Україна займає 20-е місце по “органіці”
Мінагрополітики повідомляє, що Україна посідає 11-те місце серед країн Європи та 20-те у світі за площею сільгоспугідь, сертифікованих як органічні. За даними відомства за останні 5 років ці площі збільшилися на 54% (понад 400 тис. га). Це хоч і становить лише 1% сільгоспземель, проте забезпечує українським аграріям сьоме місце серед країн-виробників органічних зернових, а за площею органічної гречки Україна є не те що лідером Європи, а усього світу, повідомляє propozitsiya.com з посиланням на ІА «Український інтерес».
Такі успіхи дозволили торік продати за кордон 300 тисяч тонн органічної продукції на суму понад $65 млн. Головними покупцями української “органіки” стали країни Євросоюзу, а також Австралія, Канада, США та деякі азійські країни.
Фахівці комерційної служби Посольства США в Україні підрахували, що середня окупність інвестицій в наше органічне землеробство доходить до 300%, що безумовно робить його чи не найпривабливішим напрямком для вкладення грошей.
Але зростання кількості органічних виробників чомусь не спостерігається. Причин декілька і найперша – це сертифікація землі. Ми можемо скільки завгодно вважати наші чорноземи найкращими в світі, але поки не буде офіційного документу, котрий засвідчує придатність поля для вирощування органічної продукції, усе вирощене органічним вважатися не буде. А щоб отримати сертифікат відповідності, потрібно щонайменше три роки не вносити жодного грама “хімії”. Звісно, що урожайність при цьому буде значно нижчою, ніж у сусідів, тож попервах на прибутки розраховувати не доводиться.
Проте якщо земля й сертифікована, вона дуже виснажена десятиліттями бездумної “хімізації” і попервах урожаї будуть не те щоб дуже, а для того, щоб відновити природну родючість потрібні роки, якщо не десятиліття.
Практики органічного землеробства підрахували, що для балансу родючості потрібно мати щонайменше одну корову на кожен гектар ріллі. Оскільки ВРХ у нас залишилося лише 4 млн, виходить що органічних добрив вистачить лише на 10% українських ланів, що автоматично гальмує бажаючих спробувати свої сили у органічному землеробстві, якщо для цього у них немає “тваринних” передумов.
Наступною проблемою, котра заважає масовому поповненню лав органічних землеробів – бур’яни. Оскільки застосовувати гербіциди не можна, у справу включаються механічні пристрої – різного виду культиватори та борони. Мало того, що вони далеко не дешеві, так ще й повинні бути правильно налаштовані, а головне – вчасно застосовані. І тут на перший план виходить досвід та професіоналізм агронома, бо варто згаяти не те що день, а навіть кілька годин, і бур’яни поглинуть ваше поле. Часто-густо “органіки”-початківці втрачають через забур’янення значну частку і так невеликого врожаю і, розчаровані, полишають корисне починання, повертаючись до лав “хіміків”.