Інтегрована система захисту багаторічних насаджень від американського білого метелика

Американський білий метелик (Hyphantria cunea Drury) — багатоїдний карантинний шкідник. В Україні живлення гусениць АБМ відмічено більш як на 250 видах плодових і декоративних порід й тому характеризує його як виключно агресивного і небезпечного шкідника, здатного завдати великої шкоди насадженням.

Внаслідок великої потреби в живленні, гусениці повністю об’їдають листя на деревах, оповиваючи гілки павутиною. Така дефоліація насаджень призводить до порушення обмінних процесів у рослинах та їхнього послаблення. Через це знижується врожайність і захисна, декоративна, естетична функції насаджень, погіршуються умови існування фауни. Типовим місце живленням АБМ є насадження в населених пунктах, присадибних ділянках, парках, садах, уздовж доріг. Джерелом заселення шкідника залишаються і лісосмуги, де концентрується більшість гнізд метелика, а це викликає реальну загрозу його розселення на прилеглі промислові сади.
Розповсюджується АБМ як шляхом природних перельотів, так і з рослинною продукцією (головним чином) в пакувальному матеріалі з тарою і транспортними засобами на стадіях як гусениць, так і лялечок.
Перші осередки фітофага в Україні було виявлено в 1952 році в Закарпатській області. Звідтоді почалося поступове розповсюдження його на території країни. Стрімке розширення вогнищ АБМ припадало на 1990 рік. Надалі ареал фітофага стабілізувався, і впродовж 1995–2000 рр. площа заселення шкідником перебувала в межах 85220,9–81986,3 га, займаючи територію 15 областей.
Останнім часом, внаслідок розкорчовування старих нерентабельних промислових садів, зменшуються обсяги площ заселення АБМ — до 67559,6 га. Проте поява осередків фітофага в нових регіонах країни (Київській, Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській) збільшила його територіальне розселення до 19 областей.

Що ж посприяло такому швидкому поширенню цього адвентивного фітофага?

1. Висока адаптаційна здатність, низький рівень обмеження їх чисельності ентомофагами.
2. Добра кормова база: доволі широке коло культурних і диких кормових рослин.
3. Глобальне потепління клімату, пом’якшення метеорологічних умов як влітку, так і взимку, що призвело до  розмноження цього фітофага.
4. У період спалахів розмноження лускокрилі здатні активно мігрувати на значні відстані. Вочевидь, саме таким шляхом американський білий метелик потрапив у 2002 році в Житомирську та Чернігівську області, а в 2003 році — в Київську.
5. Тривале призупинення заходів боротьби з АБМ у плодових садах, лісосмугах і паркових насадженнях через економічні труднощі.
6. Переміщення садівництва з великих промислових садів у дрібні приватні (фермерські, присадибні, аматорські — дачні) сади, закладання яких відбувалося безконтрольно вирощеним садивним матеріалом, що стихійно періодично реалізується на ринках, і недостатня увага з боку виробників та населення до цього шкідника.

Є ще низка об’єктивних і суб’єктивних чинників, що слугували послабленню уваги до таких небезпечних фітофагів, як американський білий метелик, каліфорнійська щитівка і східна плодожерка. До них належать недостатність фінансування на наукові розробки та значне скорочення публікацій у доступній для широкого загалу садівників формі, в яких були б висвітлені біологічні особливості цих фітофагів і рекомендації щодо засобів боротьби з ними.

Біологічні особливості американського білого метелика

В умовах України шкідник розвивається в двох генераціях, окремими роками в АР Крим спостерігається поява третього факультативного покоління. Зимує шкідник у стадії лялечки під відсталою корою дерев, у щілинах будівль, рідше в грунті та інших захищених сухих місцях. Лялечки в природних умовах витримують морози до мінус 30°С і дуже чутливі до різких перепадів температур в ранньовесняний період.

Особливістю біології шкідника є недружний виліт метеликів навесні через різкі перепади температур повітря. Це призводить до розтягнутості всіх стадій його онтогенезу.

Літ метеликів покоління, що перезимувало, переважно спостерігається у першій декаді травня на початку цвітіння каштану, бузини за суми ефективних температур (СЕТ) 130°С. Масовий літ метеликів перезимувалого покоління спостерігається в другій-третій декадах травня, коли температура повітря перевищує 15°С. Гусениці відроджуються через 14–20 днів після відкладання яєць.

Масова поява личинок молодшого віку спостерігається в першій-другій декаді червня за СЕТ 360...370°С. Тривалість живлення гусениць становить у середньому 35–45 днів і залежить також від погоди та умов живлення. У процесі свого розвитку гусениця проходить 7 віків. Період заляльковування припадає на другу-третю декаду червня. У середньому розвиток першого покоління триває 70–85 днів і потребує СЕТ 720...735°С.

Літ метеликів літнього покоління спостерігається в третій декаді липня і триває до середини другої декади серпня за СЕТ 820...900° С. Початок відродження гусениць другого покоління спостерігається через 10–15 днів після льоту метеликів. Масова поява личинок молодшого віку припадає на другу-третю декади серпня, коли середньодобова температура повітря становить 24...26°С.

Заляльковування гусениць АБМ другої генерації відбувається наприкінці вересня. Розвиток другого покоління завершується, коли СЕТ сягає 1300 ...1390°С.

Характерною особливістю біології АБМ є формування павутинних гнізд на добре освітлених деревах і розвиток у них перших чотирьох віків. Із переходом гусениць у п’ятий вік починається розповзання їх із гнізд. Цей момент має велике практичне значення у системі заходів з ліквідації вогнищ шкідника. Характер пошкоджень із ростом гусениць змінюється. Гусениці першого-другого віків знищують епідерміс із нижнього боку листка, залишаючи ушкодженою верхню його частину. Гусениці третього-четвертого віків прогризають наскрізь дірки в листкової пластинці. З переходом гусениць у п’ятий вік вони обгризають листкові пластинки з країв із бічними жилками, а гусениці шостого-сьомого віків з’їдають листок повністю. У сьомому віці гусениці залишають дерево та розповзаються у різні затишні місця, де перетворюються на лялечку.

Для забезпечення надійного захисту плодових садів, маточників і шкілок від карантинних та супутніх значно поширених шкідників слід дотримуватись цілої низки заходів та строків їх виконання. Об’єднання цих заходів у певній послідовності і є системою інтегрованого захисту. У карантині, зазвичай, поширенішими є винищувальні заходи, що грунтуються на використанні хімічного методу.

Проте останніми роками в наукових джерелах дедалі частіше з’являються твердження про те, що проти обмежено поширених шкідників (об’єктів внутрішнього карантину) доцільніше застосовувати інтегровані системи із широким використанням як інтродукованих, так і аборигенних ентомофагів та біологічних препаратів. Такі системи ефективніше утримують чисельність шкідників на економічно невідчутному рівні та безпечні для довкілля.
Оскільки в Україні АБМ має певні зони поширення, де поряд з ним є низка аборигенних фітофагів, то система захисту плодових насаджень від АБМ має повністю контролювати цього карантинного шкідника і бути поєднана з раціональними заходами для захисту насаджень. Отже, будь-яка зональна система містить загальні елементи поліпшення фітосанітарного стану та підвищення стійкості насаджень, що дає змогу отримувати максимально можливі врожаї високоякісної продукції.

Загальні заходи захисту плодових культур

Маточники можуть забезпечити прищепним матеріалом розсадники лише тоді, коли догляд за ними перебуває на найвищому рівні. Особливу увагу при цьому приділяють захисту маточних плодових насаджень від комплексу шкідників і збудників хвороб.

1. Після збирання врожаю (у жовтні) слід зорати міжряддя саду та пристовбурні кола із заорюванням рослинних решток і бур’янів. Ці заходи спрямовані на обмеження чисельності плодожерок, пильщиків, довгоносиків, сливової товстоніжки, вишневої мухи, мишоподібних гризунів, бур’янів і збудників хвороб: парші, плодової гнилі, плямистостей листків тощо.
Викорчувати засохлі дерева і видалити їх із саду. Провести дезінфекцію грунту на місцях викорчуваних дерев, що загинули від бактеріозу, вертицильозу тощо, розсипавши хлорне вапно по поверхні (100 г/м2) і перекопавши його.
Очистити від відмерлої кори стовбурні скелетні гілки дерев і спалити. Після цього побілити стовбури та скелетні гілки 20%-ним вапняним молоком з додаванням 3–5% мідного купоросу або водоемульсійною фарбою ВД-К4-577 чи ЕВА-27А для обмеження чисельності плодожерок, листовійок, непарного шовкопряда, склівок, молей, кліщів, довгоносиків, попелиць, забезпечення захисту від морозобоїн, сонячно-морозних опіків.

2. У зимово-весняний період (січень-березень) під час обрізування дерев зняти та знищити зимуючі кубла та яйцекладки шкідників, муміфіковані плоди, видалити гілки, уражені збудниками хвороб. Місце зрізу гілок замастити садовим варом або фарбою на натуральній оливі. Яйцекладки непарного шовкопряда на деревах та інших місцях саду і садозахисних смугах змастити відпрацьованим двигунним мастилом або дизельним паливом. Усі ці заходи спрямовані на обмеження чисельності білана жилкуватого, золотогуза, кільчастого і непарного шовкопрядів та інфекційного запасу борошнистої роси, парші, цитоспорозу, клястероспоріозу, моніліозу, бактеріозу, плодової гнилі.

Під час лютнево-березневих відлиг побілити стовбури та скелетні гілки 20%-ним вапняним молоком із додаванням 3–5% мідного купоросу або ж водоемульсійною фарбою ВД-К4-577 чи ЕВА-27А, у разі якщо навесні, восени вони змиті дощами, або ж дерев узагалі не білили з осені проти сонячно-морозних опіків, морозобоїн і збудників хвороб.

3. У березні-квітні до початку сокоруху зрізують плодові тіла трутовиків на стовбурах і скелетних гілках. Місця зрізів дезінфікують 3–5%-ним розчином мідного купоросу і замащують садовим варом або пастою Сантар-СМ. Зачищають рани на стовбурах і скелетних гілках від ракових захворювань (звичайного та чорного раку) та дезінфікують зачищені місця 3–5%-ним розчином мідного купоросу і замащують водоемульсійною фарбою з додаванням 2%-ного Топсіну чи пастою Сантар-СМ.

Особливості захисту в зоні поширення АБМ

Заходи проти цього шкідника простіші, ніж проти інших карантинних видів, оскільки шкодочинна стадія належить до групи гризучих гусениць. Для обмеження чисельності цього шкідника доволі високу ефективність забезпечують мікробіологічні інсектициди грибної, бактеріальної та вірусної природи. Їх застосування добре вивчено в пострадянських країнах. На жаль, через відсутність їх реєстрації в Україні немає змоги їх широко застосувати проти АБМ.
Проте й застосування вивчених нами сучасних хімічних інсектицидів із різних класів сполук і групи біологічно активних речовин (Базудин, 60% к.е. — 0,6 л/га; Бі-58 новий, 40% к.е. — 0,8 л/га; Фуфанон, 57% к.е. — 0,6 л/га; Конфідор, 20% в.р.к. — 0,4–0,5 л/га; Політрин, 20% в.р.к. — 0,2 л/га; Шерпа, 25% к.е. — 0,2 л/га; Моспілан, 20% з.п. — 0,33 кг/га; Карате, 5% к.е. — 0,4 л/га; Інсегар, 25% з.п. — 0,6 кг/га) забезпечує надійний захист плодових і декоративних паркових насаджень від цього шкідника. Інсектициди застосовують у період появи гусениць II–III віків як першої, так і другої генерацій, БАР (Інсегар, Матч та інші) — в період масового відкладання яєць — відродження гусениць.

За спостереженнями деяких дослідників, у плодових садах, де захист від основних шкідників на належному рівні, АБМ не шкодить.

У разі застосування хімічних інсектицидів, БАР і мікробіологічних інсектицидів проти карантинних фітофагів слід дотримуватися “золотого правила”, а саме: система застосування активних засобів захисту культур має бути побудована з урахуванням антирезистентних заходів. Слід уникати помилок, які є в сучасному “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” та його доповненнях, де рекомендують застосовувати окремі препарати до 4 разів за вегетаційний період. За нехтування антирезистентними правилами шкідники можуть набути резистентності за 4–5 років до будь-якого інсектициду, навіть до тих, що належать до групи БАР.
Отже, система (схема) застосування інсектицидів проти карантинних фітофагів має передбачати поєднання препаратів із різних класів хімічних сполук, а ще краще — чергування хімічних інсектицидів, БАР і мікробіологічних препаратів так, щоб якнайповніше забезпечувалася можливість дії природних ентомофагів та ентомопатогенів.

Заходи з обмеження поширення на присадибних ділянках

Обов’язковим елементом системи захисту багаторічних насаджень від АБМ є систематичне спостереження за появою та динамікою розвитку шкідника: першої генерації — з кінця квітня до середини липня; другої — з середини липня і до кінця вересня. У період льоту метеликів (21.04 — 25.05 і 12.07 — 12.08) вранці обстежують стіни будівель і крони дерев, де можуть зосереджуватися метелики. За невеликої чисельності шкідника струшують гілки дерев, з яких можуть злітати чи падати на землю білі метелики.

Надзвичайно важливим елементом є встановлення чисельності метеликів, оскільки гусениці 2–3-х пар метеликів можуть знищити листя з яблуні віком 12–15 років.

Дальшим етапом є встановлення строків початку відкладання яєць і відродження гусениць. Цей період є надзвичайно важливим для застосування гормональних препаратів: ювеноїдів — Інсегару та Фазису та інгібіторів синтезу хітину — Діміліну, Матчу, Номолту, Різону, Сонету, що характеризуються низькою токсичністю для тварин (ЛД50 > 5000 мг/кг) і тривалим захисним ефектом (30–40 діб). У період появи гусениць молодших віків (L1–L2) найдоцільніше застосовувати біопрепарати: Лепідоцид, Бітоксибацилін та інші (таблиця). Під час застосування цих груп препаратів слід ретельно обробляти всю крону дерева, щоб уникнути переповзання гусені на необроблені ділянки.

За відсутності гормональних препаратів і мікробіологічних інсектицидів на невеликих присадибних ділянках надійним є механічний метод знищення шкідника, що грунтується на систематичному зрізуванні кубел і їх знищенні. А саме гусениці третього-четвертого (L3–L4) віків ведуть стадний спосіб життя і зосереджуються в кублах. За появи таких кубел їх зрізують секатором і скидають у відро з водою, зверху заливають гасом, машинною оливою чи просто олією, що прискорює загибель гусениць. Таку операцію повторюють через кожні 5 діб упродовж 15–20 діб як проти першого, так і другого поколінь.

Після зрізування кубел на стовбури дерев накладають ловильні пояси з гофрованого картону заввишки 30 см чи соломи, обгорнутої папером, або поліетиленової плівки. Через 10–15 діб пояси знімають, відловлених лялечок згодовують домашній птиці чи знищують або закладають у щільні ящики, закриті зверху сіткою з діаметром отворів 3 мм для вильоту ентомофагів. Виплоджених метеликів знищують.

Аналогічну систему знищення АБМ застосовують і проти другого покоління. Окрім того, восени згрібають і знищують рослинні рештки під деревами, очищають кору дерев, пристовбурні кола відповідно до проекцій крон дерев перекопують. Далі буде

Ю. Клечковський, канд. с-г. наук, директор Дослідної станції карантину винограду та плодових культур ІЗР
С. Трибель, д-р с.-г. наук, професор, заввідділом ІЗР Л. Черней, канд. с-г. наук, ст. наук. співробітник ДСКВПК ІЗР