Вимоги до росту й розвитку племінних телиць

Вітчизняною й зарубіжною наукою та практикою проведені численні пошуки оптимального приросту живої маси ремонтного молодняку. Встановлено, що залежно від конкретних умов показники середньодобових приростів телиць за основними віковими періодами вирощування можуть в певних межах коливатися.

Інтенсивний рівень вирощування (650—700 г) за весь період дає змогу зменшити вік корів при першому отеленні, підвищити живу масу первісток і одержати від них надої вищі, ніж від корів, вирощених за зниженого рівня приросту. Проте межі інтенсивності вирощування телиць слід знати, адже перебільшення їх призводить зниження молочності. Рекомендовані нормативи середньодобових приростів за період вирощування до 18-місячного віку для одержання корів чорно-рябої породи живою масою 500 кг становлять 650 г, а 600 кг, відповідно, — 700 г.
Учені вважають, що низький і дуже високий рівні годівлі при вирощуванні молочних корів недоцільні, оскільки негативно впливають на подальшу молочну та відтворну продуктивність.
Системи вирощування молодняку великої рогатої худоби поділяють на: екстенсивну, коли середньодобові прирости за весь період вирощування становлять 400 г, інтенсивну - 700 г і більше і проміжну, або напівінтенсивну, коли середньодобові прирости живої маси перебувають в інтервалі від 400 до 700 г.
Для вирощування молодняку молочно-м’ясних порід достатньо, щоб середньодобові прирости живої маси не перевищували 750—800 г.
У США узагальнено показники росту й розвитку телиць голштинської породи у 89 стадах із надоєм молока 7264 кг і більше. Ремонтні телиці мали такі параметри: жива маса у віці 3 міс. — 101 кг, 6 міс. — 171, 12 міс. — 430 і 24 міс. — 526 кг, а висота у холці (см), відповідно, — 90, 102, 118, 128 і 133. Середньодобовий приріст живої маси телиць становив: до 6 міс. — 755 г, від 6 до 12 міс. — 750, від 12 до 18 міс. — 690, від 18 до 24 міс. — 535 г, а загальний (від народження до двох років) — 675 г.
Останніми роками в породному складі, технології годівлі та утримання молочної худоби відбулися істотні зміни, а отже, змінилися й вимоги до їх росту й розвитку. Сучасні молочні породи мають істотні відмінності порівняно з попередніми щодо інтенсивності обміну речовин, особливостей підтримання енергетичного балансу, динаміки нагромадження запасів протягом фізіологічного циклу.
Багаторічні експериментальні дослідження низки учених та досвід передової практики свідчать, що оптимальними приростами телиць живою масою 500—550 кг є: у перші 6 міс. — 650—700 г, з 7 до 12 міс. — 550—600 г, у наступні періоди (до отелення) — 450—500 г, а масою 600—650 кг — у перше півріччя становлять 750—800 г, у друге — 650—700 г, від 1 до 1,5 року — 550-600 г, у подальшому — 450—500 г.
Сучасна концепція росту високопродуктивної худоби зменшила кількість критеріїв для оцінки росту й розвитку телиць за ростовими стандартами. Головним є величина живої маси й висота в холці за ростовими стандартами. Так, для одержання 5000 кг молока від повновікової корови потрібно, щоб надій корів-первісток становив 3750—4000 кг, а жива маса їх на десятий день після отелення — 450—470, для одержання надоїв 6000, 7000 і 8000 кг молока вимоги до продуктивності й росту первісток, відповідно, такі: 4500—4800 і 500—540 кг, 5250—5600 і 550—580 кг; 6000—6500 і 580—620 кг.
Рівень росту визначає необхідну для вирощування телиць кількість часу, а тому є фактором, який встановлює вік першого отелення. Період вирощування корів (24-29 місяців) — зазвичай найсприятливішим як з економічного, так і з селекційного погляду: прискорюється повернення капіталовкладень; знижуються виробничі витрати (годівля, робоча сила); знижується кількість телиць, потрібних для підтримання розміру стада, прискорюється нагромадження генетичної цінності стада. За умов подальшого зниження віку першого отелення зростає ризик важких отелень та збільшуються витрати високоякісних концентрованих і об’ємних кормів.
Рівень негативного впливу досягнення високого рівня росту на молочну продуктивність залежить від таких факторів, як: порода, тип раціону, рівень генетичного потенціалу тварин тощо.
У тих господарствах, де виробництво високоякісних кормів є дорогим, досягнення високого рівня росту для телиць може бути економічно не виправданим. Вирощування телиць з використанням кормів середньої якості гальмує рівень росту і затримує час першого отелення. Проте така стратегія вирощування сьогодні може бути економічно виправданою.
Відомо, що рівень інтенсивності росту телиць змінюється вродовж періодів їх вирощування. Статева зрілість телиць молочних порід настає за умов досягнення ними живої маси 40—50% від показників для повновікових порід. Вік настання статевої зрілості телиць коливається в межах від 9—12 до 20 міс., залежно від рівня їх росту й розвитку. Встановлено, що недогодівля та низький рівень росту до статевої зрілості збільшує ризик затримки першого отелення і недостатній розвиток організму телиці при отеленні. Високий рівень росту до статевої зрілості може обмежити формування секреторних тканин у вимені корови і тим самим назавжди знизити її молочну продуктивність.
Низький рівень росту в період після статевої зрілості і протягом періоду тільності є також небажаним. Рівень запліднюваності може бути знижений, якщо телиці до цього періоду не досягли відповідної маси. Доки телиця не запліднена, низький рівень росту в період після статевої зрілості не має негативних наслідків, окрім затримки часу отелення.
За умов нестачі кормів не слід застосовувати до телиць штучного запліднення, доки вони не досягнуть відповідної маси. При цьому продуктивність первісток буде задовільною, проте зростає вартість вирощування телиці і можливе зниження довічної продуктивності корів. Повноцінна годівля в період тільності забезпечує адекватний розвиток телиці до моменту отелення та добре живлення плоду. Проте надмірна кількість енергії за нестачі білка в раціоні може призвести до нагромадження жирових відкладень і недостатнього розвитку скелетно-м’язової маси. А ожиріння є, як відомо, фактором небажаним.
Телиці здатні компенсувати втрати живої маси за відповідний період повільного росту за рахунок періоду подальшої інтенсивної годівлі. Проте надмірно довгі періоди (понад два місяці) недогодівлі або надмірної годівлі можуть призвести до необоротних негативних наслідків. Так, низький рівень годівлі телиць у віці від 6 до 10 міс. негативно впливає на ріст і розвиток, знижує вік статевої зрілості, запліднюваність і молочну продуктивність, незважаючи на подальший компенсуючий ріст. Не слід застосовувати прийом компенсуючого росту телиць до статевої зрілості, а також в останній період тільності. Практика недогодівлі з наступним періодом компенсуючого росту є найдоцільнішою для телиць у віці старше 12 міс.
Знання, нагромаджені на сьогодні,і свідчать про те, що середній рівень росту в період до статевої зрілості та інтенсивний рівень росту після цього є найкращою стратегією вирощування телиць. Така стратегія є найприйнятнішою для всіх молочних порід, проте оптимальний рівень росту має різні значення для кожної породи.
Максимальний рівень росту від кінця молочного періоду до статевої зрілості становить 0,9 кг/добу для великих молочних порід і 0,7 — для середніх.
У телиць, які в період вирощування не мали різких коливань середньодобових приростів, відмічено порівняно вищу запліднюваність, ніж у ровесниць із значними коливаннями приростів живої маси по періодах росту.
Нетелі з оптимальним рівнем росту по місяцях тільності під час отелення мають більшу живу масу та менший ризик ускладнень, а також вищу молочну продуктивність за першу лактацію.

М. Гавриленко