Спецможливості
Новини

"Агро" опальна і альтер - "Агро"

05.06.2008
423
"Агро" опальна і альтер - "Агро" фото, ілюстрація
Очікування ХVІ-ї Міжнародної виставки “Агро” нинішнього року було позначене якимось особливим хвилюванням. І не сказати, щоб це хвилювання було приємним. Багатомісячна підготовка учасників до, як уже звикли казати, головного сільськогосподарського форуму року ледве не перетворилася на пускання грошей на вітер.

Аж до дня відкриття виставки — 1 червня — ні учасники, ані відвідувачі “Агро’2004” не були остаточно впевнені, що захід таки відбудеться. За півтора місяці до його початку Мінагрополітики раптом оголосило про перенесення місця і часу проведення виставки: на 24–29 червня до Національного експоцентру (колишньої ВДНГ України). Проте корпорація “Украгропромбіржа”, яка з 1998 року є організатором-розпорядником “Агро” (і, до речі, власником зареєстрованого товарного знаку — “Міжнародна виставка “Агро”), заяви міністерства спростовувала, підтверджуючи свої наміри провести виставку в перших числах червня на своєму традиційному майданчику в селі Чубинському. Обидві сторони давали в пресу й на радіо взаємовиключаючі рекламні оголошення, подавали одне на одного позови до суду. Мінагрополітики розсилало вітчизняним і закордонним учасникам факси і телефонограми про те, що в Чубинському виставки не буде, тож і їхати туди не треба. Державні підприємства і установи за допомогою адміністративних методів мобілізовувалися для участі лише в альтернативній виставці в Експоцентрі. Натомість Украгропромбіржа продовжувала запрошувати усіх до Чубинського, запевняючи, що до виставки все готово і пройде вона, як і завжди, на високому організаційному рівні.


Уся ця колотнеча вельми дезорієнтувала ряди потенційних експонентів та відвідувачів. Ще наприкінці травня стало відомо, що транспорт з німецькими учасниками рушив був до Чубинського, але на українському кордоні його зустріли “депеші” від Мінагрополітики, які настільки шокували німців, що ті змушені були повернути назад. Цю ситуацію було розглянуто у Міністерстві сільського господарства Німеччини і в результаті прийнято рішення відмовитися від участі як у “чубинській” виставці, так і в альтернативній. Так само вирішили відмовитися від “Агро’2004” такі експоненти-велетні (йдеться про тисячі квадратних метрів експозицій на кожного), як “Райз” та “Агро-Союз”, незважаючи навіть на те, що за виставкові площі вони проплатили заздалегідь (“Агро-Союз” устиг лише звести свій традиційний ангар-кількатисячник, який так і відстояв усю виставку порожнім і зачиненим, ніби якийсь чорнобильський фантом).


До редакції “Пропозиції” кожного травневого дня телефонували розгублені аграрії й питали, що ж їм робити. Ми відповідали, що самі нічого до ладу не розуміємо, але все ж таки до Чубинського готуємося.
Разом з іншими представниками засобів масової інформації ми намагалися з’ясувати глибинні мотиви ситуації в “потерпілої сторони”, тобто в директора Украгропромбіржі Віктора Привалова. Але Віктор Дмитрович на запитання журналістів лише розводив руками. За логікою, мовляв, такого бути не повинно, адже за попередні виставки Украгропромбіржа не має жодних нарікань, а самі лише подяки. Тому ви, друзі-журналісти, розберіться, мовляв, що й до чого, накопайте інформації — та вріжте правду! А журналісти собі метикували: “Ага, не хоче підставлятися! Пропонує підставитися нам і підставити свої видання. Але якщо потерпіла сторона не хоче брати вогонь на себе, то ми — й поготів! Ми теж робитимемо вигляд, що нічого не розуміємо”.


А втім, мотиви впертості Украгропромбіржі в цьому конфлікті більш-менш зрозумілі. За час підготовки до “Агро’2004” вона вклала у розвиток інфраструктури виставкового комплексу в Чубинському 3 млн грн, провела велику роботу із запрошення учасників, надала їм певні гарантії, одержала передоплату. Вдале проведення “Агро” для Укрпромбіржі є питанням престижу фірми, її бізнесової перспективи, тобто — грошей.
Що ж до мотивів Мінагрополітики, то тут усе значно складніше. Формальним приводом до відсторонення Украгропромбіржі від справ столо те, що вона, нібито, не впоралася із реконструкцією виставкового комплексу. На спростування цих звинувачень Віктор Привалов демонстрував документи, якими план і терміни проведення реконструкції узгоджувалися з аграрним відомством, а також запрошував наочно переконатися у дотриманні цих планів. До того ж, Украгропромбіржа не одержала нічого з тих 5 млн грн, що передбачені у нинішньому Держбюджеті на виставкову діяльність в аграрній сфері: усі роботи з реконструкції вона виконувала за власний рахунок.
Наївно було б не розуміти, що виникнення будь-якої великої сварки так чи так пов’язано з грошима. За роки свого проведення виставка “Агро” набула великої популярності. Кількість її учасників — як вітчизняних, так і іноземних постійно збільшувалася, що вже у минулому році викликало аншлаг: “Агро’2003” всіх бажаючих розмістити не змогла. Тож цілком слушним є припущення, що виставка стала вельми прибутковим підприємством. Можливо, ця обставина і відіграла вирішальну роль у тому, що Мінагрополітики поставило за мету “відчепити” Украгропромбіржу і взяти справу у свої руки. Крім того, за словами Віктора Привалова, міністерство забажало самостійно дати раду бюджетним 5 млн гривень, виділеним на виставкову діяльність. Проте здійснило це своє бажання аграрне відомство дуже брутально й непрофесіонально. Компаніям, які багато місяців готувалися до участі в “Агро’2004” (готували експонати, укладали договори з транспортними компаніями, бронювали місця в готелях, оформлювали візи тощо), було завдано значних матеріальних і моральних збитків.
                                                               * * *
З такими ось міркуваннями вирушали ми першого червня до Чубинського на відкриття міжнародно-опальної “Агро’2004”. Уже на під’їзді кинулася в око доволі мала кількість авто (порівняно з тим, що було торік і позаторік). Без черг, “пробок” та інших перешкод дісталися до виставкового комплексу і залишили машину на паркінгу, на який було перетворено трандиційне місце компанії “Райз”. Перше ж знайомство з “Агро’2004” викликало бажання “схилити голову” перед аграрним блоком уряду в “подяці” за виконану ним роботу. Ряди учасників виставки вітчутно поріділи: проти минулорічної “Агро” їхня кількість зменшилася щонайменше разів у два.
Особливо потерпіло тваринництво. Злі язики розповідали, що у дні заїзду представники ветслужби Бориспільського району чатували перед виставковим центром, завертаючи усіх експонентів-тваринників під тим приводом, що “тут виставки не буде”. Також подейкували, що директор Інституту розведення і генетики тварин УААН, на території якого розмістився чубинський виставковий комплекс, заборонив своїм співробітникам ходити на виставку, але найбільші сміливці потайки це робили.


Проте дещо з тваринництва на виставку все ж таки прорвалося. Передусім йдеться про найбільш швидконогих тварин — коней: вони разом із чарівними вершницями навіть влаштували для відвідувачів невеличке шоу. Також був помічений стенд з кролями. Птахівництво було представлене однією вантажівкою з Руднівської птахофабрики (Броварський р-н Київької обл.); з неї здійснювали роздрібний продаж курей і півнів, — напевно, відбракованих.
Найбільшими експонентами “Агро” були цього разу російські гіганти аграрної механізаці — “Ростсільмаш” (комбайни “Дон” та “Нива”) та “Агромашхолдинг” (комбайни “Єнісей” та трактори Волгоградського тракторного заводу). Ці дві компанії розмістилися одна проти одної в центральній частині виставкового комплексу, сформувавши таким чином композиційний центр виставкового дійства. В цьому було щось символічне, усезагальне: вітчизняна машинерія (не без допомоги керівництва аграрної галузі держави) відійшла на зазделегідь підготовлені позиції, віддавши стратегічну ініціативу північно-східному сусідові. Херсонський комбайн “Славутич” — єдиний у Чубинському представник української зернозбиральної техніки — сирітливо височів в оточенні посівної, грунтообробної, переробної та іншої машинерії. Українське тракторобудування було представлено трьома виробниками: Харківським заводом, трактори якого чомусь експонувалися за межами виставкового комплексу; Південним машинобудівним заводом (Дніпропетровськ), який доволі слушно експонував свої вироби під гаслом “Вітчизняний трактор”, бо ПМЗ були на території виставкового центру таки єдиними вітчизняними тракторами; і тракторним заводом “Ленінська кузня” (Київ), який вітчизняним виробником можна назвати лише умовно, бо він займається збитанням білоруських МТЗ.
Можна, утім, поряд з негараздами чубинської “Агро” знайти і деякі позитивні моменти. Так, за меншої кількості потужних технічних компаній отримали добру нагоду голосніше заявити про себе наші невелички вирибники: “Ковельсільмаш”, “Ірпіньсільмаш”, “Богуславська сільгосптехніка”, “Хмільниксільмаш”, “Львівагромашпроект”, “Уманьферммаш”, “Сумисільмаш”, “Тодак”, “Клен”, Могилів-Подільський машинобудівний завод, “Борекс”, Машинобудівний завод “Галещина” та інші.
Деякі підприємства ризикнули поставити лише офісні намети, без техніки. А іноземні виробники, за невеликими винятками, свої сільгоспмашини представляли за посередництвом українських дилерів. Зокрема, техніку “Кейс” представляла фірма “Агроальянс”, “Клаас” і “Холмер” — “Ерідон”, “Кінзе” — “Агротехнології”, “Массей Фергюсон” — “Рамбурс Агротех”, цілу низку виробників агрохімічної, зрошувальної, посівної і грунтообробної техніки представила “Українська овочева компанія”. Власне обличчя явили публіці “Франц Кляйне”, “Гаспардо”, “Сампо”.
У цілому ж, як запевнив Віктор Привалов, в опальній “Агро” взяли участь понад 700 фірм, у тому числі 150 — іноземних з 24 країн світу. 
                                                               * * *
Офіційне відкриття виставки у дуеті з Вікторм Приваловим відбував голова Комітету Верховної Ради з аграрних питань Іван Томич. І якщо у Віктора Дмитровича емоції іноді вихлюпували назовні (що виявлялося у словах “чорні сторінки”, “державний рекет”), то Іван Федорович говорив дуже обережно, акцентуючи здебільшого на спільній позитивній роботі парламенту й уряду. Ця робота, запевнив пан Томич, є вирішальною, а не ті інтриги, які мали місце на “Агро’2004”. Отож, слово “інтриги” було в устах опозиційного депутата єдиним визначенням, на яке він спромігся, характеризуючи ситуацію довкола “Агро’2004”. “Ми не будемо шукати винуватців: вони самі встануть, і ми побачимо, хто є хто”, — запевнив Іван Федорович.


Організатори ж альтернативної “Агро” ще за місяць до її початку проголосили (устами заступника міністра агрополітики Юрія Лузана), що за своїм розмахом вона перевершить “Агро’2003”. Навіть незважаючи на те, що відбуватиметься це дійство в період жнив. На жаль, пересвідчитися у такій перемозі адмінресурсу можна буде лише після здачі цього номера “Пропозиції” до друку, тому розповісти про неї чогось більшого наразі неможливо.


Павло Коротич

Інтерв'ю
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее
У розвинених країнах агрострахування вже давно застосовується як ефективний інструмент розвитку агробізнесу, в Україні страхування ризиків сільського господарства все ще знаходиться на стадії розвитку

1
0