Вирощування ріпаку на Півдні. Кейс ТОВ "Колос"
Господарство «ТОВ «Колос»», яке розміщене в екстремальному кліматичному регіоні — на Півдні України (Великомихайлівський район Одеської області), попри жорсткі умови щодо вологозабезпеченості, досягає досить пристойних результатів вирощування основних культур, про що розповідає Юрій Яловчук, директор господарства, заснованого 2000 року.
Наразі тут обробляють 2700 га землі. Основні культури, які дають можливість отримувати непогані прибутки, це: озима пшениця — 700 га, озимий ячмінь — 600, ярий ячмінь — 120–150, соняшник — 350, кукурудза на зерно — 200, горох — 200, просо —150 га та, зокрема, озимий ріпак — 250, вирощуванням якого сьогодні аграрії зацікавлені найбільше.
— Наскільки сприятливі умови для вирощування культур у нашій зоні? — здивовано перепитує директор господарства. Судіть самі: основний за важливістю для нас показник — волога, якої тут не так багато, як потрібно. Тієї мізерної кількості, що може випасти за рік — не більше як 200, а за сприятливих умов — 250 мм. Тож самі розумієте, для рослин недостатньо, й агровиробники, які господарюють у нашому регіоні, це прекрасно розуміють. Проте й за такого жалюгідного вологозабезпечення ми отримуємо досить непогані врожаї порівняно із сусідніми господарствами.
Так, у середньому ТОВ «Колос» вдається вийти на пристойний урожайний рівень, зокрема: кукурудзи — 5 т/га, соняшнику — 2,9, гороху — 3,4, озимої пшениці — близько 6, ячменю — близько 7, озимого ріпаку — 3,8 т/га. Звісно, показник урожайності ріпаку є досить непоганим для південного регіону, але Юрій Вікторович — наполеглива людина, яка намагається бити власні рекорди. А для того, щоб перевершити свої досягнення, потрібно щось кардинально змінювати у самій технології вирощування.
Зацікавилися вирощуванням озимого ріпку в господарстві десять років тому, проте, з чого розпочинати цю справу, керівник і гадки на мав.
— Тоді я вперше засіяв ріпаком площу обсягом 70 га. Того самого року в нашій області проводили польовий семінар, на який ми також були запрошені. Будь-який захід, як відомо, супроводжується пресою. В одному з інтерв’ю, пам’ятаю як зараз, хтось говорив, що ріпак — дуже шкідлива культура, тому що виснажує ґрунти. Одне слово, хто що тільки міг, те й говорив про шкідливість ріпаку.
А в нас усе пішло… з літературних джерел, яких ми начиталися. З них ми дізналися, що він є дуже хорошим попередником під озимі культури, адже дуже рано звільняє поле. Ще однією з його переваг є те, що, завдяки своїй потужній стрижневій кореневій системі, він забезпечує дренаж ґрунту. Насправді зі своєї практики вирощування озимого ріпаку можу сказати, що він зовсім не такий шкідливий, як його описують «хлопчики з балкону». Практики — іншої думки.
У нашій зоні попередником під ріпак є озима пшениця. Для того, щоб виростити його після пшениці, обов’язково потрібно спалити на полі солому — і цей прийом відомий багатьом ріпаківникам. Чому це слід зробити? Справа в тому, що в нашій зоні за висіву ріпаку в солому, яка перемішана із верхнім шаром ґрунту, взагалі неможливо отримати врожаю. Культура ця, як ви знаєте, дрібнонасінна, її висівають у ґрунт на глибину 2–3 см, а вологи в цьому шарі на період висівання ріпаку в нас ніколи не буває. Тож у нашій зоні основна передумова отримання дружних сходів — насамперед правильний обробіток ґрунту, а точніше — його мінімізація.
Давайте розглянемо найтиповіші технології вирощування ріпаку озимого, які використовує більшість господарств. Як правило, після збирання озимої пшениці поле під озимий ріпак дискують — задля закриття вологи та провокації проростання бур’янів. Таким чином солома перемішується із верхнім шаром ґрунту. Застосувавши такий прийом, ми позбулися вологи, а солома, залишена для мінералізації, використала азот. Потім, як правило, після дискування на поле заходить сівалка, призначена для мінімальної чи нульової технології вирощування. Висіяли.
Якщо після висіву випаде достатня кількість опадів, то, вважайте, вам дуже пощастило — насіння зійде і ви отримаєте сходи. Хоча про достатню кількість вологи у серпні в нашому регіоні, так би мовити, лише в казці можна прочитати, тож такий варіант відпадає. Якщо ж опадів не буде взагалі — ви провели «амбарні посіви» — і з цим не посперечаєшся, адже вже багато господарств набули такої практики. Далі вже немає ніякого сенсу розповідати про те, як вивести ріпак на високу врожайність і рентабельність…
До 2016 року спалювання соломи під ріпак у нас в господарстві було класичним агроприйомом. За такого прийому в технології вирощування ріпаку його врожайність, наприклад 2015 року, на такій ділянці поля становила 63 ц/га. Тоді, щоправда, цьому полю поталанило — пройшов дощ, і такий показник був найвищий за всі роки вирощування культури. Тоді, під результати цього гібрида, й було проведено День поля, який організувала компанія, в якій я придбав насіння. Мовляв, подивіться: на фоні інших ріпаків наш — найкращий.
Для того, аби перевершити свої напрацювання, потрібно щось змінювати у самій технології вирощування. Тож розглянемо польову картину відразу після збирання попередника: перед нами на полі лежить солома. Якби я спіймав казкову Золоту рибку і вона пообіцяла виконати бодай одне моє бажання, я б «замовив» сівалку, яка б могла якісно висівати насіння під солому. Та, на жаль, ми живемо не в казці, а в реальному світі. От покажіть мені, будь ласка, серед величезного вибору закордонних сівалок таку, яка зможе висіяти насіння під солому, причому не перемішуючи її із шаром ґрунту. Та немає такої! Принаймні ще два роки тому точно не було такої.
А сьогодні вже є. У Києві на черговій агровиставці мій добрий знайомий підвів мене до одного стенду та показав, так би мовити, сівалку нового покоління, щоб я її оцінив із професійної точки зору. Це сівалка виробництва англійської компанії Мzuri. Я, звісно, обійшов її з усіх боків, супроводжуючи огляд своїми коментарями. Словом, біля стенду я зібрав купу делегації та почав пояснювати їм, що виробники цього виду техніки дуже далекі від сільського господарства, а сама їхня сівалка є страхіттям. Поясню, чому: в сьогоднішній системі виробництва ріпаку ми намагаємося зробити вужчу ширину міжряддя, 12,5 см, при цьому створити меншу густоту висівання насіння в рядку. А ця сівалка висіває здвоєні рядки з міжряддям 12 см через 24 см. Тож я довго вів спірну дискусію з представниками виробника, обґрунтовуючи правоту своєї точки зору з позицій практика, і зрештою навіть відхилив їхню пропозицію обмінятися контактами, прямо заявивши їм, що вони — лише спеціалісти-теоретики. Та з тим і поїхав додому. А торік роботу такої сівалки мені довелося бачити в Черкаській області на висіві озимої пшениці. Вже через три тижні приїхав подивитися на розвиток рослин та порівняти результат із класичним варіантом висівання. Сказати чесно, був вражений — і тоді задля власного експерименту придбав і собі таку сівалку, щоб проекспериментувати її на висіванні озимого ріпаку.
Так 2015 року Юрій Яловчук провів у своєму господарстві цікаві досліди. Поле обсягом 125 га поділив на дві частини: 25 га — ділянка, на якій застосував загальноприйняту для господарства технологію, тобто зі спалюванням соломи, на решті площі, 100 га, випробував ефективність роботи нової сівалки. Тож далі — особливості проведення «незалежного польового випробування» на прикладі цього господарства.
Прийнята для господарства технологія
На тій ділянці, де була спалена солома, провели боронування дисковою бороною, а після нього — передпосівний обробіток ґрунту «Європаком» на глибину висівання насіння. Висів озимого ріпаку виконали 20 серпня сівалкою «Джон Дір 455» із густотою 600 тис. схожих насінин на гектар. Після сівби поле в обов’язковому порядку закоткували. Гадаю, ні для кого з виробничників не становить труднощів підрахувати, скільки витрат пішло лише на те, аби тільки висіяти насіння.
Нова технологія
Насамперед слід зазначити важливий нюанс: під час збирання попередника потрібно використовувати той комбайн, який ретельно подрібнює та рівномірно розподіляє солому. Тож якщо у вас в господарстві наявний закордонний комбайн — це не проблема. Якщо ж на полі виявляться солом’яні огріхи, то ситуацію можна виправити, застосувавши пружинну борону. Саме вона допоможе розподілити рівномірно солому та водночас закриє ґрунтові пори, через які випаровується дорогоцінна волога. За два тижні до висівання ріпаку було застосовано гербіцид Раундап для знищення пророслих бур’янів та падалиці, яка частково проросла на той період. Далі в оптимальні строки (20 серпня) висіяли ріпак сівалкою «Мзурі» без проведення жодних попередніх ґрунтообробітків з густотою 400 тис. схожих насінин на гектар.
Після висівання ріпаку випало 20 мм вологи.
Після цих агроприйомів провели спостереження та зробили відповідні висновки.
На частині поля, де ріпак вирощували за традиційною технологією, через пару днів після сівби всю вологу з ґрунту «видуло», а на полі, де працювала сівалка «Мзурі», залишені на поверхні рослинні рештки виконували роль мульчі, тому наявна ґрунтова волога збереглася майже повністю. І вже через чотири-п’ять днів там з’явилися рівномірні сходи. Як згадує Юрій Вікторович, для нього як агронома така картина була дуже несподіваною. Таким чином, отриманий результат випробувань давав ще одну можливість: строки висівання ріпаку можна розтягувати або зміщувати до 10–15 днів.
За нової технології вирощування не було потреби застосовувати грамініцид, оскільки вся падалиця попередньої культури була на поверхні ґрунту, а та, що проросла, була знищена Раундапом. Восени, для того аби посіви не переростали, використали ретардант Карамба у нормі 1 л/га. Натомість той ріпак, що ріс за традиційної технології, потрібно було неодмінно рятувати — проводити певні агрозаходи відповідно до поточного стану посіву.
Навесні, аби «підчистити» падалицю на ділянці з ріпаком, вирощуваним за традиційної технології, знову виникла потреба застосування грамініциду, а окрім того — гербіциду Сальса задля знищення наступної хвилі бур’янів. За нової ж технології в цьому не виникало жодної необхідності, позаяк поле було ідеально чистим. У фазі середини цвітіння культури на обох варіантах застосували інсектициди Біскайя та Піктор. Також для стимулювання кращого галуження бічних стебел провели одну ретардантну обробку продуктом Тілмор нормою 0,9 л/га.
Мінеральне живлення рослин за обох технологій було однакове. В основне удобрення в господарстві застосовують добриво Тімак Агро нормою 140 кг/га. Основна його перевага в тому, що фосфор у ньому міститься в більш доступній для рослин формі. І хоча воно й коштує чимало — понад 20 тис. грн/т, але воно того варте: за врожайності понад 5 т/га, за словами Юрія Вікторовича, воно повністю виправдовує витрати на своє застосування. Або ж як альтернативу Тімак Агро тут вносять сульфоамофос, 130 кг/га (у фізичній вазі) під час висівання.
Навесні по мерзлоталому ґрунту застосовують сульфат амонію нормою 130 кг/га, а через п’ять-шість днів потому — 100 кг аміачної селітри і в третє підживлення — 250 кг/га КАС у фізичній вазі.
Щодо використання стимуляторів росту рослин, усіляких добрив із вмістом мікроелементів: у ТОВ «Колос» застосовують абсолютно всі наявні на ринку продукти, але, за словами директора господарства, це все — «косметика» для ріпаку, адже якщо не забезпечити посів основним удобренням у достатній кількості відповідно до потреб культури, то ніяким підживленням ви не «витягнете» більший урожай.
Перед збиранням ріпаку ніяких клеїв та десикантів у господарстві не застосовують. Як сказав один німецький експерт, за кордоном ніхто цього не робить (яким чином, внісши 1 л/га клею, можна проклеїти таку масу і кількість стручків, що розміщені в кілька ярусів?).
Результати експерименту
За прийнятою в господарстві технологією отримана врожайність була на рівні 25 ц/га, а за системи ґрунтообробітку стрип-тілл — удвічі більша.
Тож що в кінцевому результаті, за дотримання повного захисту рослин та відповідної норми мінерального живлення, послугувало збільшенню врожаю? Наш співрозмовник робить остаточні висновки:
— Під ріпак ми вперше використали нову технологію стрип-тілл, і я вважаю, що це — технологія сьогоднішнього дня. Можливо, завтра щось буде інше, ще прогресивніше, проте поки що ми не бачимо такої перспективи. Щороку в Україні ми відвідуємо всі агровиставки, в тому числі чотири закордонні, та кращого від «Мзурі» висівного знаряддя ми не знайшли.
У будь-якій традиційній технології є ще один недолік. Коли ви висіваєте ріпак (немає різниці — якою сівалкою), насіння вноситься в зону висіву. Як відомо, фосфор та калій перебувають у ґрунті в малорухомій формі, тож коли коренева система рослин ріпаку росте, вона йде вглиб. Але ж унесені добрива перебувають у верхньому шарі ґрунту! Тож скажіть мені, будь ласка, для кого вони були внесені за таку, далеко не кожному доступну, ціну? Особливістю роботи сівалки «Мзурі» є те, що вона може вносити добрива вертикально на глибину до 20 см, а зверху, над зоною удобрення, висівати насіння. Тож рослина, яка росте, може поступово споживати внесені добрива протягом усієї вегетації.
За прийнятої технології ми висіваємо насіння ріпаку нормою 600 тис. га, за нової — 350–400 (але не більше). Як бачите, є ще й економія на насінні, яке сьогодні коштує досить недешево.
Тож якщо в мене запитають, яку нам сівалку обрати, моя відповідь буде така: не знаю… Адже я сам лише навчаюся, пробую, практикую, порівнюю. Тому можу лише порадити — відвідуйте агрозаходи, оцінюйте, зважуйте. А далі — купуйте, експериментуйте, навчайтеся та отримуйте прибутки!
Г. Жолобецький, g.zholobetskiy@univest-media.com
Інформація для цитування
Вирощування ріпаку на Півдні: просто як «система ніпель»/ Г. Жолобецький// Спецвипуск журналу Пропозиція "Озимий ріпак: ефективні рішення для гарантованої рентабельності" / — 2017. — С. 14-17