Чи так актуальне сьогодні гасло “Купуйте українське!”?

4 липня 2002 року в Держхарчопромі пройшла нарада з питань реформування нормативно-правової бази у сфері виробництва та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини, у роботі якої взяли участь найвищі аграрні посадовці, народні депутати, керівництво Держстандарту. Насправді ж мова здебільшого йшла про якість українських продовольчих товарів. Чому?

Високі ціни на продукти харчування в Україні за низької платоспроможності населення призвели до зростання надлишків продовольства, основним каналом збуту якого стає експорт. Але в умовах достатньої кількості харчових продуктів у розвинених країнах увійти на ринки платоспроможних країн видається практично неможливим. За умов “цивілізованої” торгівлі основним торговельним бар’єром стають вимоги якості. Та й, крім того, яких харчів бракує в Європі, щоб їх завозити з України? Фуражного зерна? Так, минулий рік просто видався невдалим. Олійних? Так, але, перше, щодо ріпаку, а не соняшникової олії. Вин? М’яса? Сиру? Яєць? Картоплі? Пива? Хліба?
Якось повертався я літаком з-за кордону і прочитав кілька порад (надрукованих, до речі, в українській газеті) для іноземців, які прямують до України: не пийте водопровідну воду, не купуйте харчів на базарах і в магазинах — купуйте питну воду в пляшках європейських брендів, купуйте харчі провідних європейських виробників у супермаркетах тощо.
То, зрештою, чи є українські харчі якісними? Ось думки з цього приводу деяких учасників наради.
Сергій Мельник, держсекретар Мінагрополітики: “Сьогодні можна продати навіть продукцію українську, але якщо її якість буде відповідати міжнародним стандартам. Ми відчуваємо на продовольчому ринку стрімке скорочення експорту м’ясної та молочної продукції. На сьогодні втрачені традиційні ринки сухого молока та сирів, так само розвиваються справи і на зерновому ринку.
Я не буду називати показники бактеріальної забрудненості, яка допускається за новими стандартами на молоко, але в ЄС та інших країнах молоко з такими показниками не те щоб не споживали, а й навіть не доїли.
Проблемою є наявність на ринку великих обсягів фальсифікованих продуктів. Якщо за 2001 рік контролюючими органами було вилучено такої продукції 1100 тонн, то за 6 місяців поточного року — 761 тонна”.
Юрій Жихарєв, голова Державного департаменту продовольства Мінагрополітики: “Промислове виробництво продовольства в Україні здійснюють 22 тис. підприємств, на яких працює понад 1 млн робітників. Обсяг випуску продукції за 2001 рік становив 27,8 млрд грн. Питома вага іноземних інвестицій у харчову промисловість на сьогодні становить 18% загального обсягу інвестування. На 1 січня 2002 року ці інвестиції досягли 796 млн дол. За 2001 рік підприємства харчової промисловості перерахували до Держбюджету 4,998 млрд грн. Питома вага харчової промисловості в загальному обсязі виробництва Україні становить 17,8% (другий показник після чорної металургії), 96% харчової продукції, яка реалізується на українському ринку, — продукція українського виробництва.
Сертифікаційна система України не повністю відповідає міжнародній і європейській практиці, що не дає змоги домогтися визначення результатів оцінки відповідності торговими партнерами, а це не дає змоги надавати сертифікаційну підтримку вітчизняним експортерам.
Необхідність становлення харчової продукції на вітчизняному та зарубіжному ринках збільшила вимоги до якості та безпеки продукції та сформувала принципово новий підхід до питань якості. Загалом за останні три роки кількість розроблених та впроваджених державних і галузевих стандартів становить близько 130 одиниць. Щорічно розробляється, переглядається, затверджується близько 800 рецептур і технологічних інструкцій на харчову продукцію. У 2002 році передбачається розробка 40 державних і галузевих стандартів за потреби харчової промисловості — 200 стандартів.
Протягом останніх років український ринок заполонили харчові продукти сумнівної якості. Це обумовлено виробництвом харчових продуктів за нормативно-технічнічною документацією (НТД), яка розроблена підприємствами, які не входять у систему Мінагрополітики.
Відсутність базових стандартів і законів прямої дії на основні групи продовольчих товарів, гармонізованих до вимог ЄС, і масове виробництво продукції на основі технічних умов, розроблюваних самими виробниками без відповідної експертизи фахівців (до речі, ці ТУ завжди гірші за стандарти), призвели до масового випуску неякісної (а іноді й фальсифікованої) продукції. Зниження рівня якості харчових продуктів в Україні, засилля фальсифікованих товарів зазначаються всіма фахівцями, а також організаціями із захисту прав споживачів. На жаль, з юридичного боку такі недобросовісні виробники є юридично захищеними, оскільки їхні технічні умови зареєстровані органами Держстандарту”.
Геннадій Миронюк, перший заступник голови Держстандарту України: “Українські стандарти гармонізовані зі стандартами ЄС не більше ніж на 10%. Про яку інтеграцію з ЄС може йти мова? За два роки роботи оновленого Держстандарту підготовлено та прийнято державних стандартів, гармонізованих та ідентичних європейським удвічі більше, ніж за 10 попередніх роки. І разом з тим це — менше 10% необхідного.
Ми закликаємо Мінагрополітики не розробляти стандарти, які не відповідають міжнародним та не можуть бути впровадженими. Наприклад, у 1997 році було прийнято стандарт на молоко. Він і до цього часу не працює. Технічне оснащення виробників не дає змоги виконати всі правила та норми цього стандарту. Але вихід є — розробляти гармонізовані з європейськими стандарти та вводити їх поступово.
Про стандарт на зерно теж дуже багато говорилося, а, врешті-решт, все звелося до того, що потрібний був не стандарт на зерно, а лише стандарт щодо методів визначення вмісту білка. Тиждень тому Держстандарт такий стандарт прийняв”.
Володимир Авраменко, народний депутат України, почесний президент “Компанії АВК”: “ Сьогодні в Україні понад 2 тисячі стандартів не відповідають вимогам ЄС. Якщо щорічно змінювати по 200 стандартів, зрозуміло, на скільки років усе це розтягнеться”.
Петро Вербицький, голова державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики: “Більшість продукції тваринництва виробляється у дрібнотоварному секторі, а тому дуже важко контролювати її якість. Сьогодні ми вже знаємо приклади, коли дрібні виробники молока додають у нього антибіотики для продовження термінів його зберігання. І виявити такі факти дуже складно: це може зробити тільки обласна лабораторія. Тому нам треба йти до цивілізованої схеми виробництва молока в приватному секторі: механічне доїння, холодильне обладнання, обов’язковий санітарний мінімум. Сьогодні в Польщі не заготовлюють молоко у приватників, які мають менше 15–20 корів. Ми можемо акредитувати окремі молоко- та м’ясозаводи за європейськими вимогами, але акредитувати сировинну зону буде дуже важко “.
Михайло Ситенко, заступник головного державного санітарного лікаря Міністерства охорони здоров’я України: “В Україні у 2000 році було зареєстровано 27 групових спалахів гострих кишкових інфекцій, внаслідок яких постраждало 927 осіб, причому у 17 випадках причиною було споживання продукції підприємств харчової промисловості. У 2001 році було зареєстровано 20 спалахів гострих кишкових хвороб, пов’язаних з такою продукцією, внаслідок чого постраждало 1310 осіб. У жовтні 2001 року причиною спалаху дизентерії серед населення міста Севастополь, за якого постраждало 197 осіб (з них 122 дитини), стало споживання продукції міського молокозаводу. Станом на 1 липня 2002 року зареєстровано 9 таких спалахів з числом потерпілих 298 осіб”.
Людмила Зінченко, генеральний директор асоціації “Укроліяпром”: “За часів СРСР існувала система управління якістю продукцію. Був обмежений асортимент, бідна упаковка, але споживачу гарантувалася відповідність і якість продукції. Тепер за іншої системи навіть за наявності великої кількості контролюючих органів системи контролю немає.
Я однозначно заявляю: наша харчова продукція (за окремими винятками) неконкурентоспроможна. Жодна країна не імпортуватиме нашу продукцію, якщо вона вироблена не за стандартами, а за технічними умовами. 96% вітчизняного продовольства на ринку — це криза: далі або перевиробництво, або згортання виробництва.”
Ось такі справи. А ви кажете: купуйте українське!
Юрій Михайлов