Десикація cільськогосподарських культур

Десикація – переджнивне підсушування рослин, з метою прискорення їхнього достигання (на 5–7 діб) і полегшення збирання врожаю. Десикація є ефективним заходом на забур’янених посівах і за умов вологої погоди.

Десикацію здійснюють у посівах соняшнику, льону, сої, рису, пшениці, гороху, картоплі, насінників буряків цукрових, люцерни, конюшини й інших культур приблизно за 10 діб до збирання врожаю. Десикація не впливає на якість насіння, його схожість, зберігання, тож, відповідно, зберігається біологічний потенціал врожайності культур.

Основні причини для проведення десикації посівів (насаджень) сільськогосподарських культур

1. Несприятливі погодні умови. Незважаючи на зусилля, які прикладають сільськогосподарські виробники для догляду за посівами культур, визначальним фактором, який впливатиме на їхню врожайність, часто стають погодні умови. Холодна і дощова погода або часті опади перед збиранням, чи під час збирання врожаю призводять до значних його втрат.

2. Нерівномірне дозрівання культур. Внаслідок пересушеного верхнього шару ґрунту або недотримання вимог щодо підготовки якісного насіннєвого ложа й інших порушень технологічних процесів під час сівби і догляду за посівами, рослини у посівах культур, маючи неоднорідні сходи, будуть нерівномірно рости і розвиватися, і відповідно, матимуть істотну диференціацію процесу достигання. Також неодночасний процес достигання відмічається через фізіологічні особливості окремих культур, у забур’янених посівах і через уповільнення темпів віддачі вологи через низьку температуру повітря.

Десикація є незамінним заходом під час збирання врожаю таких культур, як, наприклад, ріпаку. Внаслідок нерівномірного дозрівання ріпаку, через фізіологічні особливості, стручки у верхній частині рослини будуть дозрілими, тоді як у нижній частині будуть ще зеленими. Очікування природного дозрівання призведе до того, що вже дозрілі стручки розтріскаються, насіння почне висипатися, і частина врожаю буде втрачена. Десикація забезпечить рівномірність дозрівання цієї культури.

3. Забур’яненість посівів. Враховуючи те, що за принципом дії десиканти аналогічні гербіцидам, десикація забезпечує збереження врожаю завдяки знищенню бур’янів у посівах на час жнив.

Особливо ефективним є обприскування десикантами полів із середнім і надмірним ступенями забур’яненості посівів. Встановлено, що десикація посівів ріпаку, надмірно засмічених підмаренником чіпким і ромашкою непахучою, полегшувала скошування культури під час збирання врожаю.

Збиранню врожаю зернових культур також може перешкоджати засмічення посівів багаторічними й однорічними бур’янами, особливо у зріджених посівах внаслідок поганої перезимівлі, та вилягання. Тому на таких площах, за вологості зернових культур менше 30%, рекомендується десикація.

Під час десикації на полях будуть знищуватися багаторічні бур’яни, завдяки чому створюватимуться сприятливі умови для сівби на них наступних у сівозміні культур.

4. Культивування пізніх гібридів. Десикація підвищуватиме врожайність пізніх гібридів культур. У цілому підсушування рослин на полі доцільно здійснювати на культурах як пізніх гібридів, так і пізньостиглих сортів із тривалим вегетаційним періодом, або вегетаційний період яких затягується через вплив абіотичних факторів тощо, для пришвидшення їхнього достигання.

5. Вирощування культур на насіння. Для збереження цінного врожаю продукції та запобіганню його ураження хворобами і шкідниками.

Застосування десикації, як важливого елемента технології вирощування сільськогосподарських культур, удосконалює технологічний процес догляду за посівами, захищає врожай, його кількісні та якісні показники. Дотримуючись регламентів застосування препаратів під час здійснення цього заходу, якісні показники продукції сільськогосподарських культур не змінюються, водночас дозрівання відбувається рівномірно.

На даний час для підсушування рослин використовують десиканти на основі диквату, глюфосинату амонію та гліфосату. Особливістю десикації є те, що під час її проведення не пошкоджуються ні насіння, ні бульби культур, які дозрівають, у той же час створюються сприятливі умови для роботи збиральних машин. Гербіцидами, похідними гліфосату, не рекомендується обробляти культури з підсівом багаторічних трав. Важливим є те, що після обробки підсушені посіви навіть після дощу на 2–3 години раніше готові до збирання.

Десиканти застосовують таким способом як наземне обприскування, а на великих площах десикацію здійснюють за допомогою авіації.

Зернові колосові

Збирання врожаю зернових культур можуть ускладнювати такі фактори як вилягання посівів і засмічення багаторічними й однорічними бур’янами особливо зріджених посівів внаслідок поганої перезимівлі. Тому на таких площах, за вологості зернових культур менше 30%, рекомендується здійснити десикацію посівів гербіцидами суцільної дії – похідними гліфосату, препаратами на основі діючих речовин дикват або глюфосинат амонію. За допомогою цих препаратів відбувається підсушування зерна, «підгон» надземної маси бур’янів до 15–17% вологості, зокрема препаратами з вмістом диквату на 4–6 день, а вмістом гліфосату — на 7–14 день після обробки.

Враховуючи, що ефективність препаратів похідних гліфосату залежить від концентрації в робочому розчині, норма витрати води повинна становити не більше 200 л/га. Десикація можлива з використанням сільськогосподарської авіації за умов чіткого дотримання якості обробок. Знесення препаратів на інші посіви не допускається. Авіаційне обприскування культур зазначеними хімічними речовинами найкраще здійснювати в ясну тиху погоду, вранці або ввечері. Поля, які будуть обприскуватися у напрямку вітру в бік посівів чутливих до вказаних препаратів, повинні бути на відстані не менш як 500 м, у протилежну сторону вітру – 100 м.

Десиканти можна використовувати у суміші з 15%-м розчином карбаміду, тоді, без зниження ефективності дії препарату, зменшують на 25% норму їхньої витрати. Застосування гліфосату у суміші з карбамідом значно скорочує час підсушування рослин пшениці озимої і втрати врожаю зерна під час жнив прямим комбайнуванням будуть мінімальними. Препарати на основі ізопропіламінної солі гліфосату застосовують для підсушування пшениці озимої перед збиранням врожаю за несприятливих погодних умов (зливові дощі).

В Україні відмічається ускладнення збирання врожаю культури, якщо час її збирання збігається з періодом сталих опадів. За таких умов доцільно здійснювати обприскування посівів препаратами на основі гліфосату, диквату, глюфосинат амонію, призначеними для десикації та часткового знищення бур’янів. Обприскування посівів пшениці та ячменю десикантами здійснюють за середньої вологості зерна не більше 30%.

Препарати на основі глюфосинат амонію застосовують на початку воскової стиглості зерна пшениці за 10 днів до збирання врожаю; ізопропіламінної солі гліфосату — за 14 днів до збирання врожаю; препарати на основі диквату застосовують у фазі воскової стиглості зерна.

Багаторічний досвід фермерів Північної і Центральної Європи показав, що застосування перед збиранням сільськогосподарських культур гербіцидів на основі діючої речовини гліфосат забезпечувало збільшення врожаю на 15–20%, поскільки збирання врожаю відбувається безпосередньо, а таким чином знижуються його втрати під час комбайнування, зменшується засміченість зерна і наступних культур у сівозміні. Відсутність технологічної колії, на їхню думку, не проблема, тому, що від пошкодження культури колесами обприскувача і трактора втрати врожаю становлять менше 5%, а прибавка — не менше 15%. Так, у Південно-Східній Шотландії після проведення десикації вологість зерна знижувалася на 1–1,4%, втрати під час обмолоту — на 1,1–4,4%, а втрати врожаю — на 1–2% завдяки знищенню бур’янів.

Ріпак

Десикація ріпаку перед його збиранням забезпечує зниження вологості рослинної маси з одночасним прискоренням і вирівнюванням процесу дозрівання культури, покращує та підвищує якість (схожість, силу росту) врожайність насіння, знижує його втрати, а також полегшує і здешевлює збирання самого врожаю. Цей захід ніби підганяє достигання культури до певної дати, завдяки чому можна точно спланувати збиральну кампанію. Забезпечується можливість прямого збирання культури замість роздільного, навіть за складних погодних умов. Якість продукції підвищується завдяки впливу препаратів на м’які тканини рослин, які в результаті починають висихати, що стимулює відтік асимілянтів із листя в насіння. Таким чином збільшується олійність насіння, класність продукції зростає на одну-дві позиції. У вологих умовах ефективніше здійснити десикацію і підсушити культуру на корені, ніж потім сушити насіння на току, що не вигідно як за часом, так і за трудомісткістю та витратами.

Для прискорення й одночасного дозрівання десикацію культури здійснюють за  7–10 днів до збирання її врожаю глюфосинат амонієм. У результаті рослини культури, які оброблені глюфосинат амонієм, швидко накопичуватимуть вільний аміак до токсичного рівня, що забезпечує так званий ефект спалювання: відбувається швидке побуріння зелених частин рослин. До того ж, припинення утворення амінокислоти глютамін призводить до більш повільного, але тривалого ефекту. Токсичність аміаку, глютамінове виснаження і швидке пригнічення фотосинтезу забезпечує швидку та високоефективну дію глюфосинат амонію як десиканта і гербіциду суцільної дії. Залежно від погодних умов, повна десикація культурних рослин відбувається через 10–14 днів після застосування препарату. Опади впливають на ефективність препарату протягом перших шести годин після застосування. Інтенсивність дощу впливає більше, ніж інтервал часу між застосуванням глюфосинат амонію і дощем.

Також для скорочення термінів збирання застосовують препарати на основі диквату. Ці препарати не лише припинятимуть розвиток рослин, починаючи з кореневої системи і закінчуючи генеративними органами, а й витягуватимуть вологу з обробленої рослини. У механізм впливу діючої речовини закладено ефект підсушування за рахунок зневоднення рослин. Тому застосування препаратів на основі диквату забезпечує досягнення головної мети десикації – різкого зменшення вологості насіння.

Згідно з науковими даними, різниця наявності вологи у насінні, яке оброблене препаратами на основі диквату та гліфосатами, становить понад 20%. Саме в цьому полягає суттєва різниця між десикацією та дефоліацією. Крім того, у разі застосування продуктів на основі диквату досить швидко висушуються стебла і листя, що сприяє прискоренню збирання врожаю та зменшенню втрат. Десикацію проводять за умови почорніння перших насінин і коли насіння в середньому ярусі основного стебла має забарвлення від червоно-коричневого до темно-коричневого (всі стручки жовтуваті). Через 7–10 днів можна почати збирання (насіння достигає за цей термін). Норму витрати робочої рідини не можна занижувати, потрібно використовувати, як мінімум, 400 л/га, так як метою цього заходу є покриття препаратом усієї вегетуючої частини рослин. Ефективним буде додавання ад’ювантів, завдяки яким стручок ніби покривається тоненькою сіткою, що не дає йому розтріскуватися. Це, своєю чергою, також зменшує осипання насіння ріпаку під час комбайнування. Обробку краще всього проводити у ранкові години, у той час, коли рослини вкриті росою (внесення перед дощем не рекомендується). У разі недостатнього змочування, десикація може мати негативні наслідки, зокрема верхні стручки будуть оброблені і дозріють до збирання, а нижні ні, нижні стебла залишаться зеленими, що призведе до нерівномірності дозрівання і труднощів під час збирання врожаю.

На площах забур’янених пирієм повзучим доцільно застосовувати гербіциди суцільної дії (похідні гліфосату) під час побуріння 70% стручків ріпаку, або за два тижні до збирання врожаю. Препарати на основі гліфосату блокують рослинний фермент, який бере участь у синтезі ароматичних кислот. Гліфосати спричинюють поступове висихання вегетативних частин рослин, та й процес висихання генеративних органів значно уповільнюється. Це, швидше дефоліація, ніж десикація. Одночасно висихають листя й стебла, знищуються бур’яни, завдяки чому полегшується збирання врожаю. Ці препарати швидко проникають у судинну й кореневу системи рослини. Хоча симптоми дії гліфосату можна візуалізувати лише через два тижні. Рослини ріпаку поступово жовтіють і висихають. Окрім знищення бур’янів і підсушування рослин, ці препарати також знижують інтенсивність розвитку гнилей.

Соняшник

Значимість десикації не обмежується, як вважають деякі спеціалісти, оптимізацією вологості рослин перед збиранням. Зниження вологості — лише мала частка того позитивного ефекту, який забезпечує застосування десикантів, особливо під час вирощування олійних культур і, зокрема, соняшнику. Так, нерідко перед збиранням урожаю виникає проблема знищення бур’янів у посівах. Десиканти забезпечуватимуть знищення бур’янів, та, за дотримання рекомендацій, істотно знижуватимуть розвиток таких небезпечних хвороб, як біла (склеротініоз) і сіра гнилі, фузаріоз, фомопсис та інших. Особливо актуальною останніми роками є проблема поширення фомопсису соняшнику, який істотно знижує врожай та якість насіння. Джерелом інфекції є рослинні рештки і насіння. Такі агротехнічні заходи, як дотримання сівозміни, використання стійких сортів і гібридів, післяжнивне лущення стерні і глибока оранка не забезпечують повного знищення патогена, так як повного перегнивання стебел соняшнику за одну зиму не відбувається. Передзбиральна десикація посівів дає можливість локалізувати вогнища ураження, скоротити подальше поширення інфекції у рік застосування і знизити розвиток хвороби на наступний рік. Десикація у поєднанні з лущенням післяжнивних решток і глибока оранка забезпечують найефективніший контроль фомопсису.

Несприятливі для збирання соняшнику погодні умови й неодночасне достигання насіння можуть внести свої корективи щодо збирання врожаю цієї культури. Основним показником початку збирання врожаю соняшнику є вологість насіння. Господарства, які мають техніку для сушіння чи здаватимуть соняшник на елеватор, збирання можуть розпочинати за вологості насіння 14–16%. Слід зазначити, що найкраще зберігання насіння соняшнику забезпечується за вологості не більше 8%, тому збирання слід починати, коли його вологість становить не більше 10%. Десикацію рекомендовано здійснювати під час фази початок побуріння кошиків за 11 діб до збирання врожаю. Десикацію розпочинають на початку побуріння кошиків та за вологості насіння 25–30%. Використовують рекомендовані гербіциди та десиканти. Обмолот починають через 7–10 днів після десикації за побуріння 75–85% кошиків і вологості насіння у межах 12–14%. Десикація також забезпечує припинення розвитку білої, сірої гнилей та інших хвороб на кошиках і насінні, у тому числі і в дощову погоду.

Ефективність препаратів на основі диквату не залежить від температурних умов. Але обробку краще проводити ввечері або вдень під час похмурої погоди, оскільки сонячна і спекотна погода прискорює процес десикації, але недостатньо ефективно. На якість обробки впливає те, що перекис водню під дією ультрафіолетового проміння швидко руйнується, зменшуючи тим самим ефективність препарату. Залежно від погодних умов і стану розвитку рослин, належний ефект від десикації досягається через 4–7 днів. Тоді ж можна починати збирання врожаю. До позитивних характеристик препаратів можна віднести те, що дикват є найшвидкодіючим із наявних десикантів. Незважаючи на контактну дію, препарат не змивається дощем після повного висихання, тобто вже через 10–20 хвилин з моменту застосування. Окрім культурних рослин, препарат висушує й бур’яни, що шкодять посівам, чим полегшує як збирання врожаю так і зменшення кількості насіння бур’янів, перешкоджаючи повному дозріванню останніх.

Зернобобові

Характерною особливістю зернобобових культур, зокрема сої, є фізіологічна різноякісність, яка проявляється як на окремих рослинах, так і бобах, що утворилися на різних плодоносних вузлах. Як наслідок, розвиваються і дозрівають вони неодночасно, а за дощової погоди це проявляється ще виразніше. Ця властивість небажана для виробництва, оскільки через нерівномірну вологість стеблостою ускладнює встановлення оптимального строку збирання. Нерівномірність дозрівання сої, підвищена вологість у серпні-вересні, забур’яненість посівів і поширення хвороб призводить до кількісних та якісних втрат урожаю. Значно зменшують втрати заходи з десикації та сенікації посівів.

Збирання гороху має свої особливості. Горох збирають у стислі строки, тому що в суху погоду боби тріскаються, насіння осипається, а у вологу — уражуються хворобами. Зріє горох нерівномірно, тому збирають його, коли боби 2–3 нижніх ярусів дозріють і затвердіють. Основний спосіб збирання гороху — роздільний. Але він призводить до значних втрат зерна. Внаслідок нерівномірного достигання вологість обмолоченого зерна у верхніх бобів може бути високою. Крім того до вороху зелені потрапляють і бур’яни. Якщо навіть впродовж однієї доби не очистити і не підсушити, то все зерно зволожується і швидко самозігрівається. Посіви короткостеблових стійких до осипання і вилягання сортів, чисті від бур’янів, збирають однофазним способом за повної стиглості бобів і вологості зерна у межах 15–17% за сухої погоди. Для запобігання втрат гороху і поширенню хвороб застосовують десиканти. Обробку рослин гороху десикантами проводять на момент побуріння 70–75% бобів за два тижні до збирання врожаю. Після десикації горох збирають напряму.

Загальні правила проведення десикації

Обприскування здійснювати краще у ранкову, в ясну, але не сонячну, похмуру погоду, або вечірні години у безвітряну погоду, не допускаючи знесення препаратів на культури сусідніх посівів. В умовах жаркої, сонячної погоди десикація відбувається швидко, але менш ефективно.

Під час роботи з препаратами важливо правильно визначити терміни проведення десикації. Починати обробку посівів або посадок необхідно за настання фізіологічної стиглості насіння та вологості 30–50% залежно від культури. Обробка у більш ранні терміни може призвести до зниження врожайності. Інтенсивність десикації залежить від норми витрати препаратів, сільськогосподарської культури, яку планують обприскувати десикантами, густоти стояння рослин, засміченості посівів, погодних умов під час обробки і після неї. На норму витрати препаратів впливають розмір листкової поверхні культури (що більша поверхня листків, то більша норма витрати), засміченість посівів і посадок, вологість, а також терміни збирання культур. Норми витрати робочого розчину повинно бути достатньо для повного змочування всієї листкової поверхні. Під час обприскування не допускається стікання робочого розчину з поверхні, яка обробляється десикантами. Після закінчення десикації необхідно ретельно промити обприскувач і пристрої, за допомогою яких розпилювався розчин.

Відомо, що якість води для приготування робочих розчинів пестицидів має велике значення і може по-різному вплинути на ефективність дії хімічних засобів захисту рослин. У деяких регіонах України вміст солей у воді та рівень рН не завжди є оптимальними, тобто придатними для приготування робочих розчинів пестицидів. У такому разі, для покращення води, що використовується для розчинення препаратів, зокрема рН якої вище 6,5 одиниць, рекомендовано додавати відповідний сурфактант, який підвищує якість робочого розчину та ефективність дії препаратів.

Робочий розчин готують безпосередньо перед обприскуванням. Для приготування робочого розчину використовують тільки чисту воду. Потрібно заповнити 1/2 бака обприскувача чистою водою, увімкнути мішалку, додати розраховану і відведену кількість препарату і продовжувати заповнення баку обприскувача з одночасним перемішуванням. Продовжувати перемішування слід і під час обробки для забезпечення однорідності робочої суміші. Робочий розчин повинен бути використаний протягом 24 годин після приготування.

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук

журнал «Пропозиція», №7-8, 2021 р.