Технології та техніка збирання і збереження зерна кукурудзи

З усіх зернових культур кукурудза є найбільш експорторієнтованою і користується стабільним попитом на міжнародному ринку зерна. Її виробництво постійно зростає як шляхом освоєння нових площ вирощування в Лісостепу і на Поліссі, так і завдяки підвищенню врожайності.

 

 

Збільшення обсягів виробництва зерна насамперед відчувається в процесі його збирання та збереження врожаю. Кукурудза відрізняється тим, що збирання і обробка врожаю мають забезпечуватися матеріально-технічною базою, технологічно придатною для цієї культури залежно від її особливостей. Передусім у технологіях необхідно враховувати такі технологічні показники, як підвищену збиральну вологість зерна, його схильність до механічного і теплового травмування, низьку стійкість під час  зберігання. Тому матеріально-технічна база обов’язково має оснащуватися потужними зерносушарками, зерносепараторами, технікою для переміщення зерна і зерносховищами. Також технології мають бути єнергоощадними, оскільки на основних технологічних операціях споживаються значні об’єми палива, електроенергії. Все це потребує оптимізації способів і режимів збирання, сушіння, очищення і вентилювання зерна залежно від його стану та призначення.

Строки та способи збирання

Основним способом збирання врожаю товарної кукурудзи є комбайновий обмолот качанів, який можна розпочинати за вологості 30-32%. Такий спосіб є найбільш економічно доцільним, ніж збирання у качанах, оскільки в 1,8-2 рази зменшуються затрати праці та на 20-25% — витрати палива. Насіннєву кукурудзу збирають тільки в качанах з подальшим їх обов’язковим термічним сушінням у кукурудзосушарках.

Збирання з нижчою вологістю скорочує обсяги сушіння та знижує витрату палива (рідкого) приблизно на 7-8,5 кг на кожній плановій тонні (зниження вологості на 6%). Проте і велика затримка зі збиранням є ризикованою, оскільки уповільнюється вологовіддача зерна, можливе навіть його зволоження внаслідок випадання опадів. Потрапляння товарної кукурудзи під заморозки також небажане, оскільки погіршує  якість і стійкість зерна під час зберігання.  

Останнім часом, з метою максимального підсушування зерна і зниження енерговитрат, практикується надто пізнє або навіть зимове збирання  кукурудзи. Встановлено, що за тривалої дії мінусових температур зерно проморожується, набуває вигляду сухого і легко вимолочується з качанів. Проте за підвищення температури кристали льоду розтають, зерно зволожується, швидко уражується хворобами, зігрівається, тобто потребує негайного сушіння. Крім того, проморожена зернівка різко знижує міцність, травмується і подрібнюється в процесі обробки. Тому надто пізнє збирання кукурудзи може бути рекомендованим лише у крайньому разі, для отримання кормового зерна.

За вирощування гібридів різних груп стиглості розпочинати збирання слід з ранньостиглих або середньоранніх, щоб більш пізні знизили вологість зерна.

У процесі дозрівання зерно кукурудзи підсихає з різною швидкістю, яка поступово знижується. Тому під час визначення строків збирання враховують ще середньодобову вологовіддачу, яка, за даними інституту, становить 0,8-1,2; 0,5-0,7 і 0,3-0,4% за вологості зерна відповідно 35-40; 30-35 і 25-30%. Інтенсивна вологовіддача зерна кукурудзи практично припиняється за зниження середньодобової температури повітря до 5…6°С та підвищення його відносної вологості до 80-90%. Тому, коли такі умови настають, переносити строки збирання кукурудзи на більш пізні вже недоцільно, оскільки вологість зерна суттєво не знижується і не буде досягати норми.

Затримка зі збиранням, особливо в умовах прохолодної погоди, не є корисною і для сушіння. За зниження середньодобової температури повітря витрати палива на сушіння пропорційно зростають.

Зазначимо, що оптимальна тривалість збирання гібридів однієї групи стиглості не повинна перевищувати 5-7 днів, різних груп стиглості –  15-18 днів, запізнення зі збиранням призводить до істотних втрат урожаю. За даними IСГСЗ НААН, втрати зерна кукурудзи на 10-й день від початку збирання можуть становити до 4%, на 20-й – збільшуються до 10%, на 30-й – до 17, а на 35-й день – до 23% залежно від потенціального врожаю і стану посіву.

Збирання товарної кукурудзи з обмолотом качанів здійснюють зернозбиральними комбайнами (СК-5А, «Нива», «Дон») з приставками ППК-4, КМД-6 та  комбайнами іноземних фірм Сlaas-domiпаtог, «Джон Дір» та ін.  Посіви зі звуженими міжряддями (45 см) збирають зернозбиральними комбайнами, обладнаними спеціальними жатками.

З метою організації i ефективного збирання врожаю кукурудзи в господарствах  необхідно вести моніторинг процесу достигання зерна на кожному конкретному полі з урахуванням строків сівби та груп стиглості гібридів, щоб завчасно підібрати збиральну техніку, визначити технологічну схему збирання врожаю, підготувати базу для післязбиральної доробки і зберігання зерна.

Післязбиральна обробка врожаю

Сушіння зерна. Свіжозібране зерно кукурудзи містить підвищену кількість вологи, органічні й мінеральні домішки, тому є нестійким об’єктом  під час зберігання та потребує негайної обробки. Обробка включає такі операції, як очищення смітного зерна, його сушіння, вентилювання, сортування у разі необхідності.

За вмістом вологи свіжозібрану кукурудзу поділяють на різні категорії, залежно від чого спрямовують її на обробку чи зберігання. За  вологості 14-15% зерно спрямовують на зберігання, 15,5-17% — на сушіння чи вентилювання, за вищої – тільки на сушіння.

З усіх операцій найважливішою є сушіння зерна. Для сушіння використовують різні сушарки –  шахтні, колонкові, бункерні, головне, щоб вони забезпечували технологію сушіння з урахуваннями особливостей культури, її якості та найменших витрат енергоресурсів (палива, електроенергії).  За технологічним режимом роботи сушарки поділяють на прямоточні і рециркуляційні. Кращі результати показують сушарки, які працюють у рециркуляційному режимі, тобто висушують зерно шляхом постійної циркуляції, і на виході вже отримуєм сухе зерно. Рециркуляційні сушарки не потребують добору партій зерна однакових чи близьких за вологістю.

Прямоточні сушарки за кожен пропуск знижують вологість зерна на 5-8% і потребують однорідних за вологістю партій зерна. Тому за високої вологості зерно у таких сушарках необхідно пропускати декілька разів через шахти обладнання.

Для підтримання вологовипаровування на високому рівні застосовують різні режими сушіння: з попереднім нагріванням зерна; чергуванням періодів нагрівання-охолодження; м’якими температурами нагрівання зернини і агента сушіння залежно від вологості. 

Під час сушіння кукурудзи застосовують здебільшого м’які температурні режими, не допускаючи нагрівання зерна вище 50оС — призначеного на кормові цілі, 45оС – для крохмале-патокового виробництва, 30…35оС – для харчоконцентратного. Для сушарок шахтних прямоточних вітчизняного виробництва температуру витримують згідно з табл. 1. 

Для сушарок рециркуляційних без додаткових пристроїв для нагрівання зерна температурний режим витримують згідно з табл. 2.

Температура агента сушіння має бути постійною або низхідною, тобто знижуватись у міру підсихання зерна. Перед сушінням кукурудзи здійснюють такі заходи з метою зменшення травмування і подрібнення зерна: скорочують кількість переміщень зерна до мінімуму; всі поверхні, що контактують із  зерном, обшивають еластичним матеріалом (стінки бункерів, самопливи, норії тощо); знижують висоту і швидкість падіння зерна.

 Указані температурні режими сушіння зерна кукурудзи стосуються вітчизняних зерносушарок. За використання сушарок зарубіжних фірм режим встановлюють відповідно до їхніх інструкцій, але температура нагрівання зерна має відповідати значенням, указаним у табл. 1, 2.

Під час сушіння зерна кукурудзи різного типу (кременистого, зубоподібного, кременисто-зубоподібного) слід враховувати будову зернівки і особливості її вологовіддачі. За надто швидкого сушіння окремі частини зернини (ендосперм, зародок, оболонки) підсихають нерівномірно, що призводить до появи внутрішніх тріщин у зерні. Особливо значна внутрішня тріщинуватість притаманна зерну кременистого типу, тому його необхідно сушити за м’яких температурних режимів. М’які режими також застосовують для сушіння сирого, недостиглого зерна, адже за  швидкого сушіння  його зовнішні оболонки загартовуються, що різко знижує швидкість вологовіддачі.

Отже, крім оптимального температурного режиму сушіння, необхідно  витримувати режим вологовіддачі, тобто зниження вологи зерном під час проходження через сушарку. В сушарках прямоточного типу  вологовіддача за один пропуск має становити 4,5-5,5%. Якщо зерно за один пропуск не висушується, його сушать за кілька пропусків. На практиці це краще виконувати за допомогою двох спарених зерносушарок, перша з яких працює у режимі сушіння, друга — у режимі досушування-охолодження.  При цьому зберігається висока якість зерна, забезпечується продуктивність сушарок, знижуються енерговитрати.

Особливо ефективні спарені сушарки під час сушіння сирого зерна кукурудзи. Рекомендується нова техніко-технологічна схема, яка включає, окрім зерносушарок, підігрівачі зерна та очисні машини барабанного типу. Таким чином, маємо очищувально-сушильний комплекс, який виконує наступні операції: попереднє підігрівання зерна; первинне очищення підігрітого зерна; сушіння в рециркуляційному режимі; охолодження зерна в зерносушарці; повне охолодження  і очищення на очищувальних машинах. За допомогою підігрівача досягається не тільки зниження вологості сирого зерна, а й його краще переміщення на ситах та в норіях. Підігріте зерно менше травмується та подрібнюється, швидше рухається шахтами зерносушарки.

За різними даними, під час сушіння сирого зерна кукурудзи за новою техніко-технологічною схемою потужність двох спарених зерносушарок ДСП-32 становить 500 т зерна за добу за витрати природного газу 0,85-1,05 м3/т-%. Нормативні значення для цих сушарок становлять відповідно 300-350 т та 1,5-2,5 м3 залежно від збиральної вологості.

Фермери-сільгоспвиробники за збирання відносно невеликих об’ємів зерна у своїх господарствах можуть ще практикувати терморадіаційне (сонячно-повітряне) сушіння. Таке сушіння розпочинається практично на стадії збирання врожаю, в процесі розміщення зернових мас на майданчиках, під час очищення та навантаження-розвантаження. Природній спосіб сушіння особливо ефективний в умовах сухої і теплої погоди.

Зерно кукурудзи підсихає також за допомогою  пропускання через навантажувачі, очищувальні машини, зерносепаратори. Внаслідок проходження через різні механізми вологість може знижуватись на 0,5-0,8%.

Сушіння, особливо термічне в зерносушарках, має закінчуватись за певної вологості зерна  залежно від напряму використання. Для кукурудзи встановлено різні норми вологості залежно від використання  зерна (табл. 3).  Чинними нормами забороняється пересушувати зерно нижче встановлених стандартами значень. Відповідальність за пересушування несуть оператор, майстер сушіння і начальник виробничо-технологічної лабораторії. 

Після сушіння в зерносушарках зерно має високу температуру, тому його обов’язково охолоджують i лише після цього засипають у сховище. Температура, з якою допускається засипати зерно, не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більш як на 8…10°С.

Важливо також правильно розраховувати тривалість сушіння і фактичну продуктивність зерносушарок. Для цього планову (проектну) продуктивність зерносушарок перемножують на такі коефіцієнти: 0,32 – у разі сушіння зерна на харчові потреби; 0,54 – для крохмале-патокової промисловості; 0,65 – комбікормової.

Для істотного зниження витрат та повної заміни традиційних видів палива (рідке, газоподібне) рекомендується застосовувати теплогенератори, які працюють на замінниках палива (рослинні рештки, пелети, солома, стрижні кукурудзи, щепа). Пропонуються різні марки генераторів, під час їхнього вибору необхідно враховувати такі техніко-технологічні елементи:

- вид палива, на якому працюватиме теплогенератор;

- теплова потужність, яку необхідно досягти залежно від типу сушарки;

- стабільність температурного режиму відносно призначення сушарки;

- санітарно-екологічні норми і чистота продукції;

- протипожежна безпека;

- коефіцієнт корисної дії теплогенератора;

- матеріально-технічна характеристика (марка метала та його жаростійкість, футеровка камери спалювання, автоматизація процесу і контролю за режимом сушіння);

- вартість теплогенератора відносно до теплової потужності.

До того ж особливу увагу слід звертати на механізми завантаження теплогенератора та підготовку рослинного матеріалу для спалювання. Оскільки ці додаткові обставини можуть призводити до значного здорожчання теплогенератора.

Інститут проводить моніторинг різних типів теплогенераторів, зокрема, за їхньою придатністю забезпечувати режими сушіння насіння кукурудзи. Як вже зазначалось, режими включають такі техніко-технологічні умови: диференційовані температури і об’єми теплоносія залежно від збиральної вологості зерна; продукти згорання палива не повинні бути токсичними для насіння; досить тривала експозиція сушіння — до 90-100 год без зупинки теплогенератора. Аналіз показує, що не всі типи теплогенераторів здатні забезпечувати умови сушіння качанів насіннєвої кукурудзи.

Інститут, сумісно з іншими підприємствами, напрацьовує і випробовує теплогенератори, оптимізовані до умов сушіння зерна та качанів кукурудзи. Теплова потужність модельного ряду теплогенераторів становить 2,0; 2,3; 2,5; 3,0 МВт залежно від проектної місткості сушарки, електродвигуна та вентилятора.

Випробовування, проведене в насінницьких господарствах, показало високі техніко-технологічні, експлуатаційні та економічні показники робот нових теплогенераторів. Насіння гібридів кукурудзи, зібране з вологістю 20–35% і просушене на сушарці, укомплектованою новим теплогенератором, мало високу кондиційну схожість і силу росту. Економія рідкого чи газоподібного палива від загальної потреби становила 100%.

Очищення кукурдзи

Очищення може бути попереднім, первинним і вторинним залежно від чистоти та призначення врожаю. Попереднє застосовують для очищення смітної свіжозібраної маси, а також вологої перед сушінням. Первинне – для відокремлення всіх видів домішок і виділення основного зерна,  вторинне – для сортування  зерна на окремі, різні за якістю фракції.

Для очищення використовують різні види очищувально-сортувальних машин – повітряні та повітряно-ситові сепаратори, трієрні установки, пневмогравітаційні столи. На повітряних сепараторах (аспіраторах) відбирають переважно легкі органічні домішки, на повітряно-ситових – дрібне та надто крупне зерно, на трієрах – важковідокремлювані домішки (різні за довжиною), на гравітаційних столах – важковідокремлювані домішки (однакового розміру із основним зерном).

Основною машиною є повітряно-ситовий сепаратор, який містить аспіраційні канали і комплект сит різного типорозміру. Типорозмір встановлюють насамперед, виходячи із рекомендацій, розроблених для певної машини. Але рекомендований типорозмір обов’язково повинен  змінюватись залежно від фізико-механічних властивостей зерна зібраного врожаю, умов і технології його вирощування. Тому в кожному конкретному випадку регламент очищення необхідно уточнювати з тим, аби забезпечити оптимальний вихід і якість основної культури.

Під час очищення слід витримувати оптимальні режими роботи зерносепараторів (табл. 4).

Під час обробки сухого зерна кукурудзи слід дотримуватись прийомів, які запобігають його ушкодженню. Необхідно звести до мінімуму кількість переміщень, особливо високопродуктивними норіями, шнековими механізмами, зменшувати кількість пропусків через ці машини. Бажано не використовувати для зберігання кукурудзи висотні сховища, оскільки за їхнього завантаження відбувається значне подрібнення зерна.

Сьогодні для очищення-сортування-калібрування зерна пропонуються різні марки вітчизняних і зарубіжних машин. Традиційно високою якістю сепарування зерна відрізняється обладнання фірми PetkuS (Німеччина), особливо для очищення-сортування насіння у фермерських господарствах з порівняно невеликими об’ємами обробки. Останнім часом фірма виготовляє потужніші зерносепаратори, призначені для роботи у потокових лініях, із продуктивністю на очищенні до 100-150 т/год, на сортуванні – до 20 т/год. Високу ефективність і точність сепарування демонструють також машини фірми cimbria (Австрія), у тому числі на різних культурах. Особливо вдалими машинами цієї фірми є трієри, пневмосортувальні столи.

Із вітчизняного обладнання високою ефективністю відрізняються  машини  ПАТ «Хорольський механічний завод». До такого обладнання слід віднести зерносепаратори марки БСХ, аспіратори, гравітаційні столи, норії, у тому числі із пластиковими ковшами.

Вентилювання. Є ефективним заходом, який дає змогу знизити температуру і вологість зерна, прискорити післязбиральне дозрівання, підвищити стійкість продукції у процесі зберігання. Вентилювання виконують у режимі підсушування, охолодження чи проморожування.

У режимі підсушування зерно продувають атмосферним теплим або підігрітим повітрям. Під час продування атмосферним повітрям підсушування перебігатиме лише за умови, що фактична вологість зерна перевищує рівноважну. Цей режим є ефективним для обробки зерна з дещо підвищеною вологістю (на 1-5%) порівняно з регламентною нормою.

У режимі охолодження використовують атмосферне повітря, переважно в нічні години. Його температура має бути нижчою на 5оС і більше, порівняно з температурою зерна, а в дощову погоду — не менше як на 8оС. Зокрема, цей режим є ефективним для охолодження свіжозібраного зерна, яке засипається в зерносховище. Останнім часом для охолодження зерна його пропускають через зерносушарки з відключеною зоною сушіння. Пропуск проводять у холодну пору року. Такий прийом є особливо ефективним, оскільки забезпечує швидке рівномірне охолодження всіх шарів зернового насипу. Режими охолодження встановлюють залежно від вологості зерна, температури повітря та тривалості охолодження (табл. 5). 

У режимі проморожування зерно продувають у зимовий період, за температури навколишнього середовища не вище -5оС. Цей режим має важливе практичне значення для організації надійного тривалого зберігання врожаю, у тому числі резервних і страхових фондів.

Для вентилювання використовують установки активного вентилювання в зерноскладах, бункери та зерносховища, обладнані засобами вентиляції. Оскільки техніко-технологічне забезпечення вентилювання досить просте, його можна застосовувати практично в кожному фермерському господарстві, гарантуючи таким чином збереження врожаю за значної економії  грошових витрат і енергоресурсів.

Зберігання сухого зерна

Зерно зберігають з урахуванням його вологості, призначення i тривалості зберігання. Під час зберігання кукурудзи вологість має бути: 15-16% – для зерна, призначеного для переробки на комбікорми; 14-15 – для вироблення продовольчих i технічних продуктів; 13-14 – за зберігання до одного року; 12-13% – за тривалого зберігання (понад один рік).

Зерно продовольчо-кормове i технічне зберігають насипом у зерноскладах, силосах елеваторів, бункерних сховищах. Висота насипу сухого зерна обмежується технічними можливостями сховища, вона повинна забезпечувати нормальне обслуговування i контроль за якістю продукції.

Сьогодні практикують зберігання зерна  в металевих силосах-баштах. Але під час зберігання в таких силосах слід вести постійний контроль за температурою зерна, звертати особливу увагу на стан верхніх шарів насипу. Внаслідок коливань температури у сховищі виникають конвекційні потоки повітря, які можуть призводити до появи конденсату у верхньому шарі зернової маси, або ж навпаки, у нижньому.

Під час зберігання контролюють температуру, вологість, ураженість шкідниками i хворобами, колір, запах, чистоту зерна. У партіях кукурудзи харчового i крохмале-патокового призначення визначають також схожість i життєздатність зерна.

Сухе зерно можна ще зберігати в полімерних зернових рукавах. При цьому мають неухильно витримуватись всі вимоги, встановлені спеціальною Інструкцією для такої технології зберігання. Протягом усього періоду зберігання проводиться систематичний контроль за показниками якості зерна i загальним станом сховищ.

Консервування вологої кормової кукурудзи. Кукурудзу, призначену для годування тварин у господарствах, можна консервувати і зберігати за енергоощадною технологією.  За цієї технології кукурудзу обробляють і зберігають у вологому стані у вигляді подрібненого зерна чи зернострижньової сумішки. Технологія має низку суттєвих переваг, порівняно з іншими способами переробки кормової кукурудзи, а саме: її збирання розпочинається раніше на два-три тижні та перебігає оперативно і швидко, виключається будь-яке сушіння та скорочується споживання палива. Технологія не потребує значних капітальних витрат і виконується на простому обладнанні. Завдяки технології одержують дешевий енергетичний корм з високими споживчими властивостями, наприклад, в 1 кг консервованого зерна міститься 1,10-1,20 к. од., а в 1 кг зернострижньової сумішки – 0,70-0,80.

Кукурудзу консервують різними способами, в тому числі із використанням хімічних консервантів та всіляких добавок. Інститутом розроблена і пропонується технологія без будь-яких добавок чи хімічних речовин, націлена на одержання безпечної, екологічно чистої продукції. Вона заснована на природних фізіолого-біохімічних процесах, які перебігають у масі вологої кукурудзи, накопиченні в ній натуральних консервантів - діоксиду вуглецю, органічних кислот, етилового спирту.

Технологія складається з таких основних операцій: збирання, подрібнення, ущільнення, укриття і герметизація насипу. Консервують тільки свіжозібрану кукурудзу за оптимальної вологості качанів 35-45%, зерна – 22-35%. Особливе значення мають також строки консервування, ступінь подрібнення і ущільнення, від яких залежить якість і тривалість збереження корму. Згідно з вимогами технології час заповнення сховища становить до 6-8 діб, розмір подрібнених часток – не більше 2-4 мм, щільність закладання корму – 0,8-1,0 т/м3.

Для консервування і зберігання кукурудзи використовують різні сховища – траншеї, башти, бункери. Найбільш простим і доступним типом сховища є траншея наземного чи напівзаглибленого типу, викладена із залізобетонних плит. Оптимальна місткість траншеї — у межах 400-1200 т залежно від об’єму консервування. Траншею перед заповненням готують: очищають, ремонтують, дезінфікують розчином вапна. Стіни траншеї бажано гідроізолювати полімерною плівкою – це значно зменшить втрати сухої речовини в зерні.

Винятково важливе значення у технології консервування вологої кукурудзи має правильний вибір дробарки для подрібнення зерна чи качанів. Дробарка повинна мати таку потужність, яка забезпечує технологічні вимоги щодо часу заповнення сховища. 

Науково-практичний досвід, накопичений в господарствах Дніпропетровської області, показує, що качани краще консервувати і згодовувати великій рогатій худобі, а зерно – свинопоголів’ю. Такий корм готували в низці господарств Дніпропетровського, Новомосковського, Солонянського, Криничанського районів, його використовували як монокорм або як основну частину раціонів. У 1 кг консервованого вологого зерна містилося 1,10-1,20 к. од. та 60-70 г перетравного протеїну, а в 1 кг подрібнених качанів – відповідно 0,7-0,8 к. од. і 40 г протеїну. Господарства, крім того, що забезпечували себе поживним кормом, скорочували також витрати на сушіння вологої кукурудзи, економія дизельного палива за рахунок консервування становила 28-35 кг на кожній тонні зерна.

Контроль якості зерна кукурудзи

Якість зерна продовольчо-кормової i технічної кукурудзи мас відповідати показникам, установленим ДСТУ 4525:2006 зі зміною №1.

У партіях, призначених для експортування, якість встановлюють відповідно до вимог контракту. У таких партіях кукурудза повинна мати нормальний запах та колір, бути не зараженою шкідниками, інші показники визначаються окремо між постачальником i покупцем зерна (табл. 6).

Особливу увагу необхідно приділяти контролю якості зерна за показниками враження мікотоксинами. Слід мати на увазі, що їхній перелік та максимально допустимий поріг шкодочинності може бути значно розширено у зв’язку з останніми рекомендаціями МОЗ України. 

Якість консервованої кукурудзи контролюють за зовнішнім станом корму (колір, запах, смак) та за кислотністю, яка для зерна допускається до 4,2-4,5, а для зернострижньової сумішки – 4,5-5,0 град. Природна втрата зерна, яка пов’язана з його консервуванням (дихання, ферментація), не повинна перевищувати 4-5% загальної маси кукурудзи, закладеної у сховище.

Отже, є ще час для того, щоб подбати про матеріально-технічну базу для збирання, післязбиральної обробки та зберігання зерна кукурудзи, яка б забезпечувала збереження врожаю без його кількісних і якісних втрат, а також економію енергоресурсів, особливо на операціях термічного сушіння. Інститут може надати науково-практичну допомогу у виборі оптимальної технології збирання та збереження врожаю кукурудзи, а також у придбанні ефективного обладнання.  

М. Кирпа, д-р с.-г. наук,

ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН 

 

Інформація для цитування
Технології та техніка збирання і збереження зерна кукурудзи / М. Кирпа// Спецвипуск ж. Пропозиція. Кукурудза: від насіння до прибутку / — 2016. — С. 44-48