Як виростити сою та інші бобові без гербіцидів та іншої «хімії», знає сільський священник

Отець Олексій Дон з Теплицького району на Вінничині на початку століття зайнявся ще й сільським господарством і зараз обробляє більше 100 га ріллі. «Приход на селі зараз – одна лише назва, по факту – це не приход, а розход», - пояснює він. Обрав саме сільське господарство теж неспроста. «Гени заговорили: обидва мої діди були такими добрими хліборобами, що їх розкуркулили», - говорить батюшка.

І майже зразу перейшов на органічне виробництво. «Труїти людей – важкий гріх, хіба не так?», - коментує священник. Попервах було складно. «Починав з урожайності сої в 15 ц/га», - згадує він. Та за час, що минув, вдалося вийти на рівень до 42 ц/га, тобто збирати на рівні сусідів, які і добрива вносять, і ЗЗР. Як же вдається вирощувати сою та інші бобові без «хімії»? Адже агрономів вчать, що успішно виростити сою без гербіцидів неможливо.

Соя без гербіцидів

«З соєю проблем немає. Всі секрети – це правильний підбір сортів і правильні строки сівби», - розповідає отець Олексій. Сорти він сіє переважно канадські. «Якщо вирощуєш сою за органічною технологією, то не треба поспішати сіяти», продовжує співрозмовник. Тож він спочатку вичікує першої і другої хвилі бур’янів, боронує їх, і лише тоді сіє.

В даному господарстві існує ще одна причина, чому тут не сіють рано. Оскільки господар – священник, то йому просто ніколи почати сівбу раніше, ніж минуть пасхальні свята.

Якщо працювати за органічною технологією, радить Олексій Пилипович, то бур’яни треба знищувати механічно вже в фазі нитки. Пропустиш – і вже зможе допомогти тільки роторна борона, але й та – тільки якщо складуться сприятливі умови. А якщо культура заросте з самого початку, то врожай буде такий низький, що не окупить затрат на вирощування. «Через це органічний виробник повинен у період початкового росту культури по-справжньому жити на полі. Просто навідуватися, навіть щодня, буде мало», - розповідає співрозмовник.

Всього за сезон сою доводиться боронувати до 5 разів. «Чим більше дощів, тим частіше треба боронувати. Бувало, що жодного разу після сівби не боронували – настільки було сухо», - згадує Олексій Пилипович.

Для боротьби з бур’янами тут – цілий набір техніки, для кожної культури – своя: пружинна і роторна борони та причіпний і навісний грубери. І все – саморобне, тільки лущильник куплений. «Дуже важко підібрати техніку, яка б за своєю функціональністю в усьому нас задовольняла», - пояснює господар. «Наприклад, бачив я підходящу німецьку ротаційну борону, але вона коштує шалених грошей», - продовжує він.

Усі складові органічної сої

Боротьба з бур’янами – лише один з елементів органічного виробництва.  Надзвичайно важливу роль сам отець Олексій приділяє мінімальному обробітку грунту. Він обробляє тільки верхній 5-сантиметровий шар грунту. Єдиним добривом виступають  пожнивні рештки, які залишають на поверхні грунту.

Сівба здійснюється сівалкою, яку зробив товариш Олексія Пилиповича зі старої, яку продав місцевий фермер. Агрегат одночасно виконує культивацію і сівбу. Сіяти він може як суцільним, так і рядковим способом, тому всі культури в господарстві – від пшениці до чорного кмину – сіють цією сівалкою.

Хвороби поруч з бур’янами входять до основних загроз для культур при вирощуванні за органічною технологією. Соя у батюшки Олексія, за його словами, зазвичай взагалі не хворіє нічим – завдяки як природній стійкості сортів, так і прискіпливому вибору біопрепаратів. Заради останніх невеликому за розмірами господарству довелося навіть лабораторію власну створити і найняти для неї біотехнолога – випускника НУБіП. Як пояснив господар, на ринку біопрепаратів багато шахрайства, тому кожен доводиться перевіряти на відповідність заявленим показникам. «Якось виявили, що титр, тобто концентрація корисних бактерій, у препараті виявилася в 20 (двадцять!) разів нижчою від заявленої», - згадує він. Тож після всіх цих пошуків господарство зупинилося на біопрепаратах місцевого виробника «БТУ-Центр». «Вони мене ще жодного разу не підводили», - пояснює Олексій Пилипович.

Для інокуляції сої він довгий час використовував аргентинські препарати. Але зараз інокуляцію вже не проводить: вважає, що азотофіксуючі бактерії вже достатньо заселили грунт, адже ніякі пестициди їх не винищують щороку, як за конвенційної технології.

Натомість обробляє насіння сої мікоризним препаратом, який бере теж у «БТУ-Центр». «Ефект від мікоризації сої чудовий. Коренева система культури виростає дуже розгалуженою, формує багато тонких кореневих волосків, які й засвоюють вологу і поживні речовини. Через це культура в хорошому стані навіть цього посушливого літа», - розповідає отець Олексій.

Сівозміна в господарстві дуже проста: бобові чергуються з небобовими (серед останніх окрім пшениці – також голозерний овес, олійний льон, чорний кмин та ін.). Наприклад, після сочевиці зазвичай висівається пшениця, після нуту – чорний кмин, гречка, тощо.

Продовольчі бобові

Серед бобових у господарстві отця Олексія – не тільки соя, а й сочевиця, нут, маш, а зараз випробовуються вігна і солодкий вид вігни – адзукі. Хазяїн пояснив, що соя – це кормова культура, а на продовольчі цілі її беруть найбільше в Китаї та Японії, але виходити на ці ринки потрібно з великими партіями – більшими, ніж господарство священника може виростити. Тож згодом він почав вирощувати і продовольчі бобові.

Проблем з ними, як виявилося, значно більше, ніж із соєю. Сочевиця, наприклад, в окремі роки вилягає. Тому господар спробував її вирощувати в сумісному посіві з гречкою, яка підтримує сочевицю. Урожай у бункері теж виявився сумісним: боби вперемішку з гречкою. Однак господар каже, що за допомогою мобільного сепаратора (власний – дуже малопотужний, через що використовується для посівного матеріалу, партії якого невеликі – 100-200 кг) їх можна розділити.

Зате з бур’янами на сочевиці проблем найменше: залежно від погоди інколи взагалі боронувати не доводиться, інколи – лише раз до сходів, інколи – ще й у фазу сходів. А от після сходів цю культуру боронувати не можна. Інокуляції ця культура, за словами господаря, не потребує, а збирається теж простіше за інші бобові – прямим комбайнуванням.

Нут, як розповідає Олексій Дон, добре піддається боронуванню, поки рослини не почали розгалужуватися. Потім можливе боронування тільки роторною бороною у міжряддях, яке необхідно доповнювати ручним прополюванням рядків. Найбільша проблема цієї культури, за словами господаря, - шкідники і хвороби, в першу чергу відповідно совки і аскохітоз. «Раз на 5-7 років нут майже повністю випадає. Тому якщо поширилися шкідники або якщо рік дощовий – врожаю нуту вже не буде, краще пересіяти його гречкою або просом, поки є час», - розповідає він.

Збирають нут у господарстві прямим комбайнуванням, але хазяїн вважає, що краще було б роздільним. От тільки підходящої жатки для роздільного збирання продовольчих бобових він ще не знайшов.

Ще одна проблема нуту – перенасиченість ринку в останні роки. В результаті ціна низька, а органічна премія становить усього $100 на тонні.

Натомість на маш ціна хороша. «Торік ця культура виручила господарство, бо нут увесь пропав», - згадує отець Олексій. Але наскільки дорога ця культура, настільки й проблемна. Так, якщо сочевиця й нут дають у отця Олексія в середньому 20 ц/га, то для машу це – рекорд, зазвичай же його врожайність становить 10-15 ц/га. Маш рідко обходиться без річного прополювання, бо пружинна борона рве коріння, а роторна прополює тільки міжряддя. Збирати його необхідно роздільним комбайнуванням, як і вігну, яку священник тільки випробовує в своєму господарстві. За роздільного збирання рослини слід виривати і сушити в валках. А коли врожай знаходиться в валках, існує ризик того, що стручки або намокнуть і порозлущуються, або пересохнуть.

Арахіс та інші експерименти

Вігна і адзукі приваблюють господаря хорошою ціною. При цьому їх не їсть брухус, як і сочевицю чи нут, тоді як горох чи квасоля потерпають від цього шкідника. Однак вігна уражується цілою низкою хвороб (аскохітоз, борошниста роса, пероноспороз, фузаріоз, кореневі гнилі) і потребує сівби в добре прогрітий грунт.

Випробовує господар і амарант, який другою культурою може дати до 2 т/га насіння. Але найбільше вразив експеримент батюшки Олексія з арахісом. Ця субтропічна культура непогано прижилась на півдні Вінничини. Один з головних секретів вирощування арахісу в умовах України, як розповів співрозмовник, - оптимальні грунтові умови під час сівби. Сіяти культуру слід у вологий, але не мокрий грунт за температури останнього не нижче 14°С. Якщо грунт холодніший, та ще й занадто вологий, насіння арахісу погниє і стане жертвою дротяника. Арахіс - досить марудна культура: спочатку викопувати стручки, потім сушити їх, потім лущити. Але навіть в умовах південної Вінничини при викопуванні наприкінці серпня – на початку вересня культура дає 2 т/га, що за ціни на конвенційний арахіс у 40 тис. грн/т дає змогу непогано заробити.

А тим часом отець Олексій продовжує експериментувати. На цей раз – із мульчуванням соломою картоплі, часнику й капусти. За цієї технології картоплю просто розклали на землі і притрусили зверху шаром соломи, який у свіжому стані становив 40 см в товщину, а, злежавшись, до кінця літа став завтовшки 15-20 см. Урожай отримав, як і більшість цього посушливого літа: від 2 до 6 картоплин у кущі, причому великих – дві, вочевидь ті, що встигли першими зав’язатися і отримати в першій половині літа достатньо вологи.

Збут невелике господарство організовує переважно через трейдерів, тобто посередників. Виходити напряму на зовнішні ринки обсягів бракує. Беруть продукцію також вітчизняні спеціалізовані магазини, однак вітчизняний ринок органічної продукції поки невеликий, хоч і швидко зростає. Через власний інтернет-магазин продажі поки що незначні. Тому перспективу господар вбачає в налагодженні переробки і вихід з кінцевою продукцією під власним брендом на вітчизняні органічні магазини.

Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com