирів, молока. В планах відкрити мережу маркетів, де буде реалізовуватись продукція. На сьогодні маємо в господарстві стадо овець на 86 голів, 1000 курей, 50 свиней. Поки що тваринництвом займаємось більше для внутрішніх потреб, придивляємось як йтиме справа, проте планую не зупинятись на досягнутому і далі розвивати цей напрям. Продукція у нас екологічно чиста, годуємо тварин зерном, травою, жодних сторонніх домішок не додаємо.

 

 

— Я був змушений після початку повномасштабного вторгнення релокувати господарство, яке спочатку знаходилось на Житомирщині. Також моє господарство потрапило в окупацію, адже зібраний урожай зберігався недалеко від м. Бородянка, що на Київщині. З початком повномасштабної війни територія, де зберігалась продукція, була окупована, соняшник з господарства вивезли окупанти, а боргові зобов’язання у нас залишились. І довелось продавати залишки зерна за безцінь. 

Через війну, в травні 2022, року довелось будувати бізнес фактично з нуля на Рівненщині. Ми взяли стару зруйновану ферму, відновили, побудували офіс, склади, на сьогодні вся техніка з нуля закуплена: три трактора, два комбайни, обприскувач, жатки, сівалки тощо. Дуже важко було починати все з початку. Але робота триває, ми не зупиняємось, у нас амбітні плани на майбутнє.