Чому старт ринку з продажу державної землі приречений на невдачу

Голова президентської партії "Слуга народу" Дмитро Разумков обіцяє, що новий парламент нарешті створить в Україні легальний ринок землі. Про це пише propozitsiya.com з посиланням на інформаційне агентство «Економічна правда».

Напередодні обрання нової Верховної Ради політикам та стейкхолдерам варто визначитися з концептуальними положеннями майбутнього ринку.

Одне з питань, щодо якого є різні погляди, — починати запровадження ринку з торгівлі всіма землями чи лише з продажу державних угідь.

Я впевнений, що державні землі варто виставляти на продаж не в першу, а навпаки, в останню чергу. Для такої логіки є кілька важливих аргументів.

Передусім нагадаймо собі, що таке державні сільськогосподарські землі. Це угіддя державних сільськогосподарських підприємств, які не були розпайовані і не передавалися у приватну власність їх працівникам та пенсіонерам.

Якщо на території сільради досі функціонує державне підприємство, то мешканці цього села, на відміну від сусідніх сіл, де були розпайовані землі колишніх колгоспів, не отримали свої земельні частки і відчувають себе обдуреними.

Я не є прихильником безплатного роздавання земель, але якщо сказати цим людям, що вони не отримають паї, а земля навколо села буде розпродана на аукціонах, то це, як мінімум, обернеться місцевим соціальним вибухом.

Заради соціальної справедливості державні землі слід акуратно розділили: частину мають отримати працівники підприємства та пенсіонери з їх числа, частина має бути передана у комунальну власність громади для надання ділянок працівникам соціальної сфери і лише залишок можна виставити на продаж.

Спитаймо себе: чи є у невеликих та середніх виробників значні суми вільних грошей, аби дорого купувати великі земельні масиви? Очевидно, що ні. Через це основними покупцями державних земель будуть великі компанії.

Таким чином, внаслідок продажу на першому етапі існування земельного ринку лише державних земель може з'ясуватися, що справдився один з найбільших страхів "простого громадянина": землю скупить великий бізнес, а люди, які живуть у селах поруч з державними землями, виявляються нікому не потрібними.

Крім того, постає питання прозорості та використання ринку земель як потужного інструменту для боротьби з корупцією в Україні. Про що мова?

Особисті інтереси окремого чиновника не завжди ідентичні інтересам суспільства. Державні поля часто продаються нижче ринкової вартості. На них завжди "прокручувалися" схеми, а державні підприємства, у тому числі в аграрному секторі, в усі часи були годівничкою для чиновників, які їх контролювали.

Якщо запускати ринок землі лише з продажу земель державної власності, це може посилити корупційну складову в роботі чиновників. Поки не скасована можливість безплатної приватизації земель, у чиновників завжди буде дві опції: продати ділянку чи не менш "законно" подарувати її комусь безкоштовно.

Приватизувати державні землі потрібно в останню чергу, а наразі потрібно шукати для них ефективного користувача. Лише коли на державних угіддях будуть з'являтися більш-менш успішні фермери та середні підприємства, можна буде потроху продавати ці землі їм у приватну власність.