Німецький фермер — втілення сучасності

Сучасні умови життя змушують європейських фермерів розширювати свою діяльність за межі галузі сільського господарства

Що відрізняє німецьких фермерів від українських? На мій погляд, є кілька принципових відмінностей. По-перше, українські фермери здебільшого не знають історії свого роду, навіть того, яким видом діяльності займалися їхні прадіди. По-друге, український фермер вирощує нині ті культури, що вигідно продати: соняшник, кукурудзу, ріпак. І, мабуть, головне, - український фермер не має впевненості у завтрашньому дні, адже на нього як сніг на голову звалюються всілякі "подарунки" від держави у вигляді нових законів, положень тощо, що аж ніяк не стимулюють сільське господарство, а навіть заважають його розвиткові.
А от німецькі фермери цілком упевнено дивляться у майбутнє - як мінімум, на 10-15 років уперед, - освоюючи абсолютно нові для них види діяльності та сучасні технології для подальшого розвитку свого фермерського господарства.
Господарство родини Лохофф розташоване в землі Північна Рейн-Вестфалія, неподалік від міста Мюнстер. Історія підприємства (як і всієї родини) налічує близько 500 років - з 1485 року по сьогоднішній день. Величезний родинний будинок зберігся майже таким, як його сотні років тому побудували пращури теперішнього хазяїна, Мартіна. Звісно, за роки оселю дещо перебудовано, осучаснено, та в цілому вона лишилася типовим будинком заможного вестфальського селянина (до речі, споруду занесено до списку історичних цінностей регіону, і господар не має права його перебудовувати).
До 1940 року господарство мало виключно тваринницький напрям: тут утримували велику рогату худобу.
   Нині підприємство обробляє 250 га, із них 180 га - це власна земля, решта орендується. Хочемо відразу відмітити, що в країнах Західної Європи, зокрема і в Німеччині, орендувати наразі землю дуже дорого: ціни варіюються від 500 до 900 євро за гектар на рік, - тому, якщо ви не впевнені у своїх фермерських здібностях і можете не врахувати якихось технологічних дрібниць, краще спочатку поекспериментувати на власній землі, навіть якщо її у вас не так уже й багато.
Відомий вислів: хочеш бачити виконану роботу якісною - зроби її сам. Майже такого принципу дотримується й пан Мартін. Про таких, як він, у народі кажуть "і швець, і жнець", та для допомоги господарю все ж доводиться залучати робітників. Їх у господарстві чотири, з них один працює постійно, а троє щорічно приїжджають із Польщі в сезон збирання врожаю - з червня по серпень. Узимку, коли роботи меншає, Мартін зі своїми "дратхарами" виїжджає на полювання, що також є сімейною традицією.
   Донедавна в структурі посівних площ 25% займав озимий ріпак, усе інше - пшениця, тритикале, ячмінь, та з минулого року господарство досить інтенсивно почало вирощувати кукурудзу на силос для використання в роботі біогазової установки, тож відтепер половина озимого ріпаку замінена кукурудзою.
На підприємстві всі роботи ведуться одним трактором фірми "Джон Дір", що нехарактерно для типового вестфальського фермерського подвір'я (найчастіше там кілька тракторів різної потужності), тому влітку за великих обсягів робіт, коли один трактор не в змозі виконати все вчасно, доводиться орендувати на 300 робочих годин додатковий. Для внесення засобів захисту рослин використовують один навісний обприскувач, для збирання врожаю - один зернозбиральний комбайн "Нью Холланд".
Структура грунту в регіоні досить різноманітна: є як легкі піщані грунти, так і важкі глинисті - тому доводиться обробляти їх ротаційною бороною. Протягом тривалого часу в землеробстві тут застосовують безполицевий обробіток грунту (хоча дещо незрозуміла стратегія, адже після попередника - пшениці під ячмінь виникає потреба у використанні плуга).

Реагування на виклики ринку
У нас, в Україні, фермер зазвичай займається одним видом діяльності, має певну виробничу спеціалізацію, так само і в Німеччині, хоча тамтешні фермери не проти розширювати сферу своєї діяльності, адже у цьому вони вбачають можливість розвиватися далі й більше заробляти. А головне - реагувати на різні виклики ринку, адже одного року може бути рентабельним лише тваринництво, а іншого - рослинництво або щось інше. У такий спосіб у програші не залишишся ніколи. Саме до таких фермерів-новаторів, які перебувають у постійному пошуку нових способів заробити, належить і Мартін Лохофф. Для нього нові види діяльності - не лише додаткові кошти, бо все, що він робить, йому дуже подобається, а кошти є лише результатом його праці.
...спочатку рослинництво
Не одне покоління родини Лохофф займається розмноженням посівного матеріалу.
Принцип роботи нинішнього господаря побудований таким чином: селекційний матеріал Мартін отримує від регіонального відділення компанії "Агравіс", в основному це пшениця, тритикале та ячмінь. Висіває, доглядає та збирає врожай. Після збирання зерно доводять до кондиції на власному насіннєвому заводі: досушують, калібрують, проводять очищення та протруювання. Із усього зібраного врожаю майже половина не придатна для використання як насіннєвий матеріал (бите, щупле тощо).
Якість готового посівного матеріалу (а це близько 1000 т щороку) контролюється регіональною лабораторією на однорідність, схожість, енергію проростання, засміченість тощо. І лише після такої перевірки все насіння, що відповідає стандартам, пакують у мішки по 50 кг та відправляють замовникові.
   Для одержання додаткового заробітку Мартін також виступає підрядником із надання послуг із сушіння, очищення, протруювання та пакування насіння для сусідніх фермерів. Наразі продуктивність заводу становить 40 т/год, та з урахуванням того, що з кожним роком з'являється все більше бажаючих отримувати якісні послуги з підготовки зерна для висіву, господар має намір збільшити його продуктивність до 100 т на годину.

Рослинництво стимулює
тваринництво та ...
У 2007 році неподалік від власного господарства родина Лохофф орендувала ферму, яка спеціалізувалася на відгодівлі свиней (ферма на 3000 товарних свиней у рік). Саме з того часу свинарство стало ще одним джерелом статків сімейного підприємства. Звісно, аби все почало вдаватись як слід, багато вчилися, запрошували консультантів... Нині досвіду накопичилося достатньо, свині стали приносити прибуток, тож уже у власній садибі Мартін побудував комплекс, де утримує 1600 голів, та ще будує новий - на 1000 голів. До того ж, близько 50% власних відходів рослинництва тут використовують для одержання комбікорму для відгодівлі свиней. Та все ж цих кормів навіть за такої кількості свиней недостатньо, тому доводиться ще близько 1000 т комбікорму закуповувати (у т.ч. соєвий шрот і різні мінеральні добавки).
Система догляду та годівлі на свинарнику проводиться одним менеджером - знову ж таки Мартіном, - який керує всіма процесами автоматично з центру кормової бази.
   Закупівельна вага поросят для відгодівлі - 28 кг та 120 кг - для товарної свинини, приріст за добу становить 830 г/добу. Раніше на забійнику сало та м'ясо були фактично рівноцінними, тепер же сальну породу вкрай невигідно вирощувати, оскільки співвідношення кількості жиру і м'яса має відповідати новим стандартам. Тому в господарстві й обрали данську породу м'ясного напряму, яка за правильної відгодівлі якраз і відповідає високим стандартам м'ясопереробних підприємств.

З кожного - по 5 євро
   Коштує готовий проект такого свинарника 500 тис. євро. Для його будівництва залучають кредитні кошти під 3-5% річних, проте такі відсотки є захмарними для фермерів, які беруть кредити (окупиться такий комплекс не раніш ніж за 15 років). Тому людям, які не є прибічниками традиційних сімейних сільськогосподарських підприємств, у Німеччині важко зрозуміти вкладання інвестицій у такі довгострокові проекти. Свинарство є малорентабельним, оскільки корми є задорогими, але ситуація щороку змінюється. Наприклад, для того, щоб вигодувати одне порося, потрібно затратити на корм 75 євро (а минулого року ці самі витрати становили 55 євро), один підсвинок для відгодівлі коштує 60 євро, в цілому потрібно витратити 135 євро, і наразі одне відгодоване порося коштує 140 євро. Тож фактично - ніякого прибутку, але з надією на краще майбутнє родина Лохофф усе ж вирішує розширювати своє господарство.
В радіусі 50 км створилося об'єднане товариство із вирощування свиней, до якого також входить і господарство Лохофф. Основною метою цього об'єднання є отримання послуг консультанта для ведення річних звітів щодо свинарства як загалом по товариству, так і окремо по кожному з господарств. Також консультант проводить порівняльний аналіз виробничих здобутків господарств та дає консультації з правильного ведення свинарства для досягнення найвищих результатів.

... енергетику
Із 2003 року Лохофф із своїм колегою встановили вітрогенератори потужністю 500 кВт/год. Така мала потужність пояснюється тим, що вони недостатньо високо встановлені (заввишки 75 м), а для досягнення більшої продуктивності їхня висота має становити 120-130 м, тож наразі вони себе ще не окупили. Держава диктує відповідні ціни на електроенергію (нині це 20 центів, що досить непогано), і для того, щоб повернути вкладені затрати, вся вироблена енергія ділиться на всіх споживачів.
   Нині ведеться будівництво біогазової установки, яка працюватиме на відходах свинарства та кукурудзі. До чого тут рослинництво та енергетика, запитаєте ви. Річ у тім, що біогазова установка створюється з метою отримання електроенергії, а не для отримання тепла, як у нас в Україні. Але ж водночас з електроенергією виділяється і тепло, яке потрібно також кудись використати! Тому біогазова установка була побудована неподалік від фермерського двору - біля тепличного комплексу, де вирощують томати для споживання у свіжому вигляді протягом цілого року. Якщо на рік для опалювання теплиці потрібно було витратити 100 тис. євро, то за отримання власного тепла ці витрати зменшаться, як мінімум, удвічі.
Для того, щоб забезпечити цілорічну роботу біогазової установки, половину потрібної кількості кукурудзи доводиться закуповувати.  

Не впевнені тільки в одному
У Німеччині традиції передання сімейного ведення сільського господарства із покоління в покоління збереглися і донині, проте сам пан Лохофф занепокоєний тим, що його діти майже не цікавляться сільським господарством і в майбутньому мають намір займатися  чимось іншим. Така тенденція спостерігається по всій Західній Європі, особливо посилюється вона в Данії. Тож коли поруч створюється велике с.-г. підприємство, воно зростає та "поглинає" малі, і тоді залишається лише продати своє нерентабельне господарство.

Підготував
Геннадій Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com