Соя: путівник по вирощуванню (початок)

Соя є однією із стратегічних культур світового виробництва, загальні  обсяги якого варіюють у межах 360 млн т на рік, а в Україні — на рівні 4,5 млн т. Для забезпечення ефективного вітчизняного виробництва цієї культури та отримання високих урожаїв до реєстру сортів України на сьогодні занесено 257 сортів сої, не враховуючи ГМ-сорти, які мають неофіційне поширення. До найпоширеніших належать: ЄС Ментор, Галлек, ОАЦ Аватар, Аріса, ОАЦ Брук, ОАЦ Страйв, ОАЦ Лейквью, Опус, ОАЦ Медок, Сігалія, Ліссабон, Кофу, Моравія.

Вибір сорту сої

Під час вибору сорту насамперед слід зважати на групу стиглості сої, оскільки саме від цього чинника буде залежати здатність формування високого рівня врожайності культури та можливість уникнення певних стресових навантажень упродовж сезону.

За тривалістю вегетації сорти сої поділяються на:

• ультраранні з тривалістю вегетаційного періоду до 85 днів (до 2300 СHU);
• ранньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду 86–105 днів (2300–2500 CHU);
• середньо-ранньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду 106– 125 днів (2500–2800 CHU);
• середньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду 126–135 днів (2800–3000 CHU);
• середньо-пізньостиглі з тривалістю вегетаційного періоду понад 136 днів (понад 3000 CHU).

Так, ми можемо вибрати відповідні сорти сої, які зможуть реалізувати свій потенціал в умовах певної зони. Крім того, під час добору сортів бажано зважати на запаси вологи та частоту прояву і тривалість посух в умовах певного регіону, вплив високих температур впродовж вегетації культури. Так, зміна кліматичних умов в Україні, посилення впливу посух і високих температур упродовж розвитку рослини, на фоні зменшення опадів, потребує зваженого підходу до вибору сортів сої для вирощування в кожній окремій зоні: відомо, що на формування 1 т зерна з відповідною кількістю побічної продукції культура споживає 900–1500 м³ води.

Якщо проводити добір сортів сої з урахуванням запасів вологи у метровому шарі ґрунту, то рекомендуємо орієнтуватись на такі розрахунки:

• запаси ґрунтової вологи на рівні 100 мм — ризик для вирощування сої, тому доцільно сконцентруватись на ультраранніх і деяких ранніх сортах культури;
• запаси ґрунтової вологи на рівні 120 мм — орієнтуємось на ультраранні і ранньостиглі сорти сої;
• запаси ґрунтової вологи на рівні 140 мм — можна висівати середньоранні сорти;
• запаси ґрунтової вологи 160 мм — слід висівати середньостиглі і деякі середньопізні сорти;
• запаси ґрунтової вологи 180 мм і більше — можна висівати будь-які сорти.

Так, зважаючи на незначні запаси вологи та відсутність необхідної кількості опадів у ранньовесняний період у зонах нестійкого та недостатнього зволоження, необхідно орієнтуватись на ультраранні і ранньостиглі сорти, які дозріватимуть упродовж 80–110 днів, щоб уникнути у період їх наливу незадовільного впливу посух у серпні–вересні, прояви яких є доволі частими останніми роками. Отже, рослини сої можуть ефективно використати незначні запаси ґрунтової вологи та опади в ранньовесняний період. До того ж для високої ефективності виробництва вказані сорти мають становити не менше 50% посівних площ.

У зонах із задовільним зволоження це можуть бути сорти від ультраранніх до середньостиглих, адже ймовірність випадання необхідної кількості опадів упродовж вегетації, зокрема у другій половинні літа, в таких зонах є високою.

Також слід зважати на вибір сортів відповідно до умов кожного окремого року і обов’язково враховувати енергію початкового росту. Зокрема, за незначних запасів вологи та малої кількості опадів на початку весни краще вибирати сорти, що характеризуються високими темпами росту і розвитку, адже вони завдяки швидкому закриттю поверхні ґрунту забезпечать зменшення непродуктивного випаровування вологи.

Серед таких сортів найпоширенішими у виробництві є скоростиглі  Опус, ОАЦ Медок, Галлек, ОАЦ Аватар, ЕС Ментор ОАЦ Брук, ОАЦ Лейквью та інші, що забезпечують швидкий ріст рослин на початкових етапах і мають здатність формувати врожай упродовж 110 днів і менше. На жаль, виробники мало звертають увагу і на ультраранні сорти, зокрема Діона, Арніка, Алігатор, Аннушка, Парадіс та інші, що в умовах посушливого року будуть доволі актуальними з огляду на швидкі темпи росту рослин на початкових етапах розвитку та короткий період вегетації.

Наступною важливою характеристикою у виборі сортів є висока стійкість до стресів. Зокрема до посухи, що є надзвичайно важливо для зони нестійкого та недостатнього зволоження. Посухостійкі сорти забезпечують зменшення ризиків не отримання врожаю насіння сої в умовах недостатньої кількості вологи або тривалого періоду посухи в окремі роки. Для зони задовільного зволоження важливішим є чинник холодостійкості і стабільність ростових процесів за різких змін температур (між днем і ніччю 10–15°С у весняний період), а інколи — жаростійкості. На жаль, вказані показники лише поодиноко відмічаються компаніями виробниками, тому здебільшого такі дані можна отримати завдяки власним спостереженням.

Під час вибору сортів важливо також зважати на їх здатність до гілкування — це допомагає визначитися з шириною міжряддя та оптимальною густотою висівання сорту. Сорти з високою здатністю до гілкування можна висівати з меншою густотою і більшою шириною міжряддя. Так, наприклад, сорти  Вольта, Ленка, ЕС Ментор та інші аналогічні з високою здатністю до гілкування можна висівати як з більшою шириною міжрядь (45–70 см), так і зменшувати густоту висіву за умов незначних запасів вологи у ґрунті. До того ж якщо після посіву випаде значна кількість опадів, вказані сорти компенсують дефіцит густоти завдяки гілкуванню.

І ще одним важливим чинником у виборі сорту сої є його стійкість до хвороб. Так, за недостатнього і нестійкого зволоження важливого значення набуває стійкість сортів сої до фузаріозу, септоріозу, церкоспорозу, склеротиніозу, а для зон задовільного зволоження —  до фузаріозу, переноспорозу, аскохітозу, антракнозу, склеротиніозу, ботрідіозу, фомопсису.

Умови вирощування сої

Соя є доволі вимогливою культурою до умов вирощування – оптимальні температури на початкових етапах росту і розвитку мають становити 12–16 °С, а для забезпечення подальшої вегетації рослини температурний режим повітря повинен бути у межах 18–25°С. Крім того, для цвітіння сої мінімальна температура має становити 16–18°С, сприятливою вважається 19–21°С, оптимальною —22–25°С. У період формування бобів і насіння мінімальна температура повітря має становити 13–14°С, сприятливою вважається 17–18°С, а оптимальною — 20–23°С. Мінімальною на момент достигання є температура не менше 8°С, сприятливою — 13–16°С, оптимальною — 18–20°С. Призупинення ростових процесів відбувається за перевищення температур повітря 33–36°С.

Для отримання дружних сходів культурі необхідно 130–160% вологи від своєї ваги, а орний шар ґрунту має містити не менше 20 мм її обсягів. Слід зауважити, що культура має транспіраційний коефіцієнт 500–600, а для формування 1 т урожаю може споживати від 900 до 1500 м³ води. 

Соя відноситься до культур короткого дня і є значно чутливою до зміни тривалості освітлення. Тобто, тривалість її вегетаційного періоду залежить від тривалості дня.

Соя значно реагує на родючість ґрунтів, зокрема на рН ґрунтового розчину: оптимальні умови для росту і розвитку рослин складаються за рН ґрунту 6,5–7,0. Попри те, що рослина має стрижневу кореневу систему, вагомим у вирощуванні сої є показник щільності ґрунтів, оптимальне значення якого має варіювати на рівні 1,1–1,25 г/см³.

З огляду на біологічні потреби та фізіологічні особливості культури, для отримання економічно обґрунтованого рівня врожаю вся технологія — від вибору попередника до проведення всіх обробітків ґрунту — має орієнтуватись на раціональне збереження та використання вологи.

Так, для сої є хорошими попередниками озимі та ярі зернові культури, збирання яких припадає на ранні терміни, що сприяє додатковому накопиченню вологи в осінній період.

Оптимальним є обробіток ґрунту, який забезпечить утворення необхідної щільності — на рівні 1,1–1,25 г/см³ на глибину 25–30 см без формування ущільнення, адже коренева система культури може сягати 1,5 м. Крім того, передпосівний обробіток має сформувати рівне і незначно ущільнене насіннєве ложе з підпертою вологою.

Соя є культурою, шо споживає найбільше азоту для свого росту і розвитку (рис. 1). Тому під час розробки технології вирощування сої для отримання високих урожаїв маємо звернути увагу на вміст не лише фосфору і калію у ґрунті, але також на магній, кальцій та сірку, яких культура споживає теж багато. Оптимально дози добрив краще розраховувати відповідно до вмісту елементів у ґрунті, проте можна скористатись і рекомендованими нормами – переважно K_20–40P_20–40S_20–30Mg_20–30Ca_60–80.

Слід наголосити, що збільшення вмісту нітратних форм азоту у ґрунті на початкових етапах може викликати погіршення процесу симбіозу бульбочкових бактерій з рослинами сої або негативно вплине безпосередньо на азотфіксацію. Забезпечуючи таку потребу в азоті, — у разі вирощування за чисто мінеральною схемою, — неможливо уникнути значних витрат. Відповідно, важливо правильно підібрати дози та форми азотних добрив у передпосівний обробіток, а також види добрив для внесення під час посівів.

Зважаючи на це, в передпосівний та посівний періоди для забезпечення незначної кількості азоту до моменту процесу азотфіксації бульбочковими бактеріями краще використовувати азотні добрива, що містять в незначній кількості нітратний азот і в більшій — амідний або амонійний (КАС). Так, дози азотних добрив мають забезпечити вміст діючої речовини на рівні близько 60 кг/га у передпосівний період. В умовах задовільного забезпечення вологою рослини сої в період формування нижніх бобів також позитивно реагують на внесення азоту у формі КАС, що почне діяти у період формування бобів у верхньому ярусі – наливу зерна, коли інтенсивність азотфіксації бульбочковими бактеріями сповільнюється.

Завданням припосівного добрива є забезпечення швидкого переходу живлення рослин з насіннєвого до ґрунтового, тому ці добрива мають містити у незначній кількості низку елементів живлення – N_10–15K_10–15P_10–15 + Me.

Слід наголосити, що під час вибору сорту потрібно зважати і на якість насіннєвого матеріалу. Його випробування можливо замовити, наприклад, в Інституті Агробіології, зокрема, визначення маси 1000 насінин, енергії та схожості, а також зараженості фузаріозом насіння, бактеріозами і вірусними хворобами. Значного ураження насіння грибковими хворобами можна позбутися завдяки звичайним фунгіцидам на основі системних діючих речовин (металаксилу-М, прохлоразу, триадемефону, дифеноконазолу, флутріафолу, тебуконазолу тощо). Зараження бактеріальними хворобами усунути важче, адже на сьогодні антибіотики, що можуть успішно боротись з бактеріозами, не внесено до єдиного Державного реєстру препаратів. Під час вегетації для цього можливо використовувати фосетил алюмінію (препарат Альєтт), що має системну викорінювальну дію на бактеріози і лікувальний ефект загалом. Вірусні хвороби, на жаль, побороти неможливо, тому такий насіннєвий матеріал є ризикованим для вирощування.

В. Кифорук, консультант-технолог в галузі агрономії компанії "АgroConsult", кандидат с.-г. наук

(закінчення матеріалу читайте на нашому сайті завтра)