Не варто ховати голову в пісок!

Г. Квітка 

Спеціально для журналу «Пропозиція»

У цього інтерв’ю немає головного героя. Власне, відразу після його написання прізвище народного депутата, із яким авторка цих рядків спілкувалася у Верховній Раді, там було. Говорили напередодні розгляду діяльності уряду в сесійній залі про оцінку роботи Кабміну, зокрема й у аграрній сфері. Парламентарій у розмові піддав гострій критиці роботу міністрів. Результатом бесіди і став цей матеріал. Та коли текст готувався до друку, раптом зателефонували від парламентарія — мовляв, депутат вирішив, що був надто відвертим і передумав «світитися». Тим часом питання, що порушуються у цьому інтерв’ю (так ми вважаємо), надто важливі як для розвитку народного господарства, так і для розуміння ситуації. Тому вирішили: публікація має побачити світ, нехай навіть і без головного персонажа.  

А план, виявляється, виконали і перевиконали

Власне, приводом для розмови став «Звіт про хід та результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України у 2015 році». За кілька днів до вирішального і доволі дивного голосування, коли народні обранці визнали роботу уряду незадовільною, але ухвалили не відправляти його у відставку, цей документ з’явився у стінах парламенту. Звіт переповнений реляціями про успіхи у багатьох сферах. Узяти хоча б розділ «Нова продовольча політика», в якому уряд виклав перелік сільськогосподарських досягнень.  

У ньому пишеться: «Сільське господарство забезпечує понад 38% експортного потенціалу держави. Позитивне сальдо зовнішньоторговельної діяльності в АПК становить 11,1 млрд доларів».

А ось іще: «Диверсифіковано експорт та збільшено його товарний асортимент, який спрямовується до країн Азії, Європи та Африки. Збережено лідерство на світовому аграрному ринку зернових культур, олії соняшникової, курятини. На вітчизняному продовольчому ринку збільшилась частка споживання продукції українського виробництва». 

Наводимо ще кілька пунктів із розділу «Нова продовольча політика»: 

«Україна має потужний потенціал для нарощування виробництва та експорту насіння. Вітчизняні виробники насіння зернових колосових культур, кукурудзи та сорго отримали можливість виходу із своєю продукцією на міжнародні ринки, в тому числі ЄС».

«У 2015 році валовий збір зерна становить 60 млн тонн. Обсяг сільськогосподарського виробництва дасть змогу забезпечити продовольчу безпеку держави та сформувати найвищий за всю історію держави експортний потенціал (понад 36 млн тонн зернових)». 

«Забезпечено просування української продукції на світовому ринку та надається сприяння вітчизняним експортерам сільськогосподарської продукції, що вже дало можливість розширити номенклатуру українських продовольчих товарів на ринках іноземних країн». 

Тож перше запитання до народного обранця, який працює в парламентському аграрному комітеті: 

Успіхи в агросекторі, які декларує Кабінет Міністрів, — наскільки це об’єктивна інформація, особливо якщо порівнювати із показниками 2014 року? Адже, коли аналізуємо статистику, бачимо майже за всіма позиціями мінус (за виробництвом, за експортною виручкою), а нам усе подається як великий позитив. 

Депутат: Цілком згоден. Ну, насамперед, коли говоримо про економіку, — як сьогодні люди відчувають: наскільки стало жити краще? Якщо взяти за два роки всі макроекономічні показники, то рівень ВВП країни знизився майже на 25%. Це катастрофа насправді. Знаєте, коли в країні зупиняється приріст — уже погано, якщо спад становить мінус 1–2% — це майже критично. А ситуацію із мінус 25% ВВП складно навіть якось адекватно назвати. Мабуть, це найгірший показник сьогодні в Європі. Тому говорити про якісь досягнення дуже складно. 

Понад те, ми бачимо з вами, що за два роки національна валюта девальвувала майже втричі. Це теж колосальний негатив для української економіки. 

А крім того, я не бачу нині реальної боротьби із корупцією. Слава Богу, парламент свої функції виконує, ми ухвалили закони — і Національне антикорупційне бюро України уже починає діяти, і антикорупційний прокурор, ухвалено закон про прокуратуру. Але це робота парламенту, а не уряду. Я не хочу говорити про те, хто правий, хто винен. Лише уряд відповідає за всі економічні питання у країні. І будь-яка розважлива людина, політично незаангажована, бачить, що результати, на жаль, жалюгідні. Й економічні, макроекономічні, й ті, що стосуються боротьби із корупцією. Тому урядові реляції сьогодні недоречні. 

Скажу про сільгоспвиробництво. Галузь в умовах кризи із 2008 року давала приріст на 6–8% ВВП, але 2015 року вперше показала спад майже до мінус 5%. Крім того, знизилися всі показники із вирощування поголів’я, виробництва продуктів харчування. Хоча навіть не пам’ятаю, коли, приміром, птахівництво показувало спад... Це катастрофічний результат. 

І коли нам кажуть, що винна у всьому війна, то це неправда. Бойові дії — справді дуже серйозне випробування для України, втрата контролю на частині території й економічного потенціалу — до 20%. Але порівняльні дані йдуть без урахування цих територій! 

Щоб побачити просвіток, треба добряче вдивлятися

Тобто криза лише посилюється і жодного просвітку?..

Депутат: Не можна бути цілковитим критиканом і говорити, що абсолютно все погано. Є певна стабілізація в окремих сферах. Але можна стверджувати: за винятком Коаліційної угоди, яка стала частиною кабмінівської програми, — нічого іншого уряд не змінював. І лише тепер, коли довелося звітувати за законом перед парламентом, у виконавчій владі кажуть, що вони активно включилися, готують програму на 12 місяців. І що мене ще обурює як народного депутата — розмірковування уряду про те, що, мовляв, у парламенті не ухвалюємо законопроекти, які Кабінет Міністрів подає. Але давайте розглядати якість того, що вони готують. Подається низка законопроектів настільки безграмотних, непрофесійних!.. У комітеті їх доводиться просто «вичищати». Якщо говорити про нинішній уряд, то назвав би їх «фейсбушниками». Це люди, які більше піаряться, ніж роблять. Питання в тому, чи вміють вони ефективно працювати. Я думаю — не дуже вміють. Це здебільшого ті люди, які не пройшли, знаєте, того шляху в економіці, щоб розуміти, що потрібно зробити, особливо у складній для країни ситуації. Про що я кажу? Щоб людина стала міністром, вона має пройти певний шлях: начальника цеху, директора заводу, заступника міністра... Щоб розбиралася, як працює народногосподарський комплекс, як функціонує система, у якій вона добралася до верхньої точки. Але з тих людей, котрі прийшли, багато хто не розуміє цього механізму. Так, вони мають гарну освіту, хтось був інвестбанкіром, але в реальному секторі економіки мало хто з них працював. Понад те, державний менеджмент — це ще й формування стратегії, політики, це вміння створити команду, яка слідуватиме у цьому напрямку. Тому я ставлюся критично до роботи уряду, хоч і перебуваю у коаліції. Але моя точка зору: уряд не виконав своїх зобов’язань, вичерпав кредит довіри і людей, і парламенту. Тому весь Кабінет Міністрів має піти у відставку. 

А якщо шило — на мило?..

 Припустимо, уряд зміниться, хто прийде? Чи вірите ви, що ті, інші, зможуть стабілізувати ситуацію?   

Депутат: Хто буде наступним — це вже друге питання. Головне вже — не люди, а ті дії, які має виконати команда. Тобто потрібна зрозуміла стратегія виходу економіки України із глухого кута. Необхідні конкретні заходи боротьби з корупцією. Ми маємо побачити світло в кінці тунелю. За нинішніх макроекономічних показників — це не швидкий шлях. Брехати людям сьогодні не можна, нам треба спочатку стабілізуватися, а потім спокійно затягувати паски і протягом 5–7 років виходити із нинішньої кризи. Справді, наш народ не любить чути гірку правду, але й годувати людей популізмом — не вихід. Сьогодні — криза, а завтра одразу добре — це нереально. 

І треба розуміти, що без дієвих кроAків, зокрема й у фінансовій сфері, неможливо обійтися. Адже банки вже не кредитують реальний сектор економіки. Це погано. Як можна піднімати промисловість, нарощувати обсяги виробництва у сільському господарстві, якщо немає доступних кредитів? І якого питання не торкнися — скрізь проблеми. Тому треба зробити дорожню карту — конкретну й поетапну, і під цю програму вже набирати професіоналів. Незалежно від партійної приналежності. Треба розуміти точки зростання економіки: як можна витягати її, у тому числі й АПК. А замість того, щоб підтримати й дати можливість розвиватися, взяли й зняли для аграрної галузі спецрежим із ПДВ. І лише завдяки народним депутатам вдалося хоча б частково відстояти позиції сільгоспвиробників. Адже те, що пропонував уряд, — взагалі знищувало галузь. Розумієте, це як розмова глухого з німим — такі-от відносини парламенту й Кабміну. Скільки ми запрошували на комітетські слухання пані Яресько — її не було. 

Так, ми сьогодні багато в чому залежимо від міжнародних фінансових інституцій, я згоден, але треба бути грамотними перемовниками, уміти відстоювати позиції, доводити їхню правильність, а не «здавати» економіку й говорити, що так правильно. Тому, якщо резюмувати нашу з вами розмову, я вважаю, що сьогодні однозначно треба глобально змінювати стратегію. Насамперед — це відставка уряду в повному складі. А далі вже під конкретну програму слід набирати новий Кабінет Міністрів. 

Забирають останні обігові кошти. Тож як у таких умовах проводити посівну?

 Які кроки, приміром, в агросекторі потрібно зробити, щоб наш АПК зміг бути локомотивом економіки?

Депутат: Основні питання щодо АПК ми прописали в Коаліційній угоді. Приміром, визначилися, що нам робити з орендними відносинами. Або як бути далі, якщо ми говоримо про ринок землі, яка має бути стратегія, яка законопроектна база. Вирішили із системою пільгового оподатковування галузі — прописували зберегти преференції для сільгоспвиробників до 2018 року. Що робити із такими держкомпаніями, як Державна продовольча зернова корпорація, Укрспирт, до чого вдатися задля ефективної роботи Аграрного фонду, якою має бути приватизація підприємств системи АПК, робота Національної академії аграрних наук тощо. Ми прописували багато речей. Їх можна підсилити, доопрацювати й виконати. Ми зробили вже чимало. Ухвалили корисні закони, які значно полегшили реєстрацію договорів оренди, впровадили механізм дерегуляції, скасували понад 50 дозвільних документів, ще із десять надзвичайно важливих необхідно «проголосувати». Основна тема нині, вважаю, — земля. Треба активно й професійно відпрацювати також питання держпідтримки. 

 Державна підтримка в аграрному секторі — це насамперед пільгове оподаткування?

Депутат: Розумієте, Україна, на жаль, поки що фінансово обмежена сьогодні. Коли постало питання про входження країни до СОТ, нам висунули умову — пряма підтримка державою агрокомплексу не має перевищувати 3 млрд грн на рік. Але ми домоглися того, що зберегли спецрежим оподаткування галузі. І коли візували Угоду про асоціацію з ЄС, там також усе прописали. А тепер, виходить, наш уряд «здав» АПК. 

Ці безграмотні перемовини із МВФ… Це не кредитори наполягали, а ми взяли на себе такі зобов’язання. Для Міжнародного валютного фонду головне — збалансувати наш бюджет, щоб його дефіцит був у межах 3,7%, збалансувати доходи й витрати. А всередині бюджету — це вже уряд вирішує. От так вони й «здали» АПК. 

Ви бачили реакцію аграріїв, які вийшли перекривати дороги? І це продовжуватиметься, тому що лише тепер люди починають розуміти, наскільки їм стає фінансово важко. От, приміром, продає керівник господарства зерно. Спецрежим дозволяв йому кошти направляти на розвиток виробництва. А тепер він одразу повинен 85% нарахованого ПДВ віддати державі. Ті кошти, які раніше залишалися й спрямовувалися на закупівлю солярки, насіння, засобів захисту рослин, добрив тощо, сьогодні «вимиваються» із сільгосппідприємств. Мало того, немає кредитів під прийнятні відсотки, щоб їх можна було взяти. І виходить, що у виробника забирають останні обігові ресурси. І як проводити в таких умовах посівну? Професіонали це розуміють. Ми це вже говорили уряду. І слухання проводили, і рішення ухвалювали. Скільки круглих столів зібрали, скільки пояснювали, але ніхто нічого не чує...