Укр
Технології
Перше — важливе. Весняне підживлення озимих культур азотом
05.01.2023
7144
Загальновідомим є той факт, що основним елементом росту та розвитку озимих культур, який багато в чому й визначає продуктивність їх вирощування, є азот. Саме цей елемент живлення забезпечує повноцінний ріст кореневої системи та надземної маси, подовжує вегетаційний період і тривалість активної фотосинтетичної діяльності, підвищує якість зерна та виконує ще цілу низку інших функцій.
Оскільки через особливості засвоєння та використання азоту всю необхідну його дозу неможливо внести восени, надзвичайно важливо вчасно забезпечити рослину азотом весною. Однак це не означає, що весь азот, що необхідний рослині після перезимівлі потрібно вносити за один раз. Набагато ефективнішим є розподіл підживлення на декілька етапів. Звісно, такий варіант потребує дещо більших витрат, як фізичних, так й економічних, але повністю виправдовує себе в результаті.
Було проведено дослідження, за якого однакову загальну дозу азоту вносили двома способами — одноразово та у декілька підходів. Результати показали, що роздільне підживлення:
Підвищує ефективність засвоєння азоту;Знижує ймовірність вилягання рослин;Відчутно зменшує шкоду для рослин, спричинену весняними заморозками;Допомагає уникнути опіків рослин;Дає можливість зреагувати та скорегувати дозу у разі змін зовнішніх умов;Підвищує врожайність.
Загалом після перезимівлі прийнято виділяти три етапи підживлення озимини азотними добривами. Кожен із них має свої власні функції та особливості. Так, перше підживлення має активувати ріст кореневої системи та відростання наземних органів. Також важливим є запуск ростових процесів у тих частинах рослини, які постраждали під час перезимівлі. Тому його прийнято називати регенеративним. Якщо перше підживлення азотом проведено правильно та максимально ефективно, у майбутньому найпомітнішим результатом стане збільшення кількості колосочків у колосі.
Доза азоту для першого підживлення залежить від декількох факторів. Найвагомішим із них є стан посіву та час відновлення вегетації. Для зріджених посівів норму внесення треба збільшувати. Такі ж дії варто виконати і за пізнього відновлення вегетації, коли рослинам відчутно не вистачає вегетативної маси.
Еталонним вважається внесення у перше підживлення 25–30 % усього азоту, запланованого на весну.
З року в рік, з сезону в сезон усі, хто має відношення до вирощування озимих зернових культур, ведуть спекотні суперечки щодо «правильного» й «ідеального» добрива для першого весняного внесення. Ми ж уже прийшли до твердого переконання, що єдиного правильного варіанту просто не існує і не може існувати. Адже втручається надто багато зовнішніх факторів. Тому завжди рекомендуємо спочатку проаналізувати всі умови та вихідні дані, і лише тоді робити вибір.
Для прикладу, за достатньої кількості снігу на полях найцікавішим варіантом є аміачна селітра. В процесі танення снігу селітра потроху розчинятиметься та потраплятиме на необхідну глибину для поглинання поживних речовин кореневою системою. Оскільки в аміачній селітрі наявні одразу дві форми азоту (нітратна та амонійна), її внесення дає змогу забезпечити повноцінне живлення рослин і допомагає їм плавно відновити вегетаційні процеси.
Але знову ж таки, це наведено лише конкретний приклад. І з легкістю можна окреслити й зворотну ситуацію, коли селітра вже не буде виглядати оптимальним варіантом серед інших.
Наприклад, за високого вмісту калію у ґрунтах доцільним буде застосування сульфату амонію. Оскільки понаднормова поглинута рослиною кількість калію знижує в’язкість протоплазми, що в подальшому спричиняє термічний стрес і негативно позначається на стійкості рослин до весняних заморозків. А азот у сульфаті амонію перебуває у аміачній формі, яка виступає антагоністом калію. Ще одна перевага цього добрива — наявність у ньому сірки, яка здатна впливати на азотний обмін уже на ранніх етапах розвитку, покращуючи використання азоту з добрив, підвищуючи кущистість і позитивно відображаючись на закладці репродуктивних органів. За правильного співвідношення азоту й сірки в ґрунті покращується використання всіх елементів живлення та їхній перерозподіл у рослині в ході онтогенезу.
В інших випадках доречним може бути використання КАСу. Тут дуже важливо не спричинити опіки на рослинах. Головна причина їхньої появи — сумісне внесення КАСу з гербіцидами через бажання зекономити.
А ось щодо карбаміду є певні сумніви. Найвідчутнішою перепоною для його використання на перше підживлення виступає необхідність швидкого загортання у ґрунт. Це буває дуже важко організувати по мерзлоталому ґрунту. Якщо ж карбамід не загорнути як слід, є величезний ризик втрати відчутної частини азоту. Дослідження показують, що карбамід унаслідок випаровування може втратити від 40 до 60 % азоту. Також варто врахувати, що азот із карбаміду достатньо повільно переходить у нітратну форму, тому виникає додаткова небезпека для рослин, які погано перенесли зиму. Вони можуть просто не встигнути отримати потрібну кількість азоту. Актуальна ця проблема й у разі занадто пізніх термінів сівби.
Загалом правильне ранньовесняне підживлення азотними добривами дасть можливість отримати в агроценозі, в середньому, 22 і більше колосків завдяки заповненню верхньої та нижньої частини колоса, які зазвичай через нестачу поживних речовин залишаються недорозвиненими (редукованими).
Окрім запитання «що вносити?», актуальним залишається запитання й «коли вносити?». Як правило, кожен аграрій ще з середини січня поглядає на своє поле і вичікує, коли ж настане той самий «золотий момент». Тут знову ж таки дуже багато залежить від стану посівів, умов, які склалися зимою, та часу відновлення весняної вегетації. Якщо ж говорити у загальному, то оптимальним періодом для першого підживлення озимих азотом є той час, коли вночі температура ще опускається нижче нуля, а вдень уже стабільно перевищує позначку 3 °С.
Друге підживлення посівів озимини, яке ще називають продуктивним, проводиться у той момент, коли рослини входять у фазу виходу в трубку. Прийнято вважати, що саме від правильності його проведення залежить майбутній урожай. Продуктивне підживлення дає змогу оптимізувати ріст бокових стебел, підвищити озерненість колоса та розвинути його продуктивність. Норма другого підживлення регулюється залежно від першого і становить, зазвичай, близько половини всієї діючої речовини азоту, що вноситься навесні.
У цей час може скластись ситуація, коли за два-три дні без опадів верхній шар ґрунту вже фактично сухий. Селітру вносити ніби-то можна, та й опади ж якісь ще однозначно повинні піти, але добровільно ставати заручником ситуації та щохвилинно очікувати дощу не варто. Ось в такому випадку й знадобиться карбамід, який піде в ґрунт без питань, і посіви гарантовано отримають належну азотну поживу. Можна перестрахуватись і внести КАС.
Третє підживлення азотом доцільно провести у період від початку фази колосіння до наливу зерна. Воно покликане збільшити тривалість активної діяльності прапорцевого листка і вплинути здебільшого на покращення якості зерна, а не на врожайність. Вносять решту 15–20 % загальної дози азоту. Завдяки третьому підживленню продовжується вегетація верхніх листків на рослинах і зростає інтенсивність протікання фотосинтезу. Тому воно також істотно впливає на майбутню врожайність, а особливо на якість продукції та масу 1000 насінин.
У цій статті ми навмисно не вказуємо якісь конкретні норми внесення добрив до кілограму чи дати обробки до календарного дня. На ці показники впливає надто багато різних факторів й універсального алгоритму просто не існує. Варто пам’ятати, що до кожного поля слід підходити індивідуально, враховувати не лише очікуваний урожай, а й погодні умови, стан рослин, стан ґрунту та «поведінку» того чи іншого виду азотних добрив саме у цьому ґрунті.
М. Августинович, канд. с.-г. наук, А. Чумак, ТОВ «УНПЦ «Інститут живлення рослин»
Попередня стаття
Наступна стаття
Читайте також
Інтерв'ю
Зазвичай аграрні видання пишуть про здобутки агрохолдингів, знаних в областях, популярних аграріїв, що засідають по облрадах. Ми вирішили піти іншим шляхом і хочемо познайомити Вас із простим фермером
Ідея спалювати в котлах ТЕЦ солому ще в 80-х здалася б смішною. Однак зараз учені бачать не тільки можливість замінити ним, кукурудзяним і соняшним бадиллям дві третини газу, але й доводять, що тепло
Статті
1
0
