Сергій Рижук: наші люди створять таке сільське господарство, яким Україна неодмінно ще пишатиметься

Час від часу чутки про його відставку то активно поширюються, то знову зникають. Він по-різному це сприймає. Інколи буває просто стомленим... Інколи навіть агресивним... Та за тим зовнішнім, що бачиться кожного разу, можна лише здогадуватися, які думки та настрої охоплюють його. Адже важко, а, можливо, й нестерпно важко, кожного окремого випадку пояснювати, що потрібні терпіння, професіоналізм, мужність, впертість, дипломатія, скрупульозність та ще багато інших якостей, без яких не уявити собі сучасного міністра. А тим більше керівника такого складного напряму народного господарства, як аграрний сектор економіки. Оскільки часу було обмаль, ми говорили з Сергієм Миколайовичем Рижуком хвилин 30, спробувавши охопити найголовніше. Тому очевидним було і перше питання: яким для міністра особисто і для сільського господарства України був рік, що минув?

Сергій Рижук. Справедливості ради треба сказати, що 2003-й для селян видався дуже несприятливим за погодними умовами. І це підтверджено науковцями Української академії аграрних наук. Такого складного періоду не було з 1928 року. Тому і спрацювали гірше з виробництвом зерна, особливо пшениці. Ця культура не вродила — вимерзла, випріла — навіть у найкращих господарів. Тому ситуація із зерном була об’єктивною. Ми про це говорили ще починаючи з лютого, коли передбачали, прогнозували нестабільність ринку. Але вже потому, коли ціни на хліб, хлібобулочні вироби, крупи різко зросли, Кабінету Міністрів вдалося стабілізувати ситуацію, вирівняти її. Яким способом, ви добре знаєте, тому не буду повторюватись...

Наша величезна помилка в тому, що ми запізно реагуємо. В глибокому розумінні слова помилка наша в тому, що до проблем аграрного сектора ставляться, як до проблем самого сільського господарства, а не як до проблем загальнодержавних. Про це нам неодноразово говорив під час бесід та вказував у своїх розпорядженнях, дорученнях, Указах Глава держави, Президент України. Тому найперше, що ми повинні зробити — звернути увагу тих, в чиїх руках сьогодні доля селянства (це і Кабінет Міністрів, і Верховна Рада, і Міністерство аграрної політики, і всі гілки влади на місцях), що проблема села це проблема народного господарства, це проблема загальноекономічна, проблема політична. Ми не можемо, не маємо права цькувати кожен раз один одного темою підвищення цін на хліб, на продовольство. Це неправильно, не об’єктивно. Якщо ми вже будуємо країну з ринковою економікою, то ми повинні брати за основу, за пріоритет купівельну спроможність наших людей і рентабельне конкурентноспроможне виробництво. Я б погодився на будь-яку кртику, якби не зростала зарплата, зменшувалась би купівельна спроможність, а тут ще й ціни зростають. Цифри кажуть зовсім про інше. Два-два з половиною роки тому 21% місячної заробітної плати середньостатистична людина витрачала на хліб та хлібобулочні вироби. Нині ж лише 8–9%. Ось на що ми повинні орієнтуватись. Ми повинні орієнтуватись на Японію, на Європу. І пам’ятати про співвідношення виробництва і заробітної плати. Добробут людей повинен зростати випереджаючими темпами. А поки що селянин та все сільське господарство України все ще дотує споживача. Чого не повинно бути.

Ну а повертаючись до попередніх підсумків року (остаточні дані Держкомстат, як ви знаєте, оприлюднить в кінці місяця), скажу: незважаючи на складні погодні умови, які завдали значних збитків сільському господарству, від підприємств агропромислового комплексу на 1 грудня 2003 року до Державного бюджету надійшло близько 3,4 млрд грн податкових платежів. Чому так сталось? Виробництво круп’яних культур збільшилось у 2,5 раза, зерна кукурудзи отримано у 1,6 раза більше.

Вищим, порівняно з 2002 роком, отримано валовий збір цукрових буряків, соняшнику, картоплі, овочів, м’яса, яєць. Відповідно, збільшиться виробництво олії, цукру... Словом, обсяги виробництва минулого року повністю гарантують продовольчу безпеку держави.

Кор. На що Ви орієнтуєте селян цього року? Що принесе їм прибутки, на яке сільськогосподарське виробництво варто звернути увагу?

Сергій Рижук. По-перше, не потрібно кидатися в крайнощі. То сіємо одне, то інше, бо ціна є на ринку... Треба поламати нікчемну традицію — сподіватись лише на озимий клин. Україна — це дві третини території зони ризикованого землеробства. А сьогодні, коли у нас матеріальна база слабка, коли у нас здебільшого екстенсивне, а не інтенсивне землеробство, амплітуда негативних за врожайністю років звужується. Через різні фактори, в тому числі й погодні. Тому ми повинні мати посіви, які б страхували нас від продовольчої небезпеки. І це не ячмінь, не овес, не гречка. Це яра пшениця, яку фактично витіснили з поля. Я застав лише 11 тисяч гектарів. Звели на нуль цю культуру. За три роки вдалося збільшити площі до 480 тисяч. І до цього кризового року, як студенту не вистачило одного дня, мені не вистачило одного року. Прислухавшись до наших порад, селяни Київщини посіяли навесні яру пшеницю. Тепер мають якісний хліб і не відчувають проблем із зерном. Вибіркові цифри такі: з гектара в деяких господарстах отримали 35–40–42 ц/га. Можна і потрібно працювати з культурою.

Не треба бути ортодоксом, потрібно шукати, творчо підходити до справи. Тому і в Програмі дій уряду, і в програмах міністерства, які розроблені на цей рік, акцентується увага на поліпшенні структури посівних площ, на диверсифікації виробництва. Селяни повинні навчитись виробляти те, що потребує внутрішній і зовнішній ринки, а не те, що звикли виробляти роками.

Нині немає неперспективних культур, всі вони повинні бути оптимальні. Візьмімо ячмінь, тим більш пивоварний — завжди перспективний. Кукурудза і сьогодні, і завжди особливо перспективна. Але вона — прерогатива заможних держав і економічно міцних сільгосппідприємств, бо є високоінтенсивною культурою. Або ж ріпак — моя улюблена культура. Тільки ми розпочали розмови про вирощування ріпаку, аж тут з’явились і зацікавлені. Тільки минулого місяця я провів переговори з представниками бізнесових структур Чехії, Австрії та Франції. Їх мета — участь у спільних проектах із виробництва та переробки ріпаку на біологічне дизельне паливо. Ще один напрям — льон. Ми завжди сіяли льон-довгунець. Його виробництво, до речі, теж поступово збільшується. А торік ми здійснили пілотний проект із вирощування льону-кудряшу. Це вже не луб’яна, не прядивна культура, а олійна, яка дає до 40% олії. Добре окупна, високорентабельна культура. І навіть там, де не було дощу, отримали високий врожай насіння, і вже кілька партій відправлено на експорт. Таким результатам ми тільки радіємо, і такий підхід до справи будемо всіляко підтримувати.

Кор. Я так розумію, в напрямі тваринництва Ви теж сприйматимете тільки творчий та діловий підхід...

Сергій Рижук. Стосовно тваринництва теж. Незважаючи на кінець року, ми за тиждень до новорічних свят провели засідання колегії міністерства, на якому говорили про заходи щодо подолання негативних тенденцій в галузі та стабілізації її розвитку. Мій заступник Юрій Федорович Мельник виклав досить об’єктивну інформацію, виступили керівники з регіонів. Заключне слово зробив наш віце-прем’єр-міністр з питань АПК Іван Григорович Кириленко. Ми констатували, що ситуація в тваринництві залишається складною, а негативні тенденції поглиблюються. Уряд цим дуже стурбований. Тому ми вважаємо, що пріоритетом нинішнього року повинно бути тваринництво. Ми не будемо зайвий раз вип’ячувати недоліки, які добре знаємо, які підтверджено цифрами обласних формувань. Сьогодні ми повинні донести до людей всі ті напрацювання, які зроблено тут, в центрі. Ми повинні визначитись з тим, що конкретно повинен зробити регіон, район і структури на місцях, аби не допустити подальше скорочення поголів’я худоби. Протягом зими и не тільки повинні стабілізувати ситуацію, а вийти, як-то кажуть, з прориву. Адже якщо уряд збільшив державні асигнування на тваринництво майже в 4 рази, то ми вправі вимагати, щоб адекватно працював і регіон. Ми повинні не тільки з бюджету чекати фінансування. Ми повинні залучити до галузі потенційних інвесторів, як це зроблено, скажімо, в птахівничій галузі. Ми будемо допомагати тим, хто працює сам і хто власні кошти вкладає у розвиток галузей тваринництва. Ми маємо для цього відпрацьовані методи фінансування, які виправдали себе. Врешті-решт, ми повинні сказати “ні!” всім, хто позбавив себе клопоту від галузі тваринництва. Адже якщо ми не матимемо цієї галузі, ми не матимемо і галузі рослинництва. Для цього скорегуємо порядки використання коштів Державного бюджету в цілому. Якщо сільгосппідприємство не матиме худоби, воно не отримає ані пільгових кредитів, ані відшкодувань різних, ані здешевлення вартості міндобрив... Як можна підтримувати підприємство, яке завдає шкоди і державі, і аграрному сектору, і обі? Щоб мати високорозвинене рослинництво, ми приречені зробити високорозвиненим тваринництво. І починати тепер потрібно з місць, щоб не були порожніми корівники, свиноферми. Тим, хто не вміє працювати, ми не можемо бути помічниками, соратниками, друзями, сподвижниками. І вони нам теж. Бо вже дожилися до того, що сухе молоко завозимо з-за кордону.

Сьогодні є вся необхідна нормативно-правова база для подолання негативної ситуації та розвитку галузі. Маємо преференції, які допоможуть галузі протягом наступних трьох років. Потрібен лише професійний підхід, приватна ініціатива, якої ми чекаємо від селян, від підприємців, від регіонів взагалі. Тому відпочивати ніколи. Маємо надзвичайно багато роботи, яку необхідно зробити саме взимку, аби скоріше дати потужний поштовх для вирівняння ситуації. 2004-й рік для всіх нас повинен бути роком тваринництва. Я закликаю всіх селян до цього.

Кор. А можна...не зовсім коректне запитання?!

Сергій Рижук. (посміхаючись):
Можна...

Кор. Ви не шкодуєте, що стали міністром, адже так часто міністерство звинувачують в різних прорахунках...

Сергій Рижук. Не шкодую. Чуток буває чимало. Але ж треба працювати. Я особисто дуже гостро відчув роль міністра на нинішньому етапі і хочу сказати об’єктивно, без конкретних прізвищ чи назв міністерств. Не можна так часто змінювати міністрів. А тим паче аграрного сектора. Категорично не можна. Адже потрібно щонайменше рік досконало вивчати галузь, готувати виважені пропозиції... Мої попередні посади мені значно полегшили роботу (С. М. Рижук працював заст. міністра АПК, Державним секретарем Мінагрополітики, в.о. Міністра. – Прим. авт. ). Саме тому я часом категоричний, часом надто рішучий, а десь обережний. Адже мені вдалося, я так думаю, відчувати цю купу проблем в системі, в ранжирі.

І я бачу, я відчуваю всіма фібрами своєї душі, як важко живе нині селянство, як воно прагне нового, іншого, заможного життя. І я щиро вірю, що той час не за горами. Що наші люди створять таке сільське господарство, яким Україна неодмінно ще пишатиметься.

Наталія Черешинська