Експерти розповідають чому зростають залізничні тарифи

Вартість використання вагонів зростає через неспроможність Укрзалізниці задовольнити попит на вантажні перевезення, — вважає голова комітету залізничного транспорту Асоціації «Український логістичний альянс» Олександр Ткачук.

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на graintrade.

На його думку, Укрзалізниця будучи монополістом сама піднімає вартість вагонних ставок на електронних торгах, користуючись попитом з боку клієнтів, що змушені погоджуватися з тарифами, оскільки мають зобов’язання по контрактах.

Експерт наводить аргументи для підтвердження своєї позиції. По-перше, визначати ціну повинна не кількість вагонів, а лише кількість, забезпечена тягою в обумовлені терміни. Вагони УЗ забезпечені тягою на 100%, тоді як приватні можуть тижнями чекати на локомотив та рухатися до пункту призначення. А затримка вантажів в портах коштує дуже дорого.

І в цей же час Укрзалізниця опосередковано заробляє на аукціонах, забезпечуючи подачу вагонів за високою ціною, на яку вантажовласники погоджуються, обмежені певними термінами. Оскільки добова кількість зерновозів УЗ складає лише 500 вагонів, то вони проходять у добову квоту 2 тис. вагонів, визначену пропускною спроможністю портів.

На високих аукціонних цінах заробляють також вагонні оператори, які використовують ціни УЗ, як певні маркери, тому зацікавлені у підвищенні ставок.

Вартість перевезень виросла не лише для зерновозів, але й для інших вагонів, хоча й у меншій мірі, оскільки попит на них менший, а основні вантажовласники мають значний власний рухомий парк.

Укрзалізниця має ресурси, хоча й обмежені, для вирішення цієї проблеми, нагальність якої визначається зовнішніми чинниками, а не потребами УЗ. Компанія повинна модернізовувати колію, тягу й вагони (саме в такому порядку).

Для держави найважливішими є не транзит чи взаємовідносини з сусідами, а порти, які забезпечують доступ України на світові ринки. Тому портова інфраструктури потребує розбудови та збільшення пропускної спроможності.

Крім того, УЗ завжди відрізнялася чіткими та регламентованими процесами, яких зараз немає. Компанії потрібне планування, щоб виявити помилки в роботі та направити ресурси на подолання проблем. Наприклад, в Канаді залізниця завчасно готується до вивезення врожаю та наймає додатковий персонал, ремонтує вагони, щоб в піковий період забезпечити перевезення вантажів. В Україні ж шукають винних, не визнаючи власних помилок в організації діяльності.