Генетично модифiкованi культури в Українi: за та проти

Генетично модифiкованi культури в Українi: за та проти

Два роки тому закiнчилася невдачею спроба запровадження в Українi генетично модифiкованої картоплi. Так само тодi ж Верховна Рада не змогла прийняти закон про бiотехнологiї в Українi, пiсля чого це питання “зависло”. Як ідуть справи нині? Вiдповiдь на це повинен був дати круглий стiл пiд назвою “Бiотехнологiя, бiобезпека, бiоетика”, органiзований всесвiтньо вiдомим лiдером у галузi бiотехнологiй — компанiєю “Сингента” —
на прохання уряду України. Участь у круглому столi взяли вченi,
представники урядових структур, засоби масової iнформацiї.

Навiщо Українi бiотехнологiї? У кiлькох словах ситуацiю окреслив вiце-прем’єр-мiнiстр Леонiд Козаченко: “Великий iнтерес представляють трансгеннi рослини з лiкувальними властивостями, якостями резистентностi до хвороб, до використання певних видiв пестицидiв. Трансгеннi рослини дають можливiсть радикально вплинути на собiвартiсть продукцiї, на пiдвищення врожайностi — це дуже важливо для подальшого розвитку сiльського господарства. Проте проблемою є настороженiсть громадян до нових технологiй. Тут важливо, щоб, першою чергою, самi науковцi були впевненi в безпецi цих технологiй.
Україна поки що не визначилася в питаннi застосування бiотехнологiй, а тому ми повиннi бути готовими до будь-якого варiанту розвитку подiй. Завдання українських учених має полягати не тiльки в тому, щоб стати провiдниками цих нових технологiй, але й бути серед тих, хто їх розробляє”.
А ось аналiз сучасного стану бiотехнологiй в iнженерiї. Його зробив Якiв Блюм, заступник директора Iнституту клiтинної бiологiї та генної iнженерiї НАН України: “Бiотехнологiя почалася давно — ще тисячi рокiв тому, коли у Древньому Єгиптi вiдкрили процеси бродiння, ферментацiї. Але сучасна бiотехнологiя почалася в 1953 роцi, коли вченi вперше розшифрували структуру ДНК. А в 1994 роцi в США вперше були створенi та дозволенi до використання трансгеннi томати. У 1995 роцi була створена бiотехнологiчна соя. У 1997 роцi в США вже було зареєстровано 18 заявок на генетично модифiкованi рослини. На сьогоднi створена цiла низка трансгенних культур з полiпшеними харчовими якостями, стiйкiстю до шкiдникiв i деяких хвороб та до деяких гербiцидiв.
Чому така увага придiляється геннiй iнженерiї? Iдентифiкацiя генiв i генна iнженерiя передусім дають виграш у часi порiвняно з методами традицiйної генетики або селекцiї. Українськi вченi не є новачками нi в бiотехнологiях рослин, нi в геннiй iнженерiї: саме в Українi бiотехнологiя рослин розвивалася не найгiршим чином. На час розпаду СРСР в Українi вже були створенi генетично модифiкованi види картоплi.
Формально ми можемо вести мову про якiсь наробки в цiй роботi, про вирiшення деяких проблем на державному рiвнi. Але давайте подивимося на перелiк запланованих до вивчення напрямiв програми з бiотехнологiї рослин. У програмi написано, що для її реалiзацiї необхiдне мiнiмальне фiнансування дослiджень — 4,5—6 млн грн на 2001 рiк. Фактично ж було видiлено не бiльше 500 тис. грн.
Це показує розрив мiж можливостями вчених i ставленням держави до своїх проголошених прiоритетiв. Поки полiтики не зрозумiють, що наука та вирiшення наукових проблем є загальним елементом нашої культури, доти ситуацiя залишатиметься в такому станi.
Задля чого ми займаємося цими питаннями? Україна тримає дослiдницьку базу в Антарктидi i не може її спорядити для нормального перебування на нiй людей. Україна виробляє ракети, але часто не знає навiщо. Україна робить вантажнi супер-лiтаки, але не має для них ринку збуту. Що Україна матиме у разі розвитку бiотехнологiї рослин?
Необхiдно пам’ятати, що Україна — це аграрна країна, в якiй сiльське господарство було й залишається прiоритетом. По-перше, в умовах перехiдної економiки це дало б можливiсть диверсифiкувати якiсть продуктiв харчування. Розвиток бiотехнологiї в Українi дав би можливiсть розвивати бiотехнологiї в бiднiших країнах, розвивати експорт генетично модифiкованих продуктiв до країн “третього свiту”. Нарештi, Україна могла б продукувати елiтний насiннєвий матерiал для пропозицiї на свiтовому ринку.
Але є можливiсть використання генної iнженерiї в рослинництвi за межами сiльського господарства: продукування вакцин у рослинах, збiльшення вмiсту вiтамiну Е в продуктах харчування, зменшення алергiйностi їх, змiна кислотного складу в олiйних культурах тощо.
Як же нині йдуть справи з вирощуванням генетично модифiкованих сiльськогосподарських рослин (ГМР) в iнших країнах? На США припадає бiльше 60% ринку ГМР, Аргентину — 16, Канаду — 6, Китай — 6%. За два роки площi пiд ГМР у Китаї збiльшилися вшестеро.
Iншi країни випробовують ГМР або вирощують їх на обмежених площах. Поки в Українi продовжуються дискусiї стосовно шкiдливостi чи нешкiдливостi, нас випереджають нашi сусiди: Болгарiя, Росiя, Румунiя.
Основними ГМ-культурами є: кукурудза, соя, бавовник, рiпак, льон, цукрові буряки, соняшник, рис. Картопля, щодо якої велися дискусiї, економiчного значення не має, вона не становить суттєвого iнтересу для ринку iнших країн. Це не пов’язано з тим, що ГМ-картопля має якiсь негативнi характеристики, а тому, що в розвинених країнах немає колорадського жука. Колорадський жук — це проблема бiдних країн. Хтось справедливо зазначив, що проблема колорадського жука пролягає на межi Берлiнської стiни.
Як складається ситуацiя в країнах Центральної та Схiдної Європи? Болгарiя: зареєстрована кукурудза та вирощування її на обмежених площах. Чехiя, Польща та Угорщина, якi готуються до вступу до ЄС: ГМ-культури не реєструють, але випробовують їх. В Українi на сьогоднi призупиненi всi випробування. Починали випробування Литва, Молдова, Росiя — з них лише Росiя продовжує рухатися вперед.
Країни ЄС, враховуючи свої можливостi розвитку бiотехнологiчного ринку та потенцiал бiотехнологiчних компанiй, почали з 2000 року змiнювати своє ставлення до ГМР. Комiсiя ЄС з питань охорони здоров’я та довкiлля зазначає, що “немає аргументiв для стримування впровадження продуктiв генної iнженерiї в сiльське господарство”. До 2004 року всi країни ЄС повиннi привести своє законодавство у вiдповiднiсть з новими директивами ЄС.
Цiкавим є те, що приблизно половина бавовнику, який використовують для виробництва нових банкнот європейської валюти євро, є генетично модифiкованим.
Винесений на розгляд Верховної Ради України закон про ГМР не був прийнятий — не вистачило 16 чи 17 голосiв. Натомiсть Партiя зелених України внесла альтернативний закон, яким практично блокується можливiсть розвитку цiєї галузi”.
Цiкаве спостереження зробила Любов Шинкаренко з Мiнiстерства освiти та науки: “Нашi вченi розробили багато бiотехнологiй у рiзних галузях: мiкробiологiя, бiотехнологiя тварин i рослин. Успiшно дiє низка пiдприємств, особливо в медичнiй промисловостi. Проте склалася парадоксальна ситуацiя: в галузi мiкробного синтезу є великi наробки, але стан промисловостi не дає змоги втiлити їх. У сiльському господарствi, яке готове сприйняти бiотехнологiї, по-перше, вiдсутнi вiтчизнянi розробки, а по-друге, вiдсутня необхiдна законодавча база.
Причини гальмування розвитку бiотехнологiй в Українi: 1) вiдсутнiсть державної системи регулювання цими процесами, системи впровадження наукових досягнень у промисловiсть i сiльське господарство; 2) вiдсутнiсть системи економiчної пiдтримки наукових дослiджень та їх впровадження; 3) вкрай застарiла матерiально-технiчна база, що унеможливлює дослiдження на необхiдному рiвнi, причому не видно, як цю проблему можна вирiшити протягом найближчих п’яти рокiв; 4) проблеми з пiдготовкою нових наукових кадрiв".
Сiльське господарство України готове до прийняття бiотехнологiї, а представники
Мiнагрополiтики чомусь цей захiд повнiстю проiгнорували.
Учасники круглого столу були одностайними в оцiнцi безпеки органiзмiв, одержаних шляхом генної iнженерiї за умов дотримання всiх правил бiобезпеки. З iншого боку, й традицiйнi методи бiотехнологiй не мають 100% гарантiї безпеки. Ось що сказав Олександр Кравчук, заступник директора Iнституту екогiгiєни та токсикологiї МОЗ: “Можна навести багато прикладiв сортiв звичайної селекцiї, у яких були виявленi токсичнi властивостi вже пiд час їхнього застосування. Найвiдомiшим є приклад картоплi для виробництва чипсiв — картопля виявилася дуже вдалою для переробки, але рiвень солонiну в нiй виявився неприйнятно великим”.
Думку, доволi вiдмiнну стосовно того, навiщо Українi потрiбнi трансгеннi культури, висловила Тетяна Глазко з Iнституту агроекологiї та бiотехнологiї УААН: “Розповсюдження трансгенних рослин повинно мати чiтку регiональну спрямованiсть. В Українi немає дефiциту вiтамiну А, рис з пiдвищеним вмiстом якого — Голден райс — створено для країн Пiвденної Азiї. В Українi рис не є головним продуктом. Генетично модифiкованi томати для України не є актуальними — з традицiйними томатами й так непогано.
Україна — це країна Чорнобильської катастрофи, проблема нових сортiв рослин у нас стоїть менш гостро. В Українi спалахують алергiї, пов’язанi iз забрудненням довкiлля. Українськi “зеленi” навряд чи опиралися б впровадженню генетично модифiкованих рослин, якi використовувалися б для очищення грунтiв вiд техногенного забруднення”.
Зосередившись на обговореннi суто науково-технiчних i етичних сторiн впровадження бiотехнологiй, учасники круглого столу забули, мабуть, про найголовнiшу суть питання — економiчну.
Припустiмо, що закони, необхiднi для широкого запровадження бiотехнологiй в Українi, прийнято. Якi економiчнi проблеми постануть перед українським сiльським господарством?
По-перше, де ринки збуту нашої бiотехнологiчної сiльськогосподарської продукцiї? Наприклад, основнi ринки збуту українського зерна (Близький Схiд, Пiвнiчна Африка) припадають на мусульманськi країни, якi до трансгенних продуктiв ставляться, м’яко кажучи, упереджено. Чи вiдкриє Захiдна Європа дверi українським трансгенним продуктам? Європа з готовнiстю iмпортує українськi олiйнi культури, але навряд чи захоче мати справу з генетично модифiкованим соняшником. Можна було б експортувати олiю з генетично модифiкованого соняшнику, проте досвiд показує, що не так легко експортувати олiю з традицiйного соняшнику, не кажучи вже про олiю з генетично модифiкованого.
Населення Земної кулi постiйно зростає, i його треба годувати. Але зростання населення вiдбувається переважно в бiдних країнах, якi просто не спроможнi заплатити за iмпорт продовольства. Населення багатих країн є практично стабiльним, i, до того ж, вони самозабезпеченi продуктами харчування. З iншого боку, пiдтримуючи власного виробника, багатi країни можуть надавати надлишки продовольства бiдним країнам у виглядi рiзних видiв допомоги. Україна не є настiльки багатою, аби надавати безкоштовну допомогу бiдним країнам.
Найбiльшою проблемою виробництва трансгенних сiльськогосподарських продуктiв може стати вiдсталiсть українських сiльськогосподарських технологiй. Сьогоднi головною вимогою до харчових продуктiв трансгенного походження є забезпечення прав споживачiв: усi подiбнi продукти мають обов’язково вiдповiдно маркуватися. А тепер поставимо питання: як забезпечити вiдокремлення трансгенних культур вiд традицiйних у межах одного елеватора, одного цукрового чи олiйного заводу? Як не допустити перенесення генiв з трансгенних культур, вирощуваних на одному полi, до традицiйних культур, вирощуваних на сусiдньому (наприклад, кукурудзи, соняшнику або рiпаку)?
Якими будуть втрати експортерiв, якщо в цьому технологiчному безладi в партiю зерна, начебто вiльного вiд трансгенного, потрапить частина генетично модифiкованого зерна i експортеру буде пред’явлено рекламацiю?
Україна все ще перебуває в роздумах: запроваджувати чи не запроваджувати бiотехнологiї? Розвивати їх чи нi? Але поки чиновники та полiтики ведуть суперечки, матерiально-технiчна база високих технологiй в Українi застарiває та руйнується, вченi продовжують мiгрувати за межi країни, а населення країни продовжує скорочуватися, що зменшує потребу в продовольствi. Через кiлька рокiв питання розвитку бiотехнологiй в Українi може взагалi не стояти.

Юрiй Михайлов