Бура плямистість кукурудзи

Бура плямистість, або гельмінтоспоріоз - хвороба, що інтенсивно розвивається переважно в другій половині вегетації кукурудзи, починаючи з листків нижнього ярусу.

На листках утворюються спочатку невеликі еліптичні світлі плями з тонкою темною облямівкою (рис. 1-2). Плями поступово збільшуються, інколи досягаючи кількох десятків сантиметрів у довжину і до 5 см у ширину, зливаються і охоплюють майже всю листкову пластинку (рис. 3-4). Це призводить до в'янення, всихання й відмирання листків. Сильно уражені рослини мають обпечений вигляд (рис. 5).
Центр плям некротичний, покривається темно-коричневим нальотом, що складається з конідієносців і конідій збудника хвороби - гриба Drechslera turcica (Pass.) Subram et Jain. Конідієносці виходять з продихів листків поодинці або пучками. На них формуються видовжено-еліптичні конідії із заокругленими кінцями і п'ятьма-вісьмома перетинками. Саме за рахунок конідій відбувається перезараження рослин під час вегетаційного періоду. Вони здатні проростати в краплині води за температури 7...38°С, формуючи при цьому росткові трубки. Останні проникають у тканину листка через продихи, а в окремих випадках - безпосередньо через епідерміс. У рослині міцелій гриба поширюється  міжклітинниками паренхімної тканини, а потім локалізується в судинній системі листків.
На міжвузлях уражених рослин утворюються темно-зелені плями різної форми й розмірів. Але це, зазвичай, не призводить до руйнування паренхіми стебла і його вилягання. Біля основи уражених качанів або між рядами зернівок у них може формуватися темно-коричневий наліт спороношення гриба.
Розвитку хвороби сприяє підвищена температура повітря (23...30°С), наявність крапельної вологи й достатнє або надмірне зволоження. За вологості повітря нижче 80% конідії практично не утворюються.
Інкубаційний період бурої плямистості залежить від стійкості рослин, їхнього віку, погодних умов і може тривати від 3 до 11 днів. Швидше хвороба проявляється на молодих рослинах. За період вегетації кукурудзи збудник гельмінтоспоріозу може сформувати два-три покоління конідій.
Шкодочинність хвороби проявляється в зниженні фотосинтетичної активності листкової пластинки й передчасному відмиранні листків. Загальні втрати врожаю зерна й зеленої маси кукурудзи можуть перевищувати 30% (рис. 6). За температури понад 28°С й вологості повітря понад 97% бура плямистість протягом 10-14 днів може призвести до повної загибелі посіви сприйнятливих сортозразків.
Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки кукурудзи, в яких патоген зберігається у вигляді міцелію, а також конідії гриба на насінні. В грунті збудник хвороби може зберігатися на глибині до 10 см. Резерватом інфекції може бути також бур'ян просо куряче.
Для обмеження розвитку гельмінтоспоріозу важливо дотримуватися сівозміни з поверненням кукурудзи на попереднє місце через два-три роки. Цей захід спрямовано на біологічне очищення грунту від збудника хвороби в зв'язку з активізацією антагоністичної мікофлори у ризосфері інших культур. Поля кукурудзи поточного року не повинні межувати з такими, де кукурудзу вирощували в попередньому році. Кращими попередниками вважаються озимі пшениця та ячмінь.
Підвищення стійкості кукурудзи проти хвороб досягається висіванням культури в оптимальні строки, коли температура грунту на глибині загортання насіння (6-8 см) сягає 9...10°С. За пізніх строків висіву розвиток бурої плямистості посилюється. Позитивно на стійкість кукурудзи впливає також забезпечення рослин фосфорно-калійними добривами та мікроелементами (зокрема, цинк і марганець).
Для попередження прояву й розвитку гельмінтоспоріозу насіння перед висівом протруюють (табл.). Серед біологічних препаратів для передпосівної обробки насіння рекомендовано Планриз БТ, в.с. (1-2 л/т). Для підвищення врожайності та імунітету рослин насіння перед висіванням обробляють одним з рекомендованих регуляторів росту, наприклад, Емістимом С, к.с.р. (15-20 мл/т) та препаратами на його основі: Зеастимулін, в.с.р. (15 мл/т), Радостим, в.с.р. (250 мл/т). Зазначеними препаратами можна обприскувати рослини у фазі семи-дев'яти листків.

О. Дерменко,
канд. с.-г. наук, кафедра фітопатології НУБіП України